Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Оподаткування нерезидентів в Україні: конвенціональні та інвестиційні аспекти. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Оподаткування нерезидентів в Україні: конвенціональні та інвестиційні аспекти. Реферат

Глобалізація, територіальне розширення Європейського Союзу, економічна інтеграція та міжнародна міграція людей і капіталів суттєво впливають на фінансово-економічні процеси в Україні і, зокрема, на оподаткування

Створення спільних підприємств, рух робочої сили та капіталів, загалом співробітництво у сфері економіки передбачають активізацію податкової політики України на зовнішньоекономічному напрямі. У зв’язку з цим постає проблема оподаткування нерезидентів в Україні.

Дослідженню оподаткування в умовах ринкової трансформації економіки присвячені праці багатьох провідних вітчизняних економістів: О.Д.Василика, І.О.Луніної, З.О.Луцишин, П.В.Мельника, А.М.Соколовської, В.М.Федосова, Л.І.Шаблистої та інших. Проте питання оподаткування нерезидентів у наукових працях названих вчених досліджуються фрагментарно, що обумовлює потребу в більш повному вивченні. Саме тому метою даної статті стало висвітлення питання оподаткування нерезидентів у контексті міждержавних податкових угод (конвенцій) та впливу оподаткування нерезидентів на динаміку залучення іноземного інвестиційного капіталу в Україну.

Розкриття значення нерезидентів як суб’єктів оподаткування зустрічається в декількох джерелах, проте найбільш повне визначення терміна "нерезиденти" містить ст. 9 Митного кодексу України [5].

Нагадаємо, що до нерезидентів відносяться такі категорії фізичних і юридичних осіб:

  • громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
  • юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;
  • розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх філії, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до законодавства України.

Основними законодавчими актами, що регулюють порядок оподаткування нерезидентів в Україні, є закони України "Про податок з доходів фізичних осіб" [9] та "Про оподаткування прибутку підприємств" [10].

При оподаткуванні іноземних юридичних осіб важливе значення має поняття податкової юрисдикції тієї чи іншої держави. Це питання вирішується на основі двох критеріїв: резидентства та територіальності. Критерій резидентства полягає у тому, що прибутки резидентів даної країни (отримані як на території країни, так і за її межами) підлягають оподаткуванню в цій країні. У свою ж чергу, обкладаються лише ті прибутки нерезидентів, які були отримані в цій країні. Критерій територіальності базується на національній приналежності джерела доходу. Оподаткуванню в даній країні підлягають тільки ті доходи, які отримані на її території. Будь-які доходи, отримані за кордоном, звільняються від оподаткування в даній країні.

Щодо застосування названих критеріїв, різні країни світу підходять по-різному. Наприклад, у Великій Британії нерезиденти сплачують корпоративний податок у випадку, якщо вони реалізують продукцію в самій Британії через свої філії та відділення. Відповідно, британські компанії, які працюють за кордоном, повинні сплачувати прибутковий податок у цих країнах. Виплачений за кордоном прибутковий податок вираховується із зобов’язань по даному податку у Великій Британії.

У результаті цього компанія сплачує податок за більшою ставкою – іноземною або британською. США також беруть за основу критерій резидентства, який доповнюється залежно від конкретних обставин територіальним критерієм. Натомість у Франції та Швейцарії в податковій практиці має місце критерій територіальності. Домінуючим є даний критерій для податкової юрисдикції в країнах Латинської Америки. Немало держав, у тому числі Україна, Польща і Росія, виходять із поєднання обох цих критеріїв. Вибір того чи іншого критерію, зазвичай, пов’язаний із національними інтересами країни. Так, країни, чиї компанії отримують значні прибутки від їх закордонної діяльності та від капіталів, розміщених за кордоном, при розмежуванні податкової юрисдикції перевагу віддають критерію резидентства, а країни, в економіці яких значне місце займає іноземний капітал, перевагу надають критерію територіальності.

Відсутність єдиного підходу спричиняє виникнення проблеми подвійного оподаткування. Подвійне оподаткування виникає у випадках, коли об’єкт податку або його платник оподатковується в межах однієї або кількох фіскальних юрисдикцій податком певного виду більше, ніж один раз. Здебільшого подвійне юридичне оподаткування зустрічається у випадках ведення господарської діяльності в міжнародному масштабі внаслідок одночасного застосування принципів резидентства та територіальності декількома країнами щодо одного й того ж доходу платника податків. У світовій практиці як країни з розвиненою економікою, так і країни, що розвиваються, користуючись своїм правом на податковий суверенітет, використовують у своєму національному оподаткуванні обидва принципи.

Міжнародне подвійне оподаткування (double taxation) [14, с. 401] – одночасне обкладання в різних країнах ідентичними податками або такими, які мають однакову природу, зустрічається досить часто. Зазвичай це прибуткові та майнові податки, якими обкладаються доходи від праці чи від капіталу. Розрізняють міжнародне економічне подвійне оподаткування та міжнародне юридичне подвійне оподаткування. В економічному розумінні поняття "подвійне оподаткування" виникає у випадку, коли відсутня повна ідентичність оподатковуваних суб’єктів, а даний об’єкт відсутній двічі стосовно податку. Визначення міжнародного юридичного подвійного оподаткування, як конфлікту правових основ, що виникає, коли в межах первинних фіскальних юрисдикцій податкова влада обкладає податком той же об’єкт, дає нам Типова Модель Договору Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) [4, с. 125].

Значні розбіжності у визначенні резидентства між різними країнами – досить поширене явище, що призводить до випадків подвійного резидентства стосовно деяких компаній. Проблеми подвійного оподаткування вирішуються шляхом укладення міжнародних податкових угод (конвенцій) та врегулювання вітчизняного податкового законодавства. За допомогою податкових угод досягається розмежування податкової юрисдикції щодо доходів юридичних і фізичних осіб між урядами країн-партнерів, усувається можливість неправомірного застосування в односторонньому порядку національного режиму оподаткування. Зазвичай, у таких угодах місце перебування центру фактичного керівництва (офісу, штаб-квартири) і є остаточним критерієм.

Підраховано, що в світі діє понад 1 000 міжнародних податкових угод. Перші форми взаємодії держав у сфері оподаткування були відомі ще в позаминулому столітті. Так, у 1843 році було укладено угоду з питань адміністративної допомоги в оподаткуванні та обміні фіскальною інформацією між Бельгією та Францією, а у 1845 р. – між Бельгією та Нідерландами [6, с. 43]. Договори, які були укладені ще до Другої світової війни та у післявоєнні десятиліття, зберігають свою силу і нині.

Головна особливість міжнародних податкових угод полягає в тому, що як елементи міжнародного податкового права вони мають пріоритет над національним законодавством. Крім того, міжнародні угоди набирають чинності після виконання внутрішніх державних процедур, а саме: після ратифікації податкової конвенції Міністерство закордонних справ надсилає повідомлення (ноту) другій стороні про те, що перша сторона виконала внутрішньодержавні процедури (тобто ратифікувала угоду) і чекає аналогічного повідомлення. Лише після надходження ноти про ратифікацію міжнародна угода (договір, конвенція) набирає чинності. Парафування договорів (необов’язкова, але досить поширена процедура) відповідно до Віденської Конвенції "Про право міжнародних договорів" [2] (ратифікована Україною 14.05. 86 р. у складі СРСР) відбувається до офіційного підписання угоди.

Найбільш суттєвою подією щодо запобігання подвійного оподаткування стало прийняття Фінансовим комітетом Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР) "Моделі Договору про запобігання подвійного оподаткування доходів від праці і капіталу" (за версією 1963, 1977 і 1992 років) [4, c. 126]. Проте дана типова Модель Договору ОЕСР про подвійне оподаткування не може вирішити всі проблеми, що виникають при укладенні двосторонніх угод. Хоча договори про запобігання подвійного оподаткування укладаються в інтересах платників податків, а їхні умови і постанови роблять сторони-учасниці договору більш привабливими для інвесторів з погляду фінансових зобов’язань, досить часто деякі питання оподаткування окремих видів господарської діяльності потребують додаткового розгляду та врегулювання (шляхом укладення додаткових угод).

Україна також використовує міжнародні податкові угоди. Застосування норм національного законодавства, перш за все ст. 9 Конституції України [3], ст. 19 Закону України" Про систему оподаткування" [11], ст. 18.1 Закону України" Про оподаткування прибутку підприємств" [10], гарантують першочерговість норм міжнародного права над національним. Зокрема, в статті 18.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що у разі, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Станом на кінець 2003 р. в Україні вступили в силу угоди про усунення подвійного оподаткування, підписані із 50 країнами світу [8]. Ратифіковані угоди з такими країнами, як Бразилія, Монголія, Алжир, Кувейт, ОАЗ, а підписані – з Люксембургом, Кубою, Словенією,  Сирією та ЮАР. Крім того, згідно зі ст. 7 Закону України" Про правонаступництво в Україні" [12], Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами щодо Іспанії та Японії. Стосовно інших країн, оподаткування доходів нерезидентів здійснюється в Україні в повному обсязі.

Дослідженню проблем подвійного оподаткування слід приділити особливу увагу перш за все тому, щоб мати можливість виявити та усунути випадки, коли держава може недоотримати значні суми податкових надходжень з іноземців в Україні, а також з українських громадян за межами нашої держави.

Для прикладу розглянемо різні умови щодо оподаткування дивідендів, які виплачуються нерезидентам, передбачені нормами двох документів: Конвенції між Урядом СРСР і Урядом Японії про уникнення подвійного оподаткування [1, c. 20] стосовно податків на доходи, яка чинна та використовується в Україні донині, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про правонаступництво України" [12] та Конвенції між Кабінетом Міністрів України й Урядом Алжирської Народної Демократичної Республіки про запобігання подвійного оподаткування доходів і майна і попередження податкових відхилень [4, с. 342] (табл. 1).

Проаналізовані джерела [1, c. 20] та [4, c. 351] дали можливість автору обґрунтувати свою думку щодо того, що умови оподаткування дивідендів, які виплачуються нерезидентам відповідно до Конвенції між Кабінетом Міністрів України й Урядом Алжирської Народної Демократичної Республіки про запобігання подвійного оподаткування доходів і майна і попередження податкових відхилень, є більш привабливими для залучення іноземного капіталу.

Режим оподаткування нерезидентів – один із факторів інвестиційного клімату. Україна є досить привабливою європейською державою для іноземних інвесторів, якщо мати на увазі місткий ринок, низьку ціну робочої сили, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови. Однак законодавче регулювання іноземного інвестування в Україні ще недосконале. Не раз говорили про те, що постійна зміна законів і нормативних актів не сприяє підвищенню привабливості інвестиційного клімату.

Залучення іноземного інвестиційного капіталу є дуже важливим для української економіки, так як вона не має достатньо власних ресурсів. Обсяг прямих іноземних інвестицій (тобто сукупного капіталу нерезидентів) в Україну протягом останніх п’яти років становив: у 1998 р. – 6 885 млн. грн., у 1999 р. – 13 555 млн. грн., у 2000 р. – 21 080 млн. грн., у 2001 р. – 23 671 млн. грн., у 2002 р. – 28 457 млн. грн. [15, c. 229]. Відносно внутрішніх інвестицій це становить: 49%, 77%, 89%, 73%, 76%, оскільки власні інвестиції України в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування протягом останніх п’яти років становили відповідно: у 1998 р. – 13 958 млн. грн., у 1999 р. – 17 552 млн. грн., у 2000 р. – 23 629 млн. грн., у 2001 р. – 32 573 млн. грн., у 2002 р. – 37 178 млн. грн. [15, c. 290].

Таблиця 1. Умови щодо оподаткування дивідендів нерезидентів, передбачені міжнародними договорами.

Джерело: Таблицю складено за матеріалами навчального посібника: Міжнародне оподаткування [4, c. 351] та Українського ділового тижневика "Галицькі контракти" [1, c. 20].

Таблиця 2. Прямі іноземні інвестиції та власні інвестиції України в основний капітал (станом на кінець року).

Таблицю складено на основі Статистичного щорічника України за 2002 рік [15].

Згідно з офіційним курсом національної грошової одиниці до середнього за період дол. США за даними Національного банку України.

Покращання ситуації щодо залучення іноземного капіталу потребує розширення кола країн, з якими необхідно укласти міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування, адже зміни концепції та принципів оподаткування призводять до невідповідності та різночитань норм законодавства, що стримує приплив іноземного капіталу. Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" [13] іноземним інвесторам надано право мати частку в статутному капіталі господарських товариств, створених в Україні.

І хоча в Україні проголошено єдиний режим здійснення підприємницької діяльності для всіх суб’єктів господарювання, який повинен передбачати і єдиний режим оподаткування аналогічних операцій діяльності та доходів, доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, всупереч такій вимозі, оподатковуються в більш обтяжливому порядку, ніж аналогічні доходи інвесторів-резидентів. У правовому забезпеченні зовнішньоінвестиційних зв’язків в Україні є багато питань, що потребують термінового вирішення. Саме тому, за оцінками експертів Європейського центру економічних досліджень, ризикованість інвестування в Україну складає 80%. Україна посідає одне з останніх місць у світі за таким показником.

Ще більш неприваблива ситуація щодо залучення іноземних інвестицій в регіони України. Для порівняння візьмемо по три регіони з найбільшими та з найменшими інвестиціями [15, c. 294].

Найбільша кількість іноземних підприємств зосереджена в м. Києві. Дуже низький рівень присутності іноземного капіталу в Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській та інших областях. Вважаємо, що з метою залучення іноземних інвестицій деяким регіонам доцільно надати статус вільної економічної зони.

Таблиця 3. Прямі іноземні інвестиції в регіони України (млн дол. США, станом на кінець року).

Джерело: Статистичний щорічник України за 2002 рік [15].

На нашу думку, для залучення іноземного капіталу, який дасть можливість позитивно впливати на розвиток економіки України, слід реалізувати такі заходи:

  • Привести у відповідність оподаткування доходів інвесторів-нерезидентів, отриманих у вигляді дивідендів, з оподаткуванням аналогічних доходів інвесторів-резидентів.
  • При укладанні міжнародних угод про усунення подвійного оподаткування доцільно застосовувати принцип резидентства та територіальності в комбінації, що також дасть можливість заінтересувати потенційних нерезидентів до спільної діяльності з метою залучення отримання додаткових надходжень у бюджет від сплати ними податків, зборів, обов’язкових платежів.
  • Створити сприятливий податковий клімат шляхом розширення кола країн, з якими необхідно укласти міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування. Це стосується таких країн, як Австралія, Аргентина, Ірландія, Йорданія, Кіпр, Китай, Марокко, Мексика, Пакистан, Туніс, Філіппіни та інших.
  • При укладанні угод про усунення подвійного оподаткування слід адаптувати умови щодо оподаткування нерезидентів до норм, що містяться в міжнародних угодах.
  • Підвищити мотивацію інвесторів через надання податкових кредитів і податкових канікул.
  • Надати економічно відсталим регіонам для залучення іноземних інвестицій статус вільної економічної зони.

Реалізація цих заходів, розширення кола країн, з якими Україна має двосторонні податкові Конвенції сприятиме усуненню подвійного оподаткування та заохоченню припливу іноземного капіталу, вкрай необхідного для розвитку вітчизняної економіки.

Література

1. Галицькі контракти // Український діловий тижневик. – К., 1998 – № 45. – 26 с.

2. Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 23.05. 69 995_118 / МЗС України, ООН; Конвенція, Міжнародний договір вiд 21.03. 1986 (ООН; Конвенція, Міжнародний договір, Заява вiд 23.05. 69).

3. Конституція: Закон вiд 28.06. 1996 № 254к/96-ВР / Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.

4. Міжнародне оподаткування: Навчальний посібник / За редакцією Ю.Г.Козака, В.М.Сліпа. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 550 с.

5. Митний кодекс України від 11.07. 2002 № 92-IV – ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – № 38–39. – ст. 288.

6. Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закл. / За заг. ред. М.Я.Азарова. – К.: Дія, 2000. – 320 c.

7. Послання Президента України до ВРУ. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки. – Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. – 74 с.

8. Письмо от 10.11. 2003 г. № 72/16-612/1-4311 / Мид Украины / Правовой департрамент.

9. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 22 травня 2003 року № 889-IV – ВР / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 37. – ст. 308.

10. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12. 94 року № 334/94 – ВР (у редакції Закону України від 22.05. 97 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – № 27. – ст. 181.

11. Про внесення змін до Закону України" Про систему оподаткування": Закон від 18.02. 97 № 77/97-ВР / Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – № 16. – ст. 119.

12. Про правонаступництво України: Закон України від 12.09. 91 № 1543-XII //Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 46. – ст. 617.

13. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03. 96 № 93/96 – ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – ст. 81.

14. Словник сучасної економіки МАКМІЛЛАНА: Пер. з англ. – К.: АртЕк, 2000. – 640 с.

15. Статистичний щорічник України за 2002 рік: Прямі іноземні інвестиції в регіони України. – К., 2003. – 625 с.


23.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!