Вуз стратегічного значення

Відсутність стратегій в українських вузах може призвести до антропологічної катастрофи

Вуз стратегічного значення

"Демографічна яма-2010", яку експерти прогнозували починаючи з 2005 року, настала: кількість бюджетних місць в українських ВНЗ в кілька разів перевищує число абітурієнтів. Вищі навчальні заклади вже пішли на зниження вартості освіти, проте цього недостатньо. Зрозуміло, що в найближчі роки виживуть лише найсильніші - вузи, які зможуть зрозуміти, як вийти на передову світової освіти і зберегти там свої позиції. Для цього їм необхідна реальна автономія, головні складові якої - високий рівень наукових досліджень і висока затребуваність випускників, а також наявність стратегії розвитку на десятки років вперед.

Про те, чому жоден з українських вузів до цих пір не розробив такого документа і які перспективи вищої освіти в Україні, розповів Олександр Коврига, президент міжнародної групи "Школа стратегічного інвестування", один з небагатьох в Україні фахівців, які брали участь у розробці стратегій провідних вузів США і Європи.

Стратегія як діагноз

- Олександре Володимировичу, в Україні навіть про стратегію розвитку системи вищої освіти майже не замислюються. Але кожен поважаючий себе вуз США та країн Європи таку стратегію має.

- Це діагностичне запитання - чи є у вищого навчального закладу стратегія, тобто ключовий інструмент в управлінні вищою освітою, що впливає на побудову національної стратегії. Жодна дія по відношенню до майбутнього неможлива без стратегічної роботи зі сферою вищої освіти.

Стратегія - необхідна декларація цілей і напрямків розвитку вузу. Вона потрібна не тільки для внутрішнього розвитку вузу, але і для його співпраці з іншими громадськими інститутами. Стратегування у вищій освіті - це спосіб "витягування" країни до майбутнього. Для цього необхідні фахівці, які рухаються на крок попереду інших.

     

Передові університети світу стали повноправними учасниками формування нового глобального порядку знань. У нас же ресурсна бідність безпрецедентна. Заплановане бюджетне фінансування всіх вузів України 3-4 рівня акредитації номінально вдвічі менше бюджету лише одного Йельського університету.

- Тобто за роки незалежності в Україні навіть не замислювалися про майбутнє вищої освіти?

- Працюючи в Секретаріаті президента, я прагнув трансформувати бутафорію зі статусами "національних" більшості українських вузів - адже жоден з них не має стратегії. Вражаючим було неприйняття питання групою вузів, "які боролися" за отримання автономії. Замість виходу на створення стратегій свого розвитку і демонстрації програмного статусу, все зводилося до "отримання свободи" ректорами, тобто приватизації.

Я переконався: у нас немає ректорів, здатних думати про нові напрямки професійної підготовки, плани наукових і проектних розробок на 10-25 років вперед. Ремонт гуртожитку, будівництво бібліотеки та комп'ютерного центру - ось їх горизонт.

Треба припинити брехати

- Яка причина такої "відсталості"?

- При ганебно низькому рівні бюджетного фінансування задача отримання додаткових коштів стала першочерговою для всіх ректоратів. У реальності ректори фактично є господарями вузів. Є рекордсмени, які прослужили 35 років на посаді. У таких умовах вуз стає приватним підприємством, де все тримається на негласних відносинах кланового типу. Увійти туди новому ректору, з новою стратегією та інноваційними програмами, неможливо.

- Як відсутність стратегій у провідних вузах вплине на перспективи вищої освіти?

- Постановка питання щодо розробки і реалізації стратегій для вузів радикально трансформувала б всю економіку, вплинувши на роль і місце Міносвіти, функції Кабміну, зажадала б встановлення нової моделі відносин ВНЗ з корпоративним сектором, міжнародними організаціями, змінила б статус інститутів НАНУ.

Уникнути антропологічної катастрофи швидше за все не вдасться. Нове покоління на складні проекти не вмотивоване, скоро не буде в кого вчитися. Я думаю, треба припинити брехати. Саме відмова від брехні штовхнула конгресменів США, ділові співтовариства Німеччини та інших країн до радикальної переоцінки стану сфери освіти. Без цього сформулювати задачі та стратегії розвитку неможливо. У нас немає іншого виходу, крім того, як прориватися до нового укладу. Інакше буде втрачено технологічний суверенітет.

А ЯК У НИХ

Стратегії розвитку на 5-10-20 років розробляють всі провідні вузи світу. Їх можна знайти на офіційних веб-сайтах вузів. Приміром, Манчестерський університет прагне увійти до топ-25 вузів світу до 2015 року. Університет Лідса прагне до 2015 року увійти в пул університетів, які виконують наукові розробки світового класу, а також зайняти гідне місце серед 50 вузів-лідерів. Школа медицини всесвітньо відомого Стенфордського університету заявляє про свою мету стати лідером у сфері благодійних програм, а також на ділі впливати на державну політику в сфері медицини.

ДОСЬЄ

Олександр Коврига - спеціаліст з розвитку суспільних і корпоративних систем, експерт в галузі економіки знань, кандидат економічних наук, магістр підготовки вищих управлінців в університетах Берклі, Стенфорда, Ланкастера, Лондона. З 1987 по 1992 рік - керівник науково-дослідної лабораторії з проблем вищої школи в рамках Всесоюзного експерименту зі створення нової освітньої системи. З 1995 по 2003-й брав участь у розробках планів стратегічного розвитку університетської системи Техасу, експертизі систем рейтингування шкіл бізнесу, університетів нового типу для ХХІ століття. З 2005 по 2008-й - голова відділу освіти та науки Секретаріату президента, співавтор "Державної стратегії розвитку України", керівник міжнародної робочої групи з проблем розвитку вищого державного управлінського персоналу.

Марина Бердичівська (Аргументи і факти (Україна), № 19, 13-19 травня 2010)

www.aif.ua
17.05.2010

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
z
Брехати то треба припинити, але в нашому суспільстві все побудовано на брехні.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!