Osvita.ua Середня освіта Реформа середньої освіти Нова школа: тренінги vs менторство
Нова школа: тренінги vs менторство

Про досвід та моделі навчання директорів та вчителів шкіл в Україні, Польщі та США

Нова школа: тренінги vs менторство

Команда Центру Інноваційної освіти «Про.Світ» розповідає про досвід навчання директорів та вчителів в Україні, Польщі та США.

У вересні 2017 року середня освіта в України почала докорінні зміни, втілення реформи «Нова українська школа» і найбільше ці зміни торкнулись саме працівників освіти: вчителів та освітніх управлінців. Їх ролі суттєво змінились.

Тепер вчитель більше перебирає на себе роль, наставника, він все ще є носієм знань, але головне його завдання - стати помічником у отриманні знань, навичок та формуванні цінностей. А також він може стати інноватором і дизайнером освітніх програм, адже тепер у вчителів є педагогічна автономія, яка дозволяє самостійно складати освітні програми.

Погодьтесь, це значно більша свобода дій і тепер вчителю простіше, адже він цінується як особистість, а власний стиль викладання додає унікальності урокам.

Освітні управлінці, за НУШ, отримали управлінську та фінансову автономію, і тепер мають можливість більш ефективно та прозоро використовувати кошти на благо школи, будувати мотивовану команду, яка має чіткий фокус розвитку школи.

Шкільні команди (вчителі та директор) тепер на основі демократичних цінностей спільно з іншими учасниками освітнього процесу формують та реалізують стратегію розвитку школи на засадах педагогіки партнерства.

У грудні минулого року Центр інноваційної освіти «Про.Cвіт» ініціював опитування серед директорів державних шкіл щодо управлінської та фінансової автономій і педагогічної свободи, в якому взяли участь 578 людей.

Результати опитування показали, що 52% директорів не користуються управлінською автономією через брак потрібних навичок/знань, 40% вчителів не користуються педагогічною свободою, тому що не володіють потрібними навичками.

Зважаючи на появу нових потреб та результати опитування, постає питання: хто допоможе директорам та вчителям напрацювати потрібні компетенції та знання, а також впровадити цінності рівності, гідності, партнерства у школах та якими чином?

Як ми навчаємось?

У 1996 році Морганом Макколей та Центром творчого лідерства Принстонського університету була розроблена модель 70-20-10. Вона визначає, що 70% знань та навичок формується безпосередньо під час роботи, коли людина планує-діє-аналізує свої завдання;

20% під час взаємодії з іншими людьми в процесі роботи; 10% під час формального навчання (тренінги, майстер-класи, дистанційне навчання тощо).

Отож, 90% знань та навичок людина отримує під час безпосередньої роботи, коли планує-реалізує-аналізує свої дії та отримує зворотній зв'язок від колег. Напрацювати ці навички планування/стратегування, регулярного аналізу та коректного зворотного зв’язку в команді швидше та ефективніше тоді, коли є людина яка допомагає на перших етапах, поки це не стало звичкою. Такою людиною може бути ментор, а методом - менторський супровід.

10% знань та навичок ми отримуємо від різних форм тренерства. Під час цієї форми людина отримує нові знання за допомогою лекцій, практичний досвід під час практикумів, тренінгів, ігор тощо. В цьому форматі досить важко напрацювати навичку, адже на це вимагає тривалої включеності та зацікавленості.

За 5 років роботи з освітянами до таких висновків прийшла еволюційним шляхом і команда Центру Інноваційної освіти «Про.Світ».

З 2014 року ми працюємо з вчителями, директорами та шкільними командами і пройшли від поєднання навчання в тренінгах та менторства (Про.Навички) до повного переходу на менторський тип навчання (Школа 3.0).

Далі розглянемо досвід навчання директорів та вчителів в Україні, Польщі та США, щоб зрозуміти, які моделі практикують і які з цього виходять результати.

Яка ситуація в Україні?

Зараз в навчанні українських вчителів та директорів переважає формальне навчання.

За 5 років вчителі та директори мають пройти 150 годин підвищення кваліфікації.

Ринок освітніх послуг для вчителів та освітніх управлінців за останні декілька років почав формуватися і вже пропонує багато варіантів навчання у форматі тренінгів, онлайн-курсів, менторської підтримки або поєднання цих двох форм.

На жаль, поки що цю палітру тренінгів освітяни не можуть зарахувати до потрібних 150 годин, до них зараховуються лише навчальні програми ІППО (Інститут післядипломної педагогічної освіти) та «Он-лайн курс для вчителів початкової школи».

У грудні 2018 року МОН винесло на громадське обговорення Типове положення про проведення супервізії впровадження концепції «Нова українська школа». У положенні супервізія подана як формування знань та навичок безпосередньо на робочому місці та при взаємодії з іншими людьми, тож можемо це назвати менторством у тому розумінні, яке йдеться вище.

Обговорення закінчилось 10 січня і подальших рухів в цьому напрямку поки немає.

Яка ситуація в США?

Декілька років тому США стикнулися з проблемою, що 70% молодих вчителів працюють у школах менше року, а потім йдуть працювати в інші області. Дослідивши це питання, вони дійшли висновку, що причини полягають у:

  • великому стресі, який відчуває молодий вчитель або вчителька, які приходять у нове середовище (школу), де є свої усталені правила поведінки та взаємодії;
  • відсутності психологічної та педагогічної підтримки під час входження в новий колектив та перших кроків роботи з учнями.

Ці проблеми вирішили долати за допомогою менторської підтримки.

На роль ментора обирається досвідчений вчитель/вчителька, який(а) після проходження спеціального курсу працює з молодими вчителями. Ментор може поєднувати цю діяльність з вчительською, а може повністю займатися менторською діяльністю декілька років.

За свідченням авторки книжки «Making mentoring work» Емілі Девіс , це можливість для росту вчителів, а також можливість отримати зворотний зв’язок погляд на професію вчителя зі сторони. У деяких школах такими менторами стають директор та його заступники, або ж школа співпрацює з освітнім центром, який надає послуги менторства, як, наприклад, New Teacher Center.

Кожні 5 років вчителів мають напрацювати 120 годин підвищення кваліфікації. У США немає державних центрів підвищення кваліфікації і нові знання та навички вчитель напрацьовує безпосередньо в школі за підтримки директора з освітнього розвитку (education director), який за запитом вчителів формує для кожного індивідуальну або ж колективну освітню програму.

Вона складається із спільних зустрічей з обміну досвідом як в середині школи, так і з іншими школами, онлайн-курсів тощо. Якщо в школі немає директора з освітнього розвитку, то вчителі самостійно формують свою стратегію розвитку. Переважна частина освітніх тренінгів для вчителів є платною і вона покривається або з фонду школи, або самостійно вчителем.

Для того, щоб отримати посаду директора у США, охочі мають закінчити магістерську програму «Лідерства та управління для директорів», такий собі MBA (Master of Business Administration) для освітніх управлінців, де вони вивчають курси «управління командами», «управління фінансами», «лідерство та управління».

Особливо важливим є курс «Як організувати громаду навколо освіти», адже близько 60% фінансування школи залежить від місцевої громади. Важливим елементом навчання є читання та обговорення книжок про управління.

Це навчання дає розуміння як працюють управлінські процеси в теорії, але ж ми знаємо, що на практиці точно будуть несподіванки. Тож коли директор тільки починає працювати на новій посаді - його підтримує superintendent, у нас це керівник органу управління освітою. Вони спільно формують стратегію розвитку школи, і superintendent допомагає тримати ритм та динаміку.

Яка ситуація в Польщі?

В Польщі, як і в США, присутня підтримка молодих вчителів за допомогою менторського супроводу, це є вимогою державної освітньої політики. Зазвичай таким ментором є старший вчитель зі школи, який допомагає сформувати стратегію розвитку молодого вчителя, також ментор мінімум раз на місяць відвідує урок та надає зворотній зв'язок. Молодий вчитель також має відвідувати уроки інших вчителів, щоб навчатися через досвід.

Що стосується вчителів з досвідом, то тут досить велика свобода. Немає законодавчо закріплених годин по отриманню кваліфікації, і вчителя до розвитку стимулюють заохочення директора чи прагнення мати вище звання у школі (у Польщі кваліфікація вчителя ділиться на 4 звання, і заробітна плата залежить від звання).

Зазвичай на початку навчального року вчителі спільно з директором формують свої освітні траєкторії і для цього виділяють кошти з  бюджету школи (як мінімум, 1% із бюджету школи виділяється на підвищення кваліфікації вчителів та директора).

У Польщі більшість курсів та тренінгів платні, є невелика кількість ресурсів, як-от Платформа, де у вільному доступі є багато матеріалів для вчителів, а також це простір для спілкування та обміну досвідом між вчителями з різних куточків країни. Зазвичай це проекти, які фінансуються коштом донорських організацій. Безкоштовні тренінги несуть за собою певні зобов'язання, наприклад, вчителі повинні навчити новій методиці ще 3-4 колег, тощо.

Ще одним способом підвищення кваліфікації вчителів є спільноти викладачів суміжних предметів, де вони обмінюються досвідом викладання, різними цікавими методиками, яких навчились на курсах.

Також, для обміну досвідом всередині школи вчителі практикують відкриті уроки. Для того, щоб показати нові методи викладання команді вчителів, отримати зворотній зв’язок.

Щоб стати директором школи, потрібно пройти спеціальний курс по управлінню навчальним закладом, де вивчається робота в команді, законодавчі аспекти, фінансове управління тощо. Вигравши конкурс на посаду директора (терміном на 5 років), директор може професійно розвиватись, обираючи вільно організації, які надають такі послуги підвищує свою кваліфікацію за своїм вибором, наприклад, Eko-Tur. Частина таких центрів окрім тренінгів також надає і менторську підтримку певний час.

Ще одним інструментом професійного розвитку директорів є Конференція директорів, де відбувається обмін досвідом та велика кількість тренінгів та практикумів стосовно тих тем, які є актуальними для директорів.

Зараз в Польщі ведуться розмови щодо започаткування практики ментора для школи, який буде допомагати вчителям та директорам розвивати школи стратегічно та фокусуватиметься на їх професійній підтримці, проте на разі розмови ведуться про те, як забезпечити фінансування для таких людей.

Отже, у професійному розвитку вчителів та директорів трьох країн присутні обидва елементи навчання: тренінги та менторство, але кожний з них має різні функції. Тренінги підходять для отримання нової інформації, ознайомлення з новою методикою або практикою, але щоб це дійсно ефективно використовувати, перетворити у звичку - важливою є комунікація з колегами під час роботи, зворотній зв'язок, підтримка більш досвідченої людини під час напрацювання навички, тож тут краще обрати менторство.

Після вивчення систем професійного розвитку вчителів та директорів, визначила для себе, що основне - це свобода вибору та індивідуальний підхід, адже кожен вчитель, директор, школа є різними і в них є різні потреби, тож максимальна свобода у виборі методу підвищення кваліфікації є необхідною складовою успішного навчання та розвитку.

Україна зараз на етапі змін в освіті учнів, що неможливо без зміни освіти вчителів.

Варто відходити від роками усталених форм навчання віддалено від школи, а більше навчатися в дії, під час формування освітніх процесів та стратегій у школі за допомогою наставника.

Задля ефективного функціонування системи підвищення кваліфікації важливо дати вчителям та директорам простір для вибору місця підвищення кваліфікації та оплати цього у межах, виділених в бюджеті. Законом про освіту передбачено це, але поки механізмів як це реалізується на практиці не розроблено.

У США та Польщі є менторська підтримка молодого вчителя. Згідно проекту закону «Про загальну середню освіту» в Україні молоді вчителі будуть проходити педагогічну інтернатуру, що дуже схоже до менторства. Вона передбачає, що молодий вчитель, з навчання прийшовши в заклад, отримає наставника, який консультуватиме, скеровуватиме та опікуватиметься його благополуччям та розвитком.

При цьому наставник отримуватиме 20% доплату до зарплати за таку супервізію та буде особисто зацікавлений в успіху молодого вчителя.

Польщу та США також об’єднує спеціальний курс для директорів, який має пройти кожен, і подальша підтримка директора перші місяці-рік його роботи. В Україні, завдяки відкритим конкурсам, зараз багато молодих директорів, які дуже потребують знань та підтримки, щоб ефективно запустити зміни.

Рух змін в освіті неможливий без змін в освіті освітян, тож давайте брати зі світових освітніх систем найкраще і втілювати!

Матеріал створено завдяки досвіду Еви Брахи (Польща) та Юлі Бараннікової ( St. Cloud State University, CША)

Освіта.ua
18.04.2019

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
mmm
ментор звучить гірше за класрук. подих жандармерії якийсь.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!