Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Шляхи удосконалення оподаткування прибутку підприємств. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Шляхи удосконалення оподаткування прибутку підприємств. Реферат

У рефераті розглянуто ряд проблемних питань оподаткування прибутку підприємств

На початковій стадії формування в Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств перебувала під значним впливом концепцій і підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі.

Побудова в Україні економіки відкритого типу, розмаїття форм власності та джерел отримання доходів, постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства.

Тривалий час принципи оподаткування прибутку не зазнавали суттєвих змін. Головні ідеї цієї системи були наступними:

  • Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва – це нормально, високі ж прибутки підприємств посередників і громадян є аморальними.
  • Основним доходом громадян повинна бути заробітна плата, яка є майже однаково невисокою для всіх галузей.
  • Амортизація є витратами, а не зменшенням податкового зобов’язання.

Така політика стала причиною формування ситуації, коли:

  • Податок на доходи громадян займав незначне місце у формуванні дохідної частини бюджету держави, а основний тягар був перенесений на підприємства.
  • Громадяни не мали можливості розпочати власну справу (власних доходів не вистачало, а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців).
  • Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій.

Проблеми оподаткування прибутку підприємств розглядалися науковцями (Буряк Л.Д., Данілов О.Д., Поддєрьогін А.М. та ін..), пропозиції щодо їх розв’язання знайшли практичне відображення в прийнятих законах. Проте питання надання пільг, амортизації, визначення бази оподаткування не були достатньою мірою вирішені. Тому вважаємо за доцільне поглибити розгляд зазначених проблем оподаткування прибутку підприємств. У зв’язку з цим розглянемо методику надання пільг, визначення бази оподаткування, механізм нарахування амортизації.

На певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм і малих приватних підприємств призвело до того, що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції. Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств, що, в свою чергу, стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.

Зважаючи на те, що надходження від даного податку завжди займали друге місце за обсягами в дохідній частині держбюджету, таке зменшення змусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів. Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те, що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток, а й витрати виробництва. Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період, після чого знову відбулося зниження, що змусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.

Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств в Україні займає надання пільг. Як правило, такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності, а окремим юридичним особам з метою "протекціонізму". Досвід застосування таких пільг засвідчив, що будь-яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів.

Так, надання пільг окремим благодійним фондам (ряд указів Президента за 1994–1995 роки) призвело до згортання ділової активності та монополізації деяких продуктів підакцизної групи. Надання пільг "чорнобильцям" (1991 рік) зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами.

Також викликає подив надання пільг або відстрочення податкових платежів для державних підприємств (березень 1996 року) через нестачу обігових коштів. Ми вважаємо, що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства функціонувати, про його фактичне банкруцтво. Держава тягне на собі борги багатьох підприємств, не визнаючи їх банкрутами. Без сумніву, є підприємства, без яких не можливе ефективне функціонування економіки, для них повинна існувати підтримка держави. Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника, залишаючись єдиним комплексом, або бути розпроданими для виплати боргів.

Найбільш парадоксальним також є те, що, фактично, при ставці податку 25%, підприємства практично сплачують на 7–12% більше. Таке переоподаткування виникало, насамперед, через існування таких правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства:

  • Не дозволялося переносити збитки, отримані в поточному податковому періоді, на майбутні періоди.
  • Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки з придбання матеріальних запасів, що будуть використані в майбутніх періодах.
  • Не дозволялося вести амортизацію основних фондів, не введених в експлуатацію.
  • Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший, ніж лінійний метод амортизації.

Донині діє правило, що забороняє продаж товарів за ціною, нижчою за собівартість, незважаючи на значне зростання товарних запасів (зараз вони становлять 40% від ВВП) [1].

У країнах з розвиненою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок із громадян і податок на додану вартість. Питома ж вага надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна (від 2 до 15%) (схема 1). Він у цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів. У зв’язку з цим існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень.

В Україні спостерігається протилежна ситуація: питома вага надходжень в держбюджеті коливалась у різні роки від 19 до 25%. У 2002 р. основну частку Зведеного бюджету України складав податок на додану вартість (21%) та податок з прибутку підприємств (19%), питома ж вага податку на доходи громадян становила лише 9%. [2].

Орієнтуючись на світові тенденції, які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі, було прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "(далі – Закон).

Схема 1. Структура федерального бюджету США за 2002 фінансовий рік [3].

Принципово новим у прийнятому Законі є визначення об’єкта оподаткування. Згідно зі ст. 6 оподатковуваний прибуток дорівнює валовим доходам за вирахуванням валових витрат та амортизаційних відрахувань. Це свідчить про перехід до нових стандартів обрахунку фінансових результатів діяльності підприємств в Україні.

Кардинальних змін зазнав порядок формування та списання витрат виробництва. Тепер ці важливі процеси пов’язані з придбанням ресурсів, а не з їх включенням до ціни товару. Це дозволить підприємствам, які вимушені робити великі запаси для забезпечення безперервності процесу виробництва, підвищити мобільність своїх фінансових ресурсів.

Позитивним моментом у включенні видатків до складу валових витрат є наступне:

  • Віднесення до складу валових витрат видатків, пов’язаних із науково-технічним забезпеченням діяльності підприємства, раціоналізаторством і винахідництвом незалежно від того, призвели такі заходи до збільшення валових доходів чи ні.
  • Віднесення до складу валових витрат видатків, пов’язаних із впровадженням гарантійних ремонтів і замін проданих товарів, гарантійний термін по яких не завершився, але не більше 10% сукупної вартості реалізованих товарів.
  • Віднесення до складу валових витрат видатків, пов’язаних із проведенням рекламних і передпродажних кампаній по товарах, які розповсюджує платник податку.
  • Віднесення до складу валових витрат видатків, пов’язаних із виплатою чи нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку.

На нашу думку, до витрат виробництва доцільно також було б включити витрати на впровадження прямих інвестицій. Якщо це не прийнятно для держави в повному обсязі, то можна було б встановити певну пропорцію по віднесенню витрат на прямі інвестиції до валових витрат.

Сумнівні та безнадійні борги підприємств, що давлять важким тягарем на економіку України в цілому, звернули на себе увагу й законодавців. Нарешті були зроблені логічні висновки, що сумнівна та безнадійна заборгованість може вплинути на прибуток підприємства не тільки з настанням термінів позовної давності, а й значно раніше. Таким чином, віднесення зазначеної заборгованості на фінансовий результат діяльності може бути здійснено не по настанню терміну позовної давності, як це було встановлено п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, а раніше, але при дотриманні умов, зазначених у статті 12 Закону. Розглянемо такі умови докладніше:

  • Затримка в оплаті здійснюється без погодження з платником податку.
  • Затримка повинна перевищувати термін 30 діб з дати, визначеної умовами угоди.
  • Платник податку повинен звернутися до суду з проханням провести утримання заборгованості з боржника і подати до податкового органу повідомлення про зменшення валового доходу та копію рішення суду про прийняття справи до розгляду.

Розглядаючи ці три умови, треба звернути увагу на деякі розбіжності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "та Господарсько-процесуального кодексу України. Справа в тому, що в більшості випадків дата звернення із заявою про стягнення заборгованості в суд і дата винесення визначення про початок розгляду справи можуть істотно відрізнятися та, опиняючись у різних податкових періодах, вплинути на правильне відображення платником в обліку валового доходу.

Виходячи з підпункту 12.1. 4 Закону зменшення валового доходу, платник податку може здійснити в тому податковому періоді, в якому він подав заяву до суду про стягнення заборгованості з боржника. Залишається сподіватися, що центральний орган державної податкової інспекції при розробці правил зменшення валового доходу прийме до уваги вказані вище неузгодженості.

Докорінних змін зазнала також система нарахування амортизації. Відповідно до нового порядку нарахування амортизації та ведення обліку основних засобів збільшення балансової вартості основних фондів, що підлягають амортизації, відбувається не після введення їх в експлуатацію, а відразу після їх придбання.

Принципово новим є те, що нарахування амортизації відбувається не на первинну вартість, а фактично на залишкову. Відповідно до Статті 8 Закону суми амортизації визначаються шляхом застосування норм амортизацій до балансової вартості, яка визначається за формулою:

Б (а) = Б + П – В – А,

де Б (а) – балансова вартість на початок звітного періоду;

Б – балансова вартість на початок періоду, попереднього за звітний;

П – сума видатків понесених на придбання, покращання, ремонту основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В – вартість основних фондів, виведених з експлуатації в попередньому періоді;

А – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому періоді.

Порівняно зі старим законодавством значно збільшені ставки амортизаційних відрахувань. Для групи 1, до якої відносять будівлі та споруди, ставка встановлена в розмірі 2% на рік. Це пояснюється тим, що:

  • Амортизація відноситься на собівартість продукції.
  • Вартість основних фондів даної групи, зазвичай, дуже велика.
  • Велика ставка призвела б до значного зростання цін.

Для групи 2 (офісне обладнання, інструменти, транспорт, меблі) ставка встановлена в розмірі 10%. Це найбільш мобільна частина основних фондів, тому для неї встановлена висока ставка амортизації, яка забезпечує відшкодування вартості основних фондів на 80–90% за перші 3–4 роки їх експлуатації.

Для групи 3 (інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4) встановлена ставка 6%, а для групи 4 (електронно-обчислювальні машини, комп’ютерна техніка та їх програмне забезпечення, телефони) встановлена найбільш висока ставка амортизації в розмірі 15%.

Але існуючі раніше прискорені норми амортизації з 01.01. 2004 р. відмінено.

Наступною істотною позитивною зміною є надання можливості платникам податку проводити щорічну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції за рік.

Незважаючи на те, що процес нарахування амортизації зазнав значних змін, залишилися певні недоліки. На нашу думку, необхідно зробити амортизацію не видом витрат, а зменшенням податкових зобов’язань. Тобто на суму амортизаційних нарахувань зменшується сума податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Це дозволило б установити високі норми амортизації для всіх основних фондів, не підвищуючи при цьому ціну товару. А встановлення високих норм амортизації призвело б до прискорення відшкодування витрат на придбання основних фондів, а значить підвищило б швидкість обертання грошей на підприємстві.

Взагалі така система нарахування амортизації дозволила б зменшити вартість вітчизняних товарів, що значно підвищило б їх конкурентоспроможність.

Дуже важливим положенням, яке спрямоване на фінансове оздоровлення підприємств, є надана платникам податку відповідно зі ст. 6 Закону можливість віднесення збитків поточного періоду на зменшення валового доходу майбутніх періодів протягом п’яти податкових років. Цим самим була усунута ситуація, коли підприємство мало прострочену заборгованість минулих періодів, що значно перевищувала валові доходи звітного періоду, але податок на прибуток все одно нараховувався.

Аналізуючи наведене вище, хотілося б відзначити декілька основних, на нашу думку, недоліків у сучасному законодавстві.

По-перше, це не об’єктивне трактування моменту отримання доходу.

Відповідно до пп. 11.3. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою отримання доходу є дата, що приходиться на податковий період, протягом якого першою відбувається будь-яка з наступних подій:

  • Дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку в оплату за реалізовані товари (роботи, послуги), а у випадку їх реалізації за готівку – день оприбуткування грошей у касі платника податку.
  • Дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання платником податку цих робіт (послуг).

Для підприємства все протікає нормально до того часу, поки оплата товарів та їх отримання чи постачання відбуваються синхронно, або хоча б в один податковий період.

Тепер уявімо собі, що підприємство продало товар чи надало послугу в податковому періоді А, а отримало гроші в періоді Б. Згідно з Законом підприємство в податковому періоді А отримало валовий дохід і повинно в цьому періоді сплатити податок на прибуток, але ж гроші будуть зараховані на розрахунковий рахунок підприємства лише в податковому періоді Б. Дуже добре, якщо у підприємства є на момент сплати податку необхідні кошти, а якщо їх немає?! У випадку прострочення платежу на суму недоїмки буде нараховано пеню в розмірі 120% облікової ставки Національного банка України на повну суму недоїмки за весь термін прострочення.

На нашу думку, необхідно визнавати моментом отримання доходу дату отримання коштів за проданий товар, виконані роботи, надані послуги.

По-друге, зараз фактично і юридично діє два законодавчі акти, які регулюють оподаткування прибутку підприємств на Україні. Це пояснюється тим, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" була затверджена лише нова редакція раніше діючого Закону. Просимо звернути увагу, що затверджена нова редакція, а не відмінений раніше діючий Закон.

По-третє, не зрозуміло для чого держава ввела оподаткування доходів, отриманих від операцій з державними цінними паперами. Очевидно, що це призведе до зменшення ділової активності на цьому ринку і, як наслідок, держава не зможе в необхідний час отримати кошти для покриття касового дефіциту.

По-четверте, відміна пільг зарубіжним інвесторам, які були їм гарантовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважаємо, економічної користі державі не принесе, а лише завдасть політичної шкоди.

Отже, законодавцям треба виправити вказані недоліки, щоб уникнути юридичних, економічних і політичних казусів. Також вирішення зазначених проблем дозволить залучити нові інвестиції в українську економіку, детінізувати значний сектор тіньової економіки, уникнути багато непорозумінь платників податків і контролюючих органів, а головне – збільшити обсяги податкових надходжень до державного бюджету.

Література

1. Терьохін С. Фіскальна політика України // Вісник податкової служби України. – 2002. – № 10.

2. Терещенко С.І. Податок на прибуток: необхідність урахування критерію нейтральності // Фінанси України. – № 4. – 2003.

3. Програма сприяння Парламентові України: Матеріали по підготовці Конституції України.

4. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України із змінами та доповненнями від 06.03. 2003 № 601-IV// Урядовий кур’єр. – 2003.


22.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!