Osvita.ua Вища освіта Реферати Бухгалтерський облік Аудит в умовах ринкових відносин: система норм аудиту в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Аудит в умовах ринкових відносин: система норм аудиту в Україні. Реферат

Відмінною рисою аудиту, як свідчить міжнародний досвід, є саморегулювання, держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації

На професійні організації, які визначають методику проведення аудиту, покладаються обов`язки щодо:

  • розробки кваліфікаційних вимог до професії;
  • контролю за дотриманням професійних вимог;
  • представлення професійних інтересів в органах державної влади та міжнародних професійних організаціях;
  • соціального захисту представників професії.

Така практика характерна для всіх країн, в яких отримала розвиток аудиторська діяльність. В Україні необхідність та основні засади регулювання і здійснення аудиту було закладено в Законі "Про аудиторську діяльність". Тут також було визначено основи функціонування Аудиторської палати та Спілки аудиторів України. До виключних повноважень Аудиторської палати віднесено сертифікацію аудиторів і ліцензування аудиторської діяльності, затвердження норм і стандартів аудиту.

Якщо перші з них були конкретизовані у Положенні про сертифікацію громадян України, що мають намір займатися аудиторською діяльністю (від 11.11. 93 протокол №5), та Положенні про ліцензування аудиту (від 17.02. 94 протокол №12), то до останнього часу аудит в Україні розвивався без професійних стандартів.

Для України як країни з недалеким адміністративним минулим, жорсткою державною регламентацією обліку, нездатність до саморегулювання аудиторської діяльності може призвести до запровадження часткової чи повної регламентації з боку держави або передачі контрольних функцій існуючим суб`єктам державного фінансового контролю.

Такі спроби були здійснені Національним банком України (Вимоги НБУ до форми і якості проведення аудиторськими організаціями (аудиторами) зовнішнього аудиту юридичних осіб - учасників комерційних банків з огляду їх бухгалтерської і фінансової звітності від 08.04. 94), Фондом державного майна України (Методичні роз`яснення стосовно здійснення аудиторських перевірок фінансового стану підприємств, що приватизуються від 03.08. 95), Міністерством фінансів України (Вимоги до аудиторського висновку щодо оцінки діяльності по випуску і обігу цінних паперів від 20.07. 95). На мою думку, ці документи повинні були б затверджені спільно з Палатою аудиторів України. Сам факт їх розробки свідчить про відсутність розуміння особливостей аудиту як системи незалежного контролю.

Нарешті, Аудиторська палата України протоколом №36 від 05.10. 95 затвердила такі Нормативи у складі "Тимчасових норм аудиту в Україні":

  • №1 "Мета та завдання проведення аудиту";
  • №2 "Угода на проведення аудиту";
  • №3 "Основні принципи, що регулюють аудит".

Нажаль, окремі нормативи не дають змоги оцінити обрану Аудиторською палатою України систему в цілому, оскільки відсутня інформація про мету, механізм, створення і використання. Крім того, не спостерігається єдність вимог до структури нормативів, взаємозв`язок основних понять.

Розглянемо наведені нормативи як першу спробу саморегулювання професії аудитора, що з`явилась в Україні з розвитком ринкових відносин.

На мою думку, особлива роль у системі нормативів повинна належати нормативам, де пояснюється мета, завдання та основні принципи аудиту.

У Нормативі №1 "Мета та завдання проведення аудиту" так визначено аудит: "Аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб`єкта господарювання з метою формування висновків про реальний фінансовий стан суб`єкта". Таке визначення відрізняється як від викладеного у Законі України "Про аудиторську діяльність", так і від трактування аудиту у міжнародній теорії і практиці. Метою аудиту є оцінка достовірності (правильності та об`єктивності - згідно з І\/ Директивою ЄЕС) фінансової звітності підприємства.

Оцінку ж фінансового становища підприємства виконує безпосередньо інвестор або консалтингова чи аудиторська фірма, до якої він звертається по допомогу, на підставі проаналізованої звітності. Як мета аудиту оцінка фінансового становища виникає під час підтвердження ліквідаційного балансу підприємства-банкрута, його кредитоспроможності. Це також може бути одним із завдань (але не метою) аудиту фінансової звітності, оскільки аудитор повинен попередити інвестора про здатність підприємства продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому періоді.

Надане визначення аудиту у Нормативі №1 суперечить зразкам аудиторських висновків, наданих у Нормативі №13, оскільки там вимагається оцінити достовірність інформації про фінансове становище, а не безпосередньо фінансове становище. Така неточність у формулюванні визначень аудиту та його основної мети, неузгодженість між окремими нормативами та з положеннями законодавства не сприяє кращому розумінню справжнього призначення та особливостей аудиту.

Нормативами №1 і №3 також вказується на незалежність аудиту як обов`язкову умову і одну з його специфічних рис, проте не розкриваються усі необхідні аспекти забезпечення цієї незалежності.

Узагальнення міжнародного досвіду дає можливість зробити висновок, що незалежність є вирішальним фактором, основною відмінною рисою аудиту. Усі інші принципи спрямовані на забезпечення незалежності:

Мал. 1. АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ АУДИТОРА.

ПРОФЕСІЙНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ АУДИТОРА

 

 

П Р А В О В А

Е Т И Ч Н А

Е К О Н О М І Ч Н А

 

 

 

 

Договірна основа відновин з клієнтом

Професійна компетентність

Відсутність фінансової зацікавленості

 

 

 

 

Саморегулювання професії

Сумлінне виконання обов`язків

Обмеження видів діяльності та послуг

 

 

 

 

Відповідальність за роботу експертів, асистентів тощо

Конфіденційність інформації щодо клієнта

Обмеження суми винагороди від одного клієнта

 

 

 

 

Розподіл відповідальності за оцінку та складання фінансової звітності

Обмеження тривалості співробітництва з одним клієнтом

Заборона отримання товарів, послуг, кредитів від клієнта в якості винагороди

           

 

Законом України "Про аудиторську діяльність" визначено, що аудит проводиться на підставі угоди між аудиторською фірмою (аудитором) і замовником. Незалежність на цьому етапі виявляється у виборі замовника. Проте в міжнародних стандартах обов`язково вказується на необхідність оцінки усіх аспектів незалежності під час укладання такої угоди, тому що аудиторська фірма буде нести відповідальність за порушення вимог до незалежності і результати аудиту визнаються недійсними.

Розподіл відповідальності за оцінку звітності між аудитором та замовником ґрунтується на Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та статті 11 Закону України "Про аудиторську діяльність". Закон також передбачає право аудитора (аудиторських фірм) на залучення до участі у перевірці на договірних засадах фахівців різного профілю. Проте питання відповідальності за роботу інших аудиторів та експертів залишилось невирішеним ні чинним законодавством, ні затвердженими нормативами. Як правило, на це обов`язково звертають увагу в аудиторському висновку, а в Нормативі №13 такі ситуації не розглядаються.

Вимоги до професійної компетентності аудитора викладено у статтях 12 і 13 Закону України "Про аудиторську діяльність" і відповідних Положеннях Аудиторської палати про сертифікацію аудиторів і ліцензування аудиторської діяльності. Основна відмінність від міжнародної практики в цьому питанні полягає в тому, що підтримання професійної компетентності в Україні передбачено повторною сертифікацією через кожні п`ять років. За кордоном цього досягають обов`язковим навчанням (стажуванням) з метою підвищення кваліфікації протягом визначеної кількості годин. Відрізняється і підхід до тривалості стажування залежно від базової освіти (економічної, технічної, гуманітарної тощо), вимог до кваліфікаційного іспиту.

Законом України "Про аудиторську діяльність" передбачено, що аудитор повинен належним чином виконувати свої обов`язки (стаття 23) і нести за це відповідальність (стаття 26). Проте пояснення, що розуміти під "належним виконанням обов`язків" відсутні і у Законі, і у нормативах. Як правило, це поняття включає обов`язкове планування аудиту, обґрунтування вибіркового дослідження та поширення висновків на підставі такого дослідження на всю сукупність, визначення рівня суттєвості допустимої помилки, яка не вплине на рішення зацікавлених сторін на підставі перевіреної звітності, документування аудиту, оцінку системи внутрішнього контролю замовника.

Якщо аудитор не дотримується перерахованих вимог, то він несе відповідальність перед Законом за недбале виконання своїх обов`язків. Проте, у законодавстві України така відповідальність передбачена лише до державних службовців. Вимоги до обов`язкового планування і документування аудиту не закріплені поки що ні законодавством, ні нормативами.

Конфіденційність інформації, отриманої під час аудиторських послуг є обов`язком аудиторів України за статтею 23 Закону "Про аудиторську діяльність". Проте затверджені нормативи вказують на такі зобов`язання аудитора, не пов`язуючи їх з незалежністю.

Законодавство України також забороняє проведення перевірки аудитором, що має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб`єкта (стаття 24). Нормативи аудиту обминають ці аспекти незалежності, хоча у міжнародній практиці незалежність аудитора вважається порушеною у випадку не лише родинних, але й дружніх стосунків з представниками клієнта. Такі випадки саме розкрито правилами професійних організацій, а не законодавством.

Останнім часом також у багатьох країнах висунута вимога до обмеження тривалості співробітництва з одним клієнтом: вважається, що у цій ситуації складаються близькі стосунки і це може зашкодити незалежності аудитора, якості аудиту. Законом передбачені деякі економічні аспекти незалежності (статті 6, 23, 24), а саме:

  • Обмеження своєї діяльності наданням аудиторських послуг і іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз;
  • Обмеження загального розміру частки засновників (учасників, акціонерів)аудиторської фірми, які не є аудиторами, до 30% у Статутному фонді;
  • Заборона проведення аудиту аудитором, що має особисті майнові інтереси, є членом керівництва, засновником, власником або співвласником, працівником підприємства-замовника, дочірнього підприємства, філії або представництва.

Проте не передбачена можливість втрати економічної незалежності внаслідок значної суми винагороди, що отримана від певного замовника, по відношенню до загальної суми винагороди, правомірність підтвердження звітності, складеної тим же аудитором, отримання товарів і послуг від замовника тощо. Затверджені нормативи не підтверджують необхідність дотримання економічної незалежності і не вказують на можливу відповідальність за її порушення. Недостатнє висвітлення умов забезпечення незалежності аудитора свідчить про недооцінку ролі теоретичних принципів, що регулюють аудит, як основи його практичного здійснення.

Нічим іншим не можна пояснити і те, що поряд з незалежністю до основних принципів аудиту Нормативом №3 віднесено доброзичливе ставлення до клієнта. Історія розвитку аудиту дає можливість зробити висновок, що саме незалежність є основою об`єктивної думки щодо достовірності фінансової інформації і саме потреба її споживачів у такому незалежному погляді була причиною виникнення цієї професії.

Норматив №1 має пояснити призначення аудиту, тісний зв`язок між теоретичними принципами та їх практичним використанням, закласти структурні основи системи нормативів аудиту. Ґрунтуючись на визначенні аудиту, у ньому потрібно розкривати ключове значення незалежності аудитора та умов її забезпечення, форм її реалізації. Вважаючи метою аудиту формування об`єктивного висновку щодо достовірності фінансової інформації підприємства для надання допустимого рівня гарантії користувачам цієї інформації, слід зазначити, що це можливо лише за умови дотримання незалежності аудитора.

Слід зазначити, що вона у суспільстві є відносною і реалізується в саморегулюванні професії через видання та обов`язкове виконання стандартів, що не суперечать чинному законодавству України. Затвердження аудиторських стандартів є виключним правом професійного органу - Аудиторської палати України згідно з статтею 18.

Стандарти аудиту регламентують рівень професійної компетентності аудитора, необхідний для отримання обґрунтованого незалежного висновку щодо достовірності фінансової інформації підприємства у результаті аудиту фінансової звітності чи інших аудиторських послуг. Компетентний аудитор планує і документує свою діяльність з метою отримання достатньої кількості об`єктивних аудиторських свідчень для обґрунтування висновку.

Належне виконання аудиторських послуг оцінюється відсутністю суттєвих помилок у фінансовій звітності чи інших джерелах фінансової інформації підприємства, яка характеризує граничний рівень гарантії достовірності цієї інформації. Методику визначення суттєвості доцільно регламентувати окремим стандартом (нормативом).

Неможливість забезпечення певної гарантії з боку аудитора можна обґрунтувати, розкривши поняття аудиторського ризику і факторів, що не залежать від аудитора. Запропонований варіант погодженості основних концепцій і понять аудиту має супроводжуватись викладенням усіх термінів, коротким описом механізму створення, впровадження і відміни стандартів (або посиланням на окремий стандарт чи положення Аудиторської палати). За взірець може служити, наприклад, структура Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Наступні стандарти повинні встановлювати завдання, зміст і процедуру основних етапів аудиту фінансової звітності та інших аудиторських послуг. Вимоги до форми та змісту звіту аудитора чи іншого документа, яким повинен оформлюватись аудиторський висновок, з огляду на важливість цієї процедури, теж подається окремим стандартом (чи стандартами). Тут треба врахувати вимогу (стаття 23) повідомляти власників, замовників, уповноважених ними осіб про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності і передбачити окремий документ щодо порядку оформлення і подання такого повідомлення.

Стосовно регламентації врахування особливостей умов специфічних галузей народного господарства або видів діяльності можна виділити стандарти за такими видами діяльності, які з`явились у період переходу до ринкової економіки або ж зазнали значних змін (банківська, страхова, інвестиційна діяльність тощо).

На сучасному етапі розвитку аудиту доцільно передбачити у складі нормативів мету, завдання і загальні процедури аудиту в усіх випадках обов`язковості його здійснення згідно з чинним законодавством (емісія цінних паперів, зміна форми власності, заснування фінансових посередників, визнання банкрутства чи ліквідації підприємства).

Окремий норматив також необхідно присвятити процедурам аудиту консолідованої звітності, де слід передбачити умови співробітництва кількох аудиторських фірм (аудиторів) і розподілу між ними відповідальності за аудиторський висновок.

Враховуючи викладене, система норм (стандартів) аудиторської діяльності в Україні може мати вигляд, представлений на мал. 2.

Розглянемо у контексті цих пропозицій та міжнародного досвіду чинні нормативи Аудиторської палати України №2 та №13, що стосуються угоди на здійснення аудиту та аудиторського висновку. У Нормативі №2 в основному вдало враховано міжнародну практику укладання угод на аудиторські послуги з вимогами законодавства України до їх структури.

Проте слід зауважити, що тут випущені вимоги до незалежності аудитора та ступінь його відповідальності у випадку здійснення аудиту річної звітності чи надання інших послуг, умови співробітництва з іншими аудиторами та розподілу відповідальності під час аудиту консолідованої звітності, використання експертів, а також можливість розірвання угоди у випадку порушення незалежності аудитора. Крім того, слід врахувати вимоги статті 23 Закону України "Про аудиторську діяльність" щодо обов`язкового інформування замовника про виявлені під час аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Мал. 2. ВАРІАНТ СИСТЕМИ СТАНДАРТІВ АУДИТУ В УКРАЇНІ.

№ 1 "Мета і основні

принципи аудиту"

1.1 1.2 1.3 1.4

Професійна компетентність

Контроль якості аудиторських послуг

Суттєвість та аудиторський ризик

Використання матеріалів іншого аудитора або експерта, внутрішнього аудиту

№ 2 "Процес аудиту"

2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 2.6

2.7

Угода на здійснення аудиту

Свідчення і процедури аудиту

Документування аудиту

Планування аудиту

Аудиторська вибірка

Вивчення і оцінка системи внутрішнього контролю

Аудит у комп`ютерному середовищі

№ 3 "Звіти про виконання

аудиторських послуг"

3.1 3.2

Аудиторський висновок

Звіти про виконання інших аудиторських послуг

№ 4 "Аудит в окремих

галузях народного господарства"

4.1 4.2 4.3

Аудит банківської діяльності

Аудит страхової діяльності

Аудит інвестиційної діяльності

№ 5 "Аудиторські послуги"

 

 

 

Норматив №13 "Аудиторський висновок" розроблено на підставі відповідної норми №13 Міжнародних норм аудиту та супутніх робіт, яка, в свою чергу, відображала попередню редакцію стандарту Великобританії. Проте, у 1993р. Великобританія переглянула зазначений стандарт, врахувавши останні досягнення теорії і практики аудиту. Тепер у звіті аудитора і Великобританії, і США має бути подана відповідь на запитання, що стосуються якості здійснення аудиту (згідно з чинними стандартами і нормами аудиту) та якості обліку і звітності підприємства.

Слід підкреслити, що вибір критеріїв якості і обліку, і аудиту залежить від підпорядкованості клієнта: якщо це британська компанія, то відповідно обираються стандарти обліку і аудиту Великобританії, у інших випадках застосовуються критерії, рекомендовані І\/ та \/ІІІ Директивами ЄЕС чи загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

Отже, у Нормативі №13 доцільно також чітко вказати випадки використання різних критеріїв для підприємств України та спільних підприємств з іноземними інвестиціями або філій іноземних компаній.

Крім того, вважається, що причини невизначеності можуть бути пов`язані лише з якістю бухгалтерського обліку та звітності. Такі обставини, які суттєво можуть вплинути на достовірність обліку і звітності, як правило, відображаються у пояснювальному абзаці висновку, який розміщують після висловлювання думки аудитором.

Введення Нормативу №13 замість "Вимог до аудиторського висновку за результатами перевірки річного балансу і річної звітності відповідно до п. 1 статті 10 Закону "Про аудиторську діяльність" залишило відкритим питання, який же рівень суттєвості повинен використовувати аудитор України, оцінюючі отримані свідчення.

Крім того, одним з найважливіших теоретичних питань, які безпосередньо пов`язані з практичним здійсненням аудиту, є вибір критеріїв якості обліку і звітності. Як відомо, країни ЄС прийняли підхід Великобританії щодо вірності і об`єктивності, у США використовують поняття загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку, враховуючи, що за певних обставин порушення цих принципів або національних стандартів з бухгалтерського обліку не спотворить достовірності бухгалтерської звітності.

В Україні запропоновано використовувати оцінку звітності на відповідність чинному законодавству. Як відомо, бухгалтерський облік у нас повністю обслуговує фіскальні потреби держави, а такий підхід, що теж вже не одноразово обґрунтовувалось, не відповідає вимогам інвестора до достовірності фінансової звітності. Приймаючи названі критерії, аудитор фактично виконує роль відділу аудиту юридичних осіб податкової інспекції. Лише відокремлення бухгалтерського обліку для потреб оподаткування та інших споживачів або підпорядкованість потреб оподаткування потребам інвесторів і кредиторів дасть змогу об`єктивно подати інформацію не формально, а за змістом. Країни ЄС пішли саме таким шляхом.

Вирішення перерахованих теоретичних питань має важливе значення для долі аудиту в Україні як системи незалежного контролю.

Література

1. Закони України (слід користуватися текстами, викладеними у "Відомостях Верховної Ради України" та газетою Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр"):

  • Про аудиторську діяльність (від 22.04. 93);
  • Про контрольно-ревізійну службу та інші законодавчі акти України з поточними доповненнями і змінами;
  • Про підприємство (від 27.02. 91);
  • Про підприємництво (від 07.02. 91);
  • Про господарські товариства (19.02. 91);
  • Про власність (від 07.02. 91);
  • Про оподаткування прибутків підприємств та організацій (від 28.12. 94).

2. Чинні інструктивні матеріали Міністерства фінансів України та Державної податкової адміністрації України з питань організації та ведення обліку, складання звітності та оподаткування, місцевих податків та розрахунків за ними.

3. А.В.Андрєєв "Практичний аудит", М: - Економіка, 1994.

4. М.Т.Білуха "Судово-бухгалтерська експертиза", (навчальний посібник) К: - Київський торгово-економічний університет, 1990.

5. М.Т.Білуха "Аудит у бізнесі", - Дніпропетровськ, 1994.

6. М.Т.Білуха, В.П.Дудко "Облік і аудит", К, 1992.

7. Додж Рой "Краткое руководство по стандартам и нормам аудита", -М: Фінанси і статистика, 1992.

8. Ю.А.Данилевський "Аудиторская проверка состояния расчетов", -М: Аудиторська фірма "КОНТАКТ", 1992.

9. Ю.А.Данилевський "Аудит в условиях рынка", "Фінансова газета", №4, 1992.

10. Ю.А.Данилевський "Практика аудита", "Фінансова газета", №2, 1994.

11." Как читать балансовый отчет", міжнародна організація праці, -переклад з англійської -М: Фінанси і статистика, 1992.


15.02.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!