Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Проблема адміністрування податків в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Проблема адміністрування податків в Україні. Реферат

У рефераті подано відомості про співвідношення понять "адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів" і "адміністрування податкового боргу"

Проблема адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також податкового боргу залишається на сьогодні однією з найактуальніших не тільки у сфері оподаткування, а й сфері соціального управління фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання в цілому.

В основі цієї проблеми, на нашу думку, лежить питання недостатньої наукової розробленості понять "адміністрування", "адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів" ("податкове адміністрування") та "адміністрування податкового боргу". Найчастіше вони розглядаються через поняття "державне управління".

У вітчизняній науковій літературі тривалий час дискутується питання про співвідношення так званого "широкого" та "вузького" тлумачень поняття "державне управління". Кожний з цих варіантів, як зазначає В.Б.Авер’янов, є виправданим на чітко визначеному теоретико-пізнавальному рівні використання даного поняття [1, с. 10–11].

Концепція Адміністративної реформи в Україні [2] визначає поняття "державне управління" як "вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого, впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади". Державне управління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади й завдяки цьому поняття "державне управління" є ширшим, ніж "виконавча влада".

У сучасних підручниках поняття "державне управління" також розуміють як певного роду соціальну діяльність у широкому та вузькому значеннях. У вузькому значенні державне управління – це адміністративна, виконавчо-розпорядча діяльність держави.

З цих позицій державне управління вивчається адміністративним правом. У широкому розумінні – це організуюча, впорядковуюча діяльність держави, державне регулювання різноманітних суспільних відносин шляхом діяльності усіх гілок державної влади – законодавчої, виконавчої, судової, їх органів і посадових осіб. За таких умов, зазначає В.Токовенко, виділення більш вузьких стосовно державного управління ("в широкому розумінні") понять з усталеним розумінням їх змісту є просто методологічною необхідністю [3].

Дотримуючись такої ж думки, автор пропонує використовувати поняття "державно-адміністративне управління". Державно-адміністративне управління є різновидом державної діяльності з управління справами держави, за допомогою якої практично реалізується виконавча влада, влада її органів і посадових осіб на всіх рівнях державно-адміністративного устрою.

На підставі цього автором пропонується використовувати більш вужче поняття – "державне адміністрування" [3], під яким розуміють "діяльність державних органів, технологічний процес підготовки, прийняття і здійснення управлінських рішень у сукупності методів і засобів, за допомогою яких систематичний і спеціалізований вплив органів управління на підвідомчі їм органи та об’єкти на основі адміністративної відповідальності за виконання рішень".

У словнику російської мови С.І.Ожегова "адміністрування" або російською мовою "администрировать" визначається в двох аспектах:

  • як спеціальна категорія – "управлять, руководить чем-нибудь;
  • як "неодобрительная" (рос.) категорія – "управлять чем-нибудь. Бюрократически, формально, не входя в существо дела" [4, с. 22].

У західній науковій літературі поняття "управління" визначається як "процес чи форма діяльності, яка передбачає керівництво певною групою людей чи спрямування її на досягнення цілей організації" [5, с. 6]. На нашу думку, запропоноване визначення є найбільш вдалим і завершеним, оскільки будь-яка система управління (державного адміністрування) не повинна працювати заради самої системи, а передбачати в собі зовнішні зв’язки для досягнення як внутрішнього, так і зовнішнього результату своєї діяльності.

Термін "адміністрування" у різних відмінках досить часто зустрічається у вітчизняних нормативно-правових актах різних видів, але в кожному з них відсутнє визначення його поняття. Наприклад, Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 7.09. 2003 № 1057-IV [6] визначає поняття" адміністратор недержавного пенсійного фонду" – юридична особа, яка здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах цього Закону.

Також термін "адміністрування" використовується у численних листах, роз’ясненнях та відомчих наказах центрального податкового органу і вживається як визначення порядку справляння (складання розрахунків, приймання звітів, здійснення заходів щодо мобілізації коштів до бюджетів) щодо конкретних податкових платежів, враховуючи їх особливості або використовується у назвах окремих структурних підрозділів системи органів державної податкової служби, наприклад "Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів", основними функціями якого згідно з чинним законодавством [7] є контроль та забезпечення організації роботи підпорядкованих регіональних управлінь та територіальних підрозділів, а також контроль за виробництвом та обігом підакцизних товарів (зовнішня функція).

Таким чином, адміністрування визначається, перш за все, як процес управління або форма управлінської діяльності. Зміст цього поняття включає в себе засоби, способи та методи, які застосовуються в процесі управління у визначеній сфері діяльності, зокрема, у сфері оподаткування для досягнення відповідної мети. При цьому визначення й використання таких засобів, способів та методів, на думку відомого американського професора Глена Райта [8, с. 39], має бути функцією цього управління.

На думку відомого вітчизняного вченого адміністративіста А.Селіванова, "адміністрування податків" це "правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків" [9, с. 35]. Разом з тим, А.Ластовецький вважає [10, с. 37], що таке визначення має досить "вузьке" його розуміння, так як у цьому випадку адміністрування податків розглядається в контексті Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12. 2000 № 2181-III (далі – Закон 2181) [11].

При цьому він пропонує більш широке визначення адміністрування податків, а саме як "механізм, що включає систему способів та організаційно-правових заходів відчуження уповноваженими державними органами податків і зборів (обов’язкових платежів)". На нашу думку, якщо розглядати податкове адміністрування у зазначеному контексті, тобто як систему способів, методів та організаційно-правових заходів, то уявляється, що ця управлінська система (податкове адміністрування) працює "автономно" або "сама на себе" без урахування зовнішніх організаційних зв’язків, які є частиною функції управління у сфері оподаткування.

Крім цього, досить дискусійним виявляється висновок А.Ластовецького щодо "відчуження органами податків". Поняття "відчуження" у цивільному праві – це передача майна (активів) у власність іншій особі або один із способів здійснення власником повноважень розпорядження такими активами [12, с. 92]. Процес відчуження здійснюється на основі цивільно-правових договорів, добровільно, платно чи безоплатно. Отже, поняття "відчуження" пов’язано з переходом права власності на активи або їх частину іншій особі на основі добровільності сплати та договору між відчужувачем та набувачем. У примусовому порядку відчуження можливе у випадках – реквізиції (ст. 353 Цивільного кодексу України) на підставі закону та конфіскації (ст. 354 Цивільного кодексу України) на підставі рішення суду [13].

З іншого боку, у платника податків є конституційний обов’язок сплатити податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджету, але не на основі свого добровільного бажання (при реалізації своїх цивільних прав та виконання цивільних обов’язків), а на основі добровільного, на перший погляд одностороннього виконання платником податків свого обов’язку у порядку, передбаченому законодавством.

Проте, якщо розглядати Конституцію України як суспільний договір між державою в особі своїх уповноважених органів і суспільством (громадяни, суб’єкти господарювання тощо), то сплачені податки стороною цього договору передбачають також повернення їх до суспільства у формі певних державних послуг та гарантій. У цьому контексті "відчуження" податків здійснюється самим платником податків, а не державними органами, які повинні здійснювати лише контроль за сплатою та сприяти цьому процесу шляхом надання та розширення державницьких послуг. Більш того, навіть при порушенні термінів сплати податків і виникненні податкового боргу платник податків має можливість згідно з законом самостійно визначити джерела погашення заборгованості та "відчужити" частину своїх активів на користь держави та суспільства.

Таким чином, дослідження семантики понять "адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів" та "адміністрування податкового боргу" недостатнє. Проаналізовані наукові погляди на зазначену проблему виявляють тільки певні сторони суті цього явища з таких міркувань.

По-перше, термін "адміністрування" збігається з поняттям "процес управління" в тій чи іншій сфері діяльності, тобто як діяльність об’єднаних у певну структуру суб’єктів та об’єктів управління, яка спрямована на досягнення цілей, передбачених нормативно-правовими актами, їх реалізації, а також завдань та функцій (засобів, способів, методів) на основі визначених принципів управління у певній сфері (сфера податкового адміністрування, в т. ч. адміністрування податкового боргу). У цьому випадку "податкове адміністрування" та "адміністрування податкового боргу" – це діяльність, яка носить публічно-правовий характер.

Правовідносини, які виникають у процесі такої управлінської діяльності, мають публічну мету – формування державних доходів та реалізації соціальної функції податків. У цьому контексті поняття "адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів" включає процес здійснення податковими органами передбачених статтями 8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4.12. 90 № 509-XII [14] та Законом 2181 [11] функцій, заходів (процедур), включаючи функції стягнення податкового боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами.

При цьому такі норми законів надають право органам стягнення (ОДПС, державна виконавча служба) застосовувати способи та методи:

  • які мають владно-примусовий характер до платників податків (застосування фінансових санкцій, проведення перевірки суб’єкта господарювання, безпосередня реалізація податковим органом або виконавчою службою виділеного майна податкового боржника або реалізація активів за рішенням суду, безспірне списання грошових коштів з банківського рахунка тощо);
  • які не мають владно-примусового характеру до платників податків щодо сплати ними податків та податкового боргу (ведення обліку платників податків, проведення податкових консультацій, запровадження податкового компромісу, самостійні заходи платників податків щодо погашення податкового боргу тощо).

По-друге, поняття "адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів" та "адміністрування податкового боргу" необхідно, на нашу думку, розглядати у двох аспектах:

  • як самостійні поняття у розрізі класифікації функцій органів ОДПС, які відносяться до групи їх основних функцій;
  • у вигляді співвідношення первинного процесу – адміністрування податків, зборів, інших обов’язкових платежів через поняття "податкове зобов’язання" та похідного – адміністрування податкового боргу через поняття "податкового боргу" (порушення строків сплати податкового зобов’язання).

По-третє, "адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів" та "адміністрування податкового боргу" як поняття включають у себе систему управлінських (адміністративних) функцій суб’єктів господарювання – платників податків, які зобов’язані здійснювати нарахування та сплачувати податкові зобов’язання у встановлені законом строки, а у випадку виникнення податкового боргу – здійснювати самостійні заходи щодо його сплати за рахунок самостійного визначення ресурсів та інших додаткових джерел, передбачених статтею 7 Закону 2181 [11].

При цьому система управління ОДПС (суб’єкт управління) з певними завданнями, функціями, повноваженнями та структурою передбачених законодавством щодо контролю за сплатою податкових платежів, податкового боргу на певному адміністративному рівні взаємодіє з системою управління певного виду суб’єктів господарювання (об’єкт управління або об’єкт контролю) і, таким чином, створюють єдину взаємодіючу управлінську систему, яку можна представити за умовною схемою "контроль (ОДПС) – сплата (суб’єкт господарювання)".

Ця управлінська система має три основні елементи: "суб’єкт управління в особі відповідних підрозділів податкового органу" – "об’єкт управління (впливу) в особі посадових осіб суб’єкта господарювання і його активів" та "взаємодії (або "взаємозалежності") двох перших елементів, як зв’язуючий елемент, що надає динамічності представленій системі. Відомий російський вчений Ф.І.Шамхалов зазначав, що "сущность взаимодействия предпринимательских структур, с одной стороны, и органов государственной власти, с другой, заключается в согласовании своеобразной интеграции действий… на основе консенсуса экономических интересов сторон в целях наиболее эффективной реализации специфических функций… Содержание процесса взаимодействия находит выражение в выработке механизма функционирования и развития, отборе наиболее приемлемых форм и методов этого взаимодействия, конкретных технологий их реализации" [15, с. 215].

За загальним правилом, мотивація підприємницької діяльності платника податків спрямована на максимізацію отримання прибутку. У свою чергу, за наявності фінансово-економічної кризи на підприємстві і податкового боргу основним завданням управління такого суб’єкта господарювання стає більше підтримання змісту внутрішніх параметрів підприємства – фінансової стійкості, забезпечення його поточної "життєдіяльності", управління кредиторською та дебіторською заборгованістю з одночасним збільшенням рівня організаційно-господарських відносин і зменшення рівня господарсько-виробничих відносин.

З іншого боку, мотивація податкового адміністрування, в т. ч. адміністрування податкового боргу як його підгалузі, – це мобілізація державних фінансових ресурсів (доходів) за рахунок притягнення економічних ресурсів суб’єктів господарювання у термін, визначений законодавством.

Удосконалення всіх зазначених елементів системи податкового адміністрування, на нашу думку, є основним моментом цього процесу і особливо при здійсненні адміністрування податкового боргу, оскільки саме в останньому випадку найбільше проявляється фіскальна функція податкових органів і рівень їх належної взаємодії як суб’єктів управління до платників податків (об’єкта управління або впливу). При цьому ступінь втручання державно-адміністративної системи управління (структурні підрозділи стягнення податкового боргу, завдання, функції, засоби, способи, методи) у внутрішньо-адміністративну систему управління – податкового боржника залежатиме від ряду факторів, основними з яких є:

  • своєчасність та дисциплінованість сплати податкових платежів;
  • стадія кризового стану суб’єкта господарювання;
  • розмір його суми заборгованості та термін несплати;
  • досконалості його системи управління;
  • внутрішні взаємовідносини власників (співвласників) суб’єкта господарювання – податкового боржника, його менеджерів з податковими керуючими та іншими посадовими особами податкових органів, інвесторами (кредиторами) тощо.

Звідси визначатиметься і сутність взаємодії зазначених елементів системи та вирішуватимуться питання розмежування понять "адміністрування податків, зборів, інших обов’язкових платежів" та "адміністрування податкового боргу".

На нашу думку, саме на етапі взаємодії з управлінськими системами суб’єктів господарювання виникають найбільші проблеми податкового адміністрування, особливо при здійсненні процедур стягнення податкового боргу (конфлікт інтересів, різноманітні види ризиків тощо). Крім цього, необхідно підкреслити важливість ранніх етапів зазначеного процесу адміністрування – коли виникає необхідність застосування попереджувальноконтрольних, адміністративно-примусових, адміністративно-корпоративних, антикризових та інших заходів і методів, передбачених нормативно-правовими актами.

Таким чином, адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів (податкове адміністрування) слід розуміти як управлінську діяльність публічно-правового характеру, що здійснюється податковими органами, іншими органами державної влади в межах їх компетенції та суб’єктів господарювання, щодо формування державних доходів з метою реалізації функцій податків, яка включає в себе здійснення ними попереджувально-контрольних, адміністративно-примусових, адміністративно-корпоративних, антикризових та інших функцій зі сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів у порядку, передбаченому законодавством з питань оподаткування.

Адміністрування податкового боргу – це підгалузь податкового адміністрування, сутністю якого є управлінська діяльність публічно-правового характеру, що здійснюється податковими органами, іншими органами державної влади в межах їх компетенції та суб’єктів господарювання, щодо сплати податкового боргу такого суб’єкта господарювання із застосуванням попереджувально-контрольних, адміністративно-примусових, адміністративно-корпоративних, антикризових та інших заходів і методів, передбачених нормативно-правовими актами.

Література

1. Державне управління: теорія і практика / За заг. редакцією д. ю. н., професора В.Б.Авер’янова. – К.: Юринком Інтер, 1998. – С. 432.

2. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Концепція Адміністративної реформи в Україні, затверджена Указом Президента України від 22.07. 1998 № 810/98 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН "Еліт" (http://www. liga. net/zakon/ligazakon. html).

3. Токовенко В. Основні підходи до визначення поняття "державне управління" // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – К., 2002. – № 4. – С. 39–46.

4. Ожегов С.И. Словарь русского язика / Под ред. доктора филологических наук, профессора Н.Ю.Шведовой. –– М: Изд. "Советская энциклопедия", 1973. – С. 846.

5. Rue, Leslie W., and Lloyd L. Byars (1980). Management: Theory and Aplication. Revised edition, Illinois: Richard D. Irwin. Inc.

6. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 7.09. 2003 № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47–48 (28.11. 2003). – С. 372.

7. Про затвердження Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів: Наказ Державноїподаткової адміністрації України від 21.08. 2001 № 331, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 7.09. 2001 за № 789/5980. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 37. (28.09. 2001). – С. 1705.

8. Райт Г. Державне управління: Переклад з англійської В.Івашка, О.Коваленка, С.Соколик. – К.: Основи, 1994. – С.  191.

9. Селіванов А. Адміністрування податків: нові проблеми в адміністративному та фінансовому праві України // Право України. – 2002. – № 2. – С.  34–38.

10. Ластовецький А. Організаційно-правові засади адміністрування податків // Право України. – 2003. – № 11. – С.  37–40.

11. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12. 2000 № 2181-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10 (09.03. 2001). – С.  44.

12. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Феміна, 1996. – С.  696.

13. Цивільний кодекс України від 16.01. 2003 № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11 (28.03. 2003). – С.  461.

14. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4.12. 1990 № 509-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6 (05.02. 91). – С.  37.

15. Шамхалов Ф.И. Государство и экономика: (власть и бизнес). Экономика. – М.: ОАО Издательство "Экономика", 1999. – С. 414.


20.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!