Osvita.ua Вища освіта Статті та аналітика Ненька моя, Україно, що тобі готують?

Ненька моя, Україно, що тобі готують?

Не все можна купити за гроші. Без матеріального забезпечення освіти належних знань не буде. Або буде те, що нам пропонують: Українські землі дуже добрі для вирощування технічних культур,... а ми їх переробимо на пальне...

Іспити підходили до фіналу. В аудиторії залишилась одна студентка, весь час щось писала на аркуші паперу. На столі не було книжок або взагалі чого-небудь, окрім листів чистого паперу. Вона на хвилину зупинялась, замислювалась і потім знову писала.

- Я вибачаюсь. Може, ми з вами домовимось на «державну»...?

- Що? Ні, я буду відповідати...

За цей час, що студенти-заочники перебували у ВНЗ, йому жодного разу не вдалось розговорити цю дивну особу. На запитання вона відповідала або нісенітниці, або червоніла, мовчала, з острахом зиркаючи на вчителя. Враження після спроби поспілкуватися з нею було жахливим. Що робити? В очах розум, а в розмові - страх і мовчання. Невже мене так бояться? Але ж... Найдивніше, подруги до неї ставляться зі співчуттям, з якоюсь обережністю та навіть із повагою. Не всі, звичайно, балакучі, але ж не до такого ж стану.

- Здається, усе... Прошу, - і простягла листочки.

Те, що він побачив і прочитав!.. Пробачте, я нічого не розумію! На трьох сторінках стандартних аркушів убористим почерком викладені відповіді на запитання, що були в екзаменаційному білеті. Він іще раз, і ще раз перечитував написане, перевертав аркуші, начебто щось шукав. Відповіді були грамотні, повні, вільною мовою, чіткі та бездоганні. Він настільки був здивований, що навіть розгубився: «Що ж ставити?»

- Ви, ви... яка ж ви молодець! Чому ж..? А поміж тим, усе зрозуміло. Вищої оцінки, ніж п'ять із плюсом, тобто відмінно, у мене нема! Я це роблю з величезним задоволенням.

Минуло багато часу, а цей випадок згадується кожного разу на іспитах у всіх подробицях. Як же ми калічимо дітей! Це ж майбутні вчителі. А вони не можуть розмовляти, висловлювати свою думку, навіть і ті, хто добре знає нашу рідну співучу мову. Думається, це сталось тому, що вчителі, страхуючи себе від «настирливих» батьків: «Моя дитина не може так погано вчитись», - почали вимагати від учнів усі відповіді давати в письмовому вигляді, щоби при нагоді тицьнути батькові папірець із «рукописом» його чада. Перестрахувались, а авторитет учителя загубили. Відповіді (контрольні, реферати) читаються мовчки, швидко, оцінка, й усе. Роботи не обговорюються, не пояснюються помилки, не даються рекомендації, як зробити краще.

При опитуванні: «Корольов, закон Паскаля?»

- ?!?, - він розмовляв із Галею, майже не чув запитання. Куча суфлерів!

- Що?! Не чую! Що ти несеш! Васильків, підкажи запитання. Ще краще!.. Сідайте, телепні! Обом по «парі», ви не на бульварі. І далі, як кажуть, за текстом, із розділу нудної моралі?

А як треба? Треба вчити, а не повчати. Тобто робити те, на що ми призвані. А це, на нашу думку, треба робити, так би мовити, «мовою» учня, студента, абітурієнта.

Але де там! Ніколи. Треба ще бігти в інший заклад на лекцію, де ми підробляємо на пів, на чверть ставки. Їсти-то всім хочеться і в тому числі вчителям і, як це не дивно, їхнім дітям і стареньким батькам.

На столі лежить робота, курсова... Із першої сторінки зрозуміло!.. - хоч зараз виставляй як навчальний посібник. Клас! Писав фахівець. 100-500 і т. д. доларів. На кожному кроці об'яви - «виконаю...» - і адреса. На будь-яку тему. Бакалаврські, «магістрянські» кандидатські (три нулики додати). Що робити? А нам, здається, усе зрозуміло й без пояснень. І все-таки.

Графік вибору питань для написання... тощо робіт із теми...

Примітка: перша цифра по горизонталі (3), друга - по вертикалі (1), на перехресті ваші запитання.

До цього графіка додається список контрольних запитань, що пронумеровані з 1-го по ... 31-е. До уваги беруться дві останні цифри номера залікової книжки (... 31). Тобто абітурієнт самостійно вибирає й заздалегідь знає свої запитання, спокійно готується та виконує свою роботу. Готує її майже самостійно тому, що вони не «стандартні». Їх можна міняти хоч тричі на тиждень. Спробуйте купити таку роботу! Можна, але... значно складніше. Дешевше попрацювати самому. Звичайно, це не панацея. Але щось...

Не все можна купити за гроші. Але без матеріальної забезпеченості освіти... належних знань не буде! Або буде те, що пропонують «забугряни»: «українські землі дуже добрі для вирощування технічних культур... а ми їх переробимо на пальне». У цьому випадку доречний вираз: «Раби не ми, ми не раби».

Р.S. Можливо, ці поради комусь знадобляться.

Автори: Л. Корсун, Н. Корсун

Освіта.ua
23.08.2006


Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!