Osvita.ua Вища освіта Статті та аналітика Занепад профтехосвіти
Занепад профтехосвіти

В Україні щороку зростає кількість охочих отримати вищу освіту. Щоправда, прикладні робітничі професії, схоже, зовсім не цікавлять сучасну молодь. Країна ризикує залишитися без кваліфікованої робочої сили.

Занепад профтехосвіти

Цього року міністерство освіти не без вихвалянь заявило про рекордну кількість заяв абітурієнтів до вищих навчальних закладів. 620 тисяч осіб мають намір стати студентами, але лише 20 відсотків з усіх абітурієнтів хочуть здобути робітничу спеціальність.

Коли 80 відсотків випускників подають заяви у виші ІІІ-ІV рівнів акредитації, а саме стільки охочих нині в Україні, то це не здорова ситуація, вважає директор Центру тестових технологій моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук. Бажання неодмінно здобути вищу освіту експерт пояснює кількома факторами. «Нині ще спрацьовує радянський стереотип особливого престижу диплому про вищу освіту, яка тоді була доступна лише незначній кількості населення. Тому нинішні батьки прагнуть дати своїй дитині таку можливість. Однак нема адекватного усвідомлення, що диплом в Україні, на жаль, не означає працевлаштування і фахову підготовку. З іншого боку, у працедавців теж досі сформоване відчуття, що диплом – це певна гарантія високого рівня підготовки фахівця, але в дійсності – це далеко не так», - каже Лікарчук.

До того ж, маючи гроші, отримати диплом в Україні не становить жодних проблем: заплатити за сесії, захистити наукові роботи і таке інше, додає він. Якщо держава не відмовиться від практики давати пільги при вступі до вищих навчальних закладів, приміром, дітям шахтарів, то кількість охочих отримати диплом університету й далі зростатиме, зауважує Лікарчук.

Не ті професії

Утім, експерт з питань освіти Центру дослідження суспільства Інна Совсун в інтерв’ю DW зазначила, що немає жодних загроз у надмірному бажанні молоді здобувати вищу освіту. Загалом це добре впливає на розвиток суспільства, каже вона. І в розвинутих країнах, приміром, у Фінляндії цей показник становить 91 відсоток, у США – 86 відсотків. Важливо те, на які спеціальності йде молодь, додає експерт.

В Україні майже половина абітурієнтів вибирає юриспруденцію, суспільні науки та економіку, а це не актуально нині для українського ринку праці. Звідси й проблема з безробіттям молоді. Півмільйона українських власників дипломів – без роботи. А от лікарями, професія яких у попиті, особливо в селах, хочуть стати лише п'ять відсотків випускників. Для порівняння – в США цей показник становить 15 відсотків, а у Швеції – 24.

Совсун погоджується, що роботодавці певною мірою також спонукають молодь іти в університети, бо при працевлаштуванні вимагають диплом з вищою освітою.

Застаріла система

На думку Лілії Гриневич, експерта з питань освіти, екс-керівника Українського центру оцінювання якості освіти, головною причиною вибору на користь університету є низька оплата праці робітників. «Молодь не хоче йти в ПТУ, бо не хоче працювати «за копійки». Сектор освіти, який готує фахівців робітничих професій, абсолютно не розвинутий, - каже Гриневич. -  Немає навчальної бази з високотехнологічним сучасним обладнанням. Сьогодні в ПТУ переважно йдуть лише неблагополучні молоді люди».

Аби молодь переорієнтувалася на професійно-технічну освіту, треба її модернізувати, зазначає Лікарчук. Нині ця система занедбана і потребує вливань в десятки мільярдів гривень. Підготувати одного робітника, який би працював за сучасним верстатом, обійдеться державі дорожче, аніж вивчити юриста. Бракує також викладачів-майстрів у ПТУ, бо викладацька зарплата у дві тисячі гривень на місяць для майстра, наприклад, з пошиття шкіряних виробів – це дводенний заробіток, аналізує Лікарчук. До того ж, українським професійно-технічним закладам доводиться послуговуватися виробничою технікою ще радянських часів.

Батьки «замовляють музику»

Але основну роль у виборі закладу для продовження навчання переважно відіграють батьки випускників, які ще є вихованцями радянської системи, і вибір на користь вищою освіти – це найчастіше батьківська настанова. Самі ж абітурієнти кажуть, що університет – це престижно і «так прийнято».

Не зупиняють навіть майбутні проблеми з працевлаштуванням та якість освіти, яка, м’яко кажучи, бажає кращого, зазначає Інна Совсун. Керуючись відомим «попит породжує пропозицію», лише за останніх десять років кількість вищих навчальних закладів в Україні зросла удвічі: у 1999 році було 156 ВНЗ, а 2011-го їх налічувалося вже 345. Показово, що жоден з українських вищих навчальних закладів не входить до топ-500 кращих університетів світу.

Німецька хвиля
17.08.2012

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Ильницкий Д.А.
На данний час в Україні слабка освітня база, це стосується в першу чергу освіти викладачів, основна масса котрих отримала освіту в 60-70 роках та не мають змоги отримати підвищення кваліфікації. В тойже час з технічним процесом іноді кардинально змінюються процеси виробництва, і молоді спеціалісти мають змогу отримати роботу в державних компанія котрі працють на застарілому обладнанні і не можуть запропонувати конкурентно спроможний товар(послуги) звідси і не конкуренні заробітні плати. Отже: технічні спеціальності мають попит на ринку праці, але компанії воліють мати спецвалістів з Європи та краін Азії. Сьогодні в Украіні досить динамічно розвиваеться аграрний сектор, котрий потребує кваліфікованих кадрів (для приміру середня заробітна плата рядового агранома (мова йде про агарарні компаніі котрі застосовують нові схемі виробництва та техніку) - $800 - 2500 проти 85$ в 200 році)
Дмитрий К.
люди не идут на врача потому-что это не оправданно дорого по сравнению с их оф. зарплатами 2000 грн при (мин. за обучение - 12000/год). В нашей стране закончить ВУЗ на ровне, что пойти в садик. На вопрос "почему?", ответ - потому что так надо. Из-за такого большого количества офисов по получению диплома, ранее знаменитые вузы получают ужасные недобры студентов, сокращая тем достойных преподавателей и не предоставляя в полной мере ставок для молодых преподавателей - аспирантов. "Пільги" - полный бред, не вижу не единой объективной причины на их существование, кроме популистической (заткнуть рот постсоветским родителям) Какая связь между IQ и неполноценностью. Особые условия сдачи вступительных, для неполноценных или особенных - так это другой разговор, и другие задачи. Мне как преподавателю противно работать в условиях такого бездарного управления.
Y4itel
люди идут учится на эконом-юридические потому что это кручем чем врач или учитель в селе. Не надо на государство потом батрачить 3 года причем за свой счет!
Даша
хто знає з якого числа починається навчання в університетах?
Роман
Для Даша: А ти що не знаєш? Зазвичай з 1 вересня.
Коментувати
Сонечко
Нічого не говорять і про те, що 90 відсотків батьків проплачують одноразову спонсорську допомогу в межах 500-1500 гривень , практика платна : роботодавці вимагають в учнів гроші за папір із печаткою (200- 600 гривень) , учні ж з власної кишені перераховують на рахунок ПТНЗ половину мінімальної зарплати, на практику ніхто не ходить.От така "халява".
Абітурієнт
Цікаво, чому діти наших міністрів і депутатів не обирають технічну освіту, чи хоча б в українських університетах.?!
Анна
Для Абітурієнт: хороше питання )) Людям радять одне а самі лізуть в інше...
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!