Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Торговий патент та плата. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Торговий патент та плата. Реферат

Плату за торговий патент закріплено в п. 19 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" як самостійний вид загальнодержавних податків і зборів. Однак цей обов'язковий платіж посідає проміжне положення між власне податками і державним дозволом

Сьогодні суб'єкти підприємницької діяльності для оподаткування своїх доходів можуть використовувати такі системи:

  • загальну;
  • спрощену;
  • спеціальну (шляхом придбання спеціального патенту).

Кожна з цих систем має специфічні особливості. Наприклад, першу можуть застосовувати всі суб'єкти господарювання без будь-яких обмежень, а дві останні мають деякі умови-обмеження, дотримання яких дає можливість їх застосовувати. Зазначені системи оподаткування припускають добровільність їхнього обрання і тому є альтернативними.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 23 березня 1996 р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", (далі — Закон про патентування) торговий патент — це державне посвідчення, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відособленого) підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності.

Патентуванню підлягають такі види діяльності, які й є об'єктом патентування:

  • торгова діяльність за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток на території України;
  • діяльність щодо обміну готівкових валютних цінностей;
  • діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу;
  • діяльність з надання побутових послуг.

Визначення видів діяльності, що підлягають патентуванню, заборонено іншими нормативними актами, крім вищезгаданого Закону, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Виходячи з цього, зауважимо, що наведений перелік об'єктів оподаткування є вичерпним і ніякі інші види підприємницької діяльності патентуванню не підлягають.

Необхідно також назвати види діяльності у сфері торгівлі та надання побутових послуг, на які не поширюється чинність Закону про патентування.

На підприємства й організації Укоопспілки, військової торгівлі, аптеки державної власності і торгово-виробничі державні підприємства робочого постачання в селах, селищах і містах районного підпорядкування.

На суб'єктів підприємницької діяльності—фізичних осіб, що:

  • а) здійснюють торгову діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;
  • б) сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством;
  • в) здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому виді, так і продукції їхнього забою в сирому вигляді й у вигляді первинної переробки), продукції особистого бджільництва;
  • г) сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення до говорів про відчуження особистого майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу в календарний рік;
  • д) сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

На суб'єктів підприємницької діяльності, утворених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги відповідно до чинного законодавства і здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленої на підприємствах Українського суспільства сліпих й Українського суспільства глухих.

Платниками за патенти згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону про патентування є такі суб'єкти: юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, — резиденти і нерезиденти, а також їх відособлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першої статті 1 Закону. Виходячи з цього, можемо виділити три групи платників:

  • юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності;
  • фізичні особи—підприємці;
  • відособлені підрозділи (філії, відділення тощо), причому ні місце їх розташування, ні наявність окремого банківського рахунка чи відособленого балансу в цьому випадку значення не мають.

Однак обов'язкова умова, за якої зазначені категорії резидентів і нерезидентів є суб'єктами патентування, — це здійснення ними певного виду діяльності, що підлягає патентуванню.

Вартість торгового патенту встановлюється для кожного окремого виду підприємницької діяльності і тому залежить від останніх. При цьому Законом про патентування плата за торгові патенти на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями й операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлена у вигляді фіксованих сум, а плата за торгові патенти на здійснення торгової діяльності і щодо надання побутових послуг обмежена мінімальними і максимальними розмірами. Конкретний розмір такої плати встановлюється органами місцевого самоврядування і залежить від місця розташування об'єкта, що підлягає патентуванню, виду наданих послуг чи асортименту товарів.

Внесення плати за торговий патент (щомісяця або щокварталу) відображається податковими органами за місцем його придбання в особистому рахунку платника. Щодо торгових патентів на здійснення торгової діяльності і надання побутових послуг можлива попередня оплата на наступні за поточним роки (але не більше ніж на три роки), при цьому у таких випадках суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків до внесення плати за торговий патент, якщо надалі (після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки) буде збільшено вартість торгового патенту.

Строк дії торгового патенту також залежить від виду діяльності, що підлягає патентуванню. Після закінчення строку дії торговий патент обов'язково повертають до податкового органу за місцем його видачі.

Порядок придбання торгового патенту регламентується Законом про патентування, а також Положенням про виготовлення, збереження і реалізацію торгових патентів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 р. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, що має містити такі відомості:

  • а) найменування суб'єкта підприємницької діяльності;
  • б) витяг з установчих документів про юридичну адресу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбають для структурного (відособленого) підрозділу, — довідку органа, що погодив місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу, зі вказівкою цього місця;
  • в) вид підприємницької діяльності, здійснення якого вимагає придбання торгового патенту;
  • г) найменування документа про повну чи часткову сплату вартості торгового патенту.

Відомості, що містяться в заявці, звіряються у податковому органі з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється така заявка.

Установлення яких-небудь додаткових умов щодо придбання торгового патенту заборонено законом.

Слід зазначити, що торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності податковими органами:

  • по-перше, за місцезнаходженням таких суб'єктів чи місцезнаходженням їх структурних (відособлених) підрозділів;
  • по-друге, суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгову діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торгової мережі), — за місцезнаходженням пункту продажу товарів чи пункту з надання побутових послуг;
  • по-третє, суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю через пересувну торгову мережу, — за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Торговий патент містить такі реквізити:

  • номер торгового патенту;
  • найменування власника торгового патенту;
  • вид підприємницької діяльності;
  • назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;
  • місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи (місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу цього суб'єкта);
  • для транспортних засобів позначку "виїзна торгівля";
  • строк дії торгового патенту;
  • місцезнаходження податкового органу, "кий видав торговий патент;
  • відмітка державного податкового органа про надходження плати за виданий їм торговий патент.

Форма торгового патенту і порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України.

Оплата провадиться щомісяця, до 15 числа місяця, що передує звітному. У момент придбання патенту вноситься одноразова плата у розмірі вартості торгового патенту за один місяць (останній місяць дії патенту). У разі, якщо торговий патент придбавається не з початку місяця, розмір плати за перший місяць визначається пропорційно кількості календарних днів із дня придбання торгового патенту до кінця місяця. Придбаваючи патент після 15 числа місяця, одночасно необхідно сплачувати вартість торгового патенту за наступний звітний місяць.

Торговий патент видається суб'єкту в триденний строк з дня подання заявки під розписку. Датою його придбання є зазначена в ньому дата.

У разі втрати суб'єктом торгового патенту податковий орган на підставі письмової заяви суб'єкта і довідки органів МВС видає безкоштовно його дублікат.

При припиненні здійснення підприємницької діяльності, що підлягає патентуванню, суб'єкт до 15 числа місяця, що передує звітному, повинен письмово повідомити про припинення такої діяльності відповідний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню в податковий орган, що його видав, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається зайво сплачена сума вартості торгового патенту. Однак при поновленні такої діяльності суб'єкт повинен придбати новий торговий патент.

Якщо суб'єкт підприємництва, який тимчасово не здійснює діяльність, що підлягає патентуванню, не повідомить про це податковий орган і не поверне торговий патент, то такий суб'єкт повинен сплатити вартість патенту за весь час, включаючи і той період, коли така діяльність фактично не здійснювалася. Причому при поверненні патенту в такому випадку "зайво" сплачена сума вартості не повертається.

Як було зазначено вище, об'єктом патентування є чотири види підприємницької діяльності, які розглянемо докладніше.

1. Патентуванню підлягає торгова діяльність за готівку і по кредитних картках на території Україна, здійснювана в пунктах продажу товарів. Необхідно звернути увагу, що відповідно до Порядку заняття торговою діяльністю і правил торгового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р., поняття "торгова діяльність" означає як роздрібну, так і оптову торгівлю, а також діяльність у торгово-виробничій сфері (громадське харчування).

Пунктами продажу товарів відповідно до Закону про патентування є:

  • магазини та інші торгові точки, розташовані в окремих торгових приміщеннях, будівлях або їх частинах ї які мають торговий зал для покупців чи використовують для торгівлі його частину;
  • кіоски та інші малі архітектурні форми, що займають окремі приміщення, але не мають убудованого торгового залу для покупців;
  • автомагазини, розвозки та інші види пересувної торгової мережі;
  • лотки, прилавки й інші види торгових точок у відведе них для торгівлі місцях;
  • стаціонарні, малогабаритні, і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, що здійснюють торгівлю нафтопродуктами і стиснутим газом;
  • фабрики-кухні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні площадки, кіоски й інші пункти громадського харчування;
  • оптові бази, склади-магазини, інші приміщення, використовувані для здійснення оптової торгівлі за готівку і кредитні картки.

Торговий патент придбавається на кожен пункт продажу товарів, у яких провадяться розрахунки за готівку чи по кредитних картках. Якщо суб'єкт має структурні підрозділи (торгові точки), торговий патент необхідно придбати для кожного такого структурного підрозділу.

У разі здійснення в одному пункті продажу кількох видів торгової діяльності (оптової, роздрібної і громадського харчування), суб'єкт підприємництва придбаває торговий патент не на кожен такий вид діяльності, а один за максимальною ставкою (вартості). Однак, якщо підприємець здійснює в одному пункті продаж в окремому приміщенні, будівлі чи їх частинах дві чи більше види діяльності, що підлягає патентуванню, наприклад, роздрібну й оптову торгівлю і який-небудь вид побутових послуг, то необхідно придбати два чи більш патенти окремо для кожного виду такої діяльності.

Необхідно також указати види торгової діяльності, що здійснюються без придбання торгового патенту. Зокрема, згідно з п. 6 ст. З Закону про патентування без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності чи їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торгову діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

  • хліб і хлібобулочні вироби;
  • борошно пшеничне і житнє;
  • сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;
  • молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;
  • продукти дитячого харчування;
  • безалкогольні напої;
  • морозиво;
  • яловичина і свинина;
  • свійська птиця;
  • яйця;
  • риба;
  • ягоди і фрукти;
  • мед і інші продукти бджільництва, інвентар для бджільництва і засоби захисту бджіл;
  • картопля і плодоовочева продукція;
  • комбікорм для продажу населенню.

Вартість торгового патенту на здійсненна торгової діяльності встановлюють органи місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів. Зокрема, Законом про патентування встановлено такі максимальні і мінімальні межі вартості торгового патенту за календарний місяць:

  • на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;
  • на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від 30 до 160 гривень;
  • на території інших населених пунктів — до 80 гривень.

Якщо пункти продажу товарів розташовані у курортних місцевостях чи на територіях, які прилягають до митниць, інших пунктах переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, у бюджети яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення про збільшення плати за торговий патент, але не більше ніж 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, одержувані в результаті прийняття таких рішень, цілком спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів.

Термін дії торгового патенту на здійснення торгової діяльності становить 12 календарних місяців.

2. Патентуванню підлягає також діяльність щодо надання побутових послуг, під якою розуміють діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Однак при визначенні побутових послуг, що підлягають патентуванню, слід мати на увазі таке:

  • такі послуги повинні здійснюватися виключно на платній основі;
  • вони повинні задовольняти тільки особисті потреби замовника, а не виробничі;
  • не береться до уваги фірма здійснення розрахунків за такі послуги (готівкові та безготівкові розрахунки, бартерні операції тощо).

Патентування діяльності з надання побутових послуг має такі особливості.

По-перше, відповідно до Закону про патентування заборонено визначення видів підприємницької діяльності (і з надання побутових послуг у тому числі), що підлягають патентуванню, іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування.

По-друге, визначення видів побутових послуг, що підлягають патентуванню, віднесено виключно до повноважень Кабінету Міністрів України.

По-третє, перелік побутових послуг, що підлягають патентуванню, є вичерпним і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. Отже" крім 14 груп побутових послуг (з відповідними кодами відповідно до Класифікатора "Платні послуги населенню") ніякі інші послуги патентуванню не підлягають. Причому такий перелік не може змінюватися протягом бюджетного року.

Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг, як було зазначено раніше, встановлюють органи місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг і виду побутових послуг, а Законом про патентування встановлено граничні рівні вартості таких патентів за календарний місяць:

  • на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;
  • на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від 30 до 160 гривень;
  • на території інших населених пунктів — до 80 гривень.

Строк дії торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг, як і на здійснення торгової діяльності, становить 12 календарних місяців.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг провадиться щомісяця, до 15 числа місяця, що передує звітному. Під час його придбання суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць (яка зараховується в рахунок останнього місяця його дії).

Крім цього, суб'єкт також може попередньо оплатити вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг за весь строк його дії. Наприклад, він має право придбати торгові патенти на надання побутових послуг на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, при цьому сплативши повну вартість цих патентів під час їхнього одержання. Зазначимо, що в таких випадках суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків до внесення плати за торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг, якщо надалі (після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки) буде збільшено вартість торгового патенту.

3. Патентуванню підлягають операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, здійснювані суб'єктами в пунктах обміну іноземних валют. Під продажем готівкових валютних цінностей розуміють продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних коштів, виражених у іноземній валюті, у тому числі дорожніх, банківських і персональних чеків, а також операції з дебетування кредитних карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних коштів, а також в обмін на іншу іноземну валюту.

Обов'язковою умовою патентування такого виду підприємницької діяльності є її здійснення саме в пунктах обміну іноземної валюти. Відповідно до Закону про патентування такими пунктами виступають:

  • обмінні пункти уповноважених банків;
  • обмінні пункти уповноважених банків, що розміщені поза їх операційними залами;
  • обмінні пункти інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;
  • обмінні пункти суб'єктів підприємницької діяльності, які діють на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відособлені) підрозділи, торговий патент придбається окремо для кожного структурного (відособленого) підрозділу (обмінного пункту).

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксованому розмірі і становить 320 гривень за календарний місяць.

Строк дії такого патенту дорівнює 36 календарним місяцям, при цьому суб'єкт може здійснити оплату такого патенту за весь строк його дії, причому така особа звільняється від доплати вартості такого патенту у разі її зміни.

4. Патентуванню підлягає діяльність щодо надання послуг у сфері грального бізнесу. Звернемо увагу, що у Законі про патентування застосовано спеціальне, тобто таке, що використовують тільки з метою цього Закону, визначення грального бізнесу, під яким розуміють діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (будинків), ігрових автоматів із грошовим чи майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) і розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій чи майновій формі.

Казино, інші гральні місця (будинки) повинні займати окремі приміщення чи будівлі і мати гральний зал для відвідувачів, але ця вимога не стосується ігрових автоматів і більярдних столів. Заборонено надання послуг у сфері грального бізнесу поза межами відведених для цієї мети приміщень або будівель, а також у приміщеннях, що не мають грального залу для відвідувачів.

Торговий патент на здійснення такого виду діяльності видається на кожне окреме гральне місце, наприклад, гральний автомат, гральний стіл тощо. Причому важливим є положення, згідно з яким придбання патенту на здійснення операцій щодо надання послуг у сфері грального бізнесу не дає права його суб'єкту на здійснення грального бізнесу, вид якого не зазначений у такому патенті.

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу конкретно встановлено в Законі про патентування у фіксованому розмірі, а саме за рік:

  • для використання грального автомата з грошовим чи майновим виграшем — 1400 гривень;
  • для використання грального столу з кільцем рулетки — 64000 гривень;
  • для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярда) — 48000 гривень за кожен стіл;
  • для використання кегельбанів, що починають діяти за допомогою жетона, монети чи без них, — 2000 гривень за кожен гральний жолоб (доріжку);
  • для використання столів для більярда, що починають діяти за допомогою жетона, монети чи без них, крім столів для більярда, що використовуються для спортивних аматорських змагань, — 600 гривень за кожен стіл для більярда;
  • для здійснення інших видів грального бізнесу, включаючи розіграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківськими чи установами в майновій формі на місці, — 2400 гривень за кожен окремий вид (місце) грального бізнесу.

Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу здійснюється щокварталу до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Під час придбання патенту для здійснення таких операцій суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, що підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Необхідно також зазначити, якщо суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відособлені) підрозділи, торговий патент придбається окремо для кожного з структурних (відособлених) підрозділів (грального місця).

Законом про патентування передбачено такі види торгових патентів:

  • короткостроковий;
  • пільговий;
  • спеціальний.

Короткостроковий торговий патент придбавається суб'єктом у разі, якщо операції з продажу товарів мають нерегулярний і нетривалий характер. Відповідно до Закону про патентування строк дії короткострокового торгового патенту на здійснення торгової діяльності дорівнює від 1 до 15 днів.

Вартість такого патенту за 1 день встановлена у фіксованому розмірі і становить 10 гривень. Причому оплата вартості короткострокового торгового патенту повинна здійснюватися не пізніше чим за один день до початку здійснення торгової діяльності.

Пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності чи їх структурним (відособленим) підрозділам у кількох випадках.

По-перше, суб'єктам, що здійснюють торгову діяльність виключно з використанням товарів вітчизняного виробництва. Перелік таких товарів становлять:

  • поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені, шухляди, коробки, мішки, сумки й інша тара з дерева, паперу і картону, використовувана для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них;
  • періодичні видання друкованих засобів масової інформації (незалежно від країни їх походження);
  • проїзні квитки;
  • товари народних промислів (крім антикварних і тих, що становлять культурну цінність відповідно до переліку, встановлюваному Міністерством культури України);
  • готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язні матеріали й інше медичне приладдя) і вітаміни для населення;
  • ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста і порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози чи її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їхнього походження);
  • вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, газ освітлювальний і газ зріджений, торф паливний грудковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню;
  • мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження);
  • насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів і картоплі (незалежно від країни їх походження).

Пільговий торговий патент обов'язково повинен містити повний перелік товарів, передбачених для реалізації, оскільки він не дає права на здійснення торгової діяльності товарами, не зазначеними у законодавстві.

По-друге, суб'єктам, які реалізують товари щоденного вжитку і продукти харчування через торгові установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів.

По-третє, суб'єктам, що здійснюють торгову діяльність на території військових навчальних закладів виключно товарами військової атрибутики і щоденного вжитку для військовослужбовців.

Суб'єкт підприємницької діяльності, придбаючи пільговий торговий патент, вносить одноразову плату в розмірі 25 гривень за весь строк його дії.

Важливим є положення, відповідно до якого плата за короткострокові і пільгові торгові патенти встановлюється у фіксованих розмірах і не може бути змінена органами місцевого самоврядування.

Спеціальний торговий патент — це державне посвідчення, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування.

Придбаючи спеціальний торговий патент, суб'єкти мали дотримуватися таких умов:

  • По-перше, спецпатент придбавався виключно на здійснення торгової діяльності та діяльності щодо надання побутових послуг.
  • По-друге, обсяг реалізації товарів (робіт, послуг) такого суб'єкта не повинен перевищувати один мільйон гривень за рік.
  • По-третє, застосування спецпатенту було обмежено територіальними межами.

Перелік територій, на яких застосовувався спеціальний торговий патент, затверджував Кабінет Міністрів України. Такими територіями були: м. Краматорськ Донецької області, Хустський район Закарпатської області, м. Миронівка Київської області, м. Іллічівськ Одеської області, м. Шпола Черкаської області, м. Нова Каховка Херсонської області, м. Велика Ялта, м. Алушта, м. Судак, м. Євпаторія, м. Феодосія, м. Саки, м. Луганськ, м. Білгород-Дністровський Одеської області, смт Затока Одеської області, смт Сергіївка Одеської області.

По-четверте, плату за спеціальний торговий патент встановлювали органи місцевого самоврядування, причому вартість такого патенту Законом про патентування не встановлювалася і не обмежувалася межами, встановленими для таких видів підприємницької діяльності. Його вартість встановлювалася за єдиною методикою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності чи окремо для фізичних чи юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, місцевими органами один раз у рік після затвердження місцевого бюджету. Причому обов'язково враховується місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментний перелік товарів або місцезнаходження об'єкта з надання таких послуг та їх вид.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний патент, звільнявся від сплати таких обов'язкових платежів:

  • податку на додану вартість, крім податку з операцій ввезення товарів на митну територію України чи одержання від нерезидентів робіт для їх використання чи споживання на митній території України;
  • податку на доходи фізичних осіб;
  • податку на прибуток підприємств, крім податку з прибутку, отриманої у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, і доходів від фрахту транспортних засобів;
  • плати (податку) за землю;
  • збору за спеціальне використання природних ресурсів;
  • збору на обов'язкове соціальне страхування;
  • збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
  • відрахування і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
  • комунального податку;
  • ринкового збору;
  • збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг.

Слід особливо звернути увагу, що таке звільнення застосовувалося лише щодо тих податків і зборів, обов'язок сплати яких виникав виключно в межах діяльності, що вимагала спеціального патенту. Якщо ж суб'єкт підприємництва займався одночасно іншими видами діяльності, він був зобов'язаний вести їх окремий (податковий) облік, і сплачувати податки і збори щодо цих видів діяльності на загальних підставах.

Кошти, одержані від продажу торгових патентів, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплати торгового патенту.

Література

  1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
  2. Панасюк В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260.
  3. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.Я.Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с.
  4. Сук Л.К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут післядипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.


26.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!