Центр дослідження суспільства представив порівняльний аналіз трьох законопроектів про вищу освіту, що на даний момент зареєстровані у Верховній Раді

• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Введіть e-mail адресу:     

Порівняння законопроектів про вищу освіту

Наразі свій проект закону зареєструвала група депутатів від Партії регіонів (М. Сорока, С. Ківалов і Г. Калєтнік). Опозиційні нардепи подали дещо змінений законопроект, який розроблявся під керівництвом теперішнього керівника профільного комітету парламенту Л. Гриневич. Останнім був зареєстрований проект, розроблений на основі тексту законопроекту Міносвіти, робочою групою під керівництвом ректора КПІ М. Згуровського та поданий В. Балогою.

Державне замовлення

Питання фінансування вищої освіти є нагальним не тільки для України. Проте в нас воно набуває особливої ваги через загальний високий рівень корумпованості в системі управління, у результаті чого фінансування вишів здійснюється не прозоро та неефективно. Вочевидь, саме через це, автори двох альтернативних законопроектів (опозиції та групи Згуровського) пропонують досить радикальні зміни системи фінансування вищої освіти.

Автори обох проектів закону прописують ринкові механізми забезпечення фінансування: гроші мають іти туди, куди йдуть кращі студенти за результатами ЗНО. Попри те, що така система створює більш прозорі правила гри, не можна не зауважити ризиків, котрі вона може принести. По-перше, що робити з непопулярними серед вступників, але потрібними суспільству технічними та природничими спеціальностями? По-друге, невирішеним залишається питання розрахунку суми грошей, яка власно й має „піти за студентом”.

Опозиція пропонує, щоб абітурієнти отримували кошти в розмірі середньої вартості навчання в державних вишах. А якщо абітурієнт хоче вчитися в університеті, де вартість навчання вища, то може доплатити суму, якої не вистачає, окрім 5% найкращих із кожного предмету, які отримують максимальні гранти, незалежно від того, куди йдуть учитись. Але така система може підсилити й без того високу соціальну нерівність у суспільстві, адже тільки діти більш заможних родин, зможуть вільно обирати куди йти вчитись.

У проекті Згуровського питання вартості навчання детально не обговорюється. Законопроект регіоналів, натомість, пропонує залишити питання державного замовлення без змін, тим самим консервуючи неефективну та непрозору систему.

Академічна автономія

Законопроекти по-різному підійшли до питання щодо формування державних стандартів. Проект Ківалова пропонує залишити розробку та затвердження стандартів серед функцій профільного Міністерства. Проект опозиції передає затвердження законопроектів незалежній Національній комісії, проте розробка стандартів залишається за Експертним комітетом у складі Міністерства. Найбільшу децентралізацію в цьому питанні пропонує проект групи Згуровського: стандарти має розробляти та затверджувати незалежне Національне агентство. Також, проект опозиції передбачає можливість фіксування певних обов’язкових дисциплін у державних стандартах, що відсутнє у проекті групи Згуровського.

Болонський процес

Проекти опозиції та групи, яка працювала у стінах КПІ, законодавчо фіксують найважливішу термінологію Болонського процесу: Європейська кредитно-трансферна система, кредит ЄКТС, Європейський простір вищої освіти.

Вони також є значущими в питаннях вибору студентами дисциплін і академічної мобільності. Університети отримують право самостійно визнавати іноземні дипломи та, відповідно, приймати на роботу іноземних спеціалістів на тих же умовах, що й вітчизняних викладачів. Натомість, проект від депутатів-регіоналів не має таких нововведень, оминає Болонський процес, як це робить і чинне законодавство.

Варто відзначити, що автори опозиційного проекту, на відміну від двох інших пропозицій, зафіксували максимальну межу навчального навантаження викладачів на рівні 600 годин, що нижче за чинні 900 годин для ВНЗ ІІІ‑IV рівнів акредитації та 720 годин для ВНЗ І‑ІІ рівнів акредитації.

Водночас, в опозиції вирішили законодавчо зафіксувати чинний, але найвищий у Європі показник годин у одному кредиті ЄКТС ‑ 36 годин. Нагадаємо, що такий показник зумовлює перевантаженість українських студентів.

Таким чином, проект зменшує кількість годин на одну викладацьку ставку, але при цьому залишає сталу кількість аудиторних годин, що мають бути вичитані. Відповідно, вищі навчальні заклади отримуватимуть більше викладацьких ставок. Проте, це не вирішує питання перевантаження українських студентів, порівняно з їх європейськими колегами.

Стипендія

Усі законопроекти пропонують установити розмір студентської стипендії на рівні прожиткового мінімуму. Однак, якщо опозиційний проект і проект групи Згуровського містять соціальні гарантії, закріплюючи мінімальну кількість студентів, які мають отримувати стипендію, то проект депутатів-регіоналів не передбачає жодних таких гарантій.

Фінанси

Автори всіх трьох законопроектів майже одностайні в питаннях фінансової автономії, забезпечення комерціалізації наукових розробок, надання податкових пільг і регламентування платних послуг, що можуть надаватись вищими навчальними закладами.

Загалом, ідеологічну відмінність законопроекту депутатів-регіоналів, який пропонує найменше змін чинного законодавства та зберігає існуючу централізовану систему управління, видно неозброєним оком.

Натомість, набагато прогресивнішими є проекти закону про вищу освіту від опозиції та групи Згуровського, але подекуди викликають перестороги.

З детальним аналізом проектів закону можна ознайомитись на сайті Центру дослідження суспільства.

Центр дослідження суспільства

Освіта.ua
22.01.2013