Osvita.ua ЗНО Статті Тестування по-українськи
Тестування по-українськи

Ексклюзивне інтерв'ю Ігоря Леонідовича Лікарчука, директора Українського центру оцінювання якості освіти освітньому порталу "Освіта-ua"

Тестування по-українськи

"Освіта-ua": Для пересічного громадянина робота центру пов'язується перш за все з тестуванням випускників середніх шкіл. Але, з огляду на назву Вашої установи, діяльність її ширша, чи не так? Які провідні цілі поставлено перед Українським центром оцінювання якості освіти?

І. Лікарчук: Так, Український центр оцінювання якості освіти, окрім тестування (а саме так у повсякденному вжитку називають зовнішнє незалежне оцінювання), повинен займатися й іншими проблемами. Це й моніторинг якості освіти, і атестація педагогічних кадрів, і проведення соціологічних досліджень, і ще багато чого. З усього цього комплексу проблем сьогодні ми займаємося лише проведенням зовнішнього оцінювання, яке дає змогу суспільству реалізувати в повному обсязі норми Конституції щодо забезпечення рівного доступу до вищої освіти. Його запровадження виявилося дуже складною справою, що вимагає великих фінансових, організаційних, інтелектуальних затрат і, якщо хочете, цілодобової роботи. Упевнений, що якби ми взялися за все відразу, то не зробили б до пуття нічого. Тому ми сконцентрувалися, ураховуючи фінансові та інші можливості, на вирішенні саме проблеми запровадження зовнішнього оцінювання. До речі, хотів би зазначити, що за результатами зовнішнього оцінювання, не можна робити висновок про якість функціонування освітньої системи держави в цілому. Це не професійно. Адже під час тестування оцінюються індивідуальні результати навчальної діяльності, які не завжди залежать від того, як працює конкретний заклад освіти чи окремий педагог. Тому для висновків про якість функціонування освітніх систем потрібно проводити моніторинг їхньої діяльності. Це одне з тих завдань, яке ми також будемо вирішувати, але в найближчому майбутньому. Причому, упевнений, що будемо займатися моніторингом якості освіти не лише загальної середньої, а й вищої чи професійно-технічної.

Те ж можна сказати і про участь центру в атестації педагогічних кадрів. Те, що на сьогодні система атестації педагогічних кадрів в Україні архаїчна до неможливості, неефективна до «безобразия» й абсолютно не впливає на якість роботи вчителя, - це аксіома. Вона заформалізована, заорганізована, абсолютно неадекватна сучасним вимогам. Але для того щоб у системі атестації педагогічних кадрів перейти на хоча б часткове використання тестових технологій, потрібні ґрунтовні зміни в нормативній базі, психології вчителя, керівника та, що найбільш складно в Україні, немає людей, які могли б сьогодні розробити зміст такої роботи.

Ми сьогодні маємо величезні проблеми з пошуком авторів тестів. В Україні тестологія як галузь педагогічної науки взагалі не розвивається. У структурі Академії педагогічних наук є тільки одна невеличка лабораторія при Інституті педагогіки, яка займається цими питаннями. Не існує жодного державного науково-педагогічного видання з даної проблематики. Я не пам'ятаю, щоб в Україні була захищена хоча б одна серйозна педагогічна дисертація з цього напряму. Це ще одна причина - чому дуже багато з тих завдань, які ставились у часи заснування УЦОЯО, до сьогодні не реалізовані.

Тестування в той чи інший спосіб запроваджується в багатьох країнах світу. У той же час деякі країни, зокрема Росія, не сприймають саму ідею тестування. Чи враховано світовий досвід у цьому контексті чи Україна пішла своїм шляхом?

Усе, що створено центром, зроблено на підставі міжнародного досвіду, тому що наш вітчизняний досвід зводиться лише до тестування 1993 року. Але воно виявилось абсолютно невдалим у силу низки обставин: величезні організаційні проблеми, занадто сильний спротив керівників вищих навчальних закладів, до речи, він сьогодні не менший, але політична воля Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки дає можливість довести цю справу до логічного завершення. Якщо казати про конкретні країни, досвід яких ми використовували, то це досвід Сполучених Штатів, Франції, Грузії, Киргизії, Узбекистану, Польщі. Дуже тісно спілкуємось також із колегами з інших країн.

Стосовно Росії, то не можна говорити, що у них ідея тестування не сприймається. Ця країна йде своїм шляхом. Але я вважаю не зовсім етичним давати будь-які оцінки їхній роботі.

Тобто можна казати, що на базі міжнародного досвіду складається власна модель організації та проведення тестування?

Так, сьогодні вже можна впевнено констатувати - склалась власна українська система. Що тут українського? По-перше, система зовнішнього оцінювання виконує подвійне завдання: ми працюємо й на вступну, і на випускну кампанію. Із точки зору тестології - це не дуже вдало, бо завжди краще ставити одне завдання. Але в Україні вже так склалось, і це наші реалії.

Тільки в небагатьох країнах світу, навіть не можу їх перелічити, здійснюється переклад тестових завдань на мови національних меншин. Зазвичай тестування в міжнародній практиці проводиться однією, звісно, державною мовою. Ми ж вимушені перекладати завдання багатьма мовами, що збільшує навантаження десь на чверть.

Ще одне наше українське надбання: нам удалося за дуже короткий строк, фактично за рік, створити професійну систему адміністрування зовнішнього оцінювання. Про це свідчать кілька цифр. Цього року учасники тестування виконали близько мільйона тестів. Нами оброблено 8 млн бланків відповідей. Вони всі перевірені, жодного не втрачено. Мабуть, нашим ноу-хау є й система друкування зошитів із завданнями, яким уже зацікавились колеги з інших країн. Ми не друкуємо тестові завдання за кордоном, як багато країн світу, а друкуємо їх власними зусиллями, на власній матеріально-технічній базі, не використовуючи навіть інші вітчизняні типографії. Усе це зроблено з метою унеможливлення витоку інформації та конфіденційності процесу. Це дорого, але наслідки зусиль можна оцінити тільки позитивно. Є й інші, виключно українські особливості моделі організації та проведення тестування, які безсумнівно будуть вдосконалюватись у майбутньому.

Оцінки організації та проведення цьогорічного зовнішнього оцінювання з боку Президента, інших посадовців дуже високі.

Я дуже ціную оцінку діяльності центру, яку дали Президент, Прем'єр-Міністр, міністр освіти і науки. Але й суспільство, за результатами опитування, проведеного в липні поточного року, схвально оцінює впровадження зовнішнього оцінювання. Таку думку висловили 72 % опитаних, а, до речі, у березні цей показник складав тільки 14 %.

Так, це зовнішні оцінки діяльності центру, а якщо зробити внутрішню самооцінку. Яка Ваша особиста думка про цьогорічну кампанію оцінювання якості освіти наших випускників? Які найбільші Ваші досягнення та які невдачі Ви для себе виокремлюєте?

Я акцентую увагу на трьох наших найбільш високих досягненнях. По-перше, зовнішнє оцінювання відбулось, незважаючи на великий спротив певних політичних сил, окремих представників вищих навчальних закладів, деяких людей, наділених владою - 95 відсотків абітурієнтів стали студентами навчальних закладів на підставі результатів тестування. Друге: створена система показала, що нічого не можна ані купити, ані продати, тобто не сталось того, що в суспільстві називають корупційними діями, хоча багато хто очікував цього. Для мене це дуже важливо. Третє: незважаючи на те що ми починали практично з нуля, центр вирішив проблему підготовки тестів, які мають достатньо високі психометричні показники.

А що ж цього року тоді можна віднести до певних невдач?

Багато чого й не вдалось. Ми не задоволені якістю тестів із окремих предметів. Суттєві недоліки були в умовах прийому до вищих навчальних закладів, які давали можливість, висловлюючися словами міністра освіти і науки, деяким вищим навчальним закладам, «хуліганити». Свіжий приклад - це Києво-Могилянська академія...

Про що йдеться?

Як відомо, під час вступної кампанії цього року, у Могилянці провели так зване «внутрішнє» тестування. Не хочу давати оцінку тому, чи відповідають подібні дії чинному законодавству. Але до цих «внутрішніх» тестів вони включили завдання, взяті... із тестів, що використовувались Українським центром під час зовнішнього оцінювання. Взяли, не питаючи на це нашої згоди. У будь-якій академічній спільності подібні дії називаються не чим іншим, як плагіатом.

Але Могилянка пішла далі... Вони провели тестування за нашими текстами, а потім почали поширювати інформацію про те, що результати, які показали абітурієнти, не відповідають тим результатам, які зазначені в сертифікатах. Якби вони, перед тим, як творити щось подібне, запитали кваліфікованого тестолога чи можуть у цій ситуації співпасти результати, то він лише засміявся б. Різні шкали оцінювання, різні умови проведення тестів, різний час, який давався учаснику тестування на виконання завдань... Це елементарне дилетанство. Однак, біда в іншому. Цей експеримент, а вони саме так його називають, поставили на абітурієнтах, яких мені щиро жаль. До речі, керівництво цього університету відмовилося надати нам результати їхнього внутрішнього тестування для аналізу... Упевнений, що якби правова культура абітурієнтів та їхніх батьків була б вищою, то серйозних і масових судових позовів до цього університету не уникнути.

До проблем, наприклад, можна віднести й умови прийому та зарахування поза конкурсом після підготовчих курсів. Таких безкоштовних курсів не існує: хтось має можливість сплачувати за них, а хтось ні. Вибачте, чим це відрізняється від хабара? Або історія з медичними довідками, які були видані через місяць після проходження тестування, але із зазначенням, що в день проведення тестування випускник приймав ліки, які значно послаблювали розумову діяльність, чи інші медичні довідки, які можна віднести до сумнівної категорії.

Були також недоліки в технології проведення тестування. Скажімо, відсутність передбаченої законодавством відповідальності за порушення процедури зумовлювала дуже цікаві речі: наприклад, користування мобільними телефонами та іншими засобами комунікації. Були спроби провести іншу особу в аудиторію для складання тестів. Отже, незважаючи на заздалегідь проведену інформаційну роботу, такі факти були, й це, безперечно, треба враховувати в майбутньому.

Є інші недоліки, але головний позитив у тому, що вони виявлені, оприлюднені та проводиться робота, спрямована на вдосконалення процесу організації та проведення зовнішнього оцінювання.

Майже всі ЗМІ, принаймні, на мій погляд, занадто велику увагу приділяли тестуванню випускників. Зрозуміло, перш за все всіх цікавила його організація. Давайте обговоримо педагогічну складову. Як готувався банк тестових завдань?

В основу відбору змісту тестових завдань були закладені програми зовнішнього оцінювання з кожного предмета. Звісно, на підставі чинної навчальної програми середньої школи. А якщо ми маємо, наприклад, сім програм, за якими вивчається українська мова в закладах освіти, то на основі цих програм вироблена одна, яка враховує все, що в цих програмах є базовою складовою. За таким принципом відбувався відбір критеріїв змісту.

Важливим є вибір форм тестових завдань. Узагалі теорія тестування нараховує більше 150 форм і видів тестових завдань, а ми використовуємо тільки шість. Чому? Тому що, якщо в наших школах і використовують тестові завдання, то лише однієї форми - вибір із кількох відповідей однієї правильної. Якби ми сьогодні включили в тести ще два десятки специфічних за формою завдань, то учні взагалі не знали би, що з ними робити. Ще одна особливість відбору змісту: для нас було принциповим відкинути звинувачення скептиків про вихід за межи шкільної програми. Тому тести максимально зорієнтовані на шкільний підручник. І в разі, коли відповідь на певні тестові запитання учень міг і не знайти в підручнику, усе ж таки будь-яке запитання не виходило за межі матеріалу, викладеного в підручнику. Наприклад, така майже анекдотична ситуація. У тесті із всесвітньої історії було запитання про ніч «кришталевих ножів» у Німеччині, й однією з відповідей була така, що ця ніч відбулась у 1939 році, а насправді ця подія мала місце в 1938 році. Але в підручнику була помилка, і ми вимушені були перенести її в тестове завдання.

Що можна сказати з приводу рівня складності тестових завдань? Чи була проведена попередня апробація? Чи відбулась вибраковка завдань? В який спосіб?

У кожному тесті є 20 % простих, 20 % складних і 60 % завдань середнього рівня складності. У тести включаютьсь тільки ті запитання, які пройшли апробацію, для них є психометричні характеристики й на підставі таких характеристик визначається рівень: складний, середній чи простий тест. Такий підхід обумовлює незалежність складання тестів від волі чи розуміння укладача. Саме в такий спосіб і створюється банк тестових завдань.

У теорії тестування є два об'єктивних показника: надійність і валідність тестів. Центр звертав на це увагу при складанні банку тестових завдань?

Так, тест із кожного предмета має чітко визначені психометричні характеристики на підставі ретельно проведеного аналізу. Але над змістом завдань ще треба попрацювати, бо якщо я зараз скажу, що все ідеально в цьому напрямі, це буде не зовсім коректно.

Дуже нервує та непокоїть організація тестування учнів, коли воно обставляється як величезна державна таємниця: печатки, конверти, кур'єри, спостерігачі тощо. Чи не є більш доцільною відкрита процедура? Наприклад, учень одержав навчальну програму, підручник, а до нього відповідний набір тестових завдань, скажімо, 3-5 тис. А потім із них пропонується 100 завдань. Погодьтесь, така процедура більш демократична.

У минулому році кожний учень, який брав участь у зовнішньому оцінюванні, отримав книжку, в якій є і програми предметів, і зразки тестових завдань, і певна кількість завдань для тренування. Ці видання зараз є в кожній шкільній бібліотеці. Упевнений, у цьому напрямі ми зробили дуже багато. Єдине, чого нема в цьому виданні, - тестових завдань у кількості 3-5 тисяч, але я не хочу, щоб виконання цих кількох тисяч завдань сприймались як запорука успіху в розв'язанні тесту чи ми були вимушені включити ці чи подібні завдання в тестові програми. Уважаю, що такі результати не можуть претендувати на об'єктивність. Пригадайте, колись були завдання в білетах для випускних екзаменів. Кількість питань невелика, і щоби скласти іспит, треба було їх вивчити й усе. Але хіба то була справжня перевірка знань? Об'єктивність перевірки навчальних досягнень учнів передбачає наявність навчальної програми, а учень навіть приблизно не знає переліку питань і розв'язує тестове завдання.

А тепер стосовно печаток, конвертів, охорони...

Ми були б дуже раді цього не робити. Але у країні, де населення звикло, що купити і продати можна все, інакше не виходить. Лише один приклад. У Франції, заповнений бланк відповіді після тестування віддають екзаменатору для перевірки. Прізвище того, хто виконував цей тест, написано в куточку бланка, який загнутий так, щоб це прізвище не кидалося в очі. Але жоден екзаменатор не дозволить собі це прізвище прочитати. І це при тому, що бланки відповідей він може перевіряти навіть сидячи в кафе. Ми вимушені застосовувати спеціальну систему кодувань прізвищ, перевозимо роботи з однієї частини України в іншу, уживаємо ще ряд заходів безпеки. А скільки було спроб дізнатися про зміст завдань задовго до початку тестування... На жаль, такою є ментальність нашого суспільства. Відповідною має бути й реакція.

Поширюється думка, що тестування призведе не до підвищення рівня якості освіти наших випускників, а, навпаки, до його різкого падіння. Бо відтепер учень вибирає певну кількість предметів для тестування та вчить їх, а про інші взагалі можна забути й одержати 1-3 бали.

Але я, так само як і ви, у свій час при вступі до ВНЗ виокремлював для себе деякі шкільні предмети, іспити, з яких необхідно було здавати для зарахування на той чи інший факультет. Сьогодні ми йдемо до того, що старша школа буде профільною. Що це таке? У такий школі є і профільні, і, звісно, непрофільні предмети. По-друге, не треба учням ставити незаслужені оцінки, наприклад, якщо учень не вивчає біологію, бо він уважає, що біологія йому не потрібна, необхідно виставляти об'єктивну оцінку, й нехай він має стільки балів у атестаті, скільки має. А вищий навчальний заклад, приймаючи абітурієнта на навчання, якщо буде вважати за необхідне, може проаналізувати атестат абітурієнта, у тому числі й оцінки з непрофільних предметів. Ми дотепер хочемо силою примусити вивчати учнів усе поспіль, навіть те, що вони не вважають за потрібне. На мою думку, неможливо вивчити всі навчальні програми 11-го класу із 15-ти предметів у повному обсязі та ще і отримати з усіх 12 балів. Але не забувайте про інше. Після проведення зовнішнього оцінювання рядові вчителі почали говорити, що в учнів з'явився, якщо не інтерес до навчання, то усвідомлення того, що вчитися все-таки потрібно. Час, коли можна було вступити до університету, сподіваючись на татусевий гаманець, проходить.

Спробуйте сьогодні знайти хорошого репетитора. Не вдасться, бо всі зайняті. Або проаналізуйте наскільки виросла кількість запитів у школах стосовно проведення додаткових занять. Учитель починає відчувати, що його праця потрібна. Навіть, якби лише задля цього запроваджувалося зовнішнє оцінювання, то це потрібно було б робити.

На одному виступі С.Гончаренко сказав так: «Якщо дитина опанує все зі шкільної програми, вона втратить розум. Тому добре, що ніхто такого не робить!».

Повністю згодний із такою точкою зору.

Я ознайомився з новими умовами прийому до ВНЗ. На що ви рекомендували би звернути увагу з огляду на вступну кампанію 2009 року?

На все. Зауважу: при проведенні тогорічного зовнішнього оцінювання не буде жодних преференцій - ані для кого, окрім інвалідів, військовослужбовців, звільнених у запас, переможців міжнародних, всеукраїнських олімпіад і МАН. Друге, вищий навчальний заклад має право підняти планку, і це дуже правильне рішення.

Вас не засмучує ситуація, що, за результатами вступної кампанії 2008 року, великий відсоток осіб, зарахованих до ВНЗ, склали пільговики?

Мене це не може засмучувати, тому що це має засмутити ректорів вищих навчальних закладів, які не змогли провести вступну кампанію належним чином, а умови прийому давали можливість таке зробити. Чому вони цього не зробили, я не знаю. Наступна особливість у 2009 році: можливість складати тести з п'яти предметів, що значно розширює можливості майбутнього абітурієнта. Цього року, нагадаю, було тільки три предмета, хоча всі три знадобились далеко не всім. У середньому кожний учасник складав 1,6 тесту - це небагато. Цього року ми очікуємо, що цей показник буде десь 2,6 тесту. І останнє: якщо цього року результати тестування могли за бажанням учасника зараховуватись як результати державної підсумкової атестації, то у 2009 році результати тестування будуть обов'язково зараховані ще й як державна атестація. Тому, якщо учень за результатами навчання має претендувати, наприклад, на золоту медаль, а результат тестування нижчий і не відповідає найвищому балу, тоді автоматично постає питання отримання золотої медалі.

Освіта.ua
22.10.2008


Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!