Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Фінансова звітність: принципи підготовки. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Фінансова звітність: принципи підготовки. Реферат

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу

Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію. Проте можлива складність розуміння інформації, яка необхідна для прийняття економічних рішень користувачами (наприклад, про фінансові інструменти), не може вважатися підставою для виключення такої інформації зі складу фінансових звітів.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П (С) БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

  • підприємство;
  • дату звітності та звітний період;
  • валюту звітності та одиницю її виміру;
  • відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;
  • облікову політику підприємства та її зміни;
  • аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;
  • консолідацію фінансових звітів;
  • припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
  • обмеження щодо володіння активами;
  • участь у спільних підприємствах;
  • виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;
  • переоцінку статей фінансових звітів;
  • іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П (С) БО.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація. Суттєвість - це точка відсікання інформації, яка потрапляє до фінансової звітності, або рівень точності такої інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження суттєвості є складання фінансової звітності у тис. грн. з одним знаком після коми. У цьому випадку суми, які становлять тисячі грн., у ній відображені не будуть.

Суттєвість також розглядається в контексті групування статей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, а несуттєві можуть бути об'єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функції. Тут перевага надається якісним факторам.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність. За МСБО 1 (переглянутим у 1997 році) термін подання фінансових звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року - календарного чи фінансового).

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану, результатів діяльності, спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов'язання, сплатити дивіденди, тощо (див. табл. 2). Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів (наприклад, у балансі статті розташовуються у порядку зростання їх ліквідності), наданні зіставної інформації за звітний та І попередній періоди.

Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Метою П (С) БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П (С) БО до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.

За П (С) БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників - фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов'язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип отримав назву принципу автономності підприємства.

Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшення статутного капіталу даного підприємства, то ця операція буде відображена у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків за депозитним вкладом, який здійснений його власними коштами, та їх використання на свої потреби, то така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду).

За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П (С) БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п. 18 П (С) БО 6). Тоді поділ його активів і зобов'язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство повинне у процесі ліквідації покрити усі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання - короткотерміновими.

Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.

Приклад. Припустимо, що підприємство має у активі балансу лише основні засоби, які відображаються за залишковою вартістю (10 000 грн.), визначеною як різниця між історичною собівартістю (100 000 грн.) та зносом (90 000 грн.), і запаси, відображені за історичною собівартістю (2 000 грн.). Отже, підсумок балансу становить 12 тис. грн.

У випадку припинення діяльності (ліквідації) підприємства не може бути використана історична собівартість як переважна оцінка статей балансу, їх слід переоцінити за ринковою вартістю, адже підприємству необхідно реалізувати свої активи та розрахуватися із боргами. Ринкова ціна основних засобів виявилась 20 000 грн., а запасів - 3 000 грн. Отже, підсумок балансу становитиме 23 000 грн.

Таким чином, надавати інформацію за історичною собівартістю у випадку припинення діяльності - це вводити в оману користувачів фінансової звітності, в першу чергу кредиторів цього підприємства, які повинні знати, на що вони можуть розраховувати.

В Україні, як відомо, правила підготовки звітності однакові для усіх підприємств. Такий підхід був доцільним за умов державної власності. В умовах ринкової економіки його застосування економічно необґрунтоване.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П (С) БО 1 звітний період для складання річної фінансової звітності складає календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може відрізнятись від 12 місяців.

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.

Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання. Наприклад, до собівартості придбаного обладнання будуть включені ціна постачальника, витрати на його доставку та монтаж.

Слід зауважити також на відмінностях у складі фактичної собівартості, яка зараз застосовується до оцінки статей балансу в Україні, та історичної собівартості як основної оцінки статей балансу за П (С) БО 1.

Таким чином, тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництв, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включатимуться:

  • ціна придбання;
  • податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);
  • витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;
  • витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації) та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів. Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.

Приклад

Підприємство придбало основні засоби за ціною 20 000 грн. (без ПДВ) та сплатило за них у період дії знижки, наданої постачальником у сумі 100 грн.. Витрати на доставку основних засобів до місця їх експлуатації за умовами договору не відшкодовуються постачальником і становлять 1 000 грн. В обліку придбані основні засоби будуть відображені за сумою 20000-100+1 000 =20900 (грн.)

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.

П (С) БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачена форма №3 "Звіт про фінансово-майновий стан" та пояснювальна записка. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі покриває потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємства з метою прийняття економічних рішень.

Що ж стосується непередбачених подій та подій після дати балансу, то вони взагалі не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П (С) БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або розкриваються у примітках.

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності.

Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визначались п. 1 Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджених наказом Мінфіну України від 07.05. 93 № 25, з наступними змінами і доповненнями. У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту вимагалось попередити про намір зміни облікової політики в наступному звітному році.

За П (С) БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності. Тепер підприємство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.

Що ж стосується змін облікової політики, то в П (С) БО 6 визначено:

  • коли можливі такі зміни;
  • що не вважається зміною облікової політики;
  • як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;
  • які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.

Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені.

Наприклад, запаси підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю, тобто застосовується принцип історичної собівартості. Проте під час складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок - історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації. Тут перевага надається іншому принципу - принципу обачності.

Приклад. Підприємство надає річну гарантію на свою продукцію. За розрахунками на підставі даних минулих років було визначено, що витрати на гарантійне обслуговування становлять 2% від обсягу реалізації цієї продукції. Згідно з принципом обачності, підприємство повинне дохід від реалізації у звітному періоді зменшити на суму можливих витрат на гарантійне обслуговування. Якщо дохід становив 3 млн. грн., то чистий дохід дорівнюватиме 2 млн. 940 тис. грн. На суму можливих витрат створюється гарантійний резерв, який буде відображений у складі зобов'язань балансу. Такий підхід дозволяє уникнути завищення доходів та заниження зобов'язань.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їх юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні таким чином, що подальше використання майбутніх економічних вигід, втілених у цьому активі, залишиться за даним підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво підприємства повинне надавати перевагу економічному змісту господарських операцій над їх юридичною формою.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Квартальна звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду

Склад річної звітності різний для окремої юридичної особи (крім малого підприємства), малого підприємства та материнського підприємства. Фінам, звіти малого підприємства та консолідовані фінансові звіти відрізняються і лише складом форм, але і змістом.

Таблиця 3. Основні вимоги до подання фінансової звітності.

Звітній період

Суб'єкт подання

Склад

Термін подання

Користувачі

1

2

3

4

5

рік

Окрема юридична особа (крім малого підприємства)

· Баланс

Не пізніше 20 лютого наступного за звітнім роком

Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи державної статистики, інші

 

 

·Звіт про фінансові результати

 

 

 

 

· Звіт про рух грошових коштів

 

 

 

 

· Звіт про власний капітал

 

 

 

 

· Примітки

 

 

 

Мале підприємство

· Баланс

Не пізніше 20 лютого наступного за звітнім роком

Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи державної статистики, інші

 

 

·Звіт про фінансові результати

 

 

 

Материнське підприємство

· Консолідована вартість

Визначається власниками не пізніше ніж 15 квітня наступного за звітнім роком

Власники (засновники)

 

 

· Баланс

 

 

 

 

·Звіт про фінансові результати

 

 

 

 

· Звіт про рух грошових коштів

 

 

 

 

· Звіт про власний капітал

 

 

 

 

· Примітки

 

 

Квартал

Окрема юридична особа

· Баланс

Не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітнім кварталом

Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи державної статистики, інші

 

 

·Звіт про фінансові результати

 

 

 

Мале підприємство

· Баланс

Не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітнім кварталом

Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи державної статистики, інші

 

 

·Звіт про фінансові результати

 

 

 

Материнське підприємство

· Баланс

Визначається власниками не пізніше ніж протягом 45 днів після закінчення кварталу

Власники (засновники)

 

 

·Звіт про фінансові результати

 

 

 

Квартальна звітність подається лише у складі двох форм - Балансу та Звіту про фінансові результати.

Датою подання фінансової звітності (крім консолідованої) вважається день її фактичної передачі за належністю, а у разі надсилання поштою - дата одержання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі коли дата подання звітності припадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Процес підготовки до складання та безпосереднього складання фінансових звітів може бути поділений на кілька етапів. Зміст деяких з них залежить від особливостей організації облікового процесу на підприємстві, зокрема класами рахунків для обліку витрат, формою обліку тощо (табл 4.). Проте основними для всіх підприємств є:

  • закриття рахунків доходів і витрат;
  • визначення чистого фінансового результату звітного періоду;
  • інвентаризація залишків на рахунках активів та зобов'язань;
  • внесення коригувань за наслідками інвентаризації (у разі виявлення відхилень даних обліку від даних інвентаризації);
  • складання Звіту про фінансові результати. Балансу та інших форм фінансової звітності;
  • коригування показників звітності і/або підготовка Приміток щодо подій після дати балансу.

Етапи 3, 4, 7 - 10 необхідні лише при підготовці річної фінансової звітності. Перевірка узгодженості показників звітів (у межах одного звіту чи різних звітів) може відбуватися одночасно з їх складанням.

Таблиця 4. Основні етапи підготовки фінансової звітності (крім спрощеної та консолідованої)

Основні етапи

Використання рахунків витрат

 

Класів 8 і 9

Класу 9

Класу 8

Закриття рахунків доходів і витрат Класу 8

 

 

 

Класу 9

 

 

 

Визначення чистого фінансового результату звітного періоду

v

-

v

2. Визначення залишків на рахунках Балансу

v

v

v

3. Підтвердження залишків на рахунках активів і зобов'язань за допомогою інвентаризації

v

v

v

4. Внесення коригувань до даних обліку

v

v

v

5. Складання звіту про фінансові результати

v

v

v

6. Складання Балансу

v

v

v

7. Складання звіту про власний капітал

v

v

v

8. Складання звіту про рух грошових коштів

v

v

v

9. Складання приміток

v

v

v

10. Коригування показників звітності та формування приміток щодо подій після дати балансу

v

v

v

11. Перевірка узгодженості показників звітності

v

v

v

 

При проведенні інвентаризації та регулюванні її результатів слід керуватися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08. 94р. № 69, змінами і доповненнями. Основні вимоги цього документа подані у табл 5.

На підприємстві за наказом керівника створюється інвентаризаційна комісія яка оформляє результати своєї роботи в інвентаризаційних відомостях, актах інвентаризації та протоколах засідань.

Інвентаризації підлягають усі активи та зобов'язання підприємства, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Підприємство повинне також провести інвентаризацію майна і матеріальних цінностей, які йому не належать і облічуються на забалансових рахунках.

Основними завданнями інвентаризації є:

  • виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;
  • установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
  • виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;
  • перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грои вих цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;
  • перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, не матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів І фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютне та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутні^ періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Таблиця 5. Особливості інвентаризації окремих активів.

Вид активів (зобов'язань)

Особливі вимоги до проведення інвентаризації

Особливі вимоги до оформлення результатів інвентаризації

 

 

Інвентаризаційний опис, акт інвентаризації

Протокол засідання інвентаризаційної комісії

1

2

3

4

Основні засоби

Періодичність інвентаризації будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів - один раз у три роки, бібліотечних фондів - один раз у п'ять років

 

Терміни, ініціатори та джерела списання витрат на спорудження неврахованих об'єктів

Товарно-матеріальні цінності

Перевантажування, обмір, підрахунок у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні · Здійснення послідовно за місцями зберігання з опломбуванням приміщення після закінчення інвентаризації · Оприбуткування та видача цінностей під час інвентаризації з поміткою інвентаризаційної комісії

· Окремі описи на товарно-матеріальні цінності: - у дорозі - відвантажені, але не оплачені у строк покупцями; - що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці) · Групові описи МШП, виданих в індивідуальне користування працівників із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться облікові картки) з їх розпискового опису

 

Незавершене виробництво, капітальне будівництво і ремонт

· Застосування технічних розрахунків для визначення кількості сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві

· найменування заділу, стадія або ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт · окреме документування сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці

· стан об'єктів, що законсервовані і будівництво яких тимчасово припинене, причини і підстави для їх консервації · причини затримки оформлення здачі в експлуатацію об'єктів, що фактично введені в дію повністю або частково, але прийняття і введення в дію яких не оформлене належними документами, а також завершених, але з якихось причин не введених в дію яких не оформлене належними документами, а також завершених, але з якихось причин не введено в дію

Витрати майбутніх періодів та резерви

· визначення залишку резервів на оплату відпусток, на гарантійний резерв за розрахунком · документальне підтвердження сум, віднесених до витрат майбутніх періодів

 

 

Розрахунки

·Термін відповіді на виписки, отримані від кредиторів (надані дебіторам) - 10 днів · Отримання розрахунково-платіжних документів на невідфактуровані поставки · Неврегульовані розрахунки (крім розрахунків з банками, фінансовими і податковими органами відображається за даними обліку)

Надання довідки про дебіторську і кредиторську заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, із зазначенням осіб, винних у цьому, назви і адреси дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості

 

 


05.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!