Osvita.ua Середня освіта Учитель Перші кроки молодого педагога
Перші кроки молодого педагога

Перший раз у перший клас... Сьогодні використаємо цей вислів не за його традиційним призначенням, а трохи інтерпретуємо. У ролі першокласника виступатиме молодий учитель, який щойно починає робити свої перші кроки у школі, проводити перші уроки, уперше оцінювати навчальні досягнення учнів

Перші кроки молодого педагога

Шкільна кухня знайома молодому педагогу лише зі сторони школяра, яким нещодавно був він сам. Тепер йому треба вчитись виховувати інших. Безперечно, мистецтвом викладання можна повністю оволодіти, тільки спілкуючись із дітьми, адже будь-яка теорія є неповною без практики. Справжнє становлення вчителя відбувається саме у школі, а не в університеті: тільки у класі, серед учнів людина зрозуміє, чи покликана вона бути вчителем, чи хоче бути ним. Без любові до дітей і бажання вчити їх не буде хорошого педагога.

ТРУДНОЩІ АДАПТАЦІЇ

Першим етапом адаптації молодого спеціаліста є знайомство з колективом. Учитель іде до школи, яка має стати не тільки місцем його роботи, а і другим домом. Тут він повинен знайти свій куточок серед уже встановлених і закріплених контактів. Стосунки всередині вчительського колективу є тим чинником, який впливає на молодого співробітника насамперед. Як його сприйме колектив? Чи дозволить повністю інтегруватись? Чи визнає своїм, нехай і не одразу? Подібні запитання хвилюють кожного. Саме на етапі знайомства із середовищем з'являються перші труднощі, які треба правильно долати. Якщо колектив зустрів нову людину не з широкими посмішками й розкритими обіймами, то це зовсім не означає, що їй не раді. Адже завелика радість може свідчити про нещирість. Колеги ще не знають педагога, тому просто вичікують. Влитись у колектив не так уже й важко, треба просто бути собою. Не уподібнюватись повністю, не пристосовуватись до того, що тобі не подобається, а показувати себе справжнього, шануючи при цьому вже закріплені правила.

Для встановлення рівноваги між середовищем та індивідом потрібне бажання обох сторін. Не можна когось пристосувати до себе в односторонньому порядку, треба йти на поступки і самому. Це вже порада для старших учителів, які мають не тільки вчити дітей, а й допомагати стверджуватись у якості вихователя колезі, який тільки-но починає працювати. Досвідчені педагоги, які повинні всіляко допомагати молодому спеціалісту, можуть займати нейтральну позицію. Вони тільки очікують і спостерігають за тим, як подасть себе новий співробітник. Беземоційне сприйняття своєї роботи молодий учитель сприймає зазвичай негативно, адже він не впевнений у собі. Початківцю не вистачає реального досвіду, який мають колеги і який дозволяє їм краще оцінювати процес навчання. Він хоче реакції. Не обов'язково похвали, підійде і критика, тільки вона має бути конструктивною. Поради та настанови також потрібні молодому педагогу. Водночас завеликий контроль, чіткі рамки, які окреслюють інші, не дають змоги повністю розкритись, показати всі таланти. Навчаючи колег, старші педагоги мають пам'ятати, що самі можуть багато почерпнути в новачків. Ентузіазм, безпосередність, чари молодості, свіжість думки - ці якості, притаманні молодому вчителю, роблять його цікавим для школи. Не треба забувати, що нові віяння корисні, і заганяти молодого вчителя у сформовані роками стереотипи викладання не має сенсу. Головне завдання вчителя - виховувати, а не сліпо виконувати програму того чи іншого курсу.

Знайомство з учнями, яких навчатимеш, - другий етап адаптації вчителя. Скільки б разів педагог не перечитував «Посадову інструкцію молодого вчителя», він не знатиме всіх своїх справжніх функцій та обов'язків. Не формальних, а реальних. Інструкція радить, що робити, але не відповідає на запитання: як саме? Вона розглядає дітей загалом, а вчитель повинен бачити в кожному учні особистість, яка прагне в той чи інший спосіб показати себе. Уміти підібрати слова - ось головне в роботі вчителя з учнем.

Заходити перший раз до класу страшно, бо здається, що без досвіду ти ще ніхто, що діти не сприймуть тебе серйозно, не захочуть співпрацювати. Про всі такі занепокоєння треба забути і сказати собі: «Це твій клас, твої діти, яких ти маєш чогось навчити». До кожної дитини можна знайти підхід, якщо добре пошукати. Не треба боятись учнів, не треба їх лякати, треба знаходити точки дотику. Важливо, щоб молодий спеціаліст чітко визначив межу з перших днів. Показав, хто є хто у класі та які в кого права. Водночас треба залишати учням певний діапазон свободи, але яким він буде, визначає сам учитель. Це залежить від того, в якій атмосфері йому комфортно працювати і який стиль викладання він вибере. Педагог має приходити на урок із бажанням не просто викласти матеріал, а навчити учнів. Учитель може багато почерпнути у своїх дітей, треба тільки уважно слухати їх. Навіть дурні репліки мають свій підтекст. Учні показують своє ставлення до вчителя та уроків у різні способи. Для того щоб розуміти їх, треба спостерігати та вивчати. Боячись шуму у класі, учитель забуває про те, що ідеальна тиша може бути знаком неуваги.

МИСТЕЦТВО ВДОСКОНАЛЮВАТИСЬ

Викладання - велике мистецтво, яке вдосконалюють усе життя. Молодий спеціаліст тільки починає осягати його. Але він учитиметься, усе в його руках. Майстерність учителя формується під час спілкування з кожним новим учнем. Та не варто сприймати вчителя-початківця лише в перспективі, що є характерним як для нього самого, так і для старших співробітників. «Через деякий час я стану досвідченішим, зможу краще навчати дітей». До цього часто спонукають колеги, які повторюють, що все в нього попереду. Насправді, молодий педагог уже має все необхідне для того, щоб виховувати дітей. А з досвідом він тільки вдосконалюватиме свої навички. Його велике бажання замінить майстерність старшого майстра.

Головним показником хорошого педагога була й залишається любов до школи та дітей. Також справжній учитель повинен вірити у краще. Вірити у своїх дітей, вірити, що зможе навчити навіть найгіршого учня, і мати велике бажання зробити це. Його віра повинна передаватись школярам. Діти - це наше майбутнє. Для того щоб воно було світлим, треба показати дітям їхню потрібність, навчити їх завжди прагнути більшого.

ШКОЛА ОЧИМА ПЕДАГОГА-ПОЧАТКІВЦЯ

Що відчуває молодий учитель, уперше прийшовши до школи в новій для себе ролі? Як сприйняв його колектив? Наскільки теорія й життєва практика вчителювання є ідентичними? Про це та інше ми поцікавились у молодих учителів.

- Що ви відчули, коли вперше прийшли до школи? Як сприйняв вас колектив?

В. Павлик, учитель Лавриківської школи Львівської області:

- Я повернулась викладати до своєї рідної школи. Здавалось би, легко пристосуватись, бо школа тобі знайома, але насправді було дуже страшно. Ти відчуваєш велику відповідальність перед учителями, яких досі знала не як колег, а як своїх педагогів. Переживаєш за оцінки, які вони й досі ставлять тобі за виконану роботу. Важко було доповнити формулювання «твій учитель» іншим - «твій колега». Поступово звикла, але мої вчителі так і залишаються моїми вихователями. Я досі вчусь у них, вони допомагають порадами, хорошим настроєм, вірою в мої сили.

- Чи пам'ятаєте ви свої враження від перших уроків?

М. Кушнір, учитель Грибовицької школи Львівської області:

- Коли я зрозуміла, що йду на роботу вже завтра, то стало дуже страшно. Відчула велику відповідальність. Я усвідомила, що нарешті маю вчити. Не просто показувати свої знання, а навчати інших. Як би тебе не готували до цього теоретично, на практиці все по-іншому. Коли я вперше зайшла до класу, то стало ще страшніше, ніж за дверима. Погляди всіх учнів були звернені на мене: у що вона вдягнена, яка зачіска, вимова... Учні вивчають кожного нового педагога, особливо молодого. Через це довелось пройти і мені. Головне не розгубитись, дати дітям зрозуміти, що хочеш бути їхнім другом, але при цьому ти вчитель, якого треба поважати. Мені легко зараз говорити, але було важко втілювати все це на практиці. Діти так просто не приймають нового вчителя. Їхню увагу та повагу треба завоювати.

- Пригадайте, будь ласка, які у вас виникали проблеми та труднощі? Чи допомагали вам колеги?

М. Кушнір: «Складність у тому, що в тебе немає досвіду та практики, які є важливими у процесі викладання. Тому потрібні поради досвідчених колег. Крім того, щоб зацікавити кожну дитину, треба краще її знати. Я досі вчусь разом з дітьми. Вони вивчають предмет, а я - їх. Намагаюся зрозуміти кожного й тісно співпрацювати з ними. Дякую колегам, які мені допомагали».

В. Павлик: «Окрім того, що в тебе немає досвіду роботи з дітьми, ти ще й добре не знаєш особливостей організаційної структури навчального процесу. Вона має багато нюансів, які зрозумієш тільки тоді, коли почнеш працювати і звітуватись. Для того щоб розібратися з особливостями складання річних планів, розподілу годин, я консультувалася з колегами».

- Чи допомагає вам молодість у співпраці з учнями? Адже ви не так давно були ними, відчували те, що й вони.

В. Павлик: «Знаєте, приємно бути молодим учителем, якого люблять діти. Мені близькі їхні жарти, я розумію їхні бажання. Хоча зараз учні відрізняються від нас колишніх: вільніше себе почувають, не бояться того, що скажуть батьки, і, як не прикро це визнавати, але вчаться менше. Вони здаються собі розумними без додаткових навантажень. Телевізор і комп'ютер усе більше відривають їх від книжки. Тому я намагаюсь відродити в них бажання вчитись. Кожне нове покоління є іншим, бо і світ змінюється. Воно приносить щось своє до школи, а тому і підходи до викладання мають змінюватись».

- Ваші побажання молодим колегам і майбутнім учителям.

М. Кушнір: «Діти люблять активного вчителя. Будьте такими. Педагог повинен постійно вдосконалюватись. Не забувайте про це. Бажаю кожному вчителю таких учнів, які би стимулювали його до праці й самовдосконалення».

Молодий учитель - це нова кров, нові ідеї, які впливають у той чи інший спосіб на школу. Не треба боятись «дарувати» себе школі та учням, робити щось неочікуване, цікаве, оригінальне, щось властиве тільки вам. Пригадайте, чого ви хотіли від школи, і втілюйте це в життя. Не заганяйте себе в рамки, які здаються правильними, адже, щоб сподобатись учням, педагог має бути собою. Це і є його особливістю. Не намагайтесь подавати себе занадто поважним учителем, а будьте близькі дітям. Вони хочуть бачити біля себе старшого друга, який розумітиме. А розуміння знадобиться багато, так само як і терпіння. Але результат вартий того, аби за нього поборотись.

Автор: М. Холявінська

Освіта.ua
24.03.2009


Коментарі
Аватар
Введіть ваше ім’я:
Введіть код:
Залишилось 1000 символів. «Правила» коментування

Немає коментарів