Osvita.ua Вища освіта Рейтинги ВНЗ Рейтингові війни
Рейтингові війни

Новини про місця українських університетів у світових рейтингах треба сприймати набагато спокійніше

Рейтингові війни

Щоразу після публікації нового світового рейтингу університетів українські ЗМІ завзято продукують новини про позиції українських вишів у цих рейтингах, хоча найчастіше пишуть про їхню там відсутність. Добре, якщо медіа хоча б коротко подають методологію кожного з рейтингів. Однак навіть у такому випадку подібні матеріали жодним чином не пояснюють, як саме укладачі рейтингів обирають, збирають та зводять ті чи інші дані, а також з якою саме метою вони це роблять. Без відповідей на ці запитання важко зрозуміти, чого саме так сильно прагнуть досягнути українські університети, а також що у разі їхнього успіху зможуть отримати студенти та викладачі.

The Academic Ranking of World Universities - Академічний рейтинг світових університетів

Академічний рейтинг світових університетів був розроблений в Університеті Жіаотонг на замовлення китайського уряду у 2003 році. Цей виш знаходиться у Шанхаї, тож рейтинг досить часто називають Шанхайським. Ідея створення рейтингу університетів зі всього світу була продиктована метою, що постала перед вищими навчальними закладами Китаю на початку 2000-х рр. – вийти на один рівень зі світовими лідерами. Подібно до пострадянських ВНЗ, університети Китаю довгий час були відірвані від наукових розробок, тож уряд Китаю розпочав декілька загальнодержавних програм, які були покликані, по-перше, заохочувати наукові розробки в університетах, а по-друге, стимулювати розповсюдження результатів цих розробок на міжнародній арені. А вже сам рейтинг був створений задля вимірювання ефективності згаданих державних програм. Тож не дивно, що 80% його сукупної оцінки складає саме результативність наукової діяльності університетів. Щорічно укладачі Шанхайського рейтингу оцінюють понад тисячу університетів зі всього світу та виокремлюють 500 найкращих із них за такими параметрами:

Кількість випускників університету, які є лауреатами Нобелівської чи Філдсівської премій (20%). Рахується кількість бакалаврів, магістрів та PhD, які випустились з даного вишу та отримали згадані премії. Водночас премії, отримані в різні періоди, важать по-різному: найбільше важать за 2001-2010 рр., найменше за 1911-1920 рр.

Кількість працівників університету, які є лауреатами Нобелівської (крім миру та літератури) чи Філдсівської премії (20%). Бали отримує той університет, в якому вони працювали, коли отримали премію. На цей параметр розповсюджується така ж градація за періодами.

Кількість так званих найбільш цитованих співробітників (20%). Філадельфійський інститут наукової інформації, який на 2010 рік індексував понад 16 тис. періодичних видань, щорічно складає список найбільш цитованих дослідників. Дані розраховуються за останні 10 років у 21 області знань, за якими і поділяються усі журнали: агронауки, біологія та біохімія, геологія, екологія та довкілля, економіка, зоологія та ботаніка, імунологія, інженерія, клінічна медицина, комп’ютерні науки, математика, космічні науки, матеріалознавство, мікробіологія, молекулярна біологія та генетика, нейрологія, психіатрія та психологія, соціальні науки, фармакологія та токсикологія, фізика, хімія. Укладачі ж рейтингу рахують кількість найбільш цитованих науковців, яка припадає на кожен університет.

Кількість статей, опублікованих у журналах Nature та Science за останні 5 років (20%). У випадку співавторства, оцінка розподіляється між авторами за порядком першості вказаних імен у публікації. Оскільки ці видання не охоплюють гуманітаристику, соціальні науки, право та економіку, то для університетів, які спеціалізуються саме на таких сферах, цей індикатор не рахується, а відсотки за нього розподіляються між іншими параметрами.

Кількість статей за попередній рік, які пройшли через два індекси цитувань вже згаданого Інституту наукової інформації (20%). Перший - Science Citation Index - охоплює 8,5 тис журналів з понад 150 переважно технічних та природничих дисциплін. Другий - Social Sciences Citation Index - покриває понад 3 тис. журналів з 50 соціальних дисциплін (економіка, право, охорона здоров’я, педагогіка, психологія та інші).

Зважена сума усіх попередніх параметрів, поділена на кількість працівників університету з повною ставкою (10%).

Академічний рейтинг світових університетів звів до мінімуму проблему збору інформації. Практично усі потрібні показники є або у вільному доступі, або можуть бути отримані за передплату. Критерій кількості працівників на повну ставку має незначну вагу, а дані про нього надходять з міністерств освіти, органів державної статистики чи асоціацій університетів. Однак сильна сторона Шанхайського рейтингу водночас є його ахіллесовою п’ятою. Експерти справедливо критикують надмірну концентрацію рейтингу саме на результатах наукових розробок, і не стільки на власне наукових досягненнях, скільки на рівні їх популяризації. Рейтинг оминає якість викладацької роботи та чимало інших параметрів. Окрім цього, питання викликає те, що саме укладачі вважають наукою, адже рейтинг не бере до уваги деякі галузі, зокрема, гуманітаристику.

Українські університети жодного разу не потрапили до топ-500 Шанхайського рейтингу. Головним бар’єром для тих українських ВНЗ, які на це здатні, є низький рівень згаданої популяризації власних досліджень, і рух до входження в нього має означати інтенсивне збільшення публікацій у індексованих світових часописах. І хоча певні критерії цього рейтингу для українських вишів залишаються недосяжними, проте той факт, що до нього потрапили 9 університетів з країн колишнього соцтабору, свідчить, що це не є зовсім неможливим.

The QS World University Rankings - світовий рейтинг університетів QS

Рейтинг The QS World University Rankings щорічно складає британська компанія Quacquarelli Symonds (QS), яка пропонує широкий спектр консультацій для охочих навчатись за кордоном. Працюючи на освітньому ринку, QS вже досить довго складає різноманітні рейтинги навчальних закладів. Спочатку йшлося лише про бізнес-школи, адже створюючи компанію, її засновник Нунціо Каркареллі (Nunzio Quacquarelli) завершував своє навчання саме на МBA-програмі. Згодом була налагоджена співпраця із виданням Times Higher Education для формування світового рейтингу університетів. З 2010 року Quacquarelli Symonds публікують свій власний рейтинг. Серед причин розлучення називають ненадійну методологію, а саме надто велику вагу опитування академічної спільноти у загальній оцінці. Через це рейтинг QS часом називають репутаційним. Щорічна критика методології не змусила QS змінити її. Розробники вирішили підвищувати довіру до рейтингу, поступово збільшуючи кількість респондентів у своєму опитуванні. Зараз вона сягнула понад 62 тис. представників академічної спільноти та понад 25 тис. респондентів-працедавців.

На сьогодні QS оцінює понад 2 тис. інституцій, з яких визначає 800 найкращих. Оцінка кожного університету складається з таких параметрів:

Опитування академічної спільноти зі всього світу (40%). Кожен респондент має визначити до 10 вітчизняних інституцій та до 30 закордонних, які, на його/її думку, є найкращими у галузі, в якій респондент найбільше обізнаний. Свій заклад обирати не можна. Причому бал кожного вишу складається на 85% із голосів, які були віддані йому від закордонних респондентів та на 15% - від вітчизняних. Цей параметр викликає найбільше нарікань, у першу чергу через нерівномірну представленість респондентів у різних країнах: США - 17,4% від усіх опитаних, Великобританія - 6,6%, Бразилія - 6,3%, Італія - 4,7%, Росія - 1,7%, Україна 0,5%. За таких умов університети США «приречені» отримувати найвищі «вітчизняні» бали, водночас їхня світова слава буде тримати їх на досить високому рівні завдяки голосам від закордонних респондентів. Також нерівномірний розподіл голосів торкається самих галузей, наприклад, 5,6% респондентів віддають свої голоси у фізиці та астрономії, натомість лише 2% у мовознавстві.

Опитування працедавців (понад 25 тис. респондентів) зі всього світу (10%). Система збору даних та ж сама, але розподіл вітчизняних та закордонних голосів тут 70 / 30%. Відповідно, критика нерівномірного розподілу респондентів за країнами та галузями виправдана і тут.

Співвідношення викладач/студент (20%). Дані про кількість студентів, що вчаться на повній програмі, та, відповідно, викладачів на повній ставці надаються самими університетами. Чи укладачі рейтингу мають змогу перевірити усі отримані показники – риторичне питання. Однак навіть якщо припустити, що дані не перекручені, – вони не враховують поділу на наукових співробітників та тих, хто викладає. Окрім цього, в українській ситуації із підрахунку випадають студенти-заочники.

Цитування за Scopus (20%). QS ділить показник цитованості університету за останні 5 років на кількість його працівників. Таким чином, укладачі рейтингу намагаються уникнути нерівномірного розподілу між галузями із різними традиціями написання публікацій та цитування.

Частка іноземних студентів та викладачів від загалу (5%+5%). Цей індикатор викликає чимало запитань не лише через джерела інформації та їхню надійність. Основним питанням залишається саме поняття «іноземний студент та викладач», тривалість їхнього перебування у виші та мета: гостьовий курс чи повна ставка для викладачів або ж семестр за обміном чи повна програма для студентів?

Місця українських університетів в The QS World University Rankings

Навчальний заклад

2011

2012

2013

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

-

501-550

441-450

Донецький національний університет

601+

601+

701+

НТУУ "Київський політехнічний інститут"

-

601+

601-650

НТУ "Харківський політехнічний інститут"

-

-

701+


На жаль, дізнатись, які оцінки отримали українські університети за окремими параметрами, неможливо. Рейтинг хоча б за чотирма характеристиками (без двох опитувань) доступний лише для КНУ ім. Шевченка. Однак навіть так впадає у вічі одна притаманна усім пострадянським університетам риса – високий рейтинг за показником співвідношення викладач/студент, який чітко виділяється на фоні інших параметрів. Порівняння характеристик сусідніх у рейтингу вишів наводить на думку, що саме завдяки співвідношенню викладач/студент КНУ ім. Шевченка досягнув свого успіху.

Рейтинг КНУ ім. Шевченка за параметрами

Параметр

Бал/місце

Цитування за Scopus

2,2/782

Співвідношення викладач/студент

94,1/64

Частка іноземних студентів

6,5/694

Частка іноземних викладачів

2,5/745


Times
Higher Education (THE)

Вперше Times Higher Education (THE) запропонували свій рейтинг університетів у 2004 р. спільно із вже згаданої агенцією Quacquarelli Symonds. Проте після завершення співпраці у 2010 р. методологію було суттєво скориговано. Змінилися не лише індикатори та принцип відбору університетів для рейтингу, а й партнер збору даних – зараз це Thomson Reuters, світова медіа та інформаційна корпорація. Важливо, що цьогорічна методологія вперше повністю відповідає застосованій попереднього року, що дозволить коректно оцінити річні зміни в рейтингу.

Даний рейтинг націлений на ранжування світових дослідницьких (!) університетів. Тобто він відкидає ті вищі навчальні заклади, основним спрямуванням яких є освітня функція, яка для українських вишів є ключовою. Окрім того, рейтинг не розглядає вузькоспеціалізовані університети (наприклад, медичні або мистецькі) і, що більш важливо, ті, в яких було видано менше ніж 1000 наукових статей протягом 2006-2010 рр.

13 критеріїв, за якими проводиться оцінка університетів, структуровані у п'ять груп, які, на думку експертів Times Higher Education, відповідають основним завданням ВНЗ:

Викладання: навчальне середовище (30%). Половина оцінки за цей пункт визначається закритим опитуванням експертів у галузі, інша половина визначається кількісними показниками. До останніх належить співвідношення викладачів-студентів (4,5%), співвідношення бакалаврів-докторантів(PhD) (2,25%), інтенсивність присвоєння докторських ступенів у різних дисциплінах відносно кількості викладачів (6%), а також надходження інституції відносно її працівників (2,25%).

Цитування: науково-дослідницький вплив (30%). Найбільший окремий показник в усій методології, який вимірюється кількістю посилань на опубліковану університетом роботу. Цього року Thomson Reuters проаналізував понад 50 млн цитувань на 6 млн статей, опублікованих протягом останніх 5 років у 12000 наукових виданнях, які індексуються базою даних Thomson Reuters' Web of Science.

Дослідження: обсяг, дохід та репутація (30%). У даному випадку академічна репутація (18%) визначається на базі опитування більш ніж 16000 респондентів у галузі. Інші критерії (з вагою по 6% кожен) визначають кількість публікацій у журналах, проіндексованих Thomson Reuters, та фінансування науково-дослідних робіт, яке скориговують на кількість працівників, а також на галузі знань.

Галузевий дохід: інновації (2,5%). Цей показник демонструє затребуваність досліджень університету серед представників бізнесу. Він виражений безпосередньо в грошових надходженнях від бізнесу на проведення науково-дослідних робіт. Ця сума теж коригується на кількість працівників.

Міжнародний огляд: працівники, студенти та дослідження (7,5%). Ця група включає в себе показники співвідношення міжнародних і вітчизняних студентів та працівників. Третій показник визначає загальну частку наукових університетських публікацій, написаних у співавторстві хоча б із одним закордонним науковцем. На кожен з цих показників віддається 2,5%.

В Україні питання світових університетських рейтингів активізувалось після президентських виборів 2010 року, коли тодішній кандидат у президенти Віктор Янукович пообіцяв появу в них щонайменше трьох українських вишів. З того часу міністр Табачник старанно рапортує про просування на шляху до заданої мети. Однак залишається відкритим питання, що саме може означати для вищої освіти та суспільства загалом таке підкорення рейтингів?

Вочевидь, поява у наукоємних рейтингах, як Шанхайський чи Times, сигналізуватиме про розширення присутності найпотужніших українських ВНЗ у наукометричних базах, що є необхідною умовою для участі у міжнародному обміні науковими розробками. Для світових грандів це один із засобів капіталізації власних досліджень та збільшення обсягів донорських надходжень. Українським ВНЗ, у разі їхнього успіху, навряд чи варто розраховувати на подібні дивіденди – на заваді стане українське законодавство. Також деякі університети, зокрема американські недержавні виші, використовують їх як привід для підвищення плати за навчання.

Однак поки що входження українських вищих шкіл до світових рейтингів залишається під великим питанням. Не в останню чергу через те, що українська влада хибно розуміє самі цілі «світових таблиць».

Історія Шанхайського рейтингу тут є більш ніж влучним підтвердженням. Китайське керівництво задля активізації наукових досліджень та виведення їх впливу на міжнародному рівні спочатку запровадило відповідні державні програми, збільшивши обсяги фінансування та створивши умови для його альтернативного пошуку. Як наслідок, підвищилась конкуренція між університетами та якість їхніх досліджень. А власне рейтинг був створений дещо пізніше саме для моніторингу ефективності бюджетних вливань та стратегії самих університетів.

Українська влада вирішила оминути стадію зі збільшенням фінансування, яке розподілялось би на чітких та прозорих конкурсних засадах. Натомість була проголошена красива популістська обіцянка, яка за своєю суттю мало відрізняється від десятків інших обіцянок, наприклад, щодо захмарних пенсій чи зарплат. Кілька українських провідних вишів можуть увійти у топ-500 репутаційних рейтингів – з більшою вірогідністю це буде саме QS. Однак становище студентів та викладачів решти ВНЗ, а також якість освіти та науки аж ніяк від цього не поліпшаться.

Крім того, потрібно розуміти, що світові рейтинги університетів не можна сприймати як абсолютно об’єктивну оцінку діяльності університетів на кшталт рейтингових таблиць спортсменів. Методологія кожного рейтингу більшою чи меншою мірою спрямована на конкретний результат або на лідерство певної країни. Також не можна забувати про інституційні особливості освітніх систем різних країн, їхні демографічні та навіть географічні відмінності, які теж впливають на показники того чи іншого університету. Так, через традиційне розгалуження наукових досліджень та навчального процесу, а також через відокремленість української вищої школи від світової спільноти навіть найкращі українські університети не мають достатньої потуги, аби на рівних змагатись за місця у світових рейтингах.

Тому новини про місця українських ВНЗ треба сприймати набагато спокійніше, адже останні не є індикаторами якісних змін у вищій освіті. Вірніше, вони покривають лише окремі точкові показники, не зачіпаючи чимало інших питань.

Втім, саму ідею рейтингів як зовнішніх індикаторів якості вищої освіти не варто відкидати. В Україні вже давно назріла потреба створення незалежного органу, який би складав такі рейтинги. В його основу мають бути покладені два основних принципи: по-перше, він повинен отримати прямий доступ до потрібних даних у кожному ВНЗ, аби збирати їх без посередництва самих вишів, по-друге, така установа мусить формуватись та діяти незалежно від органів влади, але під пильним оком громадськості та ЗМІ.

Застосування такого роду рейтингів може бути дуже широким: від надзвичайно корисної інформації для абітурієнтів до розподілу фінансування та державного замовлення.

Єгор Стадний, Ірина Світящук, для Освіта.ua

Освіта.ua
03.10.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Капаліка
Пара слів на завершення до авторів. Я б глянув на незалежний український орган з прямим доступом до внутрішніх даних ВНЗ (в т.ч. персональних, фінансових і з певним грифом). А якщо потім на основі уявного лідерства одних ВНЗ в ефемерних рейтингах побудованих на нічого не відображаючих коефіцієнтах та опитуваннях в курилці ще й фінансування ділити. Я такого бардака не хочу. Краще видавати кращим абітурієнтам сертифікат на відшкодування вартості навчання (повністю, або частково, з виплатою стипендії або без неї - в залежності від результатів) за загальним національним конкурсом. Оце буде прозорий розподіл і держзамовлення і відповідного фінансування. І вишам буде стимул боротися за якість підготовки, за краще працевлаштування випускника, а не за завітні відсотки коефіцієнтів чи голоси невідомих експертів.
Капаліка
Запросити пристойного і знаного зарубіжного професора на українську ставку (з усіма процедурами легалізації і нострифікації документів про освіту), з нашим педагогічним навантаженням на ставку. Я б на те глянув. Хіба що, якийсь схибнутий професор-проповідник зголоситься. Знов-таки % іноземців серед студентів ніби-то відображає, наскільки ВНЗ відомий в світовому масштабі. Але є і нюанси - в Україну можуть їхати, бо дешевше, бо легше візу отримати, бо над самими студентами носяться як над квочкою, що несе золоті яйця, бо беруть усіх без розбору (без будь-яких випробувань). І ВНЗ в конкретно в Україні обирає не сам студент, а контрактер. В такому випадку знаність вишу, або якість його підготовки буде в критеріях вибору нижче середини списку. Як не крути, або до світових рейтингів, українській освіті як до зірок, або самі рейтинги пускають пил в очі.
Капаліка
Опитування теж цікаве питання - скількох експертів опитали, де їх набирали (географічно, галузево), як ставили питання, як перевіряли незаангажованість та компетентність самих експертів. Провівши кілька схожих опитувань паралельно можна отримати хіба не протилежні результати. Далі - експерт психологічно зазначить першими тих, хто на слуху у всіх і тих кого він знає. В таких умовах до Гарварду, Оксфорду, Массачусетсу та інших подібних менш відомим установам тягтись і тягтись, незалежно від кількості та якості досягнень. А люди вірять в такі результати рейтингів. Фінансування ще більш цікавий показник, який залежить не лише від якості досліджень, але і від спритності та активності установи в цілому та її науковців. Співвідношення студентів і викладачів взагалі не відображає якість роботи викладача - дайте кожному студенту по першому-ліпшому викладачу, будете попереду усієї планети, але якість підготовки аж ніяк не покращиться. % іноземців серед викладачів аж ніяк не відображає їх якості
Капаліка
Лауреати світового рівня, звісно вагомий індикатор. Але, наприклад, чия це заслуга - школи, вишу де навчався лауреат, вишу де він працював над дисертацією чи установи (освітньо-наукової чи наукової) де він займався наукою - питання цікаве. Цитування досить непогано відображає актуальність досліджень, і над цим потрібно працювати, але знов-таки питання - в деяких галузях знань вартість публікації у виданнях, що обраховуються науковометричними базами легко може становити кілька сотень доларів. Від вишу чи наукової установи коштів не допросишся, сам науковець бідніший за церковну мишу (не вірите - погляньте на тарифні сітки оплати праці). Тож, щоб тебе могли процитувати - або шукай грант, або шукай друге прізвище, якому публікація потрібна для інших потреб та яке має товстий гаманець, або затягуй пасок і відкладай півроку-рік на 1 публікацію. В таких умовах нам до рейтингів, майже як до неба рачки.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!