Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Сфера оподаткування та платники податків. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Сфера оподаткування та платники податків. Реферат

У рефераті розкрито питання гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків

Історичний досвід, здобутий Україною за роки незалежності, переконливо свідчить, що ефективне державне регулювання суспільних відносин, в тому числі й економічних, є не тільки важливою передумовою суспільного розвитку, але й нагальною необхідністю економічного зростання. Необхідність і важливість державного регулювання економіки не тільки доведена провідними науковцями світу, але й підтверджена історичним досвідом розвитку більшості національних економік.

Одним із важливих і дієвих інструментів державного регулювання економіки є державна податкова політика.

Перехід України до ринкової економіки обумовлює необхідність ефективного використання державної податкової політики з метою прискорення реалізації економічних і соціальних реформ. Зауважимо, що вітчизняний інститут державної податкової політики є порівняно новим суспільним інститутом, початок формування якого було покладено лише з проголошенням  Україною  незалежності,   оскільки  в  соціалістичній системі господарювання функціонування зазначеного інституту як необхідного і важливого інструменту державного регулювання економіки нівелювалося.

Аналізуючи сучасний стан податкових правовідносин в Україні, слід зазначити, що характерною їх особливістю на даному етапі суспільного розвитку є наявність численних конфліктів між контролюючими органами в сфері оподаткування та платниками податків. Існування останніх ускладнює процес адміністрування податків, призводить до збільшення його собівартості, сприяє підвищенню рівня соціальної напруженості в суспільстві.

Зазначимо, що особливої актуальності та вагомості вирішення проблеми гармонізації відносин набирає сьогодні – в період реалізації адміністративної та податкової реформ, важливим напрямом яких є перегляд і вдосконалення організації функціонування контролюючих органів у сфері оподаткування, мотивів та методів їх роботи.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що Україна сьогодні перебуває у постійному пошуку оптимальної системи оподаткування, яка б, з одного боку, забезпечувала податковими надходженнями бюджети усіх рівнів, а з іншого - стимулювала економічну активність суб’єктів господарювання, важливість наукових розробок і досліджень з цих питань є беззаперечною.

Зазначимо, що дослідженню правових питань оподаткування загалом і питань гармонізації відносин платників податків і контролюючих органів у сфері оподаткування зокрема були присвячені роботи І.І.Дьяконової [1], І.В.Розпутенка [2], М.П.Девере [3], М.Недюхи, М.Задояного [4] та ін. Вклад зазначених науковців та практиків у вирішення проблеми гармонізації як у теоретичному, так і в практичному аспектах є досить вагомим. Однак, зважаючи на те, що проблема гармонізації має комплексний та динамічний характер, ряд аспектів залишається ще не вивченим і не дослідженим.

Для вирішення проблеми гармонізації відносин між платниками податків і контролюючими органами у сфері оподаткування слід вивчити та дослідити першопричини виникнення конфліктів між вказаними суб’єктами податкових правовідносин. Лише знайшовши ці першопричини і дослідивши їх соціальну та правову природу, можна запропонувати органам законодавчої та виконавчої гілок влади конкретні пропозиції щодо розв’язання проблеми гармонізації, які необхідно врахувати як під час проведення адміністративної реформи, так і стати одним із пріоритетних напрямів державної податкової політики України.

Перш ніж аналізувати та досліджувати першопричини проблеми гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників, слід з’ясувати межі її існування.

Більшість вітчизняних науковців і практиків розглядають проблему гармонізації лише в межах відносин між податковими органами та платниками податків. На думку автора, розглядаючи проблему гармонізації, не слід обмежувати сферу її існування лише відносинами платників податків з податковими органами, оскільки до податкових правовідносин з платниками податків, крім податкових органів, вступають і інші державні контролюючі органи.

Поряд з податковими органами контроль за дотриманням податкового законодавства платниками податків, правильністю обчислення та своєчасністю сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету, згідно зі ст. 2 Закону України" Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 1 грудня 2000 р., також здійснюють митні органи, установи Пенсійного фонду України і установи Фонду соціального страхування України.

Оскільки перелічені державні органи у своїй діяльності безпосередньо чи опосередковано вступають з платниками податків у податкові правовідносини, в процесі яких не виключено виникнення конфліктів і протистояння, на нашу думку, дослідження проблеми гармонізації доцільно розширити та розглядати її не в межах відносин платників податків і податкових органів, а саме в межах платників податків та усіх контролюючих органів у сфері оподаткування. Тільки при реалізації вказаної пропозиції можна стверджувати про повноту дослідження усіх наявних першопричин виникнення проблеми гармонізації.

Враховуючи той фактор, що наведений вище нормативний перелік контролюючих органів у сфері оподаткування є вичерпним, а також, що будь-які інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вважаємо, що він не відповідає сучасному етапу розвитку податкових правовідносин, оскільки Фонд соціального страхування України реорганізовано і на даний момент його правонаступниками є Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування України від нещасних випадків та професійного захворювання.

Беручи до уваги той фактор, що відповідно до положень Закону України" Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" будь-які інші державні органи, крім вищевказаних, не мають права здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу, пропонуємо уточнити перелік контролюючих органів у сфері оподаткування, оскільки щойно утворені "соціальні" фонди, що є правонаступниками Фонду соціального страхування України, де-юре не мають статусу відповідних контролюючих органів, а відтак і не мають права здійснювати контрольні функції щодо повноти та своєчасності сплати платниками відповідних "соціальних" внесків.

Досліджуючи проблему гармонізації відносин між платниками податків і контролюючими органами у сфері оподаткування, особливості їх роботи, а також і аналізуючи підхід платників податків до виконання свого конституційного обов’язку – сплати податків та зборів в порядку та в розмірах, встановлених законодавством, зазначимо, що до першопричини існування окресленої проблеми, на нашу думку, слід віднести відсутність у платників податків податкової культури та податкової свідомості, спрямованої на самостійне обчислення та добровільну сплату податків і зборів, не зовсім виправданні завдання і методи роботи контролюючих органів у сфері оподаткування, нечіткість та нестабільність податкового законодавства.

Крім цього, серед першопричин виникнення конфліктів між платниками податків та контролюючими органами в сфері оподаткування доцільно виділити не зовсім виправданий підхід останніх до застосування штрафних санкцій до порушників податкового законодавства. Зауважимо, що під час застосування контролюючими органами штрафних санкцій, необхідно пам’ятати:

  • по-перше, головним завданням роботи контролюючих органів у сфері оподаткування є контроль за додержанням податкового законодавства,
  • по-друге, бюджет поповнюють лише платники податків і аж ніяк не податкові органи.

Тоді стає зрозумілим, що в разі закриття та розорення підприємства внаслідок роботи податкових органів, бюджет, насправді, завжди втрачає. Навіть якщо констатується одноразове надходження до бюджету великих сум, втрачається назавжди перспектива отримання податків від ліквідованого підприємства.

Одним із шляхів подолання такого підходу контролюючих органів у сфері оподаткування до застосування штрафних санкцій може стати законодавче закріплення процедури накладення штрафних санкцій, згідно з якою виявлене при першій перевірці порушення не тягне за собою застосування штрафних санкцій, а обмежується лише письмовим рішенням контролюючого органу про стягнення відповідних сум недоїмки до бюджету та негайного усунення відповідного порушення. При цьому за контролюючим органом доцільно залишити право на повторну, позачергову перевірку як виконання рішення щодо усунення виявленого правопорушення, так і перевірку всієї фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності.

Відсутність у вітчизняних платників податків податкової культури зумовлена радянським досвідом справляння податків. Це, насамперед, обумовлено сутністю соціалістичної системи господарювання, в якій процес справляння податків був досить простим і не потребував турботи про суспільну податкову культуру. Наслідками такої відсутності уваги з боку державних органів до виховання платників податків дотримання та не порушення податкового законодавства як у радянські часи, так і сьогодні є невеликий історичний досвід формування податкової культури та відсутність в українському суспільстві" податкових" традицій.

Також у вітчизняних платників податків майже відсутня податкова свідомість, орієнтована на самостійне обчислення та добровільну сплату податків до бюджетів всіх рівнів. Це, насамперед, викликано специфікою роботи податкових органів, що упродовж останніх 10 років будувалась з домінуванням таких методів і мотивів, що породжували численні конфлікти між податківцями та підприємцями. При цьому головне завдання, що ставили та ставлять перед собою податкові органи у своїй діяльності, можна сформулювати так: "взяти максимальні гроші сьогодні за будь-яку ціну", а ефективність їх роботи визначається кількістю та обсягами штрафів.

Зазначимо, що досвід розвинених країн свідчить, що державні витрати на підвищення правової культури та забезпечення суспільної свідомості в сфері оподаткування, спрямованих на добровільну сплату податків, значно нижчі від витрат на примусове їх адміністрування. Так, завдяки вдалому поєднанню силового та правового примусу, в Сполучених Штатах Америки забезпечується добровільна сплата податків, яка складає 90% всіх податкових надходжень [4, 6].

Один із шляхів формування податкової свідомості вбачається у відповідному спрямуванні роботи контролюючих органів у сфері оподаткування. Іншим шляхом вирішення питання формування податкової свідомості може стати розробка та реалізація спеціальної державної програми за участю Міністерства освіти і науки, при участі державних засобів масової інформації регіонального та місцевого рівнів.

До першопричин виникнення конфліктів між платниками податків та контролюючими органами в сфері оподаткування слід також віднести існуючі сьогодні мотиви та оцінку роботи останніх, структурну побудову податкових органів, процедури та правила їх роботи, що не тільки не відповідають сучасному стану, а й перспективам розвитку підприємництва. Методи та мотиви роботи породжують численні непорозуміння між податківцями та підприємцями, які іноді набувають гіпертрофованих форм.

При здійсненні контролюючими органами перевірок платників податків необхідно враховувати нестабільність і неоднозначність податкового законодавства, що є об’єктивною особливістю сучасного етапу реформування системи оподаткування в Україні. Практиці оподаткування відомі непоодинокі випадки неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства з боку платників податків і податкових органів. Така неоднозначність інтерпретації податкових норм посилює протистояння між платниками податків та контролюючими органами в сфері оподаткування, оскільки останні, згідно з чинним законодавством, наділені правом надавати офіційні роз’яснення тих чи інших податкових норм, що мають офіційних характер.

Листи та роз’яснення, що видаються податковими органами в межах наданої їм компетенції, як правило, звужують або розширюють межі застосування податкової норми, що є неприпустимим, оскільки порушує права та законні інтереси платників податків. Особливої актуальності проблема неоднозначності тлумачення податкового законодавства набуває під час судового розгляду спорів між контролюючими органами та платниками податків.

Сьогодні під час розгляду спорів між вказаними суб’єктами податкових правовідносин судді надають перевагу листам і роз’ясненням податкових органів, хоча законодавство, зокрема п. 4.4. 1. Закону України" Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 1 грудня 2000 р., передбачає, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тому позиція представників судової влади повинна бути змінена, оскільки листи та роз’яснення органів державної податкової служби є лише одним із способів вираження розуміння (трактування) або застосування податковими органами податкового законодавства. Служителі Феміди в своїх рішеннях повинні принаймні керуватися законами та підзаконними нормативними актами з питань оподаткування, а у випадках наявності неоднозначності спірні питання повинні вирішувати на користь платників податків.

Ще однією із причин загострення протиріч між платниками податків і контролюючими органами у сфері оподаткування є низька якість та постійний характер податкових перевірок. Так, на думку деяких фахівців-практиків, для покращання такої ситуації доцільно відмовитись від безумовного контролю за кожним окремим суб’єктом господарювання не рідше ніж 1 раз на 2 роки. Для покращання роботи контролюючих органів у сфері оподаткування необхідно перейти до аналізу секторів (сегментів) ринку, моніторингу податкових надходжень від суб’єктів господарювання в цих секторах та подальше фокусування лише на тих суб’єктах, надходження від яких значно відрізняються від середнього значення надходжень у відповідних секторах [5, 37]. Такі методики за наявності зростаючої кількості суб’єктів підприємницької діяльності допоможуть дійсно ефективно, тобто з мінімальними затратами, контролювати додержання податкового законодавства.

Зазначені вище обставини, а також практична діяльність податкових органів свідчить про необхідність внесення змін до вибору об’єктів контролю, що в свою чергу потребує збільшення аналітичної роботи не тільки в Державній податковій адміністрації, але й на рівні районів та міст. Саме місцеві податкові органи, як первинна ланка системи органів податкової служби, повинні бути забезпечені висококваліфікованими кадрами для збору, обробки та аналізу первинних податкових даних. Майбутня структура податкових органів повинна бути відповідно орієнтована на збільшення аналітичної роботи та зменшення прямої перевірочної діяльності.

Неабияке значення для вирішення проблеми гармонізації відносин між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків має правова регламентація організаційних засад податкового контролю. Контроль за сплатою обов’язкових платежів є необхідним організаційно-правовим засобом адміністрування у будь-якій промислово розвиненій країні. Так, перевірки зі сплати обов’язкових платежів у Франції здійснюються не рідше, ніж раз на чотири роки, якщо суб’єкт господарювання не переходить на пільгове оподаткування у наступному за звітним році [6, 442].

В Україні організаційно-правові питання здійснення перевірок державними органами фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності закріплено в Указі Президента України" Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07. 98 р. Даним нормативно-правовим актом передбачено проведення лише двох видів перевірок (планова та позапланова), а також визначено вичерпний перелік підстав, за яких ці перевірки здійснюються. У цілому положення даного Указу, на нашу думку, можна вважати одним із кроків з боку держави у напрямі гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків, оскільки зазначені положення в цілому спрямованні на захист прав та законних інтересів останніх.

З огляду на вищенаведені обставини, незрозумілими, на нашу думку, є організаційно-правові засади податкового контролю, передбачені у проекті Податкового кодексу України. Для порівняння: у главі 107 "Податковий контроль" проекту Податкового кодексу України, лише визначень різних видів перевірок нараховується десять, а саме: безвиїзна, виїзна, оперативна, планова виїзна, документальна планова виїзна, документальна позапланова виїзна, зустрічна, документальна позапланова виїзна, зустрічна позапланова виїзна; повторна документальна позапланова виїзна.

Існування наведених розбіжностей між положеннями зазначеного Указу Президента та відповідними положеннями проекту Податкового кодексу України, на нашу думку, діє не на користь вирішення проблеми гармонізації відносин між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків, а, навпаки, поглиблює їх рівень.

Необхідно зауважити, що регулярність перевірок у проекті Податкового кодексу України визначається лише для одного їх виду, а саме: "Органи державної податкової служби проводять планові виїзні податкові перевірки не частіше одного разу на календарний рік щодо певного суб’єкта господарської діяльності за планами, які затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України". Стосовно ж інших видів перевірок передбачається, що позапланові виїзні перевірки за наявності обставин, встановлених законодавством, проводяться при виникненні потреби в них. Отже," обставини" та" потреби", за наявності яких можуть здійснюватися позапланові виїзні перевірки, можуть бути, практично, будь-якими.

Враховуючи" підвищений" інтерес контролюючих органів до цього питання та постійні намагання закріпити" презумпцію винуватості" підприємців у нормативно-правових актах (у переважній більшості відомчих) та маючи на меті вдосконалення процедури адміністрування обов’язкових платежів, на нашу думку, необхідним є визначення єдиного для всіх контролюючих органів у сфері оподаткування порядку організації та проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, проведення обстежень та надання обов’язкових приписів з метою уникнення суб’єктами господарювання порушень чинного законодавства шляхом налагодження паритетних стосунків. Крім цього, необхідно визначити основні принципи та завдання контролюючих органів у сфері оподаткування при проведенні ними перевірок та обстежень.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що конкретними пропозиціями, які сприятимуть не тільки вирішенню проблеми гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків, а також встановленню між ними партнерських засад діяльності, на нашу думку, можуть бути:

  • активізація роботи контролюючих органів у сфері оподаткування у напрямі формування у вітчизняних платників податків податкової свідомості та податкової культури, що передбачатимуть добровільну сплату податків та інших обов’язкових платежів;
  • завчасне та обов’язкове інформування громадськості про майбутні зміни податкового законодавства. Таке інформування повинно передбачати участь Міністерства освіти і науки України, а також державних засобів масової інформації як загальнодержавного, так і регіонального та місцевого рівнів;
  • посилення консультативної роботи податкових органів з підвищенням та персоніфікацією відповідальності консультантів-податківців. Також слід передбачити проведення податковими органами різного роду семінарів і круглих столів щодо висвітлення нововведень у податковому законодавстві з метою правильного та точного їх розуміння платниками податків;
  • удосконалення механізмів і методів проведення податкового контролю з метою зменшення кількості перевірок суб’єктів господарювання та підвищення їх якості.

Необхідно зазначити, що висвітлені в цій статті умови існування проблеми гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків не вичерпують всіх причин виникнення протистоянь і конфліктів між вказаними суб’єктами податкових правовідносин. З огляду на це проблема гармонізації податкових правовідносин потребує свого вивчення та подальшого розвитку у дослідженнях вітчизняних науковців.

Література

1. Дьяконова І.І. Податки та податкова політика України. – К., 1997.

2. Розпутенко І.В. Податкова політика та економічні реформи: Навч. посібник. – К., 1996.

3. Экономика налоговой политики / Под. ред. М.П.Девере. – М., 2002.

4. Недюха М., Задояний М. Шляхи гуманізації відносин платників податків та податківців // Економіка, фінанси, право. – 2002. – № 9. – С. 6–10.

5. Ляпіна К. Завдання адміністративної реформи в податковій сфері, її матеріальне та кадрове забезпечення: Матеріали наук. -практ. семінару" Адміністративна реформа в податковій сфері". – Київ, 2000. – С. 36–38.

6. Налоги и налогообложение / Под. ред. М.В.Романовского, О.В.Врублевской. – СПб., 2000.


21.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!