Osvita.ua Середня освіта Реформа середньої освіти Готовність до змін: мотиваційна криза вчителів
Готовність до змін: мотиваційна криза вчителів

Через мотиваційну кризу та зміни у комунікативній атмосфері у педагогів зникає задоволення від роботи

Готовність до змін: мотиваційна криза вчителів

У вітчизняній освіті ініціюються реформи. І вже маємо багато упереджень та спротиву. Психологічна готовність до змін має формуватись і освітянами, і членами громади по мірі усвідомлення їх власних бажань та практикування нової активної поведінки. Про мотиваційну кризу педагогів розповідає кандидат психологічних наук Людмила Смольська.

По всій країні триває набір у перші класи…

Доля програми «Інтелект України» та інших «нетипових» програм вирішилась поки позитивно – вони лишаються. Щось мені підказує, що в конкурентній боротьбі взяв гору не просто здоровий глузд окремих чиновників, а особиста зацікавленість багатьох впливових осіб у тому, щоб їхні власні діти чи діти родичів вчились за насиченими програмами з чіткою методичною та змістовою структурою в режимі «навчання попереду розвитку».

Це не дивно, адже у порівнянні з «реформованою» початковою освітою, у яку зануряться з вересня першокласники та їхні вчителі, «Інтелект України» та інші «нетипові» програми багатьом батькам видаються шлюпками, що рятують з «Корабля дурнів». Про це свідчить неабиякий ажіотаж навколо класів, що набираються за програмою «Інтелект України»: списки нараховують по 38-40 дітей у школах великих мікрорайонів вже на сьогодні! Майже за кожною дитиною в цих списках – якась «шишка» з верхньої гілки, так, що і відмовляти нікому. Про те, що програма для батьків не дешева, мова не йде - для «верхніх гілок» це не має значення. Проблема загострюватиметься далі, бо попереду ще три місяці набору.

Зараз не тільки діти інші - дорослі стали в правових питаннях допитливішими та сміливішими. Однак, оптимістичних очікувань щодо реформи в початковій школі бракує, зате достатньо чуток про її «неадекватність», про що свідчать теми та коментарі в Інтернеті. Все більше активних батьків цікавляться альтернативними формами навчання для своїх дітей. Екстернатна форма і «домашнє навчання», що по суті майже одне й те ж, - альтернатива сьогодні вчитись не лише неповносправним дітям. Кількість охочих забезпечити синам і дочкам якісну освіту індивідуально або в міні-групах - зростає.

Пропозиція визначає попит: спочатку була одна ліцензована українська загальноосвітня дистанційна школа «Оптіма» для учнів як на території України, так і за її межами. Потім виникла ліцензована дистанційна школа «Всезнайко» для школярів початкових класів. Заслуговує на увагу Центр дистанційної освіти «Джерело», також загальноосвітня школа, що видає атестат державного зразка.

На мою думку, ще більша перспектива вимальовується в можливих комбінованих формах альтернативної школи. Наприклад, дистанційне навчання вільним слухачем (воно найдешевше) в поєднанні з екстернатною приналежністю до школи за місцем проживання та з активним відвідуванням позашкільних секцій і гуртків. Або простіша комбінація: повне дистанційне навчання в поєднанні з позашкільним. Тренер чи керівник гуртка при умові абсолютного авторитету може бути в такому разі куратором дистанційного навчання дитини. Така форма наставництва повинна бути досліджена й розроблена.

Педагоги-референти, тобто визнані підлітками авторитети тепер на вагу золота. Оскільки держава не поспішає шукати та підтримувати цей національний скарб, їх мають запрошувати в комбіновані освітні проекти - громадські організації батьків, представляючи гідні умови праці та матеріальну підтримку.

Альтернативному навчанню не потрібен формалізм і недолугі державні ляпи – батьки-активісти нового руху хочуть втілювати ефективні методики та новітні практики.

Від державних «ляпів» потерпають і працівники післядипломної педагогічної освіти, і вчителі-курсанти.

Відстежуємо в першу чергу мотиваційну кризу серед педагогів: вони не задоволені прийдешніми змінами, програмами, підручниками та їх відсутністю, великою кількістю дітей в класах, недостатністю годин на тиждень свого предмету, психофізичним перевантаженням через бюрократичну писанину та безкінечні конкурси, марафони «наукові проекти», електронні документи тощо.

Відповідно зникає задоволення від роботи й через те, що змінилась комунікативна атмосфера в суспільстві. Люди зневірені в можливостях щось покращити. Освітяни вказують на такі причини свого мотиваційного занепаду:

  • тотальну корупцію в суспільстві взагалі та в освіті зокрема;
  • матеріальну скруту;
  • неефективне управління на всіх рівнях;
  • підміну в суспільстві духовних цінностей (вони раніше ідеологічно прищеплювались) – матеріальними.

Як бачимо, пониження свого професійного та особистісного тонусу вчителі не зв’язують з власними ресурсами та діями. Напевно, якщо бути справедливими, підстави для цього є. Проте в психології це називається зовнішнім локусом контролю, який виражається у покладанні відповідальності за незадоволення та неефективність на зовнішні фактори.

Ті, хто активний – або за межами України, або за межами школи, принаймні традиційної. Підприємливих і сміливих серед вчителів не багато, тому вони своїм уходом зі школи привертають увагу. Майже кожен слухач на курсах, кожен викладач знає бодай одного, а то й кількох таких відчайдухів. Звісно, дуже шкода, що якраз ресурсні, авторитетні серед дітей педагоги залишають школу.

А. Маслоу, класик гуманістичної психології, зізнається, що дуже мало за життя зустрічав людей, які б свідомо покращували себе, здійснювали б самореалізацію, верхньої межі якій не існує. Вона, як «драбина в небо» в уявленні самого автора «піраміди потреб», де вершина є вектором вгору.

Натомість людям притаманний комплекс Іони, згідно з яким вони відмовляються від саморозвитку, жертвуючи навіть соціальним визнанням, яке енергетично живить людину. Так виникає гра «на пониження» - опускається планка досягнень, все біднішим стає внутрішній світ. Виникає стиль життя пристосуванця-невротика: ослабленого, відстороненого, байдужого, мляво незадоволеного.

А у вчителя ситуація ускладнюється ще контролем зверху та необхідністю самому контролювати дітей. Недаремно античні вчителі були переважно вільними особами й нікого спеціально не вчили – вони вели дослідницький спосіб життя, вдосконалювали себе і тим були зразком для наслідування. У них вчились, і право це ще потрібно було потенційним учням заслужити – демонструвати свою наполегливість і старання.

Потреба передавати свої знання та досвід, здійснювати особистісний вплив на людей – прерогатива дуже досвідченого фахівця старшого віку. Відтак, навчаючи інших в той період життя, коли ще самому треба мати багато перспектив пізнавально-перетворюючої діяльності, свідомого самопокращення (наприклад, вивчати мови, культуру світу, людей) – педагог без всього цього опиняється на вихолощеній ментальній дієті, яка його знебарвлює, висушує і трохи озлоблює.

На питання «Що б ви хотіли отримати, аби ваше професійне життя було якісним?» вчителі найчастіше говорять:

  • спокою;
  • більшої зарплатні;
  • повної матеріально-технічної та методичної забезпеченості в школі.

Якось це дуже скидається на бажання пасивних споживачів.

Можливо, це від перевтоми?! Але дітям і батькам потрібні нові, адекватні часу та молодіжним потребам освітні підходи; потрібні запальні педагоги-референти, а не песимісти в кризовому стані.

Т. Титаренко, доктор психологічних наук, у дослідженнях кризи трактує життєвий вибір як підвищення відповідальності за себе, здатність активно приймати виклики та протистояти руйнівним обставинам. Вона також вказує, що тим, хто не спроможний вибирати, властиво:

  • повільне реагування на мінливі обставини;
  • неадекватність минулих та поточних життєвих рішень наявним можливостям та запитам;
  • нерозвинена здатність навчатися.

Люди зі споживацькою поведінкою та зовнішнім локусом контролю дуже далекі від процвітання як суспільно-підприємницького ідеалу. У 2016 році Національною академією педагогічних наук, Інститутом соціальної та політичної психології було видано колективну монографію з результатами теоретичних та прикладних досліджень щодо схильності до бідності як особистісної характеристики й конструктивних підходів до її корекції. Серед різних досліджуваних була і категорія педагогів.

У результаті факторного аналізу, здійсненого В.О.Васютинським, доктором психологічних наук, було виділено шість значущих факторів, які несумісні з бідністю:

1. «Участь у громадській діяльності»;

2. «Осмисленість життєвих цілей»;

3. «Впевненість у власних силах»;

4. «Спортивно-фізкультурна активність»;

5. «Соціальна авторитетність та влада»;

6. «Прагнення результативності».

Зміст цих факторів розкриває психологічну структуру ціннісних орієнтацій внутрішньо схильних до бідності, тобто пасивних споживачів.

Для них, по-перше, характерне ухиляння від громадських справ, уникання партнерства в значущій діяльності – вони хочуть, щоб їм «дали спокій».

По-друге, для схильних до бідності людей зі споживацькою позицією не властивий пошук сенсу життя та постановка цілей: незадоволення є виправданням бездіяльності, а не спонукою до перетворень.

По-третє, психологічне тяжіння до бідності пов’язане з невпевненістю у своїх силах та авторитеті – відмовою від складних задач та кар’єрного росту. Так, педагог хоче мати готові розробки, повне методичне та матеріально-технічне забезпечення, вихованих дисциплінованих учнів, сумлінних батьків. Він не хоче атестації та сертифікації, бо це кидає його «на передову» свідомого покращення. Він хоче психологічної безпеки – щоб ніхто його не оцінював, і щоб не треба було напружуватись.

По-четверте, ідеться про істотний брак фізичної енергії та відсутність турботи про своє тіло через самодисциплінуючі фізкультурні заходи. Так, педагоги в переважній більшості не займаються систематичною оздоровчою активністю, пояснюючи це «браком часу» та «тренуваннями по сільському господарству».

По-п’яте, схильні до бідності не бачать себе в соціальному авангарді прориву до покращення – радше констатують суспільні негаразди та висловлюють зневіру у можливість щось змінити.

Під керівництвом В.О. Васютинського було обстежено 140 учителів – слухачів одного з обласних інститутів післядипломної освіти педагогічних працівників за питальником «Психологічне тяжіння до бідності». Високий рівень тяжіння до бідності, а значить, пасивного споживацтва, виявлено в 42,9% опитаних, середній – 37,1, низький – 20%.

Виходить, що тільки одна п’ята частина досліджених педагогів придатна виховувати успішних процвітаючих людей, бо є ціннісним зразком. Легко припустити, що саме вони є справжніми авторитетами, які виховують ту молодь, яка захищає землю від ворога; бореться з корупцією в особах журналістів, правників, громадських активістів; це вони стають винахідниками, створюють успішні стартапи в бізнесі.

Мотиваційну кризу переживають не лише педагоги, а й батьки – вони більше не довіряють традиційній школі, хоч і рядиться вона в нову обгортку з новою назвою. Вони – хто чекає, хто шукає, а хто створює альтернативу навчання та виховання синів і дочок. Нові комбіновані форми альтернативної школи вже можуть створюватись – на це є правова база (Закон «Про освіту»), висока мотивація змін найактивніших фахівців та громадян; можливість знаходити один одного, об’єднуватись і творчо втілювати задум.

А що ж робити з основною більшістю вчителів, які так і лишатимуться в масовій школі?

На мою думку, їм перш за все потрібне:

  • практичне навчання, «що пробуджує»;
  • власний проект особистісно-професійної трансформації та періодичні зустрічі з колегами, наприклад в групі «ГУТ» (Група Успішних Трансформерів) для обміну «практиками, які працюють» та партнерської підтримки;
  • незалежна атестація на основі комплексних даних, що включають анкетні відгуки учнів та батьків, випадково вибрані фрагменти систематичних відеозаписів навчальних занять, моніторинг прогресу учнів за атестаційний період тощо.

Людмила Смольська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки, психології та корекційної роботи Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, оригінал на сайті Освітня політика.

Освіта.ua
06.06.2018

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Веста
Кругом одни стоматологии, парикмахерские и банки. А люди ходят беззубые, лохматые и без денег.
Правдоруб
Для Веста: не це саме смішне. Саме смішне, що людей все влаштовує. В Україні на всіх виборах голосують за одних і тих самих людей. Загугліть, скільки вже фіма звягільський сидить у верховній раді. Так отож!
Коментувати
Cirius
90% людей у нашій країні за межею бідності? У моєму кварталі біля будинків одні іномарки, одна крутіша іншої і це зовсім не елітний квартал. У суботу в центрі міста в ресторанах не знайти вільного місця. А в великому суперунівермазі товпи людей, а там ціни починаються з 800 гр, це теж межа бідності? До Незалежності у нашому місті було 100 тис. легкових автомобілів, зараз - 400 тис. Це також бідність? Чорниця по 70 гр. за літр і до вечера все розкуповують. Може ми трохи забрехалися?
Правдоруб
Для Cirius: Київ, спальний район. Іномарок стільки, що паркують вже на газонах в два ряди. У мене таке враження, що я один в цій країні бідний.
Коментувати
совесть
Тобто ви науково обгрунтовуєте, що якщо голодну, напівживу, стареньку, але високопородну коняку тренувати, ганяти-ганяти й ганяти, вона стане переможцем у змаганні? (чи відомий вам середній вік вчителя в країні?) І чому раптом 90% людей в країні за межею бідності?.. Щось із їхньою мотивацією не те?! Про що це дослідження? А скільки ТАКОГО "важливого" щороку вчителю навішують на семінарах, курсах, у СУПЕРНОВИХ підручниках...
Реаліст
Мотиваційна криза у вчителів, кажете? А ви пробували вчителям нормально зарплату платити, бо зараз людина з вищою педагогічною освітою заробляє менше ніж чуваки, що розвозять піцу або чуваки, що перевіряють квитки в кінотеатрах.
Як там?Пасивний споживач.
Прочитала початок статті - аж здивувалась: невже хтось правду надумав говорити!? Особливо це актуально наприкінці червня, коли у відпустку пішли, а жодного обладнання та наочних посібників на клас НУШ не отримали й досі. І сказали - не чекайте. Тобто вісім осередків будемо вручну, за власний кошт, під час відпустки у серпні галопом... Зі старих парт та кольорового паперу... Дочитала статтю до кінця - та ні... здалося... Знову на вчителя з висоти пташиного польоту... Дякуємо!
Witalina
п.Людмило, Вам відомі такі поняття як деформація особистості вчителя, професійне, емоційне вигорання???? Чи не ці процеси заважають вчителю бути адекватним часу, вимогам, ефективно працювати???? Кому як не вам, психологу,к.н. це краще знати? А Ви пишете,казна що! Я ще з школи запам’ятала,що "Бытие определяет сознание" Інстументом діяльності вчителя є його особистість,а держава ,суспільство НІЧОГО не роблять для її підтримки
Надія
Прочитала деякі коментарі. Хочу звернути увагу на тестування для вчителів. А хто складав ті тести. Перед курсами ми проходимо тестування. Боже ж мій, та там майже нічого про предмет та його знання. Понабирали з усього світу і вперед. Я впевнена, що тести на знання свого предмета я здам на 11 балів. а от на знання Пестолоці не здам і на три.Головне , що мої учні непогано здають ЗНО, ДПА. А Пестолоці нехай пробачає. І не можна думати, що вчителі лише думають про одне- ГРОШІ.ГРОШІ. Якби це було так, то в школах не було б учителів зовсім. І тоді не йснувала б думка- ВЧИТЕЛЬ ВИНЕН У ВСЬОМУ,ЩО РОБИТЬСЯ В КРАЇНІ.А вона існує.
Надія
Під словом " спокою" розумію те, що за останні роки жодне нововведеня до кінця не було введено. Ми не пасивні і не байдужі, але часто розчаровані діями можновладців. Які буває кажуть одне а на ділі ми бачимо інше.
Юлія
оголошення на work.ua "потрібен викладач англійської в школу" зарплатня 3000 грн. От і вся мотивація
olena
Яка буде мотивація до викладання у школі, коли вчителі одержують жебрацьку зарплату..всі ваші реформи до одного місця...Вчитель не має можливості на цю нещасну зарплату відпочинути. оздоровитися хоча б раз на рік...Не зарплата, а засіб для виживання..Стид. позор..
Мирослава
Для olena: Яке "оздоровитися раз на рік" ? Хоч би раз у 5 років,тільки по-справжнтому!Якщо є діти,то НЕ можливо,для більшості вчителів!
Коментувати
Sergik
1. «Участь у громадській діяльності»; - лише та, яка насправді потрібна, а не нав’язується згори 2. «Осмисленість життєвих цілей»; - тут погоджуюсь 3. «Впевненість у власних силах»; найчастіше у них впевнені самозакохані дурні, чим людина більш мисляча - тим більше вона у собі сумнівається 4. «Спортивно-фізкультурна активність»; 50% на 50%. Однозначно, фізкультурою потрібно займатися, якби матеріальна база наших шкіл дотягувала до американських - саме тут вони попереду 5. «Соціальна авторитетність та влада»; - чия влада? 6. «Прагнення результативності». - Тут погоджуюсь також Проблема в тому, у якої речовини густина менше води, і вона випливає на поверхню і смердить? ;-)
Роман
На жаль сьогодні школа в Україні починається з директора.Безправ’я вчителів досягнуло максимуму за роки незалежності.Маніпуляції навантаженням, поділ учителів на своїх і ворогів, безліч пільг і годин любимчикам і тим, хто вчасно і систематично носить директору і заучу це неписаний закон в багатьох школах.Чому така влада надана корумпованій дирекції? Де справжня реформа з миттєвим звільненням директорів, які зловживають службовим становищем? Питання до Гриневич.
Ен
Чому б нашій верхівці суспільства не дати таку заробітну платню як у сільського вчителя. Цікаво через скільки часу в них почне рости картопля замість газону?
Петрович
Маячня: ухиляння від громадських справ і далі по тексту відмовою від складних задач та кар’єрного росту???? педагог хоче мати готові розробки.... матеріально-технічне забезпечення.... відсутність турботи про своє тіло - тут автору хочеться призначити обстеження у головного лікаря.
Виктория Владимирова
А де ж поділося обговорення? Куди зникли коментарі? Чи у пасивного споживача Смольської та такого же Васютинського совість прокинулася? Не повірю! Ганьба!
Виктория Владимирова
Статья убогая и однобокая. Выводы провокативные и унижающие учителей. Рекомендации тупые. Цель статьи - еще больше придавить учительство.
Володимир
Убогість якраз і починається з освіти. Риба гниє з голови. Потрібно підняти планки для управлінців освітою. Це не нормально, коли керує освітою району людина із середнім рівнем інтелекту, директор школи - нижче середнього! А хто в міністерстві засідає?
Witalina
Для Володимир: А хто вимірював їх рівень інтелекту?
Володимир
Вимірювання не передбачено. Аби людина відповідала критеріям сучасної "еліти"...
Коментувати
Володимир
Криза мотивації не в освітян, а криза моральності у влади в Україні - "підміна в суспільстві духовних цінностей – матеріальними". Приклад моральної деградації влади - премії очільникам Нафтогазу, по 6 - 7 млн. доларів, взятих з карману громадян. Це при зарплаті освітян 4 - 6 тис.грн. і пенсіях 2 -3 тис.грн. А де ж моральний взірець, гарант Конституції, чому він мовчить? Тому що, це "любі друзі" влади, а ви постійно їх обираєте, й потім бідкаєтесь. Результат – масове збіднення населення, демонстративне збагачення «любих друзів» влади, моральна деградація влади.
Петрович
Для Володимир: У вас аргументація базарної баби.
Коментувати
пан Олександр
Криза освіти в Україні має СИСТЕМНИЙ характер. Для її подолання треба ЗМІНИТИ СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ! У нас в управлінні освітою був і лишається "совок". Суть цього "совка" : учитель винен, учитель дОЛЖЕн, учитель має працювати БЕЗКОШТОВНО, а ми і надалі буде ше більше перевіряти, екзаменувати, ...і тд і тп не учня, а саме учителя! Це - "СОВОК"! Саме це і є основою кризи освіти в Україні.
Ирина
Кто судит учителя? Кандидаты и профессора.А вы, уважаемые, пойдите в школу и поработайте годик.Тогда поймете,что нужно учителям.Скоро в школе некому будет работать.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!