Osvita.ua Вища освіта Статті та аналітика Приватна освіта: для нас – незвична, за кордоном – найкраща
Приватна освіта: для нас – незвична, за кордоном – найкраща

Можливо, саме недержавні вищі навчальні заклади стануть для нас тією альтернативою, яка допоможе збалансувати ситуацію у вищій освіті

Приватна освіта: для нас – незвична, за кордоном – найкраща

Рейтинг 200 кращих вищих навчальних закладів планети на 2012-2013 роки було нещодавно оприлюднено міжнародним інформаційним агентством Thomson Reuters спільно з британським виданням Times Higher Education. Примітно, що більше половини вишів першої десятки – приватні.

На вершині списку опинився Каліфорнійський технологічний інститут, який обійшов багаторічного лідера – Гарвардський університет. Останній, несподівано для всіх, посів лише четверту сходинку, поступившись товаришеві за «Лігою Плюща» – Стенфорду – та британському Оксфорду. Шість із семи американських вишів першої десятки є приватними – на відміну від Оксфорда, Кембриджа та Імперського коледжу Лондона, якими опікується уряд Туманного Альбіону (у Великій Британії 99% вищих навчальних закладів є державними). Із повним рейтингом можна ознайомитися на сайті видання: www.timeshighereducation.co.uk.

Незалежна вища освіта – ознака елітарності


США мають найбільш розвинену систему приватної вищої освіти, у той час як Європа славиться незалежною доуніверситетською підготовкою. Англійські приватні школи визнані одними з найкращих у світі, а славетні Оксфорд і Кембрідж, хоча і вважаються державними університетами, не мають бюджетних місць. Студент має оплатити навчання самостійно або ж довести хоча б одній комісії із численних фондів та громадських організацій, що він достатньо розумний і талановитий для отримання стипендії. Різниця між такими формами навчання лише в ціні: за рік навчання у престижному виші Великої Британії доведеться сплатити від 6 до 15 тисяч фунтів, а освіта у Прінстонському університеті у США (до речі, шостий у рейтингу) коштуватиме близько 37 тисяч доларів за той самий термін.

Нині простежується гуманна тенденція: навіть найпрестижніші приватні університети враховують потреби талановитих людей із малозабезпечених родин, поступово викреслюючи зайві нулі з прейскурантів. Нерідко керівництво університетів ставиться з розумінням до абітурієнтів, яким не вистачає грошей на навчання, і робить знижку, яка може сягнути і половини вартості програми навчання. До речі, така практика поширена й серед деяких українських недержавних вищих навчальних закладів.

Основним аргументом на користь саме приватного навчання західні спеціалісти називають індивідуальний підхід до кожного: організація творчих майстерень і власних проектів замість нудних лекцій, залучення студентів у навчальний процес як повноправних його членів, а не сторонніх слухачів. По суті, освітні послуги є товаром, який абітурієнт так чи інакше придбає. Завдання вишу – залишити клієнта задоволеним. Та й самі студенти, які віддали знайдені величезними зусиллями гроші за можливість відвідувати заняття, навряд чи будуть ставитися до них легковажно. В самий механізм вступу до приватного вищого навчального закладу вже закладено розуміння цінності майбутнього диплому. Він є символом приналежності до соціальної еліти суспільства, якої досягаєш завдяки тяжкій праці.

Навіть Індія – країна з дуже високим рівнем неграмотності серед населення – дуже уважно ставиться до організації системи незалежної освіти. Індія неспроможна охопити мережею обов’язкового навчання всіх своїх громадян, кількість яких давно перевалила за мільярд. Із юридичної точки зору, утримувати незалежну школу в Індії можуть лише некомерційні громади, що отримали спеціальну ліцензію від уряду. Приватні школи стали вагомою альтернативою державним, особливо завдяки тому, що рівень якості навчання в них вищий, а навчальний процес ведеться англійською мовою.

Думка студентів: погляд зсередини


«Мені здається, було б непогано поговорити про переваги й недоліки студентського життя у приватному коледжі», ‒ пише юна блогер Карлі на сайті www.seventeen.com. Дівчина зазначає, що можна вважати як позитивними, так і негативними одні й ті самі характерні риси маленьких приватних навчальних закладів, не кажучи вже про гігантів «Ліги Плюща». На обмеженій території майже неможливо загубитися, але й місця для прогулянок небагато. Менше людей – одночасно і знаєш всіх, і хочеться більше нових облич. Менше вечірок, але кожна з них є особливою. Великі кімнати для проживання – та вони дорожчі, ніж звичайний гуртожиток. Асортимент блюд обмежений – але якість ліпша. «Нехай ці особливості здаються маленькими й безглуздими, але вони насправді мають значення!», ‒ переконана Карлі.

Приватна освіта вже давно пустила міцне коріння у Східній Європі. Наприклад, у Будапешті вже чверть століття діє успішна школа бізнесу IMC Graduate School of Business, де за 17 місяців можна отримати ступінь MBA – магістра з ділового адміністрування. Особливістю цього навчального закладу є отримання випускниками одразу двох дипломів – європейського й американського.

«Тут узагалі відсутнє популярне серед наших співвітчизників поняття «від сесії до сесії живуть студенти весело», ‒ поділилася в інтерв’ю виданню «Обучение за рубежом» російська студентка Юля, яка навчалася в IMC. – Протягом усього семестру нам інколи доводилося корпіти над книгами по 20 годин на день, аби встигнути підготуватися до всіх лекцій. Часу на підготовку обмаль, а іспити проводяться двічі на семестр – усередині та наприкінці, при цьому графік занять не змінюється. Окрім стандартних лекцій, ми розбирали «кейси», тобто різні ситуації, а також готували спільний груповий проект. Метою такого проекту було отримання знань шляхом власних досліджень, а потім презентація результатів перед усіма студентами й запрошеними представниками компаній, які мали змогу краще придивитися до успіхів студентів і, можливо, обрати майбутніх працівників…».

У нашому, пострадянському світі, ставлення до вищої освіти дещо інше. Ми впевнені, що держава має забезпечувати себе молодими спеціалістами. «Хоч кудись, а вступлю, аби на бюджет!» ‒ ось як тішать себе власники не дуже блискучих атестатів. І вступають, щоби за кілька років поповнити лави армії «недофахівців».

На жаль, велика кількість бюджетних місць не завжди є позитивним явищем. З одного боку, від освіти нікуди не подітися, і навіть найзавзятіші нероби дещо активізуються хоч під час сесії. Але з іншого – до того, що легко дісталося, люди зазвичай не ставляться з відповідною повагою.

Чи не тому жоден український університет не увійшов навіть у п’яту сотню рейтингу Times Higher Education? Найвищу серед наших вишів оцінку отримав Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка: він розташувався у групі 501‒550.

Пора звикати, що держава за нас навчатися не може, і вища освіта за принципом «для галочки» або «так прийнято» ‒ нікому не потрібна. Можливо, саме приватні виші стануть для нас тією альтернативою, яка допоможе збалансувати ситуацію.

Вікторія Скрипник, студентський Медіа-центр Університету «Україна», для Освіта.ua.

Освіта.ua
22.01.2013

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Шуляка Людмила
Мені здається, що це дуже хороша тема для правильного розуміння приватної освіти. Але не зважаючи на всі переваги та недоліки, я віддаю перевагу державним та національним університетам. Тому що в Україні, як мені здається, забагато приватних ВНЗ. Я погоджуюсь з тим що закордоном приватна освіта краща.
Demetri Kotlyar
Очень правильно написано!!! "Вища освіта для галочки" - бич нашей страны. Проблема лишь в том, что если у украинского брата забирать, то к чему он уже привык, и воспринимает как должное он уже это не отпустит без кулаков. Вдобавок, мгновенный переход в политическую плоскость, где воля наша слаба от глупости и исторического увечья.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!