Не дай нам боже збожеволіти!

Вітчизняним ЗМІ є чим пишатися: за кількістю оголених тіл на екранах, плакатах, у рекламі, порнографії та свободи нравів ми дійсно перегнали Америку. Але російська авторка розмірковує над запитанням: «Чому любов для юних американців перетворилась у «комунальну послугу»?».

Ще за моєї пам'яті, у сімдесяті роки, ми рятували на сторінках газети від громадського осуду юних мам, тодішніх школярок, воювали за можливість ранньої фізичної близькості. І правильно робили, звичайно: треба завжди рятувати від швидкої та жорстокої розправи дорослих. Тим більше, якщо це кохання. Але тепер небезпека прийшла з тилу.

Одна молодіжна газета грайливо хихикає про ті патріархальні часи, коли було популярно й загальновизнано як неписаний, твердий закон висловлювання «Жодного поцілунку без кохання».

І я, і мої ровесники багато грішили, але закон цей був для нас святим, вільне або мимовільне відхилення від нього сприймалось дуже болісно.

І от сьогодні всі ці проблеми просто випарувались у результаті однієї заміни: коханням стали називати секс сам по собі, ці слова стали як би синонімами. Але якщо ще для хіпі, можливо, так воно й було, то нинішні спадкоємці сексуальної революції шістдесятих років, схоже, загнали у глухий кут своїх батьків-ідеологів на самій батьківщині цієї революції - в Америці. Книга професора Аллана Блума «Закриття американського духу», що вийшла у США (частковий переклад надруковано в нас у першому номері «Нового педагогічного журналу» 1996 року), відразу стала бестселером. Книга ця може слугувати грізним сполохом і для нас.

Недавно померлий Аллан Блум був фахівцем з історії філософії, перекладачем і толмачем Платона й Руссо. Він був також тонким психологом та аналітиком. Протягом тридцяти років він викладав у кращих американських університетах і, схоже, відкрив нову цивілізацію - зовсім не ту, котра очікувалась борцями за свободу сексу.

«Обіцяне негайне сексуальне звільнення було попросту очікуванням щастя, що розуміється як звільнення енергії, придушеної похмурими тисячоліттями репресій: це повинно було призвести до безперервної великої вакханалії».

І ось усі покрови й заборони зняті, і дітям ще на шкільній лаві все пояснили з біологічної, фізіологічної точки зору, озброїли їх легкодоступними способами рятування від небажаних наслідків. Здавалося б, ось воно, щастя - «предки» не «виникають», сусіди не засуджують, кохайтесь на повну котушку, діти! Але ні, свята не трапилось.

І в цьому-то й уся справа.

«Найразючіший результат, - пише Блум, - справжнє одкровення сексуальної революції - саме безпристрасність, що робить молоде покоління... незбагненним для старших».

Залишившись наодинці з подарунками свободи, молоді люди їх пристосували утилітарно й діловито: «Вони не безладні у статевих відносинах, не віддаються оргіям і не мають випадкового сексу. Як правило, вони мають тепер один зв'язок, але більшість уже мала кілька попередніх. Багато хто з них живуть спільно, майже ніколи не розраховуючи на шлюб. Це попросту зручна угода. Як вони самі себе називають, вони сусіди по кімнаті, що включають секс і зручності у квартирну плату».

Ось так: усього лише якась комунальна послуга, необхідна для нормального функціонування здорового організму.

І тільки одне їм незрозуміло: чому це вся стара література - починаючи з Едему - зображувала злягання такою темною та складною справою? Через що було все це занепокоєння?

Звільнивши їх від «непотрібних комплексів», ми, дорослі, душу їх зрадницьки, по суті, обікрали. На що тепер уповати? На випадок? Але навряд чи кохання може ненавмисно наскочити, якщо вже склався стійкий стереотип його сурогату.

Віддавна відомо: навчити коханню, надихнути душу набагато сутужніше, ніж навчити сексу, збудити тіло. Говорячи мовою хіпі, я би переінакшила їхню фразу: «Make love - not sex!».

Автор: О. Марінічева

Освіта.ua
20.12.2006