Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Виховання Сексуальнее виховання школярів

Сексуальнее виховання школярів

Ліберали від сексуальної педагогіки - сухі прагматики та позитивісти, у той час як їхні опоненти, скоріше, трепетні містики. Якщо для перших сексуальне життя людини описується анатомічним атласом, для других воно залишається, як і раніше, полем диявольського підступу

Диявол-звідник, як відомо, багатоликий. Для одних він - древньоіудейська Ліліт, для інших - стриптизерша в американському барі. Тому під прапорами борців за моральність опиняються найрізніші люди: від православних священиків до комуністів.

Програми сексуального виховання (sex education) з'явились у США вже в 40-х роках минулого століття, але тільки наприкінці 60-х, тобто приблизно 30 років тому, заняття за такими програмами стали проводитись у муніципальних школах країни (ними було охоплено приблизно 2 % учнів). Зараз програмами, які в тому чи іншому обсязі стосуються проблем сексуальної поведінки, сексуальної орієнтації, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом (насамперед СНІД), охоплено 93 % усіх муніципальних шкіл Америки. У середині 80-х років три чверті всіх батьків підтримували ідею проведення занять за такими програмами у старших класах середньої школи та понад половини - у класах з 4-го по 8-й.

Однак ставлення американського суспільства до проблеми сексуального виховання є далеко не таким одностайним, як може здатись із наведених цифр. У зв'язку з такими програмами в суспільстві виникло дійсне протистояння, що періодично слабшає, а потім знову підсилюється. Наприклад, у момент, коли американці вперше усвідомили серйозність погрози, пов'язаної з поширенням СНІДу (середина 80-х років), значна кількість батьків погоджувались, що про застосування протизаплідних засобів треба розповідати вже дванадцятиричним школярам, але зараз більшість, очевидно, не підтримує таких крайностей.

Крім того, у США ефективність програм статевого виховання виявилась досить низькою. Як і раніше, кілька сотень американців заражаються СНІДом у середніх школах (1994 р. було зареєстровано 417 випадків зараження у віковій групі 13-19 років, імовірно, чимало молодих людей і більш старшої вікової групи - 20-24 роки - заразились у шкільному віці). Відносна кількість вагітностей серед підлітків США у два рази більше, ніж у школах розвинених європейських країн. За визнанням самих американців, програми сексуального виховання молоді у Великій Британії, Франції, Канаді, скандинавських країнах виявились набагато більш успішними, ніж у США.

Чому для Росії важливий саме досвід США? Тридцять років тому порівняння стану в наших країнах могло бути тільки риторичним прийомом, але сьогодні як позитивний, так і негативний досвід Америки для нас значущо практичний.

1. У Росії федералізм із політичного гасла й законотворчих побажань перетворюється в реальність, причому це швидко відбувається й в освітній сфері. Від традиційної моделі централізованої держави нас змушують відмовитись економічні та політичні реалії. Але історичного та психологічного досвіду життя у федеральній державі в нас немає. США - від народження федеративна держава, де центральна влада спочатку ніяких повноважень у галузі освіти не мала, управління освітою було прерогативою штатів, навчальних округів і самих шкіл. Тільки в середині XIX ст. федеральний уряд почав збирати освітню статистику, але до шістдесятих років нашого століття воно знайшло досить потужні важелі управління національною системою освіти. Цими важелями стали фінансові й інформаційні потоки. Традиційно центральна влада намагається не втручатись у питання, пов'язані зі змістом освіти. Наприклад, за останні кілька років у документах центральної виконавчої та законодавчої влади практично відсутні які-небудь згадування про сексуальне виховання школярів. Дебати киплять у законодавчих зборах штатів, суперечки розколюють громади та піклувальні ради шкіл, зрідка закінчуючись у судах, але федеральний уряд, формально не беручи участі в цих баталіях, установлює свої правила розподілу грошей. Це дозволяє стримувати політичні пристрасті й не переводити хворобливу проблему в розряд загальнонаціональних.

2. Суспільство Сполучених Штатів не змогло уникнути перетворення питання про статеве виховання у школах у політичний фактор. Коли проблема політизується, її вже, власно кажучи, не потрібно й обговорювати. Така точка зору не вірна тому, що її висловлює ліберал (або, навпаки, консерватор), а повідомлення про те, що дана особа колись була проти надання рівних прав неграм (або, навпаки, висловилась за легалізацію наркотиків), не сприймає будь-яку аргументацію щодо поставленого питання. Ця картина нам до болю знайома. Крім того, ми бачимо в себе вдома, що політичні очки можна успішно набирати, використовуючи не тільки систему координат «ліберали» - «консерватори» («червоні» - «білі»), а й систему «центр» - «регіон». Це типово й для США: «У нас на техащині (орловщині) ми ЦЬОГО не дозволимо».

3. Обидві країни являють собою мозаїку етносів і конфесій. Інформацію про ставлення різних етнічних утворень до статевого виховання зібрати важко, ця тема вкрай непопулярна у США. Хоча відомо, наприклад, що громади, де мешкають представники національних меншин, вибирають для своїх шкіл, як правило, більш консервативні програми. Інформації про ставлення різних конфесій до розглянутої проблеми цілком достатньо. У цілому лідери організованих релігійних об'єднань прагнуть уникати крайностей і взаємних обвинувачень, але для багатьох віруючих проблема статевого виховання стала приводом для підкреслення конфесіональних розходжень. Було прийнято кілька судових рішень, які зобов'язували школи внести зміни до програми статевого виховання. У цих випадках позивачам удавалось довести, що використовувані програми відбивають точку зору на предмет окремої релігії, і суди, приймаючи свої рішення, засновували їх на конституційній нормі, що відокремлює громадянську школу від релігії.

4. В обох країнах відсутня еротика як альтернатива порнографії: практично немає загальновизнаних зразків літературних текстів, творів мистецтва, які трактували би проблеми статі добірно, дотепно й відсторонено. Ні в однієї з наших країн не було свого Бокаччо або Брантома, але доволі - паскудства, ломових анекдотів і комерціалізованого сексу. Заклики до терпимості в такому культурному контексті безглузді: миротворця одна сторона обвинувачує в потуранні, інша - у святенництві. Автор, якщо він хоче писати на відповідні теми, залишаючись у рамках стилю, прийнятного для всіх верств населення, може вибирати між медичним жаргоном та убогою моралістичною риторикою. Перешкодою для появи більш змістовних текстів є те, що ані американська, ані пострадянська школа не заохочують філософствування та вільнодумства у своїх стінах.

Не треба однак перебільшувати подібність між ситуацією в наших країнах. На відміну від Америки кінця 60-х років Росія вкрай обмежена в засобах, вона втратила вміння мобілізувати населення та знаходити добровольців для проведення складних і тривалих кампаній, і, нарешті, перед лицем погрози епідемії СНІДу в неї просто немає часу. Тому пострадянські слов'янські країни ризикують зробити всі помилки США й одержати ще менше позитивних результатів від упровадження програм сексуального виховання у школі.

Автор: М. Арапов

Освіта.ua
17.07.2008


Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!