Osvita.ua Вища освіта Статті та аналітика Тема тижня: призначення Дмитра Табачника міністром
Тема тижня: призначення Дмитра Табачника міністром

Найбільш обговорюваною темою на минулому тижні стало призначення міністром освіти і науки Дмитра Табачника

Тема тижня: призначення Дмитра Табачника міністром

Причиною тому стало полярне ставлення різних верств українського суспільства до цієї людини і поглядів, яких він дотримувався.

Дмитро Табачник - це, мабуть, сама суперечлива фігура в новому українському уряді. Коли у Верховній Раді зачитували список нового складу кабінету міністрів, його прізвище стало єдиним, почувши яке опозиціонери почали свистіти і голосно обурюватися.

Це стало тим не надто частим випадком, коли думка депутатів повністю відповідає настроям їхніх виборців: призначення Табачника міністром шокувало не тільки націоналістів, а й багатьох людей, які вважають себе далекими від політики.

У пресі, блогах і на форумах стали з'являтися обурені коментарі, суть яких зводилася до того, що лисицю призначили начальником курника - з усіма наслідками, що випливають.

Треба сказати, що Табачник сам чимало зробив для того, щоб значна частина суспільства до нього почала ставитися саме так. Причому діяв (тоді ще) депутат від Партії регіонів одразу за двома напрямками: гранично жорстко критикував не тільки структуру української системи освіти, а й зміст навчальних програм.

Введену в останні роки систему незалежного зовнішнього тестування новий міністр називав, спрямованою на придушення у школярів і студентів здатності до творчого мислення. Крім того, за його словами, ЗНО заохочує корупцію, оскільки передбачає можливість пільгового вступу до вузів для абітурієнтів з "потрібними" довідками, які, звичайно, купуються та продаються.

Крім того, депутата обурив той факт, що освіта насильно українізується навіть там, де більшість людей говорить російською. До речі, системі ЗНО дісталося від Табачника ще й за те, що вона не передбачала жодної іншої мови тестування, крім української. На думку нового міністра, це ставило у свідомо нерівні умови тих дітей, які навчалися у школах з іншою мовою навчання.

Ще сильніше Табачник обурювався щодо того, чому саме вчать дітей і підлітків. Людей, які за Віктора Ющенка в шкільних підручниках офіційно стали героями і зразками для наслідування, він охарактеризував так: "гітлерівські колабораціоністи, злочинці проти людяності та інше сміття історії".

Як стверджує новий міністр, подібного роду "міфологією" займалися люди, яких він називає "галицьким радикалами" - вихідці з Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей. Про них Табачник, зокрема, говорив, що ці люди - "цивілізаційні опоненти" решти українців.

Про діяльність цих "опонентів", що склали значну частину керівництва України за Віктора Ющенка, новий міністр відгукувався вкрай критично. Достатньо прочитати заголовки деяких його статей про стан справ в країні при колишньому президенті: "Реквієм по Україні", "Право на безчестя", "Україна стоїть на порозі катастрофи освіти".

Особливу нелюбов українських націоналістів Табачник заслужив таким висловом: "Галичани багато в чому відрізняються від жителів Великої України в ментальному, конфесійному, політичному плані. У нас різні вороги і різні союзники: наші союзники і навіть брати - їхні вороги, а їх герої (Бандера і Шухевич ) - для нас посібники гітлерівських катів".

Загалом, погляди Табачника на Україну, її систему освіти, історію та плани на майбутнє настільки сильно розходилися з офіційною ідеологією, що до нього вже давно приклеїлося звання "головного українофоба" країни.

Причому аргументи його супротивників також заслуговують на увагу.

Колишній міністр освіти України Іван Вакарчук - послідовний антагоніст Табачника. Їх погляди розходяться практично в усьому.

На думку Вакарчука, введена при ньому система ЗНО дає можливість об'єктивно оцінити знання випускників шкіл. Крім того, вона не залишає місця корупції при вступі до вузів, дозволяючи, таким чином, вчитися у кращих вищих навчальних закладах країни обдарованим дітям з небагатих сімей.

Пільги, на думку Вакарчука, дають можливість поступити до ВНЗ дітям, що знаходяться в більш важких умовах: сиротам, інвалідам і так далі. А незаконною індустрією виробництва та продажу відповідних довідок, як справедливо вважають його прихильники, має займатися не міністерство освіти, а інше відомство - наприклад, МВС.

Тестування виключно українською мовою, пояснював Вакарчук, має стимулювати дітей з іншомовних сімей активніше вивчати державну мову. Зрештою, знання української мови в Україні нікому не зашкодить. Більше того, вільне володіння мовою підвищить конкурентоспроможність майбутніх випускників вузів. Якби зовнішнє тестування можна було здавати російською, то українська мова, якою на сході країни і так мало хто користується, зовсім би зникла з суспільного життя.

Зміст підручників історії за міністра Вакарчука був рівно таким, якою була офіційна версія історії України при колишньому президенті. Молода держава активно займалася вибудовуванням власної історіографії, яка повинна була перестати бути лише частиною російської. Ця мета, загалом, була досягнута - у країни з'явилися свої герої і антигерої, гордість за свої перемоги і пам'ять про свої трагічні події.

Звичайно, націоналістично налаштовані українці ніяк не могли погодитися з тим, що Галичина і її мешканці - це "цивілізаційні опоненти" решти жителів країни. Одне з офіційних визначень України - "соборна", тобто - єдина. Галичина в цій системі поглядів вважається територією з особливим культурно-інтелектуальним статусом - місцем, де генеруються і розвиваються ідеї, які рухають вперед національну свідомість всіх українців.

Довгий час Галичина дійсно такою і була: Роман Шухевич і Степан Бандера стали героями України, у містах стали з'являтися вулиці Івана Мазепи та Симона Петлюри, навчання у вузах і більшості шкіл було переведено на українську мову, а в телеефірі стало гарним тоном включати в мову полонізми - як це роблять на заході країни.

І тут - такий удар. Людина, яка відкрито позиціонує себе послідовним і безкомпромісним ворогом усього цього, стає міністром. І не якого-небудь ЖКГ або АПК. А міністром освіти.

Тобто одержує прямий доступ до незміцнілих умів і довірливих душ дітей. І, як підозрюють опоненти Табачника, він не знехтує можливістю змінити свідомість майбутнього покоління.

По суті, на заході України заяви нового міністра освіти про те, що Галичина - сторонній елемент в українській державі, сприймаються як заклики вирвати з країни серце і вилучити душу, щоб потім, покірну, принести до Росії, яка облизується на "колишню колонію".

Не дивно, що вже наступного дня після призначення Табачника на нову посаду у Верховній Раді зареєстрували проект постанови про звільнення міністра освіти і науки - "відкритого українофоба і противника реформ у системі освіти".

Преса вибухнула десятками коментарів, у яких призначення Табачника називали, наприклад, "плювком в обличчя України". Партію регіонів запідозрили в тому, що прийнявши настільки обурливе рішення, вона намагається відвернути увагу суспільства від інших проблем.

Крім того, журналісти нагадали, як про Табачника відгукувався його однопартієць Борис Колесников: "Казнокрад, що не створив у своєму житті ніякого бізнесу ... Що він взагалі вміє робити, окрім як книжки і картини з і так небагатих українських музеїв тирити?".

У Міністерстві освіти почалася епідемія звільнень: люди, які працювали з Вакарчуком в своїх блогах пишуть, що навіть не уявляють себе в ролі підлеглих нового міністра.

Ряд обласних рад Західної України ухвалили звернення до президента Віктора Януковича, уряду і парламенту з проханням звільнити Табачника. Аналогічні за змістом заяви зробив ряд політичних партій націоналістичної спрямованості.

У Львові та Києві пройшли мітинги з вимогою його відставки, причому на вулиці вийшли і студенти, і люди похилого віку. У деяких вузах заговорили про можливість оголосити страйк до моменту звільнення нового міністра.

Більш того, за його відставку висловилася заступник голови адміністрації Януковича. Ганна Герман сама родом з Львівської області, тому її не могли не зачепити міркування Табачника про "галицьких радикалів" і "цивілізаційних опонентів". За словами Герман, добровільний відхід міністра пішов би на користь Партії регіонів і був би "чесним вчинком".

У той же час ректори провідних вузів і громадськість Східної України піднялися на захист міністра. Мотиви ректорів зрозумілі: у них великі претензії до системи, коли при вступі до ВНЗ враховуються тільки результати зовнішнього тестування. Їх цілком би влаштувала система, коли приймальна комісія, крім результатів ЗНО, враховує дані атестату абітурієнта і його відповідь на вступному іспиті з профільного предмету. Саме це, а також скасування пільг для вступників, пропонує ввести Табачник.

На сході України залишити його біля керма міністерства хочуть з інших причин. Свого часу Вакарчук був для російськомовних регіонів таким собі "Табачником навпаки": українізація навчальних закладів і переписування підручників з історії викликали там бурхливі протести.

Шум піднявся такий, що героя цієї історії викликав до себе на килим президент країни. Після бесіди з Януковичем Табачник заявив, що звільнятися під тиском політичних опонентів він не збирається, але обмовився, що в роботі буде керуватися виключно професійними міркуваннями, а власні переконання залишить за дужками.

При цьому він поскаржився, що Вакарчук працював погано: "Спадок в міністерстві залишено не просто жахливий, а руйнівний. Міністерство випалити дотла". За оцінками Табачника, міністерство не закуповувало ні підручники, ні шкільні автобуси, зупинено фінансування учнівських олімпіад, а боргів накопичилося на мільйони.

Поки опонентам Табачника горювати зарано: якщо стан дійсно настільки серйозний (а не вірити цьому підстав немає - у країні криза), то новому міністру доведеться займатися не ідеологічними здобутками, а банально вибивати з уряду гроші на підтримку нормальної життєдіяльності системи освіти і науки.

Та й начальство не дасть новому міністру дуже вже заглиблюватися в чергове переписування української історії: в уряді, схоже, намагаються все-таки не забувати, як називається країна, якою він керує. На користь цього свідчить хоча б той факт, що російськомовний, прем'єр-міністр Микола Азаров, що виріс в Калузі, на останньому засіданні Кабінету міністрів говорив на мові, яка має деяку схожість із українською.

Освіта.ua
19.03.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Ира
Я абсолютно согласна с высказываниями и мнением Табачника. Почему мы должны подстраиваться по каких-то три области? Они сами не умеют разговаривать по-украински, а еще хотят кого-то чему-то научить! Мне чужды их взгляды и герои! Табачник - умный и интеллигентный человек, поэтому он и вызывает такую ненависть у галичан. Бездари всегда плохо относятся к талантливым людям.
Українка
Табачник розумна людина і він абсолютно правий. Галичина ніколи не була Україною і не буде! Я живу на Україні і не розумію, чому сьогодні замість слово "ефір" я повинна говорити "етер", а "міф" став "міт". Чому галичина диктує мені як говорити і кого називати героями? Люблять вони свого Бандеру-збоченця. На здоров*я. А я своїх дітей буду виховувати на інших справжніх героях, як то Яросла Галан. І війна 45 для мене Велика Вітчизняна , а не просто ІІ світова, де УНА-УНСО трактуються, як борці за незалежність. З брехнею в освіті треба закінчувати. І в цьому я покладаю великі надії на Табачника. І взагалі. чому так багато шуму із-за нього. Попрацює, побачимо.
Марк
Табачник наш человек и что бы кто не говорил, а он правильно расставил акценты украинцев (хохлов) нет такой нации, вообще словяне быдло, а быдло должно работать, а не получать образование, а Табачник - умничка как ловко стравил хохлов и кацапов пускай дерутся
Почему то вспоминаются времена 60х,
КОГДА ЛЮДИ БЫЛИ ПОСТАВЛЕНЫ В УСЛОВИЯ НЕОБХОДИМОСТИ ПЕРЕХОДА НА РУССКИЙ ЯЗЫК ОБЩЕНИЯ И НА 200 ТЫСЯЧ НАСЕЛЕНИЯ ИМЕЛАСЬ ЛИШЬ ОДНА УКРАИНСКАЯ ШКОЛА. В результате - дети русскоязысчные, родители же дома говорящие на украинском языке, а на людях - суржик!!!Это политика ПАРТИИ, КОТОРУЮ УСПЕШНО ПРОДОЛЖАЕТ ПАН ТАБАЧНИК

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!