Osvita.ua Середня освіта Реформа середньої освіти «Українська література» була, є і має бути в школі
«Українська література» була, є і має бути в школі

Реформування мовно-літературної освіти спрямоване на зникнення наріжного принципу українськості

«Українська література» була, є і має бути в школі

Спостерігаючи за дискусією, що її викликала ідея інтеграції предметів «Українська література» і «Зарубіжна література» в один шкільний предмет, Ганна Токмань, професор Переяслав-Хмельницького державного педуніверситету імені Г.Сковороди, доповнила свій текст такими положеннями.

Сподіваюся, що Міністерство освіти і науки України, пані міністр Лілія Гриневич та її підлеглі, візьмуть до уваги науково аргументовані виступи проти інтегрування мовно-літературних шкільних предметів, зокрема заяви Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Інституту української мови НАН України, кафедри української літератури Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова - провідного педагогічного університету нашої держави, резолюцію Всеукраїнського круглого столу «Шкільна літературна освіта: вчора, сьогодні, завтра», звернення багатьох колективів та осіб - науковців і педагогів.

Як писав Олександр Олесь, українське художнє слово - це «чудовні трави-ліки» для ран України, це - меч на голови її ворогів, це - «Рідна мова в рідній школі» для її дітей, це й судний дощ для тих, хто його безпам’ятно забуває. Нещодавно поет повернувся додому, у свою останню оселю, рідна земля утішила зранену душу вірного сина України, ми провели його, єднаючись у спільному бажанні справдити пророчі слова.

Спостерігши за дискусією, що її викликала ідея інтеграції предметів «Українська література» і «Зарубіжна література» в один шкільний предмет, маю доповнити свій текст, опублікований у газеті «Літературна Україна» від 8 грудня 2016 року та на сайті, такими положеннями.

  • Досвід країн Європейського Союзу щодо викладання в середній школі предмета, у якому інтегровано мову і літературу/вітчизняну і зарубіжну літератури, не є для України актуальним так само, як і досвід запровадження двох (чи більше) державних мов або федеративного устрою держави. З причини: інакша історична, соціальна, ментальна ситуація. Сутність її – загроза як українській мові, так і суверенності та територіальній цілісності України. Назвіть країну ЄС, де був би такий самий рівень загрози!
  • Фактично йдеться про знищення предмета «Українська література», його вже не буде - він заміняється іншим. Знищується предмет, який вистояв і в УРСР, і за Табачника, зникає урок, який є одним з небагатьох часопросторових острівців українськості на Сході України. На жаль, іноді ті, хто не жив і не працював там, не розуміють націєтвірного (у сенсі і етнічної, і політичної нації) значення предмета «Українська література» в суспільному житті країни, яка робить чергову спробу відновлення своєї національної державності, забувають, що низка попередніх змагань «За Україну, за її волю…» були невдалими. Зокрема й через заяви очільників на кшталт: «Нам не потрібна українська армія», це з тієї ж опери: «Нам не потрібен окремий предмет «Українська література».
  • Імовірно, що знищення предмета «Українська література» призведе до вилучення запитань з української літератури у системі тестів для Зовнішнього незалежного оцінювання (аргументом може стати змішання української і зарубіжної літератур у новому предметі). Це стане шкодою для національної освіти, бо не оцінюватимуться аксіологічні, духовні параметри результатів освітньої діяльності, яку проводили учні і вчителі як її суб’єкти. Знизиться статус рідного письменства в очах його юних реципієнтів, які не будуть мотивовані до здобуття літературних знань та формування власної думки про прочитані твори.
  • Панування української мови на уроках нового предмета «Література» - ілюзія. Якщо вдома у школяра стоїть на полиці книга Д. Дефо «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» в російськомовному перекладі, він прочитає (або вже прочитав раніше) саме її і, потрапивши під вплив російської мови, буде привносити її на урок. Прочитання художніх текстів мовою оригіналу не може взагалі викликати заперечень. Припустімо, учень - етнічний поляк і читає А. Міцкевича польською, хто з учителів йому це заборонить? Який сенс забороняти читати в оригіналі твори (наприклад, вірші), написані англійською, якщо ця мова добре вивчається учнями в цій школі? Принцип полікультурності - неуникна засада предмета «Література», він і так нині присутній у викладанні предмета «Зарубіжна література», а от принцип українськості як наріжний зникає. На це спрямовано реформування мовно-літературної освіти?
  • Оцінювання навчальних досягнень учнів як результат вивчення предмета «Література» стає проблематичним. Я добре пам’ятаю, як за СРСР деякі учні (з кожним роком загального зросійщення їх ставало все більше) просили своїх батьків - і ті їх звільняли від вивчення української мови і літератури, хоча переважно це була ініціатива самих батьків. На жаль, є громадяни України, які зневажають українську культуру (прапори Росії над українськими населеними пунктами сьогодні це потверджують), хтось із учнів сумлінно вивчатиме твори тільки зарубіжних письменників, проте ігноруватиме Тараса Шевченка й Василя Стуса, загалом українських авторів. І відсоткові переваги українського літературного матеріалу тут не допоможуть. Правда гірка, але її треба усвідомлювати. Нам потрібні окремі предмети «Українська література», «Зарубіжна література», щоб діагностувати мотивованість учнів, стан їхньої політичнонаціональної свідомості, відтак ми формуватимемо громадян України як патріотів.
  • Немає в національній мовно-літературній освіті кризи, є необхідність поступу, в основі якого завжди лежить суперечність. Криза була в кінці 1980-х-початку 1990-х років, і ми її подолали, завдяки плідній науковій діяльності філологів та педагогів і ентузіазму й патріотичній позиції нашого безцінного вчительства. Було створено принципово нові програми з українського письменства, запроваджено викладання предмета «Зарубіжна література», поступово сформовано джерельну базу для навчання (підручники для школярів і студентів, хрестоматії, навчально-методичні посібники тощо). Нині є низка суперечностей: між не тільки запитами, а й викликами, які переживає українське суспільство, і змістом літературної освіти - як з української, так і із зарубіжної літератури; потребами української людини і навчальним навантаженням школяра; між літературним матеріалом і психологією сучасних учнів, яка зазнала змін - у річищі глобальних перетворень психіки молоді і в суто вітчизняному аспекті психологічної ситуації в нашій країні; між традиційними способами навчання і потребою в інноваційних освітніх технологіях. Ми, освітяни, зорганізовані чиновництвом, яке має виконувати покладені на нього функції, розв’яжемо ці суперечності, конструктивно й прозоро. Реформа необхідна в іншому: слід поставити кордон неякісній освіті і пов’язаній з нею корупції (у середній освіті рішучим кроком стало введення ЗНО, у сфері вищої освіти – повна бездіяльність). Де відповідна програма Міністерства освіти і науки України? Оприлюдніть, допомагатимемо здійснювати.

Натомість оприлюднено «Типовий навчальний план (проект) для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів» (на 2017-2018 н. р.), у якому ініціатори інтеграції літератур можуть побачити плоди своєї ідеї: «Література (українська та зарубіжна література)» матиме 2 години на тиждень. Ніколи раніше МОН не відводило менше 2 годин на предмет «Українська література», а тепер буде менше, бо ж протягом цих 2-х уроків слід буде навчати і української, і зарубіжної літератур. Шкільний предмет «Зарубіжна література» ввела Українська держава (думаю, ввела слушно), і вона ж, передовсім у особі міністра МОН України, має відповідати за його долю, за працевлаштування вчителів-фахівців.

Хто читатиме «Літературу (українську та зарубіжну)», фахівцеві з яким записом у дипломі надаватиметься перевага? Як працевлаштовуватиметься той, хто залишиться без годин? Де реалізація проголошеного високого статусу вчителя? До речі, чому предмет не названо «Світова література», адже українська і зарубіжна вкупі складають саме її (чи ще є якась марсіанська?). Певно, чиновники намагаються одягти машкару на стирання слова «український» у шкільному розкладі уроків.

Його вже стирали. У законі «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти в СРСР» (1958 р.) ішлося про те, що вивчення учнями національної мови в російських школах союзних республік є необов’язковим і здійснюється за бажанням батьків. Верховна Рада Української РСР у квітні 1959 року ухвалила відповідний закон, який уводив фактично факультативне становище української мови і літератури в Україні (завважу, що Спілка письменників України виступала проти прийняття цієї норми). Я живий свідок того, як слово «український» стало необов’язковим для учнів, - деякі «звільнені» навіть Золоті медалі отримували з атестатом, де напроти предметів «Українська мова», «Українська література» стояли прочерки.

І все ж у розкладі предмет залишався, вороги гадали, що зникне сам, за незапитуваністю. Боротьба за гідний статус цих шкільних предметів стала першим кроком учителів на шляху до самостійної України. Хто б тоді нам сказав, що в незалежній Україні, та ще після Революції гідності предмет «Українська література» стане непотрібним, що його намагатимуться замінити на якийсь інший, нібито важливіший, масштабніший, сучасніший! А слово патріотичний писатимуть у лапках, не вважаючи серйозним аргументом таке:  «Головний з них [аргументів проти інтеграції літератур - Г.Т.] носив «патріотичний» характер, стверджуючи, що викладання літератури в школі украй необхідне для виховання національної свідомості підростаючих поколінь, для збереження та поглиблення національної ідентичності» (Г. Клочек).

Дійсно, несерйозний чоловік цей аргумент, у нас же все гаразд і з національною свідомістю, і самоідентичністю, от тільки «Кримнаш» і «Путінпріді» звідки взялися? Знищення (заміщення) предмета «Українська література» - це, певно, патріотична справа без лапок?

Шевченкові розкажіть. У відомих рядках безсмертного послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» Тарас Григорович чітко проводить межу між «свій» і «чужий» («І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь…») саме тому, що знає: нині своє загрожене, його слід піднести, оберегти, виплекати.

Суголосно Шевченковому звучить слово директора Інституту української мови НАН України професора Павла Гриценка, виголошене нещодавно на засіданні Конституційного Суду під час розгляду подання 57 народних депутатів України щодо невідповідності Конституції закону «Про засади державної мовної політики» (неофіційно - «закон Колесніченка-Ківалова»).

Відомий мовознавець говорить про наш час. Акцентує на думках: «Путін нині тільки повторює те, що було проголошене в Росії у 1847 році: «Не було, немає і бути не може…»; «Нині в Україні де-факто домінує російська мова»; «Продовжує діяти доктрина «вимішування» задля витравлювання української мови»; «У багатьох сферах життя сьогодні українська мова є недомовою, бо її складники замінено суржиком або російськими елементами» (ідеться про явища внутрішньої редукції і субституції); «Українськість має домінувати, тоді й мовне питання не буде дражливим»; «Зіставлення ситуацій усіх слов’янських мов показало, що дуже неприглядна ситуація саме з українською мовою»; «Загрози щодо української мови зберігаються», «Загроженою в Україні виявляється українська мова».

Мовознавець неодноразово наголосив на понятті «українськість», як центральному для гуманітарної сфери нашої держави, яка відновлюється, розбудовується, воює. Тож збережімо предмет «Українська література», бо він патріотичний без лапок, конче необхідний передовсім тому, що patria - Батьківщина нині є загроженою. Хто не вірить - поїдьте на Східний фронт. Зважмо на твердження професора Павла Гриценка: «вимішування» в умовах постколоніальної держави призводить до витравлювання українського.

Ганна Токмань, професор Переяслав-Хмельницького державного педуніверситету імені Г.Сковороди.

Освіта.ua
13.02.2017

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Tet-a-tet
Якщо у російськомовної учениці відраза до укр. літератури -то це не вина самої літератури, це велика провина наших горе-академіків, які так старанно допомогли підібрати для вивчення твори, які були б зрозумілі більшості, а не вузькому колу вибраних. Вчити дітей середнього віку на творах письменників, що пережили страждання- це безглуздя, їх душа налаштована на радість, а ми їм горе і горе. Інша справа у старшій школі, де дитина духовно вже підготовлена для сприйняття таких відчуттів як горе, смуток, розпач, я вже не кажу про трагічне кохання, зраду, заздрість,жадобу і т.п. Літературне невігластво сучасних дітей вражає, вони не бачать прикладу батьків і не хочуть знати чим жили їх предки, не навчаються досвіду своїх предків. живуть лише сьогоденням, а тому мають дуже примарне майбутнє. Не стверджую, що всі. Брак цікавості до читання приводить до духовного убожества, плоди якого наше суспільство пожинає щодня.
Валентина Кодола
Скажу коротко: Злочинці...їх за грати треба....
Лена
Підписуюсь під кожним словом! Дякую за таке розумне викладення думки! Читаю зарубіжку у школі, але, коли почула, що мають намір забрати такий предмет як "Українська література", то захотілося спитати панів з Міністерства, чи вони часом не одержували лист вдячності від російського президента за самостійне знищення почуття патріотизму?
КОЛЯ
Навіщо нам українська література чи історія України. Будемо вивчати історію та літературу батьківщини Вацмана, Гросмана. За це вмирали на Майдані. На знищення літератури та історії не наважився ні Батя ні єврей Табачник. вальцмани і К потрібні німі раби, щоб не було третього Майдану. Європа має нас в жопі. В нормальній державі Валцману буа би п....дець,а тут наступна революція буде у 2024 , якщо не буде покоління німих
КОЛЯ
Навіщо нам українська література чи історія України. Будемо вивчати історію та літературу батьківщини Вацмана, Гросмана. За це вмирали на Майдані. На знищення літератури та історії не наважився ні Батя ні єврей Табачник. вальцмани і К потрібні німі раби, щоб не було третього Майдану. Європа має нас в жопі. В нормальній державі Валцману буа би п....дець,а тут наступна революція буде у 2024 , якщо не буде покоління німих
Сидір
— А що відбувається з викладанням літератури в школі? Як ти ставишся, наприклад, до проекту об’єднання її з іншими гуманітарними предметами? Які там ще є новації чи пропозиції? — Тут проблема з іншими взірцями. «Реформатори» середньої школи вирішили використати польський досвід, абсолютно не переймаючись тим, що за наших умов об’єднання української мови, української літератури та зарубіжної літератури в одну дисципліну — «словесність» — загрожує вивченню і української мови, й української літератури, а в східних областях — та й центральних теж — також подальшою русифікацією. В середній на першому плані мусить бути заохочення до читання: власне, учні мають навчитися читати й розуміти художню літературу та — теж неабияк важить — насолоджуватися цим процесом. І тут достатньо кількох творів на рік — звісно, цікавих для певного віку і, певно, читабельних. З інтерв’ю Ростислав Мельників — зав. каф. укр.та світової л-ри в Харк. нац. педагогічному університеті імені Григорія Сковороди
Anna
Пункт про детей котрые не любят укр лит вообще потрясен. То есть дети не любят укр лит, как сделать так чтобы они ее полюбили?? Конечно заставить их ее учить угрожая плохими оценками. А потом удивляются почему у нас в стране все так плохо и так мало патриотов. Я закончила школу и во мне не осталось ни капли любви к укр лит как и у большинства моих одноклассников ( очень удивлюсь если кто-то из нас будет вообще хоть когда-то читать укр лит, я по крайней мере не собираюсь). И дело не в учителе (преподаватель вообще замечательный, очень жаль что она вела не зарубежку), а именно в качестве самой укр лит. И на самом деле в укр лит есть не так много произведений достойных прочтения, школьную программу по этому предмету стоит сократить как минимум в два раза.
Надія
Для Anna: Украінська література має дуже багато творів світового рівня, але шкільну програму тому і складали таким чином, що б складалося таке враження як у Вас, програму з російськоі літератури підбирали за зовсім іншим принципом, і найбільша проблема, що нічого в цьому питанні не змінюється, а украінська література - шедевральна, більше читайте не програмні твори і Вам відкриється інший світ.
Anna
Для Надія: можете посоветовать какие-то произведения? потому что когда я искала какую современную укр лит почитать на внеклассное чтение, мне попадался в основном Любко Дереш (которого мне читать просто противно, ибо он пишет какие-то гадкие вещи) и Ирен Роздобудько ( чтиво для женщин среднего возраста к которым я не отношусь)
Любов
Для Anna: Люко Дашвар "Покров". Сучасно, цікаво, глибоко. Не пошкодуєте
Коментувати
Завуч
Дуже прикро, що нас ніхто не чує. Міністр освіти постійно говорить про ідею інтеграції предметів як про один з кроків реформування освіти. Скільки б ми не вказували на "мінуси" інтеграції літератур, все пройде за планом МОН і не інакше.
Іван
Для Завуч: Хто стукає - тому відкривають. Забрати курс "Українська література" з шкільної програми в 10-11 класах - це плювок в обличчя всіх тих, хто вважав і вважає себе українцями. Пані Гриневич, ви ж українка, як можна себе так не любити?
Сидір
Читаю деякі коментарі й диву даюся, що ті, у кого "не осталось капли любви к укр. лит, как и в большинства моих одноклассников", все-таки читають такі глибокі статті знаних учителів-практиків та водночас поважних учених-методистів. Це радує, але й засмучує хутірський підхід до цього питання. Хотів би зауважити, що авторка статті Ганна Токмань в умовах тотальної русифікації та суцільної зневаги українського слова за так званих "світлих" радянських часів, працюючи в школі в Бердянську (навіть за далеко не кращими взірцями творів українських письменників) зуміла розкрити красу українського слова та нашої літератури своїм вихованцям. Вона не одного чухраїнця навернула до України, які нині є справжніми її патріотами. Не знаю, де мешкає гр. Анна, але навіть у київському метро часто можна бачити молодь, яка читає твори В.Шкляра, Ірен Роздобудько, В.Лиса, С.Жадана, А.Кокотюхи та ін. У нас є чимало достойних письменників і чудових творів. І це при тому, що із тисячі письменників, розстріляних 1937...
ОКСАНА
Сидоре Степановичу, а чи почують????? реформатори волання вчительства про неприпуститимість інтегрування літератур, яке , як зазначає п.Токмань, призводить до витравлювання українського.
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!