Osvita.ua Вища освіта Реформа вищої освіти Потрібні зміни: зміст і завдання освітніх реформ
Потрібні зміни: зміст і завдання освітніх реформ

Освітній потенціал – одна з небагатьох конкурентних переваг України на теперішньому етапі

Потрібні зміни: зміст і завдання освітніх реформ

Міністр освіти і науки Сергій Квіт про основні цілі та механізми освітніх реформ.

Освітній потенціал – одна з небагатьох конкурентних переваг України на теперішньому переломному етапі нашої історії. Але це лише потенціал. Для того, щоб викладачі й студенти, університети загалом розкрили його та реалізували, необхідно створити відповідні умови.

Ми на порозі подвійного виклику – з одного боку, світ дуже мінливий, освітні тенденції розвиваються безперервно, необхідно рухатися в прискореному темпі, щоб почувати себе на рівних з колегами і конкурентами. З іншого – наші освіта і наука дісталися нам у спадок від ізольованої радянської системи й більше, ніж за 20 років незалежності ми практично не інтегрувалися у світові процеси.

Для того, щоб наздогнати та не відставати, сьогодні потрібно діяти блискавично.

Українські учні виграють міжнародні освітні змагання
, наші університети пишаються освітніми традиціями, але жоден з них не входить у першу чи другу сотню престижних рейтингів. Це знову повертає нас до питання нерозкритого потенціалу.

Низька якість освіти, неконкурентноздатність, зношеність фондів, старіння кадрів – цей невтішний перелік проблем можна продовжувати. Разом з тим, Україна витрачає на освіту понад 7% свого ВВП.

Це більше, ніж середній показник серед розвинутих країн. Отже, питання полягає не так у кількості, як у тому, в який спосіб ці кошти витрачаються. Постає замкнене коло: нерозкритий потенціал – низька якість – неконкурентноздатність – неефективне використання.

Також треба розуміти, що український ВВП невисокий, і тому великий відсоток витрат на освіту ще не свідчить про достатність виділених коштів. Між неефективністю та недостатністю фінансування – така дилема характеризує будь-яку галузь сучасної України. Проте це не означає, що реформи не потрібні чи не можливі. Навпаки: сьогодні вони є актуальними я ніколи раніше і всі державні та суспільні зусилля мають бути спрямовані на їх втілення.

Ми не очікуємо, що заплановані зміни задовольнять усіх: переможцями стануть лише ті, хто зможе запропонувати високу якість освіти. Важливо, щоб виграла вся країна, щоб розкрився той сукупний потенціал, який має українське суспільство.

Останнім часом особливо гостро постали кілька важливих питань про зміни, що їх впроваджує Міністерство освіти і науки. Нам важливо, щоб громадськість розуміла перебіг реформ, їх мету та механізми реалізації. Ми переконані, що лише за таких умов можливо досягти успіху в реформах.

АВТОНОМІЯ – ЦЕ ІНСТРУМЕНТ

Найголовнішими досягненнями законодавчої реформи вищої освіти, що була започаткована влітку, стали гарантія автономії українських університетів та створення сучасних механізмів забезпечення якості у вищій освіті.

Віднині ВНЗ самостійно формують свої програми та визначають, які саме дисципліни туди закласти. Більше того, щонайменше чверть від загального обсягу навчальної програми формуватимуть самі студенти, обираючи дисципліни, пропоновані різними кафедрами університетів.

Водночас у багатьох склалося хибне враження, що академічна автономія – це самоціль. Ні, децентралізація процесів формування змісту навчання – лише засіб, який підвищує відповідальність менеджменту університетів, викладачів та студентів за якість вищої освіти.

Жодна міністерська комісія не здатна визначити, як краще навчати та навчатися, це не властиві для чиновників функції. Натомість Міносвіти має визначити очікувані результати навчального процесу та окреслити, що повинен знати та вміти випускник певної спеціальності.

Безперечно, таке завдання Міністерство не може виконати самостійно, а буде залучати до цього професійні асоціації, роботодавців, викладачів та студентів університетів. Проте механізм досягнення визначених результатів – відповідальність автономного навчального закладу.

Контроль за досягненням результату буде здійснюватися паралельно – всередині університетів та ззовні – через Національне агентство із забезпечення якості освіти
.

В результаті стануть відкритими й доступними для широкого загалу: система оцінювання знань, описи дисциплін та програм, інформація про фахові досягнення викладачів.

Описана система зможе повноцінно функціонувати і дати якісний результат лише за умов вільної конкуренції на всіх рівнях: як між університетами, так і між викладачами. Мова йде про конкуренцію за академічну якість, до якої більшість нашої академічної громади, на жаль, не звикла.

Проте демографічні процеси, економічний розвиток України та світу будуть змушувати до цього.

МІЖ ПРИМУСОМ ТА ВІЛЬНИМ ВИБОРОМ

Останнім часом до Міністерства надходять звернення та заклики повернутися до попередньої практики й визначити перелік обов’язкових дисциплін для всіх спеціальностей.

Такий перелік існував у межах старого законодавства. Тепер МОН визначає компетенції випускника в межах певного напряму чи спеціальності. Однак досягнення цих компетенцій перекладається на плечі самого університету, автономного у прийнятті професійних рішень.

Треба зазначити, що новий Закон "Про вищу освіту" вже скоротив кількість українських ВНЗ з 802 до 317. До кінця навчального року їх стане набагато менше 300.

Ситуація на ринку освітніх послуг не дасть жодної можливості університетам ухилятися від вирішення невідкладних завдань: яким чином найкраще організувати навчальний процес.

Неякісний ВНЗ приречений на зникнення з освітнього поля України.

До прийняття нового Закону існував перелік з 16 предметів, з яких формувався блок обов’язкових дисциплін. Серед них політологія, соціологія, фізичне виховання, українська мова, історія України, філософія, іноземна мова, безпека життєдіяльності та ін.

Однак реформа вищої освіти більше не передбачає таких функцій Міністерства.

Тому тепер визначення переліку обов’язкових дисциплін – це прерогатива ВНЗ, зрештою, як і право студентів на вибір університету, програми в ньому та певних дисциплін в межах цієї програми.

Як правило, програми європейських та американських університетів передбачають, що студенти вивчають дисципліни гуманітарного профілю.

Чи тому, що університет включив ці дисципліни до складу нормативних, чи тому, що студент мусить певну кількість кредитів ЄКТС (Європейської кредитно-трансферної системи) віддати на опанування вибіркових гуманітарних дисциплін, вибір яких здійснює сам університет.

Яка мета стоїть за цим? В західних університетах, де академічна культура формувалася протягом століть, усвідомлюють, що знання мов, навички ділової комунікації, розуміння ключових філософських ідей чи певних історичних процесів допомагають розвитку професійних компетентностей, професійному, сприяють світоглядному та особистісному зростанню студента.

В цьому контексті українські ВНЗ повинні відійти від принципу надолужити те, чого не встигли засвоїти протягом шкільного навчання.

Вища освіта має пропонувати відмінний від шкільної програми рівень.

Також не треба ставитися до комплексу гуманітарних дисциплін в університетах як до певного ідеологічного засобу впливу на студентів. Цей виховний компонент ми переносимо на рівень середньої школи, де реалізовуватиметься концепція національно-патріотичного виховання, що буде пронизувати весь навчальний процес.

Водночас не можна собі уявити бакалавра сучасного університету без володіння українською та англійською мовами саме на професійному рівні. Такі результати навчання неодмінно стануть складовими стандартів вищої освіти, про які ми писали вище.

Натомість, якими саме курсами мовні кафедри, як зрештою й інші гуманітарні кафедри, будуть забезпечувати оволодіння студентами цих компетентностей – мусять вирішити самі викладачі та вчені ради університетів.

На перешкоді реалізації автономних принципів організації навчального процесу стоять дві проблеми: відсутність досвіду організації вільного вибору предметів та постколоніальна дійсність сучасної України, наслідком чого подекуди виступає непрофесійна й безвідповідальна позиція керівництва ВНЗ. Тому, зважаючи на численні запити університетів і громадськості, на перехідний період МОН підготує відповідні рекомендації.

Насамперед логістика: яким чином і коли у закладах вищої освіти кожного року офіційно відбуватиметься презентація вибіркових предметів кафедрами та викладачами, після чого студенти зможуть на них записатися.

Тепер будь-яка кафедра може пропонувати власні вибіркові курси. Так реалізується принцип міждисциплінарності, без якого не існує сучасного університету. Студенти бакалаврських програм повинні мати у переліку прослуханих курсів англійську мову та предмети українознавчо-філософського блоку.

Для підготовки кадрів вищої кваліфікації збережеться обов’язковість вивчення англійської мови та філософії.

Слід пам’ятати про ще одне завдання особливої ваги, яке можна буде вирішити лише через надання студентові можливості самому формувати траєкторію власного навчання. Мова йде про зменшення з наступного навчального року навчального навантаження викладачів з 900 до 600 годин на рік.

Насамперед для того, щоб вони мали більше часу для оновлення своїх курсів і звернули серйозну увагу на наукову роботу.

Адже немає вищої освіти без науки. Цю аксіому нам також нарешті потрібно засвоїти.

СТИПЕНДІЇ: ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД

Українська система стипендійного забезпечення має колосальні ресурси – щороку на стипендії виділяється понад 5 млрд. гривень. Але принцип розподілу цих коштів є вкрай неефективним. Головна його вада – брак адресності.

Так, академічна стипендія повинна охоплювати щонайменше 2/3 бюджетників, які навчаються на денній формі. В результаті стипендію "за успіхи у навчанні" отримують 640 тисяч студентів за принципом: усім - потрошку.

Натомість, у Франції академічну стипендію отримують студенти, котрі складають усі екзамени винятково на "відмінно", таких менше 1%. В Польщі цей показник становить 10%. У Великій Британії можливі індивідуальні стипендії лише за визначні успіхи – винаходи, академічні публікації тощо.

Таким чином в Україні академічна стипендія насправді стала різновидом соціальної виплати. Поруч з тим, соціальна стипендія, яку отримує менше, ніж 2% студентів, доступна лише пільговим категоріям, котрі визначені не за потребами, а за певним статусом (наприклад, чорнобильця).

В Європейському Союзі соціальна стипендія розподіляється з урахуванням рівня доходу студента та його сім’ї, при цьому отримувачі допомоги розподіляються на кілька категорій.

Менш захищені отримують більшу соціальну виплату, а люди з більшим, але недостатнім рівнем доходів, відповідно мають право на меншу виплату.

До прикладу, в Ірландії, де середня річна зарплата становить 32 тис. євро, студенти можуть отримувати від 300 до 6000 євро на рік, у Хорватії, де в середньому заробляють 12 тис. євро на рік, допомога студентам може становити від 800 до 1600 євро на рік. Також береться до уваги потреба у гуртожитку або ж відстань між помешканням та університетом тощо.

Деякі країни пропонують податкові пільги батькам, які утримують студентів, чи надають саме батькам невеличкі соціальні виплати в залежності від кількості студентів в родині.

Система цих критеріїв запроваджується з однією чіткою метою – визначити, хто саме зі студентів та скільки саме потребує для того, щоб мати достатньо ресурсів, щоб мешкати у тому місті, в якому знаходиться університет.

Таким чином, країни ЄС забезпечують рівний доступ до вищої освіти не за радянською моделлю "урівнялівки", а за принципом індивідуального підходу.

Водночас ми не маємо забувати про матеріальне заохочення до успішного навчання. І знову повертаємося до відвертої розмови. Чи трійка та четвірка – це успіх?

Якщо ми хочемо стимулювати та винагороджувати справді видатні досягнення студентів, тоді таких вимог недостатньо.

Базовою умовою мають стати відмінні результати сесії. Конкурс на таку стипендію повинен більше нагадувати змагання за стипендію на навчання за кордоном, коли комісія визначає переможців, оцінюючи їх здобутки не лише в навчанні.

Додатковими критеріями можуть слугувати, наприклад: перемоги в міжнародних студентських конкурсах, міжнародна академічна мобільність студента, науково-дослідні ініціативи.

Прагнення лише обмежити кількість студентів, які можуть отримувати таку стипендію, буде малоефективним. Основним стимулом повинен стати її розмір, що його потрібно значно підвищити.

Це наріжні принципи, до яких ми маємо прямувати.

В Міністерстві вже зараз починає працювати робоча група, до складу якої входять, зокрема, представники студентства, фахівці з демографії та економетрики. Ми розуміємо, що зміни потрібно впроваджувати виважено та поступово.

Тому нинішні студенти будуть отримувати ті стипендії, які вони отримують зараз, а нововведення торкнуться майбутніх першокурсників.

ФІНАНСУВАННЯ

Фінансування вищої освіти та наукових досліджень (ці позиції не можна розривати) є інвестиціями у розвиток суспільства та національної економіки.

Наука і освіта, виконуючи важливі соціальні завдання, впливаючи на розвиток людського капіталу, технічного й технологічного розвитку країни, а в перспективі – будуючи суспільство знань, займають важливе місце в розвитку економіки, і не можуть бути дискриміновані чи проігноровані.

МОН рішуче просуватиме ці ідеї через імплементацію відповідних європейських норм і концепцій.

З початку 2015 року українські вищі навчальні заклади та наукові інституції мають право обслуговуватися в банках
.

Це означає, що вони самі визначатимуть, як будуть витрачати кошти власного спецфонду. Однак завдання реалізації повної фінансової автономії змушують нас рухатися далі.

Слід відмовитися від пострадянського ставлення до освіти, як до галузі, яка "нічого не вирощує і не виробляє", а тому цілком відноситься лише до витратних статей бюджету.

Велике значення має реформування структури українських університетів та порядку організації наукових досліджень.

В основу визначення критеріїв якості науково-дослідних установ та ВНЗ мають бути покладені науковометричні принципи.

На часі інтеграція науки та освіти через збільшення наукової складової діяльності українських університетів та втягнення академічних інститутів в освітню діяльність через створення, спільно з ВНЗ, магістерських і структурованих докторських програм (аспірантур і докторантур).

Всі наукові дослідження мають фінансуватися на відкритих грантових принципах з єдиного джерела (фонду), коли грантові пропозиції формуються разом університетами та академічними інститутами.

Дана стаття – перша із тих, які пояснюють стратегічну мету реформування освіти. Закон "Про вищу освіту" був прийнятий 1 липня 2014 року.

Сьогодні Міністерство освіти і науки працює над законопроектами "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Тому у наступних публікаціях буде можливість розкрити суть реформ у кожній освітній галузі.

Жанр та обсяг тексту не дозволяють детально та послідовно пояснити весь загал запланованих змін, тому ми свідомо зосередилися лише на основних питаннях. Сподіваємося, що основні засади, які ми тут окреслили, дозволять чіткіше побачити цілі та механізми реформ та, власне, шляхи до розкриття освітнього потенціалу нашої держави.

Сергій Квіт, міністр освіти і науки України, Українська правда

Освіта.ua
27.01.2015

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Викладачі
Основи можна погодити і узгодити.Куди подіти роздутий адмінапарат управлінь освіти, керівництва коледжами та училищами? Навіщо годувати тих, хто перевантажує непотрібною звітністю, показухою, псевдопатріотичними заходами, примушує освітян перепрацьовувати замість штучно зменшеного персоналу (лаборантів, майстрів вир. навчання, робітників) з метою "покласти в кишеню" кругленьку суму нібито зекономлених держ. коштів, фактично вкрадених у працівників. Як вияснити суми і як управляти та контролювати грошові потоки. З понеділка КРУ перевіряє ВВПК, ночами бухалтери - ховають кінці в воду, а службове (правда краще власне) авто дружно розвозитиме по ресторанах цю веселу компанію. Знаю, маю факти, докази тримання на посаді не одного директора, в біографії яких і смерті дітей, студентів, і ураїноненависництво, і казнокрадство. Про яку наукову роботу говорити, як у 97 зникли документи на захист 2року навч. в аспірантурі, а в 2005му пропонували купити дисертацію і документи всі ... ЗЯВИЛИСЬ.
яшман
о, цей чудовий "індивідуальний підхід", які він можливості відкриває!!!
яшман
чесно думав, що після оприлюднення листа про несуміщеня посад в універах сьогоднішні щотижневі наради/ректорати почнуться з цього. сказали - не дьоргайтесь, то все гра. працюйте. ми щось придумаємо. Так і повинно бути - адже автономія. Це значить кожен, сам собі закон і право!
наталія
Чудові плани та перспективи! Але в реаліях все набагато складніше. Нас все життя вчили жити по інструкціях і вказівках. А тепер - АВТОНОМІЯ! Що з нею робити? Тепер за свої рішення відповідати треба! Чи всі ми до цього готові?
пльохо понімаю
коли 25 років тому прийшов в універ, мав журнал і робочу програму на 2 аркушах А-3, ще підручник та методичку. мав по 7-9 пар в тиждень, і відчував потребу творчої роботи - читав, писав, дискутував, в рік на 5-9 конференціях. за 10 років перших пробив 3 гранти, 1 інд. і 2 групових. Зараз в статусі професора маю 2-3 наради в тиждень, 5 робочих програм на 7-10 аркушах А-4 (щорічно заміна), з кожного предмету по 2-4 методички (аудиторна, самостійна, завдання для контрольних, тести бла-бла). не читаю, не пишу, тупію, на конференції не їжджу (та й немає за що). Не вдається пробити жодного гранту вже з8 спроби!!! начальства хоче бачити з 9-00 до 17-00 не відомо для чого. Постійні перевірки, звіти, довідки, і наради .... наради. Паперів - ора. Щодня підписую по 10-12 аркушів внутрішнього паперообігу. Це дебілізація вищої школи. І молоді колеги це чудово відчувають. Як вправно вони пристосовуються. Стільки сказано про інноваційні зміни Закону про вищу освіту. Чесно скажу - не відчув. Але бачив - на жаль, за кордоном.
SSS
Для пльохо понімаю:
SS
Для пльохо понімаю: 100% правды.
календар
вже пів року дії Закону, а що змінилось? Може кур’єри перестали у МО їздити з "додатками", чи посади перестали суміщати, чи провели заміну "вічних". А ось перехідні положення про надбавки - уже "вилучено". Чи вже відомо як на 600 год переходити? Вони балаболи?
Коментувати
Бандерлог
Містечкова влада (директори, голови сільських рад, керівники освіти...) не змінилась. Вона служила Кравчуку, Кучмі, Ющенку,Януковичу, а тепер вірно послужить Порошенку..., Пітіну, і самому чорту. Помаранчеві Регіонали гвалтують країну і всіх розумних людей перетворюють на скот. Рефформатори із совка приведуть нас в ....(совок). Люстрація або забудьмо, що була така держава -Україна.
а@втім
Для Бандерлог: А що, не містечкова змінилась?
Натэл
Для Бандерлог. !!!
Викладачі
100% правда у влади, воля у мера та князя, та ще примха директора чи його ставлеників: без честі, без знань (5 грам. помилок в 1 реченні і ПК не рятує тупості) проте з керівним голосом і правом на розплату.
Коментувати
SSS
"Натомість Міносвіти має визначити очікувані результати навчального процесу та окреслити, що повинен знати та вміти випускник певної спеціальності" - тобто вимоги будуть лише для магістрів, а для бакалаврів (які навчаються за напрямами) міністерських вимог НЕ буде. Був бардак, а стане бардак в квадраті.
SSS
Чи трійка та четвірка – це успіх? - Міністр не в курсі, що таких оцінок вже давно немає. Зараз оцінки A-B-C-D-E-FX !
аспирант
сейчас очень сложно молодому кандидату наук выжить в вузе, пенсионеры предпринимают максимум усилий еще 100 лет просидеть на тех же креслах, выживают по страшному, если часы и предметы сокращаются, молодые на вылет, предпочтения отдаются пенсионерам и их блатным, это мафиозный спрут, и с ним надо кончать, как в ЕС - 65 лет - на пенсию, а сертификацию реально надо проводить
учитель
Для аспирант: Вам складно вижити у вузі, молодий кандидате? Йдіть працювати до школи.
1
Для учитель: Мугу, в школе, прям, ситуация со ставками другая
учитель
Для 1: Для молодого кандидата наук, якому сутужно влаштуватися у вузі, у школі буде зелена вулиця.
Коментувати
мама кандидата наук
Реформи треба починати з вимог до викладацького складу. У Вузах працюють викладачі без наукових ступеней, пенсіонери, доці, куми, свати, або ті, хто закінчив аспірантуру і не захищаються по 10 років. А розумному спеціалісту, кандидату наук , який вчасно захистився, має всі напрацювання - немає місця. Треба розробити вимоги до викладацького скаду, провести сертифікацію викладачів. які працюють (чи здатні забезпечити освітній рівень відповідно до вимог сьогодення), тоді і диплом наш буде визнаний на всіх рівнях, і спеціалісти будуть ПРОФЕСІОНАЛАМИ, а не просто бездарь, але з дипломом.
Викладач
Для мама кандидата наук: Далеко не завжди диплом кандидата наук є показником або гарантією професіоналізму викладача. Щодо сертифікацію, то цілком згоден.
а@втім
Для мама кандидата наук: дві сусідки-молоді дівчата, склали що там потрібно, працюють в університетАХ (різних, в різних місцях), то подумайте над рівнем освіченості молодого "кандидата наук".Цілком можливо він робить те, що є необхідністю роботи звичайного вчителя рік в рік, оскільки щороку різні за рівнем діти, но дисертації, та й категорії, за рутинну роботу не отримує
мама кандидата наук
для а@втім. Повірте мені знаю з власного досвіду, що роблять вчителі у школах, і що треба робити молодому науковцю. А те що і дисертації купуються, то це факт. Тому я і рекомендують сертифікувати і вчителя і кандидата, професора. Тільки так як ЗНО, щоб не можна підробити було. Тоді буде видно, хто який спеціаліст.
Коментувати
Небайдужий
Реформи треба починати з оплати праці вчителя в школі, вихователя в дитсадочку, викладача у ВУЗах!!! "Буття визначає свідомість..." Скільки вже можна "переливати" з пустого в порожнє?(про зміст і завдання) Люди втомились від "реформ" - 23 роки реформуєте! Кожний міністр - реформував освіту. А толку з того? Коли буде зарплата вчителя 1) згідно закону - не нижче середньої по промисловості або 2) така як половина сьогоднішньої зарплати депутата Верховної Ради можна таку як у судді, прокурора чи т.п. от тоді можна "реформувати" до нескінченості... Що змінилось в освіті з приходом європейського міністра? Відповідь всі знають? Чи написати? Чи нас і правда мають за дрімучий і темний електорат (вибачте за мою грубість - бидло)? Та ж якщо ми вчимо своїх вихованців мислити критично, то може й самі тим критичним мисленням володіємо? Сумно але ні уряду, нікому в Україні немає діла до проблем вчителів і навчання, хіба порядні батьки і то на певному періоді навчання їхньої дитини, а так...СУМНО!!!
mariaanna
реформи треба починати не зверху, а знизу,тобто, з середньої школи,і не такі як запропонувало МОН у Концепції.необхідно створити мережу професійно - технічних закладів і тоді у виші не будуть потрапляти всі підряд
учитель
Для mariaanna: Суть ясна. Денег учитель не дождется ни сейчас, ни потом..
мама кандидата наук
Для mariaanna: Тут все взаємозвязано. Після ПТУ немає роботи, бо не працює економіка, нікому не треба робочі. І батьки віддають своїх дітей у ВУЗ, щоб ще 4 роки зайняті були. У нашій державі не потрібні молоді спеціалісти ні з ВНЗ, ні з ПТУ. Треба обмежити вік за яким можуть працювати пенсіонери, бо їх і до 75 з роботи не можна випровадити. А молоді без роботи.
Коментувати
инна
планы нужно делать на следуйщий год, скорее бы ввели рекомендации!

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!