Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Сучасний етап розвитку адміністрування акцизів в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Сучасний етап розвитку адміністрування акцизів в Україні. Реферат

Надходження до бюджету від справляння податку на додану вартість та акцизного збору на сучасному етапі розвитку в Україні мають визначальне значення, хоча в механізмі адміністрування вказаних податків наявні певні проблеми та неузгодженості. Такі проблеми можна поділити на тактичні та стратегічні

До тактичних, тобто тих, які можна оперативно вирішити, зокрема, відносять модернізацію механізмів адміністрування податків, внесення змін до законодавчих і нормативних актів з метою уникнення випадків ухилення від сплати податків.

До стратегічних можна віднести необхідність створення оптимальної податкової системи, покликаної забезпечити зростання національної економіки при одночасному виконанні фіскальної функції податків.

У цьому аспекті до першочергових питань належать проблеми приведення системи адміністрування податку на додану вартість та акцизного збору у відповідність з вимогами сьогодення та створення ефективної моделі управління надходженнями від акцизів до бюджету з урахуванням нової економічної політики України.

У науковій літературі питанню акцизного оподаткування приділяється досить багато уваги. Зокрема, податок на додану вартість є предметом найбільшої кількості наукових робіт і публікацій, що пов’язано з місцем даного податку у соціально-економічному розвитку.

Акцизному ж збору приділяється менше уваги, а в наукових працях проблеми оподаткування акцизним збором розглядаються узагальнено.

У цілому вказаній проблематиці присвятили свої наукові праці та розробки такі вчені-економісти, як Антонюк Я.М., Васильків Т.Г., Гридчина М.В., Данілов О.Д., Шевченко Є.В., Мельник В.М., Романенко С.І., Осадчий С.О., Онишко С.В. та інші.

Метою статті є аналіз сучасної системи адміністрування акцизів в Україні, окреслення проблем і шляхів удосконалення, теоретичних і практичних знань у галузі акцизного оподаткування.

Податки на споживання можуть стягуватися у двох формах: специфічних та універсальних акцизів. Податок на додану вартість є універсальним акцизом, який сплачується на усіх етапах руху товарів [3, ст. 118]. Даний податок є основним непрямим податком, у той же час він є одним з найбільших джерел забезпечення державного бюджету податковими надходженнями.

Податок на додану вартість домінує як основа наповнення бюджету в багатьох країнах Європи, а тому вже розроблені узагальнені рекомендації щодо ставок та умов його справляння. Необхідно зазначити, що даний податок повинен нормально функціонувати в розвиненій економіці, але аж ніяк не в тій, що розвивається, чи транзитивній, бо базою оподаткування є додана вартість, саме додана, яка є новоствореним доходом чи вартістю чистої продукції.

Саме тому на сучасному етапі розвитку економіки в цілому та податкової системи зокрема України постає цілий ряд проблемних питань в адмініструванні податку на додану вартість.

Акцизний збір належить до категорії специфічних акцизів і є найбільш давньою формою оподаткування через відносну просту оцінку та порядок стягнення. Він стягується за ставками, диференційованими за окремими групами товарів.

Як свідчить аналіз світового досвіду застосування податків на додану вартість та акцизного збору, в Україні частка першого у доходах бюджету порівняно з розвиненими країнами надзвичайно висока, а другого – надзвичайно мала. У багатьох країнах при переважанні універсальних акцизів розрив між частками обох видів податків становить 1,5–2 рази. В Україні таке співвідношення з 9,7 разів (1996 рік) скоротилося до 2,5 разів (2004 рік).

Акцизний збір є ідеальним інструментом стабілізації економічного циклу. Якщо його порівнювати з податком на додану вартість, то в разі підвищення ролі фіскальної функції акцизного збору основний його тягар припадає на заможні верстви населення, тим самим, при незмінній у цілому податковій політиці в частині перерозподілу через бюджет ВВП, дозволяє в умовах сьогоденної України зменшити податковий тягар на широкі верстви населення.

Однак досліджувати та виявляти впливи податку на додану вартість та акцизного збору не тільки на мікро-, але й на макрорівні дуже складно, адже є наскільки багато факторів, від яких уся закономірність може втратити сенс, при чому ці фактори можуть бути і зовсім нелогічними та неекономічними.

Якщо проаналізувати щомісячні надходження до бюджету ПДВ у період 1999–2004 років, то можна встановити їх циклічні коливання, при чому в середині і в кінці року обсяги надходжень збільшуються.

Податок на додану вартість, починаючи з моменту введення, став одним з найпотужніших джерел наповнення бюджету. Але вже протягом 1998–2001 років спостерігається чітка тенденція до зменшення питомої ваги ПДВ у доходах бюджету, що є наслідком звуження податкової бази за рахунок розширення пільг. За 1998–2001 роки ефективна ставка ПДВ знизилася з 15,3 до 8,9%, а продуктивність податку – з 76,5 до 44,6%. У 2002 році частка ПДВ у доходах бюджету дещо збільшилася (до 21,74%). Середнє ж значення коефіцієнта фіскальної ефективності ПДВ упродовж 1997–2003 років становило в Україні 26,1%, тоді як середнє значення у країнах ЄС – 38%.

ПДВ як економічна категорія є податком на додану вартість, що була створена в економіці, тобто ПДВ залежить від ВВП, а тому зростання останнього повинно неминуче призвести до зростання надходжень ПДВ до бюджету. Така тенденція простежується у вибраному динамічному ряді, поданому в таблиці 1, але в не адекватній пропорції, при чому частка ПДВ у ВВП з 2000 по 2003 рік значно знизилася, і лише у 2004 році відбулося не значне зростання.

Таблиця 1. Щорічні показники ВВП і надходжень ПДВ.

Показник/роки

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

ВВП, млрд. грн.

102,6

130,4

170,1

204,2

225,8

264,2

345,9

податок на додану вартість, млрд. грн.

7,46

8,41

9,44

10,35

13,47

12,6

16,73

% до ВВП

7,27

6,45

5,55

5,07

5,97

4,77

4,84

 

Оскільки ПДВ є податком на споживання, а витрати населення в нашій економіці в більшій частині йдуть на споживання, то відповідно наявний зв’язок між цими двома показниками. Для відображення наявного зв’язку використаємо показник витрат населення (Держкомстат) та надходження ПДВ (Бюджетний комітет ВР України) помісячно в 2004 році.

З наведених у таблиці 2 даних видно, що витрати населення динамічно зростають, а надходження ПДВ змінюються по синусоїді, це ж саме стосується і скоригованого показника ПДВ (з урахуванням бюджетного відшкодування).

З використанням пакета E-Views 3.1 визначимо кореляцію та детермінацію наших двох змінних: EXPEND (витрати населення) та VAT 2 (скоригований ПДВ).

За отриманими результатами коефіцієнт кореляції за цими двома змінними дорівнює 0,89, що свідчить про залежність VAT 2 від EXPEND. Коефіцієнт детермінації дозволяє судити, що коливання скоригованого ПДВ на 79,54% пояснюється зміною витрат населення, а на 20,46% пояснюється сукупністю інших факторів. Модель у вигляді простої лінійної регресії так виражається:

VAT 2 = 547,72 + 0,088 х EXPEND.

Наведена модель є лише умовною, її мета – показати наявну залежність між витратами населення та скоригованим ПДВ, але аж ніяк не характеризувати та описувати цю залежність.

Якщо ж оцінювати взаємозв’язок витрат населення з находженнями ПДВ до бюджету, то він майже відсутній, що може пояснюватися такими факторами, як недосконалість системи адміністрування податку, непрогнозованість і нелогічність дії податкової системи, проблеми у законодавчій базі.

Коріння частини проблем функціонування ПДВ криється в особливостях об’єкта оподаткування, найуживаніших принципах утримання податку та методу обчислення податкових зобов’язань. Зокрема, наслідком застосування найпоширенішого кредитного методу обчислення зобов’язань з ПДВ є існування часового лагу між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодування цієї суми після реалізації виробленої продукції завдяки перерахування до бюджету різниці між отриманим і сплаченим податком.

Кредитний метод за певних умов спричиняє виникнення кумулятивного ефекту, умовою виникнення якого є звільнення від сплати податку економічного суб’єкта, що перебуває у будь-якій точці ланцюга "виробництво – кінцеве споживання", крім кінцевого пункту – роздрібної торгівлі.

Певні ризики пов’язані й з утриманням ПДВ за принципом призначення. Зокрема, в разі його застосування додана вартість продукції, що експортується, є складовою податкової бази країни-імпортера. Іншими словами, додатне сальдо торговельного балансу зумовлює звуження податкової бази та зниження фіскальної ефективності податку на додану вартість.

Наразі проблемою в функціонуванні ПДВ є заборгованість і несвоєчасність відшкодувань податку на додану вартість з державного бюджету. Причини бюджетної заборгованості з ПДВ мають комплексний характер і передусім пов’язані з недоотриманням запланованих надходжень ПДВ до державного бюджету, основними причинами якого можуть бути зростання податкової заборгованості та прорахунки в процесі планування податкових надходжень.

Іншою причиною бюджетної заборгованості з ПДВ може бути перевищення фактичним рівнем сальдо експортно-імпортних операцій його прогнозного рівня, внаслідок чого фактичні вимоги на відшкодування ПДВ виявляються вищими від очікуваних, які опосередковано враховані при визначенні планових надходжень ПДВ.

Повернення ж коштів через три і більше місяців пояснюється як організаційно-технічними чинниками, зокрема перевірка правильності нарахування податку суб’єктами господарювання, у яких виникло значне від’ємне сальдо по сплаті ПДВ до бюджету.

Вагомими причинами зростання бюджетної заборгованості з ПДВ є пред’явлення незаконних вимог на бюджетне та експортне відшкодування ПДВ і заниження податкових зобов’язань.

При підвищенні значення ПДВ як основного джерела надходжень до бюджету треба було запровадити певну диференціацію його ставок, щоб зменшити навантаження на доходи менш заможної частини населення, враховуючи регресивний характер цього податку. Навіть після зниження ставки ПДВ у 1995 році з 28 до 20% вона залишається на рівні максимальної, яка рекомендована ЄЕС (14–20% на окремі товари, при нижчих на товари продовольчої групи, крім підакцизних), і помітно перевищує ставки ПДВ та інших видів універсальних акцизів у розвинених країнах (у США ставка податку з продажу коливається від 3 до 7%, у Канаді вона становить 7,58%, у Німеччині – 15%, але на продовольчі товари лише 7%, в Англії ставка ПДВ – 17,5%) [7, с. 44].

Фахівці Амстердамського університету на чолі з С. Ван Уійбергеном, проводячи дослідження податкової системи України, встановили, що в Україні створено таку модель ПДВ, яка немає аналогів у світі. Парадоксальним є те, що в окремих випадках в Україні ПДВ стягується в абсурдних ситуаціях, де фактично ніякої доданої вартості не створюється. Актуальним питанням постійно залишаються дата виникнення податкових зобов’язань і компенсація податкових кредитів платникам [9, с. 28–32].

Акцизне оподаткування має цілий ряд переваг як потужний регулюючий механізм:

  • з його використанням може регулюватися розмір заробітної плати і ціни;
  • він є чинником, що регулює кількість ланок господарського управління, тобто ліквідує надлишкові ланки;
  • має вмонтований механізм взаємоперевірки платниками податкових зобов’язань один одного, не допускає дискримінаційної політики і є нейтральним щодо переміщення товарів, робіт, послуг, ресурсів;
  • дає можливість вилучати прибутки, які є результатом розкручування інфляції, і цим дещо стримує невиправдане зростання цін.

Однак можна виділити і недоліки ПДВ:

  • при перевищенні оптимального рівня ставок він стримує розвиток виробництва, стимулює інфляцію, негативно впливає передусім на високотехнологічні та науково місткі галузі;
  • зберігає можливості ухилення за недосконалого бухобліку;
  • він більшим тягарем лягає на немаєтних споживачів, які не накопичують, а в основному споживають.

Це свідчить про нерівномірність його розподілу за доходами, що є вадою майже всіх непрямих податків [6, с. 64].

Політика державного регулювання ринків підакцизних товарів засвідчила її недостатню ефективність, яка виявляється в існуванні значного тіньового сектору ринку (до 50% алкогольного та 20% ринку сигарет без фільтру, що разом становить понад 12% вітчизняного ринку продовольчих товарів, зменшення обсягів офіційного виробництва та збуту більшості з підакцизних товарів). Найважливішими серед ряду інших причин залишаються постійні зміни і відносна недосконалість нормативно-правової бази щодо ринків алкогольних напоїв і тютюнових виробів, зокрема – оподаткування акцизним збором [1, с. 100].

Диференціація ставок акцизного збору та їх значний розмір зумовлюють суттєвий вплив останнього на структуру ринкових цін, що негативно сприймається прихильниками ринкових методів регулювання. Однак введення досить високих ставок акцизного збору дозволяє обмежувати споживання деяких товарів, зокрема алкогольних напоїв і тютюнових виробів, тобто так відбувається вплив на структуру споживання.

Доцільно зазначити, що при внесенні змін до системи адміністрування акцизного збору потрібно враховувати, що вони можуть оперативно впливати на надходження податку до бюджету, оскільки внутрішній лаг при застосуванні цього виду податку становить лише близько 3 місяців, що в певному сенсі робить його дуже привабливим з погляду швидкої корекції виконання оперативних і тактичних завдань, які ставить перед собою держава [5, с. 57].

Акцизним збором оподатковуються або коли-небудь оподатковувалися лише три групи товарів:

  • товари першої необхідності,
  • товари, шкідливі для людини чи природи,
  • товари – предмети розкоші.

В Україні фіскальну функцію переважно виконує акцизний збір з алкогольних напоїв, тютюнових виробів і нафтопродуктів, що належать до другої групи товарів. Так, у 2004 році згідно з даними Державної податкової адміністрації України основну фіскальну функцію виконував акцизний збір лише з трьох товарних груп (84,9% від загальних надходжень акцизного збору по країні), а саме – акцизний збір з нафтопродуктів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів [10]. При чому розмір надходжень від даного податку збільшився як в абсолюті, так і в структурі, що свідчити про те, що ринки цих трьох товарних груп відносно розвинені і не залежать від незначних флуктуацій.

Проектуючи світовий досвід на сучасний стан розвитку економіки України, можна зробити висновок, що оподаткування акцизним збором товарів першої необхідності недоцільне за наявних показників розвитку бюджетної системи країни, оподаткування другої групи є найбільш перспективним, але вимагає ретельного підбору ставок, а оподаткування товарів розкоші стає все менш перспективним, незважаючи на потенційну привабливість згідно із призначенням специфічних акцизів.

Вважається, що диференціація податкових ставок акцизного збору та їх значний розмір сильно впливають на структуру ринкових цін, внаслідок чого відбуваються небажані зміни в структурі сукупного попиту. Водночас стосовно теорії оптимального оподаткування, ставки податків можуть бути диференційованими і встановлюватися згідно з попитом на конкретний товар.

Аналіз адміністрування акцизів в Україні дозволяє зробити висновок, що законодавство зазнавало значних змін, було нестабільним. Особливо це стосується оподаткування акцизним збором. Таким чином, порушується один із принципів оподаткування – принцип стабільності. Зміни в законодавчій базі були зумовлені необхідністю приведення системи оподаткування ПДВ та акцизним збором у відповідність з вимогами поточного моменту.

Домінування в дохідній частині бюджету надходжень від ПДВ пов’язане з тим, що вказаний податок є найефективнішим фіскальним інструментом, навіть за умов інфляції, хоча на даний час можна говорити про його низьку фіскальну ефективність.

Зростання надходжень акцизного збору до бюджету є порівняно рівномірним згідно з арифметичною прогресією, тобто відбувається стабільне нарощування цього платежу в межах 1% щороку, що є причиною зростання виробництва підакцизної продукції та підвищення ставок податку. Невелике фіскальне значення акцизного збору пояснюється невеликою базою оподаткування.

Наявні проблеми в адмініструванні ПДВ криються в особливостях об’єкта оподаткування, найуживаніших принципах утримання податку та методах обчислення податкових зобов’язань. Податок характеризується складним механізмом визначення об’єкта оподаткування й податкових зобов’язань, а отже, й складним механізмом адміністрування, що полегшує ухилення від сплати податку.

Зміни в системі адміністрування акцизного збору вимагають обдуманих загальнодержавних заходів із контролю за виробництвом та імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виробництво деяких із них, підвищення відповідальності за ухилення від оподаткування. Досвід більшості країн світу свідчить, що після проведення податкових реформ частка акцизного збору у доходах бюджету зменшується, що зумовлено поширенням універсальних акцизів, збільшенням бази оподаткування щодо особистого прибуткового податку, зростанням у податкових надходженнях частки податків на соціальне страхування.

Крім того, окремого підходу заслуговує питання встановлення ставок акцизного збору залежно від групи товарів, до ціни яких включається акцизний збір. Так, акцизним збором оподатковуються або коли-небудь оподатковувалися лише такі групи товарів: першої необхідності, шкідливі для людини чи природи, товари – предмети розкоші.

Таким чином, вирішення зазначених проблем у системі акцизного оподаткування наблизить нашу країни до світових стандартів, дозволить виконати їх головне фіскальне призначення та забезпечить сталий розвиток економіки країни в цілому.

Отже, провівши дослідження адміністрування акцизів в Україні можна зробити висновок, що вона не є досконалою і потребує, на нашу думку, таких змін:

  • 1. Необхідно чітко визначитися з єдиною методологією обчислення податку на додану вартість з метою запобігання варіюванню визначення суб’єктами підприємницької діяльності сум ПДВ, що підлягають сплаті на користь держави.
  • 2. Розглянути можливість зміни системи пільгового оподаткування ПДВ на нову систему, пов’язану з введенням диференційованих ставок указаного податку.
  • 3. Обґрунтувати заходи збільшення надходжень від справляння акцизного збору, принаймні до 10–12% у структурі податкових надходжень, шляхом розширення переліку підакцизних товарів, більшої диференціації ставок акцизного збору, забезпечення дієвого державного контролю, покликаного знищити тіньовий сектор виробництва товарів підакцизної групи.
  • 4. Визначити чіткий механізм отримання пільг зі сплати акцизного збору зі спирту, який використовується на виробництво лікарських засобів і кріплення виноматеріалів, чітко окреслити такий термін, як "первинне виноробство".
  • 5. Розробити різні варіаційні моделі застосування акцизного збору та податку на додану вартість на ринках товарів (першої необхідності, шкідливих для людини чи природи та предметів розкоші), передбачити можливість оперативної диференціації ставок акцизного збору, виходячи з наявної ринкової кон'юнктури на той чи інший вид підакцизної продукції та рівня споживчого попиту на нього.

Література

1. Антонюк Я.М., Васильків Т.Г. Методичні аспекти формування моделі розрахунку ставки акцизного збору//Фінанси України. – 2003. – № 10. – С. 100–107.

2. Гридчина М.В. Налоговая система Украины: Учебное пособие. – М.: МАУП, 2000. – 128 с.

3. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. – К.: Парламентське видавництво, 2001.

4. Данілов О.Д., Шевченко Є.В. Акцизний збір. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 370 с.

5. Douglas J. Young and Agnieszka Bielinska-Kwapisz. Alcohol Taxes and Beverage Price // National Tax Journal. – Vol. LV, No1 (March, 2002). – р. 57.

6. Мельник В.М. Оподаткування та податкове регулювання виробництва: Монографія. – Одеса: Автопринт, 1999. – 124 с.

7. Онишко С.В. Податкове регулювання економічних процесів // Фінанси України. – 2003. – № 6. – С. 40–46.

8. Свердан А. Проблеми податкової політики і реформування податкової системи України // Вісник Української Академії державного управління. – 2003. – № 2. – С. 184–193.

9. Уійберген С., Філер Д., Болдерсон С. Податкова система України з точки зору зарубіжних фахівців // Економіка. Фінанси. Право. – 1996. – № 6. – С. 31–43.

10. http://www. sta. gov. ua/.

11. http://www. ukrstat. ua/.


23.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!