Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Система оподаткування: напрями модернізації. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Система оподаткування: напрями модернізації. Реферат

У рефераті наведено аналіз пропозицій різних авторів щодо напрямів модернізації податку на додану вартість і системи оподаткування в цілому. У найбільш узагальненому вигляді тут проглядаються два напрями. Перший полягає у підвищенні ролі прямого оподаткування, але при скасуванні ПДВ, і заміною всіх податків сукупним податком на прибуток з високими ставками

Саме такий підхід реалізовано у концепції реформування податкової системи Н.Вітренко. Другий пов’язаний із збільшенням ролі непрямого оподаткування. Так, І.Богословська пропонує замінити ПДВ на обіговий податок з юридичних осіб, а у спільному проекті Ю.Тимошенко та О.Турчинова пропонувалося замінити ПДВ на податок з реалізації [1].

Тут шлях модернізації ПДВ відбувається шляхом удосконалення його метрології, технології справляння та адміністрування, а саме: зменшення ставки ПДВ, диференціація ставок оподаткування за галузевою ознакою, створення сприятливих умов для переходу всіх підприємств на стопроцентну систему обліку і оподаткування. Так, В Загорський і З.Благун пишуть, що податковій системі кожної країни притаманні суперечності, зумовлені загальним рівнем податкового тягаря, непропорційністю його розподілу між окремими сферами господарювання. Принципів пропорційної відповідності стягнення податків доходам платників необхідно дотримуватися [2].

П.Буряк і С.Лондар вважають, що макроекономічні координати української економіки знаходяться швидше за все у ділянці високих сукупних податкових ставок, які не відповідають максимуму бюджетних надходжень. Тому відбувається або скорочення виробничих процесів, або перехід певної частини виробництва у тінь [3]. Ф.Ярошенко і В.Павленко стверджують, що податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, акцизний збір, мито) повинні справляти вплив на всі джерела доходів. Найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Але пом’якшити цей вплив можна за рахунок диференціації ставок ПДВ за групами товарів. [4].

А.Кізима вважає, що стверджувати, чим менші податки, тим більший прибуток, не завжди правомірно. Тому найефективнішим способом збільшення прибутковості є не механічне скорочення податків, а побудова ефективної системи [5]. В.Піхоцький прогнозує, що зменшення з 20% до 17% ставок ПДВ призведе до зниження цін на товари (роботи, послуги) та збільшить платоспроможний попит на внутрішньому ринку, сприятиме розвитку виробництва і збільшенню бюджетних надходжень у наступні роки. Крім того, зменшення ставок оподаткування є одним із головних економічних методів у боротьбі із тіньовою економікою. [6]. А от М.Карлін – протилежної думки, тому що зменшення ставки ПДВ від 20% до 17% не вирішує проблем, хоча позитивно впливатиме на поведінку частини підприємницьких структур. Вихід вбачаємо у введенні диференційованих ставок ПДВ залежно від виду продукції (послуг):

  • пільгова – 4–8%;
  • середня – 14–18%;
  • підвищена – 19–22% [7].

Р.Арзуманов вважає, що зниження ставки ПДВ до 17% практично не вплине на відтворювальні процеси. [8]. На думку Є.Литвиненко, податковий тягар неабияк залежить від виду підприємства. Оскільки суб’єктам оподаткування дозволено зменшувати оподаткований прибуток на суму амортизаційних відрахувань (складова доданої вартості), то капіталомісткі сплачують відносно менший податок, виміряний як частка доданої вартості, ніж працемісткі підприємства. Це пов’язано з високим рівнем оподаткування фонду оплати раці (понад 40%). Зростання податкового тягарю на 1% у середньому призводить до зниження доданої вартості на 0,5%. Зменшуються обсяги виробництва. Через ефект акселерації скорочуються інвестиції.

Оскільки податок на прибуток стягується після вилучення амортизаційних відрахувань із бази оподаткування, амортизаційні відрахування не підпадають під вплив податку на прибуток. Стимулююча роль оподаткування гальмується недосконалістю механізму стягнення ПДВ [9]. Застосування однакової ставки ПДВ для всіх підприємств різних галузей народного господарства пригнічує трудомісткі виробництва. Внаслідок цього найбільший спад виробництва спостерігається в галузях, де найменша капіталоозброєність виробництва.

Наприклад, питома вага машинобудування і металообробки в обсязі промислової продукції знизилася з 31% у 1990 до 13% у 2000 році, а питома вага легкої промисловості – з 10,8% до 1,6%. Виграли капіталомісткі галузі: частка чорної металургії зросла з 11% у 1990 році до 27,4% у 2000 році, паливної промисловості з 5,7% до 10,1%, електроенергетична – з 3,2% до 12,2% [10]. Щоб зробити підсумок дискусії навколо шляхів реформування ПДВ, наведемо думку П.Мельника. Він каже, що можна розглядати декілька варіантів розвитку подій за умови реформування ПДВ. Перший з них пов’язаний зі зниженням ставки, яка зменшить податковий тиск на платників податків, другий – з диференціацією ставок.

Проте сьогодні найбільш прийнятний варіант удосконалення дії ПДВ – диференціація його ставок. Це дозволить не тільки уникнути різкого скорочення бюджетних доходів, а й, що не менш важливо, підвищити його регулятивний потенціал. Про це свідчить досвід розвинених країн світу, що наблизилися до них із рівнем розвитку [2].

Безумовно, зниження ставок оподаткування покращить економічний стан підприємств і платоспроможність населення, тобто попит на ринку. Про це свідчив ще в кінці вісімнадцятого століття І.Вернадський. Він говорив, що низькі тарифи сприяють зниженню цін, а відповідно покращанню життя народу [11]. Так, піднімати чи знижувати податкові ставки в сучасних економічних умовах України? Відповідь знаходимо у дослідженнях Артура Лаффера і його послідовників, який запропонував криву усередненого сукупного податку.

Згідно з цією кривою спочатку в міру підвищення ставки останнього зростають і податкові надходження до державного бюджету, але після певної точки, де ці відрахування досягають свого максимального значення, вони починають скорочуватися [12]. Економіка України перебуває сьогодні на шляху переходу від фази стабілізації до піднесення. Тому зниження ставок оподаткування не доцільно. А от їх диференціація – потрібна.

Л.Дейнеко і Ло Юнь-Тай наводять досвід диференціації ПДВ у Китаї. Так, ПДВ диференційовано залежно від об’єкта оподаткування від 4% до 33%. Для підприємств торгівлі існує податок з продажу (sell tax) – 3–10%. Оподаткування прибутку китайських підприємств усіх форм власності здійснюється за трьохрозрядною шкалою зі ставками від 18 до 33% залежно від розміру отриманого прибутку: при малому – 33%, середньому – 27%, високому – 18%. Для підприємств з іноземним капіталом ставка податку на прибуток дорівнює – 15%.

Для високотехнологічних підприємств застосовується нульова ставка оподаткування прибутку [13]. Як бачимо, у Китаї застосовано регресивну шкалу оподаткування прибутку підприємств для стимулювання обсягів виробництва. Підтримка пріоритетних галузей економіки, а також виробництва соціально значущих видів продукції здійснюється за допомогою диференційованих ставок ПДВ.

Наприклад, у США застосовується навпаки прогресивна шкала оподаткування прибутку підприємств з метою стримування зростання обсягів виробництва і попередження кризи перевиробництва продукції. С.Гордаш наводить такі дані, що на перші 50 тис. доларів прибутку діє 15% ставка оподаткування, наступні 25 тис. доларів – 25%, а потім – 34% [14].

Таким чином, для умов України потрібен прямий диференційований по галузях народного господарства ПДВ, а також регресивна шкала податку на прибуток підприємств.

Диференціацію ставок ПДВ слід зробити залежно від співвідношення живої і уречевленої праці у виробі, або від рівня автоматизації і механізації виробничих процесів. Для цього скористаємося дослідженнями НДЕІ Мінекономіки України щодо розрахунків тенденцій стосовно заміщення ресурсів праці в галузях народного господарства [15]. Розглянемо таблицю заміщення одного працівника приростом вартості основних виробничих фондів.

Таблиця 1. Відносне заміщення одного працівника приростом вартості основних виробничих фондів, тис. грн.

Галузі

1991–1995

1996–2000

2001–2005

прогноз

1

2

3

4

Матеріальне виробництво

34623

43078

52075

Промисловість, у т. ч.:

45356

51168

56980

Електроенергетика

737127

856450

975773

Чорна металургія

345933

337796

329654

Хімічна і нафтохімічна

34623

43078

51533

Машинобудування і

металообробка

18101

23081

28067

Лісна

8454

9521

10588

Промбудматеріалів

52850

57097

61344

Скляна

11891

13458

15025

Легка

11270

12191

13112

Харчова

78318

73280

68242

Сільське господарство

23813

29233

34653

Будівництво

30062

35231

40400

 

Зробимо ранжування галузей за величиною заміщення живої праці уречевленою в основних виробничих фондах і розрахуємо коефіцієнти відношення до найпотужнішої галузі – електроенергетики (табл. 2).

Таблиця 2. Пропозиції щодо ставок ПДВ залежно від заміщення живої праці риростом основних виробничих фондів.

рангу

Галузі

Величина приросту вартості основних виробничих фондів для заміщення

Коефі-

цієнт

Ставка ПДВ,

%

1

2

3

4

5

1

Електроенергетика

975773

1,0

17

2

Чорна металургія

329654

0,337

17

3

Харчова промисловість

68242

0,069

15

4

Промбудматеріалів

61344

0,062

15

5

Хімічна і нафтохімічна

51533

0,52

14

6

Будівництво

40400

0,041

14

7

Сільське господарство

34653

0,035

12

8

Машинобудування і металообробка

28067

0,028

12

9

Скляна промисловість

15025

0,015

10

10

Легка промисловість

13112

0,013

10

 

Слід зазначити, що показник приросту вартості основних виробничих фондів щодо заміщення живої праці одного робітника характеризує фондоозброєність праці. І чим він більший, тим вище продуктивність праці. Тому і ставки ПДВ повинні бути там вище, де більша питома вага ручної праці, тобто чим більше трудомісткість продукції, тим менша повинна бути ставка ПДВ. М.Карлін пропонує таку диференціацію ставок ПДВ:

  • пільгова – 4–8%;
  • середня – 14–18%;
  • підвищена – 19–22% [7].

Щодо податку на прибуток, то, на нашу думку, його ставку слід зробити регресивно ступеневою, а саме: чим більше прибуток підприємства, тим менше ставка податку. Наприклад:

  • високий прибуток – 15%;
  • середній прибуток – 20%;
  • низький прибуток – 25%.

Така система оподаткування прибутку підприємств буде стимулювати ріст обсягів і якості продукції.

Хоча О.Кириленко і О.Квасовський пропонують іншу градацію ставок податку на прибуток підприємства. Вони засвідчують, що упродовж останніх років в Україні середній річний прибуток, розрахований на один суб’єкт господарювання – юридичну особу, та окремо на одне мале підприємство, коливається в межах відповідно 76–102; 15–34 тис. грн. Усереднені показники становлять 84 та 24 тис. грн. на рік. Пропонуємо таку шкалу ставок податку на прибуток малого підприємства:

  • для сум річного оподаткування прибутку до 25 тис. грн. – 15%;
  • для сум в інтервалі від 25 до 75 тис. грн. – 3 750 грн. плюс 25% із суми, що перевищує 25 тис. грн.;
  • для сум понад 75 тис. грн. – 16 250 грн. плюс 30% із суми, що перевищує 75 тис. грн. [16].

На нашу думку, це дуже складно рахувати, а тим паче адмініструвати таку систему оподаткування.

А.Педько і С.Каламбет ратують за введення регресивного оподаткування, при якому ставки фіскальних вилучень із прибутку залежатимуть від показників ефективності господарювання [17–18].

Згідно із теорією трудової вартості в сфері торгово-посередницької діяльності не створюється доданої вартості. Тому там не можна застосовувати ПДВ. Доцільно його замінити податком з валового доходу від реалізації товарів (послуг), наприклад зі ставкою єдиного податку – 10%.

Щодо ставки єдиного податку, то розрахунки, що провели Р.Арзуманова і О.Климакіна методом кореляційного регресивного аналізу, показали: для підприємців вигідний 10% податок, а для бюджету є певні витрати.

Щодо освіти і науки, то досить справедливо зауважити, що ще вчора ці сфери вважалися невиробничими, а сьогодні виявляються найефективнішим нематеріальним виробництвом, де створюється найбільша нова (додана) вартість.

Щодо податку з доходів фізичних осіб, то з бази його оподаткування необхідно вилучити заробітну плату працівників, тому що вона не належить за економічною суттю до категорії доходів, а є всього-на-всього платою за працю. Заробітна плата є необхідним, а не додатковим продуктом у доданій вартості і її призначення – поновлення фізичних і інтелектуальних затрат працівника, що пішли на виробничий процес.

Скасування податку із заробітної плати фізичних осіб можна робити поступово, скажімо шляхом зниження ставки оподаткування щорічно на 2–3%. Завдяки цьому збільшиться реальна заробітна плата працівників і їх купівельна спроможність. Крім того, відбудеться детінізація отримання заробітної плати у "конвертах". Робітник побажає отримувати заробітну плату офіційно, тому що її розмір впливає на розрахунок пенсії. Таким чином, збільшаться фонди заробітної плати на підприємствах і розміри відрахувань з них.

Щодо закономірностей зростання заробітної плати, то цікавими є висновки Дж. Стінгліца стосовно її межі. Він вважає, що у міру зростання заробітної плати вище певного рівня пропозиції праці фактично зменшуються. Особи вирішують, що з підвищенням життєвого рівня, якого вони досягли завдяки зростанню платні, можна працювати менше. Так, вищі норми заробітної плати замість того, щоб збільшувати пропозицію праці, пригнічують її, що стимулює зростання пропозиції праці, а це викликає падіння заробітної плати [20].

Проте ці закономірності характерні для високорозвинених країн із високою оплатою праці. Наприклад, середня заробітна плата у Швеції, Голландії, Бельгії, Швейцарії становить 40 тис. євро у рік. В Україні середньомісячна заробітна плата в 2003 році становила 456 грн., за рік – 5 472 грн., або 977 євро. Таким чином, напрошується висновок, що закономірність Дж. Стінгліца в умовах України поки що не діє: зарплату слід підвищувати.

Зупинимося на можливостях модернізації сплати акцизного збору, зокрема на алкогольні напої. Їх виробництво та реалізація стало в Україні економічною панацеєю завдяки тінізації цих процесів. За оцінками експертів понад 50% від офіційного обсягу алкогольних напоїв реалізується на тіньовому ринку.

Розповсюдженню підпільних цехів з виготовлення горілки сприяє також і завищення цін при реалізації горілки у офіційній торгівлі. Так, мінімальна ціна виготовлення пляшки горілки на офіційному підприємстві становить 1,2–1,3 грн., тож відповідно вартість її у роздрібній мережі повинна бути 2–2,5 грн. з урахуванням прибутку виробника та торгової націнки. Але, якщо врахувати існуюче на сьогодні акцизне законодавство та інші податки, то вона безперечно набуває ціни – від 6,25 грн. за пляшку і більше. Саме цю різницю вартості офіційної і підпільної горілки (яка виготовляється без усяких податків) використовують ділки тіньового ринку, саме цей фактор – ціновий, у першу чергу сприяє розгортанню тіньових процесів. Кращою рекламою нелегальної горілки є її ціна [21].

Це сталося в зв’язку із значним підняттям ставок акцизного збору на спирт етиловий. Горілка стала продаватися набагато вище її фактичної вартості. Прикриття офіційне: акциз – це надбавка до ціни, за рахунок споживача. Підприємства з метою отримання більшого прибутку зменшують виробництво дешевої горілки і збільшують питому вагу дорогої, за рахунок покращання її якості. Цьому сприяє тверда ставка акцизного збору на 1 літр спирту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08. 2003 внесено доповнення до Постанови Кабінету Міністрів від 21.06. 2001 № 700 "Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілки і лікеро-горілчані вироби", в якій затверджено розміри мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні вироби, що реалізується в Україні підприємствами оптової і роздрібної торгівлі, громадського харчування, підприємствами-виробниками незалежно від форм власності та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, а саме:

  • горілка 0,5 л за ціною 6,24 грн. у роздрібній торгівлі;
  • горілка 0,5 л за ціною 5,20 грн. в оптовій торгівлі;
  • коньяк 0,5 л за ціною 15 грн. у роздрібній торгівлі;
  • горілка 0,5 л за ціною 10,66 грн. у оптовій торгівлі;

Проте пляшка горілки 0,5 л продається у тіньовому секторі за ціною 3,5–4 грн., а самогон у сільській місцевості – 3 грн. за пляшку 0,5 л, а в місті – 4 грн.

Отже, для детінізації незаконного обігу горілки необхідно зменшити ставку акцизного збору на спирт етиловий до 6 грн. за 1 літр. Тоді роздрібна ціна 0,5 л найдешевшої горілки опуститься до 3,0–3,5 грн. У такому випадку споживач не буде купувати горілку у тіньовому секторі сумнівного виробництва, а надасть перевагу офіційній торгівлі. Бюджет нібито постраждає за рахунок зменшення ставки акцизного збору на спирт етиловий, але в результаті детінізації у 1,5–2 рази збільшаться обсяги офіційної реалізації горілки. Це означає збільшення відрахувань до бюджету за рахунок ПДВ, податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб. Покажемо це у таблиці 3.

Таблиця 3. Наслідки модернізації сплати акцизного збору на спирт етиловий.

Вид товару

Сектор економіки

Наслідки модернізації

офіційний

тіньовий

негативні

позитивні

1

2

3

4

5

Існуюча ставка акцизу на спирт етиловий, грн. за 1 літр.

Мінімальна ціна 0,5 л горілки, грн.

16

6,25

Зростання тіньового обігу горілки

Покращання якості горілки із збільшенням її ціни в результаті виготовлення дорогих сортів

Запропоноване зниження ставки акцизного збору на спирт етиловий

Ціна горілки 0,5 л, грн.

(найнижча)

6

3,0 –

3,5

Зменшення відрахувань до бюджету за рахунок зменшення ставки акцизного збору

Збільшення обсягів реалізації горілки у 1,5-2 рази за рахунок детінізації: збільшення відрахувань до бюджету

Продаж горілки у тіньовому секторі економіки за 0,5 л, грн.

 

3,5–4

Розвиток підпільного виробництва горілки і тіньова реалізація. Конкуренція офіційної торгівлі. Зростання смертності від алкогольного отруєння

Задоволення потреб населення у горілці за доступними цінами

Впровадження сплати акцизного збору горілчаними заводами за високоякісні сорти горілки за 0,5 л грн. залежно від ціни продажу, грн.

2–3

 

 

 

 

Зменшення ставки акцизного збору матиме вагомий не тільки економічний, але й соціальний ефект. До цього необхідно додати зменшення обсягів роботи правоохоронних органів по боротьбі із незаконним обігом алкогольних напоїв. В умовах зниження ціни продажу горілки в офіційному секторі економіки тіньовикам стане вже недоцільно займатися цим економічно не вигідним, а до того ж, небезпечним видом бізнесу. Крім того, не можна не брати до уваги побічне зростання надходжень до бюджету у вигляді податків із реклами нових офіційних горілчаних брендів, нових робочих місць, перспективи розвитку галузі з орієнтиром на світові ринки.

Для підтвердження наших розрахунків наведемо дані журналу "Україна кримінальна", що розповсюджується в системі "Інтернет". Щоб виготовити 0,5 літра горілки, виробник сплачує державі за спирт 4,1 грн. податків і акцизного збору. З урахуванням виробничих витрат, прибутків, реалізації вартість однієї пляшки не може бути нижче 5,6–5,7 грн. У тіньовому секторі горілка продається в середньому за 3–3,5 грн. Велика питома вага тіньової горілки виготовляється із неврахованого спирту, який виробляють офіційні спиртозаводи, але за який не сплачено податків. За рік в Україні виготовляється 30 млн. дол. (читай ящиків) горілки. З них лише за 22 млн. сплачено акциз. Ці невраховані 8 млн. дол. означають 1 млрд. гривень річного прибутку горілчаної мафії і нестачу до бюджету цієї ж суми [22].

Як зазначають Л.Гацька і А.Скрипник, мотивація до відхилення від сплати податків відсутня, коли ставки штрафних санкцій значно перевищують ставки очікуваного прибутку [23].

На думку цих авторів, нібито кількість перевірок і ставки штрафних санкцій – це дійовий засіб боротьби з ухиленнями від сплати податків. В офіційній звітності ДПА України є показники кількості перевірених платників податків і виявлених порушень (табл. 4).

Таблиця 4. Кількість перевірених платників податків і виявлених порушень на підприємствах за 2001–2003 рр.

Назва заходу

2001

2002

2003

Перевірка платників податків, одиниць

225062

243573

311605

Виявлено порушень чинного законодавства, одиниць

164341

206299

286369

 

Таблицю складено за даними статистичної звітності ДПА України [24–25].

Як вважає В.Вишневський, кількість перевірок і накладені штрафи свідчать не про ефективність діяльності податкових адміністрацій, а швидше про те, що в умовах "непрозорого" податкового законодавства можна оштрафувати будь-кого. Здебільшого штрафи накладаються тільки за дрібні порушення, і платник податку може миритися з ними. Попри ймовірність виявлення фактичних розмірів ухилення залишається досить низькою (тобто меншою за 37%). Зростання штрафів має своїм наслідком перерозподіл прихованих доходів від платників податку до корумпованих чиновників.

З метою зменшення масштабів ухилення від сплати податків в Україні слід не стільки знизити ставки податків, скільки ретельно налаштувати податкове законодавство до реалій і відвернення податкової дискримінації. Щодо збільшення кількості перевірок, більш жорстких штрафних санкцій, то ці заходи можуть принести ефект у боротьбі з ухиленням лише у разі випереджувальних кроків для подолання корупції [26]. Ю.Тимонін прогнозує, що у випадку виводу економіки з тіні, частка прибутків бізнесу не зміниться, а бюджет збільшиться майже удвічі за рахунок скорочення хабарів. Єдиним суб’єктом, частка прибутку якого дорівнює майже бюджету, але він буде втрачати безпосередньо від легалізації комерційної діяльності, є корупція. Саме тому проблема виводу економіки "з тіні" тісно пов’язана з проблемою корупції, яка фінансується з тіньового прибутку [27].

Підведемо підсумок наших досліджень і пропозиції щодо напрямів модернізації податку на додану вартість та інших податків, пов’язаних із ним, зведемо у таблицю 5.

Таблиця 5. Напрями модернізації системи оподаткування.

Назва податку

Зміст модернізації

Реструктуризація ставки податку

1

2

3

ПДВ

Перехід до прямого оподаткування доданої вартості. Усунення технології відшкодування ПДВ з бюджету.

Включення до структури ПДВ, крім прибутку, фонду зарплати ще й амортизаційних відрахувань.

Заміна ПДВ на податок з обсягу реалізації для сфери торговельно-посередницької діяльності

Диференціація ставки податку за чотирма рівнями залежно від технічної озброєності галузі виробництва: 17;15;14;12;10%

Єдиний податок

Скасування межі обмежень щодо обсягів виробництва, реалізації товарів (послуг)

 

Податок на прибуток підприємств

Реформування за регресивною шкалою оподаткування: чим більше прибуток, тим менша ставка податку

Диференціація ставок податку:

– високий прибуток – 15%

– середній прибуток – 20%

– низький прибуток – 25%

Акцизний збір на горілчані вироби

Зниження ставки акцизного збору на спирт етиловий до 6 грн. за 1 літр.

Введення додаткової ставки акцизного збору горілчаних заводів – при виготовленні дорогих сортів горілки від 4 до 6 грн. за 1 л горілки

Диференціація акцизного збору, що сплачуватиме горілчані заводи залежно від ціни реалізації горілки, що відповідатиме її якісним властивостям

Податок з доходів фізичних осіб

Вилучення заробітної плати з об’єкта оподаткування

Диференційоване щорічне зниження ставок податку на заробітну плату і зведення їх до 0

 

Таким чином, впровадження запропонованих напрямів модернізації системи оподаткування буде сприяти збільшенню відрахувань до державного бюджету, покращанню адмініструванню податків, діяльності підприємницьких структур, детінізації процесів ухилення від сплати податків.

Література

1. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – С. 274.

2. Загорський В.С., Благун І.Г. Принципи функціонування податкової системи ринкового типу // Фінанси України. – 2003. – № 10. – С. 92.

3. Буряк П.Ю., Лондар С.Л. Вплив зміни податкової ставки на фонди бюджету // Фінанси України. – 2002. – № 1. – С. 42.

4. Ярошенко Ф. О., Павленко В.Л. Історія податків та оподаткування в Україні. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – С. 121.

5. Кізима А Я. Податкове планування в системі податкового менеджменту // Фінанси України. – 2003. – № 2. – С. 15.

6. Піхоцький В Ф. Реформування податкової системи України – вимога сьогодення // Фінанси України. – 2003. – № 9. – С. 80.

7. Калін М.І. Причини недосконалості податкової системи // Збірка наукових праць академії ДПС України. – Ірпінь, 2001. – № 2. – С. 353.

8. Арзуманов Р.М. Вплив ПДВ на відтворювальні процеси // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 96.

9. Литвиненко Є.О. Податкове стимулювання розвитку промислового виробництва // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С. 70.

10. Калюжний В.В. Вплив податків на процес ринкового ціноутворення й економіку підприємств // Фінанси України. – 2002. – № 6. – С. 20.

11. Вернадський И.В. О внешней торговле. – М.: Русский весник, 1856. – Т. 2: кн. 4. – С. 603.

12. Canto V. A. Zoiness D. H. Yaffer A.B. Foundations of Supply – Side Ekonomics: Theory and Evidence. – New-York, 1983 – E. 299.

13. Дейнеко Л.В., Юнь-Тай. Податкова політика у забезпеченні економічного зростання: досвід Китаю // Збірник наукових праць Академії ДПС України. – Ірпінь, 2001. – С. 63.

14. Горда С.В. Федеральная налоговая система США: современные особенности // США – Канада: экономика, политика, культура. – 2000. – № 8. – С. 25.

15. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка. – К.: МАУП, 2003. – С. 73.

16. Кириленко О.П., Квасовський О.Р. Модернізація механізму справляння податку на прибуток малих підприємств//Фінанси України. – 2004. – № 4 – С. 52.

17. Педько А. Концептуальні основи регресивно-динамічного оподаткування // Економіст. – 2000. – № 10. – С. 37.

18. Каламбет С.В. Податковий потенціал: теорія, практика, управління. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – С. 28.

19. Арзуманов Р.М., Климакіна О.М. Оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 15.

20. Стінгліц Дж. Економіка державного сектора. – К.: Основи, 1998. – С. 421.

21. Дедекаєв В.А., Несторенко О.М. Детінізація у сфері торговельно-посередницької діяльності: Практичний посібник. – Чернігів: ДПА у Чернігівській області, 2004. – С. 35.

22. Миллиард для водочной мафии // Украина криминальная. – 16 ноября. – 2003. – С. 6. – file//C:/ Dokuments /20 and/ 20 Settsnqs.

23. Гацька Л.П., Скрипник А.В. Мотивація ухилення від сплати податків // Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці". – Ірпінь: Академія ДПС Україна, 2002,. – С. 22.

24. Діяльність податкової служби України: Статистичний збірник за 2002 рік. – К.: ДПА України, 2003. – 158 с.

25. Діяльність податкової служби України: Статистичний збірник за 2003 рік. – К.: ДПА України, 2004. – 200 с.

26. Вишневський В. Ефективність боротьби з ухиленнями від сплати податків // Економіка України. – 2003. – № 11. – С. 12.

27. Тимонин Ю.А. Фазовий портрет теневого бизнеса // Тези доповідей ІV міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці". – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. – С. 126.


22.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!