Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Методика і технологія Урізноманітнення форм навчання
Урізноманітнення форм навчання

Найголовніше в роботі педагога - це повага до дитини, пробудження в неї інтересу до навчання. У дошкільному віці хлопчики та дівчатка хочуть іти до школи й по різному мотивують своє бажання навчатись: одні тим, що їх приваблює положення школяра, інші - бажанням більше знати, треті - тим, що їм цікаво займатися з друзями

Урізноманітнення форм навчання

То чому ж, навчаючись у школі, учні втрачають зацікавленість до навчання? Чому з`являються небажані оцінки?

Для всіх "невстигаючих" учнів характерна перш за все слабка самоорганізація у процесі навчання. Вони не вміють навчатись; не хочуть або не можуть здійснювати логічну обробку засвоюваної теми.

Ці школярі на уроках і вдома працюють несистематично, а якщо і виконують завдання, то роблять це похапцем, не аналізуючи навчального матеріалу, або заучують напам`ять, не усвідомлюючи, що вчать.

Такі учні не працюють над систематизацією засвоєння знань, не виявляють зв`язку між новим і ста рим матеріалом і мають специфічний підхід до роботи: небажання думати, формальне засвоєння матеріалу, прагнення менше затратити часу, пов`язаного з розумовою роботою, пошуки різних обхідних шляхів при оцінюванні вчителями їхніх знань (списати, почути підказку тощо). Унаслідок цього знання таких учнів мають безсистемний, прагматичний характер.

Відомо, що особистість школяра формується у процесі навчання. Отримання низьких оцінок із деяких предметів протягом певного періоду впливає на формування важливих сторін особистості дитини.

Одним із напрямів у роботі з подолання неуспішності учнів є налагодження нормальних взаємовідносин з колективом класу. Шкільні справи та інтереси класу складають невід’ємну частину життя учня. Кожний школяр намагається зайняти своє місце в колективі однолітків.

Інколи це проявляється в погоні за хорошою оцінкою, хоч зацікавленості до самого процесу отримання знань немає. Частіше за все такий спосіб самоствердження діти застосовують у тих класах, де хороша успішність забезпечує високий особистий статус. Але не в усіх класних колективах створений культ хорошого учня.

Характерною особливістю підліткового віку являється посилення впливу на учня, думка про нього однолітків, їх оцінка. У зв’язку з цим діти намагаються уникнути критики своїх однокласників, переживаючи, що можуть утратити популярність, бути непоміченими.

Досвідчений учитель, наприклад, знаючи інтереси таких дітей, їх начитаність й обізнаність в окремих питаннях, дає їм можливість показати свою ерудицію перед класом. Уміле використання такого прийому веде до того, що школяр змінює своє ставлення до предмета, учителя, а успіх, продемонстрований перед класом, являється стимулом до проявлення перед ними своїх досягнень.

Пропоную фрагмент уроку, під час якого використано міжпредметні зв’язки, що дає змогу учням продемонструвати свої знання. Вивчаючи повість Івана Франка "Захар Беркут", семикласники працювали у групах: історики, дослідники, фольклористи, етнографи, кіно-сценаристи.

Учитель.

Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!

У всі часи найболючішими проблемами української нації були незалежність, національна гідність. Життя довело, що народ, який єднається, згуртовується й мудро чинить, може протистояти будь-якій силі. Отже, сьогодні на уроці ми спробуємо прослідкувати, як тухольці не тільки захищали свої інтереси, а й думали про нащадків. Словами самого І. Франка визначена тема нашого уроку "Сила народу - в його єдності". Які проблемні запитання ви пропонуєте розглянути?

Запис на дошці.

Що є запорукою перемоги над ворогом?
Як зробити правильний життєвий вибір?
Як взаємодіє людина з природою?
Хто тебе, земле, не мучив? Якби розказати про якого-небудь одного магната історію - правду, то перелякать саме б пекло можна.

Історична довідка (з використанням карти)

1-й учень. Після смерті Ярослава Мудрого в 1054 році Волинь дісталась його синам, потім онукові, пізніше перейшла до Мономаховичів. Роману Мстиславовичу вдалось об`єднати під своєю владою два уділи - волинський та галицький. Під влаu1076 дою князя опинилась величезна територія: Волинь, Галичина, Поділля, Прикарпаття, Буковина, Пониззя, тобто майже половина сучасної України.

2-й учень. У 1201 році в родині князя Романа та княгині Анни народився син Данило, який увійшов в історію ще й під іменем Данило Галицький. Це був, за одностайною думкою істориків, один з найвидатніших українських князів. А Галицько-Волинський літопис навіть називає Данила Романовича другим Соломоном. (У 1245 році битва під Ярославом, у якій руські війська на чолі з Данилом Галицьким завдали нищівної поразки угорсько-польським військам, чим зміцнили єдність Галицько-Волинського князівства, що тривало майже сорок років).

3-й учень. Три вічні нещастя - чвари між князями, боярські інтриги, чужоземні втручання - невдовзі розвалили державу й почали правити бояри від імені малолітнього князя Данила.

Періодом запеклих міжусобиць скористались татарські орди, що хмарою посунули на Україну й завдали страшної поразки ослабленим князівськими чварами руським дружинам у битві на річці Калці.

4-й учень. У 40-х роках XIII століття монголо-татарські орди, очолювані внуком Чінгісхана Батиєм, захопивши Київ, прямували через Карпати в Угорщину. Батий разом із багатирами Петою та Бурундою (дійові особи повісті) вогнем і мечем плюндрували землю Галицької Русі. Горіли села й міста, залиті людською кров`ю.

Учитель. Приблизно сімсот років тому наші прадіди-хлібороби жили в горах, серед чарівної природи, милуючись карпатськими краєвидами. Нікому не сплачували данини, об`єднувались у громади, мали своє самоврядування. І. Франко, очевидно, недаремно вибрав для свого твору Тухольщину.

Етнографи

1-й учень. Село Тухля, про яке пише І. Франко, існує насправді. Воно розташоване в мальовничій, порослій лісами місцевості недалеко від м.Стрия на Львівщині.

Дослідники

1-й учень. "Тухольський народ жив головно скотарством…".

2-й учень. Опікувався громадою Захар Беркут "…Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець".

Фольклористи (Виконання коломийок.)

Через кладку йду на грядку та й ся так гадаю:
Чи є ще десь біда гірша, як у нашім краю?
Ой чого ти поскрипуєш, ти, йодлова хато?
Нема добра в нашім селі, бо татар багато.
Закувала зозуленька на волоськім боку,
Бодай татар дідько забрав - забрали толоку.
На високій полонині згоріли вбороги,
Та дай, боже, в вороженька да виросли роги!
Аби хани панували, аби хани жили,
Аби хани торбонцями каміння носили.
Ой, стогнали буковинці, стогнали гуцули,
Про Захара заспівали - про горе забули.
Ой, вийду я в полонину на високі гори,
Де Черемош воркотливий каміннячко оре.

Учитель. Яку роль відігравала природа в житті людей?

Етнографи

Учень. За Тухлею росла липа. "Тухольці вірили, що тота липа – дар їх споконвічного добродія, царя велетнів, який засадив її власноручно на тухольській долині на знак своєї побіди над Мораною". А Морана, як розповідав Максим Мирославі та боярину, - богиня смерті.

У давні часи на місці тухольської долини було велике "закляте" озеро. У ньому не водилось жодної живої істоти, а вода була отруєна. Оберігала його богиня. Якось цар велетнів, які жили поруч із цим озером, посварився з Мораною та вдарив чарівним молотом о скелю. Вона зруйнувалась, і все озеро витекло. Після цього почався розквіт долини, а ображена богиня обернула царя на великий камінь, який усі мешканці долини називали "Сторожем".

Учитель. Про що свідчив опис знамені громади?

Перегляд фрагмента кінофільму "Захар Беркут"

Учень. З одного здорового пня вироблений весь той суцільний ланцюг.

Дослідники (підтверджують думки цитатами з твору).

1-й учень. Ми прослідковуємо в тексті зародження кохання Мирослави та Максима. "Не мала вона пари між своїми ровесницями… а Максим - молодий гірняк. Перший удалець на всю тухольську громаду. У скрутну годину сильні волею люди мобілізують сили, обдумують, як чинити далі. Мирослава перейшла на бік тухольців, відцуралася свого батька-зрадника. Максим, перебуваючи в полоні, закутий у кайдани, знову зустрівся з Мирославою «Її слова, її погляд, дотик її рук і її віс ті - все те немов вирвало його з темного гробу…".

2-й учень. Громада вирішує загатити воду за допомогою Сторожа, щоби потім її використати як зброю проти ворога.

Учитель. Захар послав у купу смертельну зброю – величезний камінь. І вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська. Як діє Захар?

Учень. "Не хай радше гине мій син, ніж за для нього має уйти хоч один ворог…".

Учитель. Помираючи, Захар Беркут звертається до громади зі словами, які звучать як заповіт: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас".

Історики. Це питання гостро стояло в усі часи: і при князюванні Ярослава Мудрого, Данила Галицького, і в наш час.

Кіносценаристи (демонстрація малюнків)

Працюючи з учнями, треба пам’ятати, що в дитячій душі, як на благодатному ґрунті, проростає все, що посієш: добре, розумне й вічне - збереш багатий урожай доброти, милосердя, людяності, щирості.

Автор: О. Павленко

Освіта.ua
04.09.2010

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!