Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Виховання Планування виховної роботи

Планування виховної роботи

Люди завжди намагались уникнути невизначеності свого майбутнього. Невизначеність завтрашнього дня лякала людину, породжувала в неї відчуття невпевненості в собі та своїх можливостях, сковувала її фізичні й духовні сили

Людина всіляко - за допомогою наукових методів і на основі пророкувань ворожок і шаманів - прагнула раніше й прагне зараз прорватися за межі обрію дня сьогоднішнього. У своїй свідомості вона намагається передбачати, і передбачити ситуацію завтрашню, щоб зробити її більш передбачуваною та керованою. Це прагнення характерне не тільки для життя людини чи людства в цілому, а й для окремих видів людської діяльності. Не випадково в «Капіталі» К. Маркс підкреслив таке: «Бджола побудовою своїх воскових осередків осоромлює деяких людей-архітекторів. Але при цьому найгірший архітектор від найкращої бджоли із самого початку відрізняється тим, що, перше ніж будувати осередок із воску, уже побудував його у своїй голові».

Без передбачання, й передбачення ситуації майбутнього, важко цілеспрямовано й ефективно керувати педагогічним процесом. Тому і з'явилось педагогічне планування й усе відповідне даному процесу різноманіття документів, які називають планами. І зараз важко уявити життєдіяльність освітньої установи без перспективного й календарного плану роботи навчального закладу, без плану підготовки та проведення шкільного заходу, без робочого плану керівника установи та його заступників, без плану роботи з батьками й учнівського самоврядування, без плану підвищення кваліфікації та професійної компетентності педагогів, без плану виховної роботи у класі тощо.

Планування дозволяє не тільки значно зменшити частку невизначеності в розвитку педагогічної ситуації, а й забезпечити наступність сьогоднішніх і завтрашніх дій, а також упорядкувати протікання процесів навчання й виховання школярів. Результати дослідження Т. Ільїної свідчать про те, що педагогічному плануванню властиві такі функції:

  • спрямовуюча, пов'язана з визначенням у процесі планування сфери, мети та змісту педагогічної діяльності, її предмета, конкретних напрямів і видів;
  • прогнозуюча, яка полягає в тому, що в ході розробки плану формується педагогічний задум, проектується майбутній стан педагогічної системи, прогнозуються результати її функціонування й розвитку;
  • координуюча, або організаторська, що дозволяє педагогам за допомогою обґрунтованих і раціональних дій при плануванні одержати ясну відповідь на запитання: хто, коли і що мусить робити;
  • контрольна, що дає педагогічному колективу чи окремому педагогу можливість за допомогою складеного плану контролювати та коректувати траєкторію свого шляху до досягнення наміченої мети;
  • репродуктивна (відтворююча), що припускає те, що через невеликий проміжок часу за планом можна відновити зміст та обсяг виконаної роботи.

Педагогічне планування стосується різних сфер і сторін життєдіяльності освітньої установи, у тому числі й виховної роботи у шкільному та класному колективах. Під плануванням виховної роботи у класі варто розуміти процес спільної діяльності класного керівника, дітей і дорослих з визначення цілей, змісту та способів організації виховного процесу й життєдіяльності у класному співтоваристві, організаторів та учасників намічуваних справ, строків їх проведення.

Основу цієї діяльності складає моделювання, адже план виховної роботи - це не що інше, як модель одного з фрагментів майбутнього стану виховного процесу. Щоб успішно здійснити планування, необхідно дотримуватись принципів педагогічного моделювання. До числа основних ідей і правил формування модельних уявлень про виховний процес відносяться принципи системності, конкретності, оптимальності, діалогу, індивідуальності, науковості, безперервності. Розглянемо кожний з перерахованих принципів.

Принцип системності націлює учасників планування розглядати виховний процес як складну систему, що складається з деякої сукупності взаємозалежних і взаємодіючих компонентів. Як відомо, до складу виховної системи класу входять такі компоненти: люди (класний керівник, учні класу, їхні батьки, педагоги школи й інші дорослі); їх індивідуальні й колективні інтереси, потреби, ціннісні орієнтації; цілі, принципи, зміст, форми та способи організації спільної діяльності, спілкування й відносин; внутрішні й зовнішні зв'язки класного співтовариства; критерії, показники, прийоми та методи вивчення, аналізу й оцінки стану та результатів виховного процесу. У ході планування не можна забувати про кожний з названих компонентів і треба постаратися, щоб усі вони не тільки знайшли відображення у плані виховної роботи, а й були представлені в ньому у взаємозв'язку один з одним. Системний характер повинен бути властивий розумовим операціям і практичним діям організаторів і учасників планування.

Принцип конкретності містить рекомендацію розроблювачам плану уникати невиправданого копіювання проведених справ в інших учнівських колективах. При плануванні важливо враховувати інтереси та потреби членів свого колективу, досягнутий рівень і перспективи розвитку свого класу. Правильність вибору тих чи інших форм і методів виховної роботи багато в чому залежить від усвідомлення специфічних особливостей педагогічної ситуації в конкретній навчальній групі. Дотримання даного принципу припускає включення у план конкретних справ, визначення конкретних термінів і відповідальних за їх проведення.

Принцип оптимальності пов'язаний із трьома важливими обставинами в діяльності з планування виховної роботи у класі. По-перше, класний керівник повинен знайти найкращий варіант участі дітей і дорослих у колективній роботі з планування. По-друге, результатом цієї спільної діяльності повинні стати модельні уявлення про оптимальний варіант побудови життєдіяльності у класі й виховного процесу в ньому. І, по-третє, класний керівник повинен вибрати оптимальний варіант форми та структури самого плану виховної роботи, щоби створюваний документ був зручним для використання в повсякденній діяльності класного наставника.

Принцип діалогу означає те, що діалог дій, думок, мотивів учасників планування - це необхідна умова підготовки оптимального варіанта плану. Уважне ставлення до думки кожного члена колективу, фіксація й урахування різних точок зору мають істотне значення для визначення найбільш повного спектра можливих шляхів і способів організації майбутньої життєдіяльності класного співтовариства й виховних стосунків у ньому. Діалоговий характер взаємодії педагогів, учнів і батьків у процесі планування, безсумнівно, підвищує шанси на успіх у здійсненні планованої діяльності.

Принцип індивідуальності націлює учасників планування спрямовувати свої зусилля на створення модельних уявлень про виховну систему класу, в якій індивідуальність кожного учня є цінністю, а процес її розвитку та прояву - однією з головних задач системи, що моделюється. Принцип індивідуальності припускає також урахування індивідуальних особливостей дітей і дорослих при організації колективної діяльності з розробки плану.

Принцип науковості є вираженням вимоги до класного керівника спиратись при складанні плану на наукові уявлення про сутність, рушійні сили та закономірності процесу виховання й розвитку дитини, на теоретичні положення сучасних педагогічних концепцій виховання учнівської молоді, на технологічні розробки вітчизняних і закордонних учених із проблем планування й організації виховної діяльності з учнями.

Принцип безперервності звертає увагу розроблювачів плану на одну з найважливіших характерних рис процесу планування - його безперервність. Затвердження плану роботи класного керівника може свідчити лише про відносну завершеність процесу планування. Навіть досвідчений класний наставник після складання плану вносить у нього корективи, тому що виховна система класу - це «живий» організм, у якого змінюються інтереси, потреби, ціннісні установки дітей і дорослих, коректуються міжособистісні емоційно-психологічні й ділові відносини, з'являються нові контакти з навколишнім соціальним і природним середовищем. Усе це обумовлює внесення змін у план виховної діяльності класного керівника.

Спираючись у спільній діяльності з колегами, учнями та батьками на перераховані принципи, класний керівник складає календарний чи перспективний план роботи. Календарний план виховної роботи охоплює тижневий чи місячний проміжок часу й містить таку інформацію, як найменування планованих справ, дата та час їх проведення, прізвища організаторів проведених заходів. Такий план (найчастіше план-сітка) називають робочим планом класного керівника. Його складання, як правило, не викликає в педагога яких-небудь ускладнень, тому далі мова піде про технології перспективного планування, про зміст, форму та структуру плану виховної роботи у класі на навчальний рік чи півріччя.

Спочатку про алгоритм розробки перспективного плану. Він являє собою своєрідний технологічний ланцюжок послідовно виконуваних дій класного керівника й інших учасників планування. Основними ланками цього ланцюжка є:

  • визначення класним керівником порядку й термінів дій із планування виховної роботи та життєдіяльності у класі;
  • педагогічний аналіз стану й результатів виховного процесу;
  • моделювання класним керівником образу класу, його життєдіяльності й виховного процесу в ньому;
  • колективне планування;
  • уточнення, коректування й конкретизація педагогічного задуму, оформлення плану виховної роботи.

Правильно здійснюючи дію за дією, крок за кроком, будь-який педагог зможе розробити оптимальний і науково обґрунтований план виховної роботи. Щоби класний керівник краще уявляв механізм складання перспективного плану, доцільно докладно описати спільні дії дітей і дорослих із планування життєдіяльності класного співтовариства й виховної роботи в ньому.

Перший крок класного керівника - це визначення порядку та термінів дій із розробки плану.

Фактично педагогу треба скласти один план зі створення іншого плану. На перший погляд ця фраза може здатись дивною, але при всій своїй дивовижності вона є вірною. Щоб діяльність класного керівника й інших учасників планування була більш цілеспрямованою, упорядкованою й ефективною, необхідно спланувати спільну діяльність із розробки перспективного плану виховної роботи. Зрозуміло, що при визначенні порядку дій класний керівник використовує свої знання про алгоритм планування. Але крім них учитель повинен мати інформацію про те, як буде проходити планування виховної роботи в загальношкільному масштабі. Процеси планування в освітній установі та її структурних підрозділах повинні протікати одночасно. У цьому зв'язку можна скористатись розробленою професором Л. Байбородовою циклограмою планування виховної роботи на новий навчальний рік.

При складанні плану спільної діяльності зі здійснення перспективного планування варто визначити форми та способи участі учнів і батьків у даному процесі, вирішити із психологом, заступником директора з виховної роботи й іншими членами педагогічного колективу питання про психолого-педагогічне забезпечення дій з розробки плану.

Другий крок у діяльності з планування виховного процесу у класі - це проведення аналізу виховної роботи за минулий навчальний рік. Педагогічний аналіз часто сприймається як трудомістка й аж ніяк не найнеобхідніша частина професійної діяльності класного керівника, що, до того ж, вимагає значних інтелектуальних і фізичних витрат. Практична користь аналітичної діяльності не завжди здається очевидною. Однак вивчення великої кількості планів роботи класних керівників і проведення дослідно-експериментальної діяльності в ряді шкіл Псковської області дозволяють зробити висновок про те, що аналіз виховного процесу може і повинен стати основою для планування класним керівником виховної роботи на наступний період. Це можливо за таких умов:

  • по-перше, аналіз проведений неформально;
  • по-друге, педагогічний аналіз являє собою не еклектичне (різнорідне й не завжди взаємозалежне) поєднання різних фактів та оцінних суджень, а має чітку структуру і здійснюється відповідно до визначених науково-методичних принципів;
  • по-третє, аналітична діяльність будується відповідно до розробленого критеріально-аналітичного апарату;
  • по-четверте, аналіз є досить інформативним і змістовним;
  • по-п'яте, класний керівник ураховує спектр думок більшості суб'єктів педагогічного процесу - педагогів, школярів, їхніх батьків, адміністрації школи, представників педагогічної громадськості, з якими безпосередньо взаємодіє колектив класу.

У сучасній практиці класного керівника можна спостерігати кілька підходів до проведення аналізу виховної роботи, наприклад, описовий, полярно-оцінний, системний, проблемний та особистісно зорієнтований. Відзначимо основні риси цих підходів.

При описовому підході описуються й аналізуються події та явища, що відбулись у життєдіяльності класу, як правило, за принципом «що бачу, про те й пишу».

При полярно-оцінному підході насамперед виділяються й аналізуються позитивні й негативні моменти та результати навчально-виховного процесу (так звані «плюси» та «мінуси»). Передбачається також «розкриття» причин негативних чи позитивних явищ у життєдіяльності класу.

Системний підхід припускає цілісний аналіз педагогічного процесу в сукупній єдності та взаємодії всіх його компонентів: суб'єктів, цілей, змісту, засобів (форм, методів, прийомів), результатів діяльності й виховних відносин. При цьому акцент робиться на «ключових» моментах педагогічного процесу, що вважаються пріоритетними в аналізований період життєдіяльності класу.

При проблемному підході відбуваються виділення, аналіз і структурування проблем і протиріч педагогічного процесу.

Останнім часом у деяких інноваційних освітніх установах успішно реалізуються принципи особистісно зорієнтованого підходу до навчання й виховання, що визначають специфіку педагогічного аналізу виховної роботи класного керівника. При особистісно зорієнтованому підході акцент в аналітичній діяльності робиться на таких аспектах, як:

  • розвиток особистості дитини;
  • становлення та прояв індивідуальних особливостей школярів;
  • особистісні досягнення учнів;
  • формування у класі та школі сприятливого середовища для розвитку учнів;
  • функціонування системи медико-психологічного й соціально-педагогічного забезпечення процесу розвитку школярів.

У залежності від організаційної культури школи та традицій виховної діяльності, особистісних особливостей педагога та принципів педагогічного аналізу застосовуються такі види аналізу навчально-виховного процесу у класі:

  • аналіз реалізації цілей і рішення задач;
  • аналіз основних подій і педагогічних ситуацій;
  • критеріально-орієнтований аналіз.

Аналіз реалізації цілей і рішення задач. Назва цього виду аналізу говорить сама за себе. Класний керівник оцінює ступінь досягнення цільових настанов, визначених у плані виховної роботи на попередній період. Для цього використовуються критерії реалізації цілей, а також показники, за якими можна судити про рішення виховних задач.

Для проведення аналізу основних подій і педагогічних ситуацій важлива наявність необхідного обсягу інформації. Однією з форм її накопичення є інформаційні або інформаційно-аналітичні довідки. В інформаційних довідках зазвичай указується: що відбувалось і проводилось, коли і хто проводив захід (комплекс заходів), які результати отримано у здійсненій діяльності. В інформаційно-аналітичну довідку включається додаткова інформація такого змісту:

1. Позитивні аспекти («плюси») проведеної діяльності: що особливо вдалось у визначенні змісту, форм і способів організації спільної діяльності, хто зумів відрізнитись, як проведена справа (захід) сприяла розвитку особистості школярів, у рішенні яких проблем удалось просунутись.

2. Негативні аспекти («мінуси») здійсненої діяльності: що не вийшло, хто не зміг справитися зі своїм дорученням, які педагогічні й організаційні задачі не вдалось вирішити до кінця.

3. Що нового вдалось одержати в результаті підготовки, проведення та підбиття підсумків спільної справи? Які педагогічні наслідки можливі після проведеного заходу? Які проблеми можуть загостритись найближчим часом, проявитись у віддаленій перспективі?

4. Як участь і позиція педагогів вплинули на результативність справи?

5. Висновки та пропозиції про перспективи та шляхи вдосконалення спільної діяльності.

Успішному проведенню аналізу основних подій сприяє колективний аналіз життєдіяльності, що припускає активну участь в аналітичній роботі всіх суб'єктів виховного процесу: педагогів, учнів, батьків, друзів класу. Серед форм колективного аналізу, які можуть бути джерелами важливої інформації, можна виділити усне опитування, анкетування, заповнення відкритого листа думок, випуск різних інформаційних листків, радіо-, фото-, стіннівок, виготовлення мальованого фільму «Справи поточного року», різноманітні форми колективного творчого аналізу (усний журнал, «жива газета», «телепрограма», творчий рапорт, огляд досягнень, самоатестація колективу, класні збори, присвячені підбиттю підсумків року).

Критеріально орієнтований аналіз спрямований на виявлення змін основних показників результативності, навчально-виховної роботи відповідно до розроблених критеріїв ефективності виховної діяльності. При аналізі варто розрізняти критерії результатів і критерії процесу. Критерії результатів дозволяють оцінити рівень розвитку тих чи інших якостей особистості учнів, їхньої вихованості, навченості, соціалізованості. Критерії процесу допомагають зрозуміти, як здійснюється виховна діяльність, як діють механізми виховання, який вплив на результати виховання роблять ті чи інші фактори (умови). Як критерії, що випливають із цього, можуть бути вибрані, наприклад:

  • гуманність виховних відносин;
  • залученість учнів у життєдіяльність класного колективу;
  • сформованість ділових і міжособистісних взаємин;
  • розвиненість самоуправлінських засад у класі;
  • наявність соціальних зв'язків класного співтовариства;
  • ефективність психолого-педагогічного й медико-соціального супроводу процесу розвитку учнів.

В аналітичній діяльності класного керівника можна виділити три основних етапи: підготовчий, основний і рефлексивний.

Призначення першого етапу полягає в підготовці самого вчителя до здійснення аналітичної діяльності. У цей період класний керівник визначає предмет і мету педагогічного аналізу, розробляє програму й інструментарій (критерії, форми, методи та прийоми аналізу) аналітичної діяльності, передбачає участь у цій роботі всіх суб'єктів виховного процесу.

На другому етапі класний наставник спрямовує свої зусилля на збір і систематизацію інформації про виховний процес, аналіз та оцінку результатів педагогічної діяльності, виявлення позитивних і негативних моментів у життєдіяльності класу й вихованні учнів, визначення проблем і протиріч у виховному процесі, складання прогнозу розвитку виховної системи класу, формулювання висновків і пропозицій з удосконалення й відновлення навчально-виховного процесу у класному співтоваристві.

На заключному етапі вчитель оцінює проведену аналітичну діяльність, усуває фактичні та стилістичні неточності в інформаційно-аналітичних матеріалах, вносить до них необхідні корективи.

Третій крок класного керівника в діяльності зі складання плану виховної роботи - це моделювання педагогом образу класу та процесу виховання в ньому.

Під образом класу нами розуміється сукупність уявлень учителя про майбутній стан класного співтовариства. Він складається з кількох частин. Основними складовими образу класу є:

  • образ учня класу;
  • образ життєдіяльності класного співтовариства, побудови в ньому діяльності, спілкування й відносин;
  • уявлення про зовнішні зв'язки та відносини класу, про його місце й роль у шкільній спільноті.

Розглянемо кожну складову образу класу.

Образ учня класу. Даний образ складається з уявлень педагога про найбільш важливі якості, які повинні виховати в себе члени класного співтовариства. Створюючи образ учня, класний керівник намагається знайти відповідь на досить важке запитання: якими якостями повинна володіти дитина, щоб успішно справлятися з покладеними на неї соціальними функціями громадянина, сина чи дочки, брата чи сестри, учня чи учениці, члена громадського об'єднання й ін.; щоб упевнено почувати себе у класному та шкільному колективах, оточуючому її соціумі; щоб реалізувати свої сили та здібності, стати справді щасливою людиною. Ці уявлення допоможуть педагогу правильно визначити мету й задачі виховної роботи, критерії та показники її ефективності.

Образ життєдіяльності класного співтовариства, побудови в ньому діяльності, спілкування й відносин. Практично кожний учитель прагне створення у класі інтелектуально й духовно багатої, діяльнісно й естетично насиченої, морально чистої й емоційно сприятливої атмосфери. Однак не всім удається побудувати такі відносини у класі, причиною чому є відсутність у педагога цілісних і детальних уявлень про характер, напрями та способи спільної життєдіяльності членів класного колективу.

Спочатку класному керівнику треба визначити, який вид чи напрям спільної діяльності (туристсько-краєзнавча робота, клубна діяльність, виховання учнів на традиціях національної культури тощо) може стати пріоритетним (домінуючим) у життєдіяльності класу. Вивчення виховної практики успішно працюючих класних керівників показує, що вони, з одного боку, намагаються використовувати у вихованні й розвитку школярів різноманітні види та форми діяльності, а з іншого - у широкому аспекті діяльності виділяють якийсь один у якості системоутворюючого та з його допомогою будують виховну систему класу, формують неповторну індивідуальність («обличчя») класного колективу.

Вибір пріоритетного виду діяльності залежить насамперед від інтересів і потреб учнів, особистісних особливостей класного керівника, типу навчального закладу. Нерідко захопленість класного керівника туризмом чи спортом, театром чи художньою самодіяльністю переростає в загальне захоплення членів класного співтовариства, і на цій основі створюється виховна система класу, формується його індивідуальність. Часто в гімназичних і ліцейських класах обрання системоутворюючого виду діяльності пов'язано з профілем (спеціалізацією) навчального колективу: у біологічному класі - екологічна діяльність, у спортивному - фізкультурно-оздоровча, у класі з вивченням іноземної мови - пізнавально-країнознавча й т. п.

Поряд із пріоритетними й іншими видами діяльності класному керівнику необхідно уявити шляхи, форми та способи вдосконалення спілкування членів класного співтовариства. В останні роки педагоги стали більше приділяти уваги діловому й неформальному спілкуванню учнів, розвитку комунікативної культури школярів. У педагогічному арсеналі з'явились тренінги спілкування, комунікативні ігри, години спілкування й розвитку, гуртки та клуби комунікативної культури. Це не тільки значно збагатило виховний процес, а і сприяло підвищенню його ефективності.

Успішність життєдіяльності класу багато в чому залежить від характеру відносин, що формуються між членами класного співтовариства. Класному керівнику важливо чітко уявляти реальний стан міжособистісних і ділових відносин у класі, можливості та засоби їх поліпшення. У полі зору педагога повинні знаходитись усі члени класного співтовариства, але особливо ті учні, які займають неблагополучне становище в дитячому колективі. Бажано, щоб у сформованих уявленнях про майбутнє класу вчитель зміг визначити нішу для самореалізації та самоствердження особистості кожної дитини, зумів намітити шляхи та способи створення більш комфортного й захищеного становища для кожного свого вихованця.

Не буде повним образ класу без уявлення про зовнішні зв'язки та відносини класу, про його місце й роль у шкільній спільноті. Педагог ясно усвідомлює, що не можна обмежувати виховний вплив на розвиток особистості учнів рамками класного колективу, тому спрямовує свої зусилля на побудову максимально відкритої виховної системи. Формуючи образ класу, класний керівник передбачає участь своїх вихованців у загальношкільних заходах, у спільних справах з однолітками з класів однієї паралелі, у роботі з більш молодшими та старшими школярами. Доцільно подумати й про те, чим життєдіяльність класу може збагатити виховний потенціал загальношкільного колективу. На наш погляд, правильно роблять ті класні керівники, які намагаються знайти друзів класу в найближчому соціальному оточенні. Ними можуть бути батьки, бабусі, дідусі, керівники гуртків, клубів, секцій, народні умільці, ветерани війни та праці. Добрими друзями класних колективів бувають різні люди, які відрізняються за віком, характером, професією, політичними поглядами, але схожі за двома дуже важливими якостями: по-перше, вони чимось (своїм захопленням, життєвим досвідом, талантом) цікаві учням; і по-друге, вони виявляють бажання бути корисними дітям. Часто така позиція дорослих викликає адекватну реакцію з боку учнів, які також намагаються стати потрібними для оточуючих і прагнуть охопити своєю турботою тих, хто її потребує.

Завершуючи опис образу класу, варто відмітити, що він повинен відображати необхідний, можливий і бажаний стан виховного процесу. Необхідний - це той стан, що моделюється на основі врахування об'єктивних закономірностей і тенденцій розвитку процесу виховання учнів даного класу; можливий - це той стан, що проектується відповідно до реальних умов функціонування й зони найближчого розвитку класного колективу, виявленої в ході аналітичної діяльності педагога; бажаний - це той стан, що створюється в модельних уявленнях, які формуються на базі суб'єктивних переваг, бажань та інтересів педагога та його вихованців. Тільки при наявності такого сформованого образу класу у класного керівника можна робити наступний крок у діяльності з планування виховної роботи.

Четвертий крок у складанні плану виховної роботи - це колективне планування.

У колективному плануванні життєдіяльності класу бере участь не тільки класний керівник, а й весь колектив учнів класу, а також батьки та друзі класного співтовариства. Професор О. Тітова вважає колективне планування найбільш важкою, з методичної точки зору стадією в організації колективної творчої діяльності. У той же час саме вона виявляється вирішальною та багато в чому визначає успіх наступних спільних дій.

Досвідчені педагоги-практики та методисти стверджують: якщо без попередньої роботи попросити учнів внести свої побажання у план роботи класу на майбутній навчальний рік, то навряд чи можна досягти бажаного результату. У цьому випадку надійдуть недостатньо обґрунтовані та примітивні пропозиції, і найчастіше тих подій, що вже проходили у класі. Украй рідко пропонуються оригінальні та цікаві ідеї. Очевидна необхідність використання спеціальної технології включення учнів, батьків та інших представників класного співтовариства у спільну діяльність зі складання плану.

Така технологія була детально розроблена в теорії та практиці комунарського руху. Вона ввійшла в теоретичну та практичну педагогіку під назвою «колективне планування». Основоположник комунарської педагогіки І. Іванов уважав, що колективне планування - це творча організаторська справа, коли кожний член колективу бере участь у розкритті перспектив, у пошуку й виборі загальних справ на новий період, розробці конкретного плану таких справ. Як найважливіша ланка (етап) колективної організаторської діяльності колективне планування містить у собі: загальні збори-старт; конкурс на кращу пропозицію до плану, на кращий проект справи, анкети пропозицій; розвідку справ і друзів - попередню та масову (за такими маршрутами, як «клас», «бібліотека», «малята», «мікрорайон», «рідна природа», «далекі друзі» та ін.); виготовлення газет-«блискавок» із пропозиціями до плану (для обговорення). У наступні роки створена технологія колективного планування поповнилась новими формами, методами та прийомами. До них можна віднести аукціон ідей і пропозицій, відкритий лист (стенд, «паркан») пропозицій, скарбничку (фонд, «банк», «поштова скринька») ідей і пропозицій, журнал-естафету, дискусію, захист проектів плану й ін. Необхідно відмітити, що технологія колективного планування стала використовуватись як при підготовці окремої справи, так і при виборі сукупності справ і заходів на якийсь визначений проміжок часу.

Будь-яка технологія складається з послідовно виконуваних дій. На даному етапі планування виховної роботи у класі можуть бути здійснені такі дії:

  • попереднє планування життєдіяльності класного співтовариства на новий період з учнівським і батьківським активом;
  • організація педагогічного супроводу колективного планування;
  • здійснення класним співтовариством перспективного планування життєдіяльності у класі;
  • проектування разом із батьками та друзями класу дій з педагогічного забезпечення реалізації плану життєдіяльності класу.

Розглянемо методичні аспекти перерахованих дій.

Під час попереднього планування життєдіяльності класного співтовариства важливо розширити коло розроблювачів плану, залучити активістів із числа учнів і батьків перспективами майбутніх у новому році та заручитись їхньою підтримкою. Можливий такий варіант обговорення з групою активістів пропозицій до плану роботи та порядку дій із залучення всіх учнів і батьків у процес планування:

  • осмислення й виділення найбільш актуальних проблем життєдіяльності класу;
  • висування цілей і задач на планований період;
  • обмірковування загальних ідей (задуму) майбутньої життєдіяльності;
  • визначення основних справ майбутнього навчального року;
  • пошук відповіді на питання про терміни та порядок дій учасників колективного планування;
  • призначення відповідальних за проведення заходів щодо колективного планування.

Організація педагогічного супроводу колективного планування припускає створення умов для його успішного здійснення. Для цього необхідно зробити таке:

  • домовитися заздалегідь із консультантами класу про час, місце та зміст консультацій;
  • організувати своєчасне інформування та взаємодію організаторів та учасників планування;
  • допомогти ведучому в підготовці до зборів-старту та проведення захисту ідей і пропозицій до плану роботи;
  • провести інструктаж керівників мікрогруп про хід, терміни та передбачувані результати колективного планування, прийоми та способи організації роботи мікрогруп (як діяти, щоб досягти найкращого результату);
  • надати допомогу відповідальним за окремі напрями в роботі з планування.

Діяльність класного співтовариства з розробки перспективного плану доцільно розділити на кілька періодів:

I період - збори-старт колективного планування;

II період - консультації з фахівцями;

III період - «розвідка» справ і друзів;

IV період - захист ідей і пропозицій до річного плану;

V період - складання плану життєдіяльності класу;

VI період - осмислення підсумків колективного планування.

Проектування дій з педагогічного забезпечення реалізації плану життєдіяльності класу припускає:

  • визначення в дорослому активі класу кураторів основних напрямів спільної діяльності;
  • призначення з числа дорослих відповідальних за надання допомоги учням у підготовці та проведенні окремих справ і заходів;
  • моделювання інформаційно-методичної підтримки організації виховного процесу й життєдіяльності у класі;
  • планування фінансового й матеріально-технічного забезпечення діяльності класного співтовариства;
  • проектування дій з надання допомоги учнівському колективу в розширенні та зміцненні внутрішніх і зовнішніх соціальних зв'язків і відносин.

Правильне та послідовне використання перерахованих форм, методів і прийомів колективного планування - це запорука успішного здійснення всієї діяльності зі складання плану виховної роботи.

Заключним кроком у спільній діяльності з планування є уточнення, коректування педагогічного задуму й оформлення плану виховної роботи.

Класний керівник після використання прийомів і методів колективного планування, як правило, уточнює й коректує свій первісний задум про побудову в новому навчальному році життєдіяльності й виховного процесу у класному колективі. Він намагається в максимальній мірі врахувати пропозиції учнів і батьків і на основі їхніх побажань сформувати більш конкретні уявлення про цільовий, змістовний, організаційний та оціночно-діагностичний компоненти майбутньої виховної діяльності.

Автор: О. Степанов

Освіта.ua
27.02.2008


Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!