Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Проблеми пільгового механізму прибуткового оподаткування в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Проблеми пільгового механізму прибуткового оподаткування в Україні. Реферат

Створення ефективної системи оподаткування, яка б стимулювала економічне зростання, забезпечувала інноваційний розвиток країни та розвиток народногосподарського комплексу, становить одне із першочергових завдань податкової реформи в Україні

В умовах, коли гостро стоїть потреба розбудови ефективної системи господарювання, стимулювання ділової активності суб’єктів економіки, активізації процесів накопичення капіталу та темпів зростання виробництва, більшість країн користується різноманітними податковими пільгами як надзвичайно потужним засобом щодо використання регулювального потенціалу податкової політики.

Питання сутності податкових пільг і визначення їхньої ролі у стимулюванні інноваційної і інвестиційної діяльності є предметом дослідження багатьох провідних українських науковців. Значний внесок у розвиток даного питання зробили О.Данілов, С.Захарін, І.Луніна, П.Мельник, А.Соколовська, А.Скрипник та інші. Разом з тим у сучасній науковій літературі приділяється мало уваги дослідженню пільгового механізму саме прибуткового оподаткування.

Метою даної статті є обґрунтування пропозицій, спрямованих на розв’язання проблемних питань функціонування механізму прибуткового оподаткування в Україні.

Економічна думка пропонує різні визначення податкових пільг. Так, на думку А.Соколовської та І.Луніної, під податковими пільгами слід розуміти "передбачене і регламентоване нормами податкового законодавства (за наявності об’єкта оподаткування) відхилення від нормативних вимог оподаткування, що відбувається у формі повного або часткового звільнення платників податку від його сплати з метою полегшення податкового тягаря" [8].

Виходячи з цього визначення, можна вважати, що податкові пільги та підстави для їхнього одержання є одним із елементів юридичної конструкції податку. При цьому, на думку Р.Гаврилюка, вони є факультативними (не обов’язковими) елементами. Це пов’язано з тим, що з правової природи податку вони не випливають, проте нерідко з різними цілями запроваджуються законодавцем і в такому разі суттєво позначаються на змісті основоположних елементів юридичної конструкції податку [3].

Податкові пільги, звичайно, не є обов’язковим елементом системи оподаткування, оскільки їхнє застосування часто призводить до певних зловживань із метою отримання права на використання цих пільг. Однак, на думку В. Загорського, практична значущість пільг стає неоціненною для створення нового технологічного ядра будь-якої економічної системи. Податкові пільги особливо ефективні для транзитивних економік, що характеризуються недостатнім рівнем розвитку інфраструктури внутрішнього фінансового ринку, дефіцитом довгострокових фінансових ресурсів, великим тіньовим сектором тощо. За таких умов фінансова система в цілому працює малоефективно, а в сфері регулятивного впливу держави на модернізацію та стимулювання інноваційно-інвестиційних процесів пільги залишаються чи не єдиним дієвим та достатньо ефективним інструментом впливу. При цьому фіскальна ефективність пільг є високою [5].

Щодо фізичних осіб, то пільги в основному розглядаються як засіб встановлення соціальної справедливості, а також згладження нерівномірності податкового навантаження на верстви населення з неоднаковим рівнем доходів.

На сьогодні можна виділити три складові пільгового механізму в оподаткуванні фізичних осіб, передбачених Законом України № 899-IV "Про податок з доходів фізичних осіб". Перша – це перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, передбачені пп. 4.3. 1 ст. 4 зазначеного Закону. До них, наприклад, відносять: суми державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних послуг; суми відшкодування шкоди платнику, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи; суми внесків на обов’язкове соціальне страхування. Для прикладу також зазначимо: на відміну від Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 діючий Закон передбачає, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються й не декларуються:

  • вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за встановленим переліком професій (зокрема непрацюючим пенсіонерам);
  • кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його роботодавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого роботодавця податком на прибуток підприємств;
  • сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5. 1 статті 6 Закону;
  • вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків (у тому числі випускникам професійних освітньо-виховних закладів і вищих освітніх закладів І та II рівнів акредитації), у порядку й розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України [1].

Другою складовою пільгового механізму оподаткування доходів фізичних осіб можна вважати податковий кредит. До його складу відносяться фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і визначають суму таких витрат. Ці документи не направляються до податкового органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом терміну, достатнього для проведення податкової перевірки щодо нарахування такого податкового кредиту. На суму таких витрат дозволяється зменшувати величину загального річного оподатковуваного доходу платника, одержаного ним за підсумками календарного року.

На думку С.Захаріна, від оподаткування необхідно звільняти кошти громадян, витрачені на отримання освіти та охорону здоров’я, на користування інформаційно-консалтинговими послугами, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, на соціальне забезпечення (з прирівнюванням їх до інвестицій у людський капітал), а також інвестиції у відкриття власної справи з метою стимулювання інвестиційної активності населення [6].

Згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" до витрат, які можна включати до складу податкового кредиту, відносяться наступні:

  • частина суми відсотків за іпотечним кредитом, сплачених платником податків, що розраховується за визначеними Законом правилами;
  • сума грошових коштів або вартість майна, передана платником податків у вигляді пожертвувань чи благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, в розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п’яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
  • сума грошових коштів, сплачених платником податку на користь навчальних закладів для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня спорідненості, але не більше суми, визначеної в підпункті 6.5. 1 статті 6 Закону, в розрахунку за кожний повний чи неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;
  • витрати на лікування платника податків або членів його сім’ї;
  • витрати платника податків на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій за договорами довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування як такого платника податків, так і членів його сім’ї першого ступеня спорідненості в певній сумі;
  • суми витрат платника податків на штучне запліднення, незалежно від того, перебуває він у шлюбі з донором чи ні та оплату вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов’язаних з усиновленням дитини;
  • до 1 січня 2006 року до складу податкового кредиту платника податків включалися грошові кошти, внесені таким платником податків на його пенсійний рахунок, відкритий в уповноважених холдинговою компанією "Київміськбуд" банках.

Підстави для нарахування податкового кредиту необхідно відображати у річній податковій декларації [1].

Отже, співставляючи витрати, які пропонується звільняти від оподаткування С.Захаріним, та витрати, які включаються до складу податкового кредиту згідно із Законом, можна стверджувати, що законодавцями зроблено перший крок у напрямі створення умов для стимулювання інвестиційної активності населення. Запровадження права на отримання податкового кредиту також є першим кроком до сімейного оподаткування в Україні, оскільки дружині або чоловіку надана можливість відшкодовувати витрати за навчання іншої половини.

Водночас щодо недоліків існуючого механізму надання права на отримання податкового кредиту, на нашу думку, це наявність певних обмежень щодо його реалізації. Це стосується, по-перше, осіб, які відмовилися від ідентифікації з релігійних причин. По-друге, пенсіонерів, які не мають основного місця роботи. По-третє, фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності. Такий порядок суперечить чинному законодавству, зокрема ст. 22 Конституції України (про неприпустимість звуження існуючих прав громадян). Для створення рівноправних умов оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, осіб, які здійснюють професійну діяльність, і пенсіонерів необхідно внести зміни до діючого закону і надати їм право на отримання податкового кредиту.

Відповідно до діючого законодавства громадяни можуть реалізувати своє право на отримання податкового кредиту раз на рік під час подачі річної податкової декларації. Існує пропозиція, щоб надати платнику податку можливість оперативно реалізувати своє право на податковий кредит, а саме щомісячно протягом року одержувати повернення частини податку з доходів фізичних осіб (як компенсації вартості витрат, дозволених до включення до податкового кредиту), не очікуючи цього до кінця року.

Реалізація такої пропозиції дозволить покращити соціальний захист громадян. Адже витрати, які дають право на отримання податкового кредиту, в основному здійснюються раз або двічі на рік у певні місяці (наприклад, внесення плати за навчання посеместрово) і саме в цей час платники податку потребують компенсації таких витрат.

Третя складова пільгового механізму прибуткового оподаткування фізичних осіб – це власне податкова соціальна пільга. Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку має право на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу, який одержаний з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга надається:

  • у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі – будь-якому платнику податків;
  • у розмірі, що дорівнює 150% мінімальної заробітної плати, – платнику податку, який є самотньою матір’ю або батьком, утримує дитину-інваліда, є студентом, учнем, аспірантом тощо;
  • у розмірі, що дорівнює 200% мінімальної заробітної плати – платнику податків, який є особою, що є Героєм України, учасником бойових дій під час Другої світової війни, колишнім в’язнем концтаборів тощо [1].

Передбачалося поступове запровадження податкової соціальної пільги упродовж 2004–2006 рр., а саме: 30% мінімальної заробітної плати – протягом 2004 року; 50% – протягом 2005 року; 80% – протягом 2006 року. З першого січня 2007 року розмір пільги повинен був становити 100% мінімальної заробітної плати [1]. Однак у зв’язку з напруженим фінансуванням місцевих бюджетів у 2006 і 2007 роках рівень податкової соціальної пільги зберігається на рівні 50% мінімальної заробітної плати.

Законом передбачено певні обмеження як на нарахування соціальної податкової пільги, так і на реалізацію права на отримання податкового кредиту. Вони застосовуються до доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування, протягом звітного податкового місяця, якщо розмір такого доходу не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи (встановленого на 1 січня звітного податкового року), помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Це призводить до того, що громадяни, дохід яких незначно перевищує зазначену величину, намагаються його приховати, щоб зберегти право на застосування даної пільги та податкового кредиту.

Для уникнення цієї проблеми в Україні варто запровадити порядок на зразок податкової пільги на приріст доходу, що застосовується у Великій Британії. Сутність його заключається в наступному. У випадку, коли незначне додаткове збільшення доходу платника прибуткового податку переміщає його у категорію платників, для яких установлені більш високі податкові ставки, йому надається право сплатити податок за нижчою ставкою, встановленою для доходу, який він дещо перевищив. В Україні варто застосувати таку податкову пільгу для платників податку з доходів фізичних осіб, коли їхній дохід перевищує верхню межу доходу, що дає право на пільгу на 30–50 грн. [4].

Інший варіант вирішення зазначеної проблеми лежить у площині повернення до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (далі – НМДГ). "Перше, чого вдасться досягти завдяки такому кроку, – це істотного підвищення платоспроможного попиту разом із встановленням для основної маси працюючих певної податкової прогресії" [5]. Щодо розміру НМДГ, то він повинен наближатися до прожиткового мінімуму населення. Але в сучасних умовах це може призвести до значних втрат бюджету. Хоча за розрахунками А.Скрипника, при встановленні НМДГ на рівні 80% мінімальної заробітної плати та при діючій ставці оподаткування 15% бюджет не зазнає значних втрат, але значно підвищиться ефективність системи оподаткування фізичних осіб [7].

Стосовно прибуткового оподаткування юридичних осіб під податковими пільгами слід розуміти повне або часткове звільнення платника податків від податкових зобов’язань у суспільних інтересах. Залежно від того, які елементи податку беруться до уваги, пільги можуть виступати у формі вилучень – звільнення від оподаткування окремих об’єктів (предметів), знижок – зменшення податкової бази та кредитів – зменшення податкової ставки або окладу. Податкові пільги поділяються на дві великі групи: повні або загальні (які надаються всім платникам податків) і часткові або спеціальні (які надаються окремим категоріям платників податків) [2].

У структурі пільг з податку на прибуток ДПА України на сьогодні виділяє такі їхні групи за призначенням:

  • для виправлення фінансового стану збиткових підприємств (зменшення оподатковуваного прибутку на суму балансових збитків, одержаних платником податку у попередніх звітних періодах);
  • для стабілізації фінансового сектора економіки (формування страхових резервів банківських і небанківських фінансових установ за рахунок збільшення їхніх валових затрат);
  • для підтримки окремих галузей економіки;
  • соціального призначення [8].

Ще однією пільгою при оподаткуванні податком на прибуток підприємств (що не включена до переліку ДПА) вважається застосування прискореної амортизації, яка дозволяє стимулювати технологічне оновлення підприємств. Проте з 1 січня 2004 року дія даної пільги в Україні скасована. На нашу думку, варто відновити порядок застосування даної пільги для підприємств, що потребують оновлення основних виробничих фондів і дозволити її використовувати не тільки до основних фондів третьої групи, як було передбачено раніше.

Актуальним напрямом розвитку пільгових механізмів щодо оподаткування юридичних осіб є стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств. Одним із способів такого стимулювання може бути маніпулювання податковими ставками. Так, з метою стимулювання інноваційного розвитку підприємства, які впроваджують інноваційні технології, потрібно оподатковувати за мінімальною ставкою 10% протягом перших чотирьох – п’яти років. Про позитивний досвід застосування знижених ставок податку на прибуток для стимулювання розвитку підприємств свідчать проведені експерименти на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України [4].

Як доводить зарубіжна практика, важливою інвестиційно спрямованою пільгою щодо оподаткування прибутку підприємств є інвестиційний податковий кредит. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" інвестиційний податковий кредит – це відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отриманий внаслідок реалізації інноваційних програм.

На жаль, крім визначення інвестиційного податкового кредиту, поданого в зазначеному Законі, сьогодні не існує чіткого механізму його застосування. Для України важливо обов’язково визначити величину такого кредиту. А.Савченко та Н.Москалюк пропонують на зразок США поставити величину інвестиційного податкового кредиту залежно від вартості інноваційного проекту. Однак, зважаючи, що даний кредит є лише допоміжним джерелом фінансування інноваційного проекту, його частка не повинна перевищувати 30% вартості інноваційного проекту.

Дослідження механізму пільгового оподаткування прибутку підприємств в Україні свідчать, що оптимальний період дії податкової пільги становить чотири роки. За менший час пільга не спрацьовує, а за більший виникають можливості зловживань і втрати ефективності. Коефіцієнт еластичності приросту податкових надходжень бюджету за наданими пільгами становить 1,9, а дисконтований (з урахуванням індексу інфляції за чотири роки) коефіцієнт еластичності становить 1,72 [5].

Таким чином, діючий пільговий механізм прибуткового оподаткування в Україні має багато недоліків, водночас і великий регулювальний потенціал. Це вимагає виваженого використання механізму податкових пільг, адже надання економічно необґрунтованих пільг в оподаткування у жодному разі не можна вважати ефективними стимулами та регуляторами підприємницької діяльності. Податкові пільги повинні мати чітке цільове призначення, застосовуватися протягом обмеженого періоду, а їхнє надання – суворо контролюватися державними органами.

Література

1. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV // Все про бухгалтерський облік. – 2003. – С. 4–18.

2. Вишневский В.П., Веткин А.С. Уход от уплаты налогов: теория и практика. – Донецк: НЭП НАН Украины, 2003. – 228 с.

3. Гаврилюк Р. Юридична конструкція податку // Право України. – 2006. – № 4. – С. 113–117.

4. Данилов А.Д., Жеревчук Ю.В. Реформирование прибыльного налогообложения в Украине // Бизнесинформ. – 2006. – № 9. – С. 51–53.

5. Загорський В. Податки для конкурентоспроможної економіки // Дзеркало тижня. – 2006. – № 17 (596). – 29 квітня–12 травня.

6. Захарін С. В. Вплив оподаткування на заощадження та інвестиції // Фінанси України. – 2005. – № 10. – С. 83–90.

7. Скрипник А. Фискальные и социальные последствия перехода к плоской шкале налогообложения доходов физических лиц // Экономика Украины. – 2006. – № 12. – С. 11–20.

8. Соколовська А., Луніна І. Визначення категорії "податкова пільга" та його практичне значення // Економіка України. – 2005. – № 9. – С. 21–30.


21.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!