Osvita.ua Вища освіта Статті та аналітика Вища освіта: у чому сила диплома
Вища освіта: у чому сила диплома

Роботодавці хочуть допомогти університетам адаптуватися до вимог ринку праці. Відповідні кроки мають зробити вузи і держава

Вища освіта: у чому сила диплома

"Сьогодні випускники вузів до практичної роботи не готові. Вони, можливо, добре знають теорію, але не уявляють собі реальних завдань, які на них чекають на підприємствах", - стверджує віце-президент асоціації IT-Ukraine по роботі з вузами, директор компанії ITera Consulting Group Ukraine (фірма займається розробкою програмного забезпечення) Ігор Мендзебровський.

Для України стало нормою, що більшість випускників вузів працюють не за тією спеціальністю, яка позначена в їх дипломі. Але в той же час роботодавці нарікають, що на окремі вакансії вони не можуть знайти фахівців навіть в умовах кризи.

Особистості або ринок праці?

"Вузи повинні прийняти як даність той факт, що підготувати фахівця означає не тільки забезпечити його масивом інформації, а й дати йому професійні інструменти для вирішення конкретних завдань. Зрозуміти, чого чекає роботодавець від молодого спеціаліста і що треба зробити, щоб рівень його підготовки відповідав вимогам ринку праці", - говорить прес-секретар групи СКМ Ганна Терехова.

У той же час вона наголошує, що роботодавці також повинні піти назустріч вищій освіті. "Необхідно чітко і зрозуміло сформулювати свої потреби", - вважає Терехова. Зараз так роблять лише деякі фірми, в першу чергу ті, які мають гостру потребу в молодих фахівцях. Серед них - компанії, що працюють у телекомунікаційній галузі та сфері високих технологій. Так, оператор зв'язку "МТС-Україна" і ще кілька компаній створили "Міжкорпоративний університет", а асоціація IT-Ukraine запровадила нові спеціальності в українських вузах та ініціювала виробничі стажування для студентів і викладачів.

У багатьох західних країнах вимоги роботодавців систематизовані за допомогою системи стандартів, що зіставляють професійну кваліфікацію працівників з рівнем їхньої освіти. В Україні такий стандарт під назвою "Національна рамка кваліфікацій" тільки розробляється, причому в його створенні беруть активну участь і деякі компанії, зокрема, СКМ.

Вища освіта також бере участь у цій роботі. Однак ректори університетів все ж закликають "не забувати про те, що ми готуємо особистостей, а не механізми для ринку праці". На що роботодавці зауважують, що особистість, нездатна знайти собі гідну роботу, навряд чи зможе залишатися особистістю. "Якщо вуз готує особистість, значить, його випускники мають бути затребувані в тих компаніях, де оцінюють кандидатів не за професійними якостями, а за особистісними. Така система оцінки кандидатів дійсно існує. Наприклад, у креативних студіях", - розмірковує директор з управління персоналом "МТС-Україна" Наталія Береза.

Втім, у світі поширені обидва підходи. Є вузи (переважно технічні), які готують вузьких фахівців, іноді навіть під конкретних роботодавців. Але в той же час у США існує коледж Св. Якова, де студенти навчаються за середньовічними програмами і методиками. Основна форма навчання - диспути та семінари. Праці філософів тут вивчають мовою їх авторів, тобто Арістотеля - давньогрецькою, Канта - німецькою. З п'яти абітурієнтів що поступили в цей коледж закінчує його лише один, і на нього в рекрутингових агентствах вибудовується черга на кілька років вперед.

Червоні і не дуже

Одним з недоліків українських дипломів Ігор Мендзебровський вважає мізерність інформації, що містять ці документи. "З нашого диплома можна тільки дізнатися, яким вузом та факультетом він виданий. Зрозуміти, яка кафедра підготувала фахівця, в більшості випадків неможливо. А в нашій індустрії це важливо", - скаржиться він.

Роботодавців рідко цікавлять вкладиші до дипломів, де вказані оцінки випускника. Про успішність судять лише за кольором "корочок". Тому деякі навчальні заклади разом з документом державного зразка видають власний диплом. "На ринку праці він користується більшим інтересом, ніж державний диплом. У випадку Києво-Могилянської академії він гарантує, що студент навчався без трійок, придбав лідерські навички і вміння працювати в команді, беручи участь у різних формах студентського самоврядування", - запевняє професор Києво-Могилянської академії (КМА) Юрій Сватко. КМА першою почала видавати власні дипломи, зараз цю ініціативу підтримали й інші університети. "Думаю, для роботодавців додатковий диплом буде мати велике значення", - ділиться своєю думкою з цього приводу Мендзебровський. За його словами, ідеальний документ про освіту повинен відображати реальні знання фахівця, "щоб там було написано, що цей предмет він знає погано, а в іншій дисципліні - геніальний".

Ще менше довіряють українським дипломам закордонні роботодавці. Хоча Україна ще в 1998 році підписала європейську угода про взаємне визнання вищої освіти, нострифікація наших дипломів в європейських країнах відбувається з проблемами. "Наскільки мені відомо, найменше зусиль, щодо визнання диплома буде необхідно у Великій Британії та Польщі. А от, наприклад, у Німеччині законодавство земель можуть мати нюанси, які відображаються при визнанні дипломів", - повідомив перший проректор Університету КРОК Олег Шаров. При продовженні навчання у Європі український диплом, швидше за все, буде визнано частково. У цьому випадку власнику документа запропонують здати ті предмети, яких у дипломі не вистачає. Або ж пройти спеціальний підготовчий курс.

Набагато складніше з визнанням диплома для отримання роботи. Якщо в Україні разом з документом про отримання освіти магістра випускник здобуває кваліфікацію інженера, лікаря або економіста, то в країнах Старого Світу професійну кваліфікацію часто присвоюють відповідні асоціації. Цілком можливо, що саме така організація вирішуватиме питання про визнання диплома даного претендента.

Втім, у більшості країн Європи відзначають брак інженерів і лікарів. Випускники шкіл не хочуть вступати на «складні» спеціальності. Так, у Рейнсько-Вестфальському технічному університеті (Аахен, Німеччина, входить до п'ятірки провідних європейських технічних вузів) кореспондента запевнили, що випускник технічної спеціалізації з України, який бажає продовжити навчання в аспірантурі цього закордонного вузу, не буде мати проблем з визнанням диплома. Даний університет проводить обмін студентами та аспірантами з Харківським політехнічним інститутом.

Шаров зазначає, що одна з найбільш частих помилок при визнанні дипломів за кордоном – це коли український диплом спеціаліста прирівнюється до статусу бакалавра, тоді як його необхідно прирівнювати до статусу магістра.

Щоб зробити наш вітчизняний диплом більш "конвертованим", на початку березня Міністерство освіти і науки (МОН) ініціювало зміни до переліку документів про вищу освіту, запропонувавши видавати випускникам спеціальне доповнення до диплома, розроблене у відповідності з формами, затвердженими Єврокомісією, Радою Європи та ЮНЕСКО. "Додаток є обов'язковим документом в більшості країн, що беруть участь в Болонському процесі, і видається разом з дипломом про вищу освіту. Багато країн без цього документа не визнають дипломи про вищу освіту взагалі. А тепер український диплом з таким доповненням буде адекватно оцінений", - повідомили в прес-службі МОН.

Процес болонізації

Магістр - це академічна кваліфікація, яка приблизно відповідає статусу „спеціаліст”, що існував в Радянському Союзі і пострадянській Україні. Тобто людина, яка отримала закінчену вищу освіту. Однак зараз документи Євросоюзу пропонують вважати закінченою вищою освітою кваліфікацію бакалавра (три, а іноді чотири роки навчання). Проте європейські роботодавці все-таки вважають за краще мати справу з магістрами.

Експеримент з виділенням бакалавріата - один з головних у Болонському процесі. Раніше, вступаючи до вузу, людина обирала певну спеціальність і засвоювала її протягом усього навчання. Але сучасні технології змінюються так швидко, що через п'ять років навчання дана спеціальність може бути вже незатребуваною.

Бакалавр - фахівець широкого профілю. Щоб отримати це звання, студент засвоює певну область знань, вивчаючи обов'язкові предмети. Потім бакалаври можуть вступити до магістратури і за два роки уточнити свою профорієнтацію – відповідно до віянь технічного прогресу і вимог роботодавців. Таким чином, двоступінчаста система «бакалавр-магістр» дозволяє гнучко реагувати на потреби ринку праці.

Україна, вирішивши запозичити цей досвід, втиснула західну двоступеневу систему освіти в стару схему: "спеціаліст-кандидат-доктор наук". При цьому у нас, відповідно до українського законодавства, професіоналом як і раніше вважається тільки той, хто має повну вищу освіту, і уточнюється: "магістр або спеціаліст".

Ще одне нововведення Болонського процесу - кредитна система. У даному випадку під терміном "кредит" мають на увазі не гроші, а зусилля, які витратив студент в процесі навчання. Один кредит - це 36 навчальних годин. За рік учень повинен отримати 60 кредитів, а щоб стати бакалавром - від 180 до 240 кредитів. "На кредитно-модульну систему перейти надзвичайно складно - адже трудомісткість навчального процесу має відображати ще й реальну складність різних навчальних дисциплін. Можливо, краще за інших до цього переходу адаптована освіта країн колишнього СРСР. Причина в тому, що в Європі кожен ВНЗ має велику інституційну автономію і академічну свободу. Радянська освіта була більш стандартизованою. А якість, як відомо, це відповідність стандарту", - міркує Сватко.

Власне, Болонський процес був ініційований країнами Європи, щоб створити загальноєвропейський освітній простір, адже без нього неможливий єдиний європейський ринок праці.

Ось тільки в Європі Болонський процес лають не менше, ніж у нас. Так, у грудні 2009 року по Швейцарії прокотилася хвиля страйків студентів. Учні в університетах Цюріха, Базеля, Берна і Лозанни були обурені "комерціалізацією навчання". Студенти, які вибирають складну спеціалізацію (і, відповідно, важкі дисципліни), показують гіршу успішність, ніж ті, хто вибрав легкі дисципліни і заробляють завдяки цьому безліч кредитів. Крім того, є проблеми із заліком кредитів, отриманих в іншому вузі по студентському обміну.

Найсильніше критикують Болонський процес у Східній Німеччині, оскільки після об'єднання країни, школи колишньої НДР перейшли з дванадцятирічної освіти на тринадцятирічну. Саме так працювали школи на Заході країни. Але вже через кілька років їм довелося переходити назад на дванадцятирічне навчання. Адже саме дванадцятирічне навчання вважається нормою для країн Євросоюзу.

Маркетинг для вузів

Кредитна система та введення предметів за вибором (з наступного року близько чверті предметів українські студенти зможуть вибирати самостійно) дозволить учню зупинитися на дисциплінах, що максимально відповідають його майбутній професії. Однак є сумніви в реалізації цього задуму - адже він і в благополучній Швейцарії впроваджується з перекосами. Крім того, невідомо, як поведуть себе українські викладачі, лекції яких студенти вважатимуть нудними і "проголосують ногами".

Криза призвела до скорочення робочих місць, але поступово потреба в працівниках буде збільшуватися. В Україні відчутний брак інженерів, програмістів, поліграфістів, педагогів, тоді як майже всі вузи країни "клепають" економістів, фінансистів, юристів, менеджерів.

В останні три-чотири роки підвищився попит на такі спеціальності, як прикладна математика, прикладна фізика, інформаційні технології, інженерна механіка, електроніка, комп'ютерна інженерія, поліграфія, хімічні та харчові технології та ін. Але вже в найближчому майбутньому будуть потрібні фахівці в галузі молекулярної біології, генної інженерії, нанотехнологій і т. д.

Проте держава цього абсолютно не враховує. При розподілі держзамовлення в університетах держава дробить кошти, замовляючи всього потроху. Щоб зробити прорив в економіці, уряду потрібно сформулювати стратегію пріоритетного науково-технічного розвитку і вже відповідно до цього спрямовувати ресурси у важливі для країни галузі.

"Вищі навчальні заклади повинні продавати освіту. Їм необхідно проводити маркетингові дослідження, аналізувати ситуацію на ринку праці, щоб задовольняти голод на ті спеціальності, які з'являться через п'ять років", - відзначає Мендзебровський.

Сьогодні більшість вітчизняних вузів слабо зацікавлені в кінцевому результаті: абітурієнти до них і так прийдуть. Адже складно знайти навіть достовірну інформацію про те, скільки відсотків випускників і яких вузів працевлаштовуються за фахом. Але так буде не завжди - ринок освітніх послуг поступово почне ставати все більш прозорим. Та й майбутній перехід армії на професійну комплектацію знизить кількість бажаючих стати студентами. Так що вузам вже зараз треба думати про те, як відповідати вимогам ринку.

Крім того, активно стануть залучати студентів з України закордонні вузи. "Вони зацікавлені в українських абітурієнтах з двох причин: перша - це фінансова платоспроможність, друга - потенціал. Сьогодні на освітні виставки приїжджають представники таких рейтингових університетів, як Queen Mary University, які готують фахівців з міжнародного та комерційного права і займають топові позиції в рейтингах The Times Good University Guide і The Guardian University Guide 2010. До речі, з представником цього навчального закладу, а також багатьма іншими можна поспілкуватися під час виставки "Краще в британській освіті". Вона відбудеться в Донецьку, Києві та Дніпропетровську 26-28 березня", - розповіла директор освітнього агентства DEC Наталя Тарченко.

Підвищення авторитету освіти можливо тільки у випадку спільних зусиль роботодавців, вузів та держави. Без цього український диплом не буде цінуватися ні в Україні, ні за кордоном.

Ми додатково навчаємо випускників

Наталія Береза, директор з управління персоналом оператора зв'язку "МТС-Україна":

- Існує стереотип "рейтингового вузу", коли компанії звертають увагу на такого випускника і беруть його автоматично на роботу. Але в кожному конкретному випадку необхідно підходити індивідуально. Рейтинг не завжди свідчить про якість освіти випускника. І червоний диплом теж не є показником. Тому знання кандидата завжди треба перевіряти.

Нещодавно до нас на співбесіду прийшов випускник з двома червоними дипломами, незабаром у нього був захист кандидатського ступеня. Проте вже через п'ять хвилин після початку розмови ми зрозуміли: кандидат не зможе працювати в колективі. Це було видно по зневажливому відношенню випускника до співбесіди, манері вести бесіду, різкому тону спілкування. Виникає цілком резонне запитання: навіщо компанії дипломований кандидат, який ні з ким в команді не уживеться?

Українська вища освіта не дає випускнику в повній мірі того, що потрібно фірмам від кандидатів на вході. Власне тому і з'явився "міжкорпоративний університет". Ми додатково навчаємо випускників, які претендують навіть на початкові позиції. Це допомагає нам побачити майбутніх працівників не тільки на співбесіді, але й у реальній роботі. Такі кандидати - tabula rasa ("чистий аркуш") - нам підходять. Ми даємо їм знання, необхідні для роботи саме в нашій компанії, і "заточуємо" їх під свої бізнес-процеси.

"Міжкорпоративний університет" ми створили разом з компаніями "Вімм-Білль-Данн", "Метро" і Київською інвестиційною групою. У ньому ми навчаємо студентів управлінським і комунікативним навичкам, а також проводимо стажування у своїх фірмах. Зараз кілька випускників університету вже прийняті на роботу, решта отримали пропозиції про продовження стажування та зараховані до кадрового резерву компаній-учасниць, тобто перші результати цього проекту вже відчутні.

Напишемо "розмовник"

Наталія Кривуліна, менеджер з проектів компанії СКМ:

- Нещодавно ми стали партнером Європейського фонду освіти в рамках проекту з розробки Національної рамки кваліфікацій та професійних стандартів. Сподіваємося, інші роботодавці приєднаються до цієї ініціативи, і ми - роботодавці та вузи - спільно напишемо "розмовник", який дозволить нам говорити на одній мові.

Що стосується самого "рецепту" гарної освіти, то, на наш погляд, він виглядає так:

1. Уміння. Основним завданням системи освіти повинна стати підготовка не тільки знаючих, але і, перш за все, мислячих фахівців, здатних до подальшого самонавчання і саморозвитку. Вміння самостійно вчитися, шукати, систематизувати та аналізувати інформацію, управляти своїм часом і т. ін. є абсолютно необхідними атрибутами сучасного успішного фахівця.

2. Навички. Щоб роботодавець був задоволений рівнем підготовки фахівця, в процесі навчання особлива увага повинна приділятися розвитку практичних навичок.

3. Знання. Хоча наявність диплома не є основним чинником, важливість гарної базової освіти не можна недооцінювати.

4. Наставник. Для кожного студента, молодого спеціаліста, в його професійному житті дуже важливо знайти людину, яка допоможе вибудувати план персонального розвитку та підкаже, яким шляхом треба рухатися, "намалює" дорожню карту.

Не забувати про традиції

Юрій Сватко, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", член Національної комісії України у питаннях ЮНЕСКО:

- Мета Болонського процесу ще не досягнута і поки не цілком зрозуміло, чи буде ефект. Наші європейські партнери воліють враховувати та відстоювати ідентичність і конкурентоспроможність національних освітніх систем. І позиція України, яка в даному питанні не завжди відстоює власні інтереси, викликає у них подив.

У нас є власні традиції освіти, а також освітня система, яка дісталася нам у спадщину від Радянського Союзу і за інерцією готує непоганих фахівців. Однак ми вважаємо за краще не використовувати свій досвід, а починати з чистого листа - і це викликає подив у наших партнерів по Болонському процесу.

Адже в Європі всі процеси засновані на принципах безперервності традицій, історії, культури. Тим більше, якщо мова йде про університетські традиції. Дипломи провідних вузів цінуються з огляду на історію університету, який видав цей диплом. А зараз вузам пропонується відмовитися від усього цього.

КОМЕНТАР. Олександр Данковський

За мого студентства, однокурсник-ліванець розповів мені про співвітчизника, який закінчив у СРСР хімфак, потім захистив кандидатську дисертацію, повернувся на батьківщину - і відкрив ресторанчик. А регалії повісив над стійкою. "Навіщо ж було стільки вчитися?" - Питали його здивовані одноплемінники, які також здобували освіту в Союзі. Відповідь була такою: Якби я просто відкрив ресторан, до мене зверталися б так: "Гей, ти, пива!" А так кажуть: "Доктор, пива, будь ласка".

Тоді серед нас, студентів-дев’яностиків, ходив жарт: диплом потрібен, щоб повісити його на стіну. І з п'ятнадцяти фізиків-теоретиків, що вчилися в моїй групі, наукою займаються тільки дві або три людини. А інші стали програмістами, керівниками компаній, викладачами економіки... Або редакторами, як ваш покірний слуга.

Коли мене вперше брали на посаду журналіста, роботодавець не цікавився, яка спеціальність фігурує в моєму дипломі з відзнакою. Аби була "вишка".

Пізніше, коли вже я наймав на роботу співробітників, мене і сама наявність диплома не дуже цікавила. Бо практика показала: деякі випускники журфаку абсолютно не вміють писати, проте непогані журналісти виходять з колишніх інженерів-механіків, геологів і навіть пожежників. Лише б людина вміла працювати з інформацією, логічно мислила і висловлювалась. При цьому, навіть розумних, начебто вміючих все це робити студентів факультету журналістики доводилося доучувати і "заточувати".

Зараз вже моя донька є студенткою першого курсу. І ось вона разом з подружками організувала "альтернативний університет". Назва моя, а суть наступна: дівчата намагаються вчитися тому, чого їм вуз не дає. Наприклад, одна з них добре знає мови - і навчає інших англійської та німецької. А я цій компанії читаю ознайомчі лекції з фізики та математики. Все добровільно, все безкоштовно. Причому їм у житті точні науки навряд чи стануть в нагоді, та й я за півтора десятка років багато чого призабув. "Плем'я молоде, незнайоме" шукає не тільки практичних знань, а й широти кругозору, намагається бути освіченим у старовинному, висхідному до часів Відродження сенсі слова. І мене це неймовірно радує.

А те, що відбувається з нашою вищою освітою - шалено засмучує. Наші фізики на початку 90-х стали масово кататися по світу (в основному, заробляючи гроші лекціями в різних країнах). Про своїх західних колег вони розповідали таке: "Одні завдання вони вирішують набагато краще, ніж ми. Проте ми інші можемо вирішити за допомогою "молотка, зубила і якоїсь матері" їм на подив. У нас занадто різні школи, тому ми - дуже жорсткі конкуренти". Те ж саме говорили і наші програмісти, і наші математики. Цю конкурентну перевагу країна стрімко втрачає, намагаючись скопіювати абстрактну "західну систему освіти". А копія рідко буває краще за оригінал.

Може бути, саме тому Болонський процес деякі нинішні студенти обзивають "болванським". І деякі вузівські викладачі також.

А окремі люди, які займаються бізнес-освітою, вважають, що вища освіта зовсім пережила себе як форма. За їхніми словами, в світі, що надшвидко змінюється, схема "за п'ять років отримав "ін'єкцію знань" - і на все життя вистачить" вже не працює. І правильніше було б вибудовувати кар'єру молодої людини наступним чином. Після отримання базової освіти (шкільної або трохи вище) - вихід на пару років у "великий світ", пошук себе, спроба подивитися зсередини на ту стежку, яка з боку здавалася привабливою: медицину, інжиніринг, юриспруденцію і т. ін. Потім, якщо вибір професії зроблено свідомо, - навчання протягом двох-трьох років. Знову робота. При необхідності - знову навчання протягом року-двох...

Правда, впровадженню цієї схеми заважає безліч факторів - від соціальних до фізіологічних (в молодості нові знання засвоюються набагато швидше і простіше, ніж у зрілому віці). Можливо, двоступенева система "бакалавр-магістр" - перший крок у цьому напрямку.

Автор: Максим Благонравин

Expert.ua
24.03.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Эдуард
К чему приравнивается диплом о высшем образовании советского образца?
Diana
...как быть студентам, которые заканчивают 5 курс специалиста? Этот диплом нужен им вообще или нет????
Вероніка
Для Diana: тепер диплом спеціаліста прирівнюється до диплома магістра
Коментувати
svitlana
про що ми говоримо?син закінчує 4 курс і сам змушений шукати місце проходження практики-організацію,яка має міжнародні зв,язки(напрямок-міжнародна економіка)(М.Полтава)

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!