Урок-лекція та її аналіз

Залежно від теми лекції в ній може превалювати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища. Структура традиційної лекції така: організація діяльності вчителя й учнів; формулювання теми, постановка мети та завдань; актуалізація опорних знань учнів; викладання змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов його сприйняття та засвоєння учнями; узагальнення та систематизація знань учнів, набутих у процесі читання лекції, підбиття підсумків лекції.

У процесі підготовки до лекції вчителю необхідно: визначити тему та оптимальний обсяг нової інформації; забезпечити відповідність інформації теоретичним положенням тієї науки, до якої належить навчальний предмет; забезпечити системність і доступність викладання навчального матеріалу, зосередження уваги учнів на основному, істотному, повноту та глибину реалізації змісту навчального матеріалу. Важливо також відібрати та раціонально використати методи й засоби викладання змісту лекції, визначити метод-домінанту викладання навчального матеріалу (репродуктивний, проблемний, творчий). Специфічним, як стверджує І. Чередов, у лекції на відміну від уроку є етап визначення домашнього завдання. Тут важливо запобігти перевантаженню учнів. Із цією метою доцільно задавати диференційовані завдання, план семінарського заняття з теми лекції, розраховуючи на те, що учні заздалегідь почнуть готуватись до обговорення конкретних питань за змістом лекції.

Залежно від дидактичної мети та місця в логічній структурі навчального матеріалу відрізняють такі типи лекцій: вступна, оглядова, узагальнююча, лекція-інструктаж. У дидактичний літературі існує й інша типологія лекцій: вступна, оглядова, настановча, поточна. За характером викладання матеріалу й навчально-пізнавальної діяльності учнів лекції поділяють на проблемні та інформаційно-пізнавальні.

Специфіка вступної лекції полягає в тому, що її головною метою є розкриття провідних ідей та аспектів курсу навчального предмета, перспективи навчальної роботи з учнями з оволодіння змістом курсу предмета. При цьому важливо використовувати внутрішньокурсові та міжкурсові зв'язки. Їх реалізація забезпечує цілісне сприйняття та уяву про предмети, які вивчаються, їх практичну значущість. Для вступної лекції найбільш типовими прийомами викладання навчального матеріалу є порівняння, співставлення, опора на знання учнів, які набуті у практичній діяльності та спілкуванні, доведення, висновки, оцінні судження.

Оглядова лекція проводиться, як правило, з метою висвітлення широкого кола питань з того чи іншого курсу навчального предмета, поповнення новітньою інформацією з цих питань, розширення світогляду учнів. Важливим моментом оглядової лекції є відбір і структурування навчального матеріалу, що забезпечує підготовку учнів до логічного сприйняття систематизованої інформації та засвоєння системних знань. Превалюючими прийомами читання оглядової лекції є розповідь, опис та аналіз фактів, явищ, процесів. Засобами реалізації змісту оглядової лекції є раціональне поєднання слова вчителя та наочності (таблиць, кодокарт, кодофільмів, різних видів ТЗН, у т. ч. комп'ютера, та ін.).

Узагальнююча лекція зазвичай проводиться після вивчення повного курсу навчального предмета або його великого розділу з метою систематизації та поглиблення знань учнів. Вона є підсумком системи проведених раніше уроків і включає провідні аспекти курсу даного навчального предмета. У процесі узагальнюючої лекції доцільним є використання узагальнюючих таблиць, схем, ТЗН тощо.

Лекція-інструктаж проводиться з метою підготовки учнів до семінару, лабораторної роботи, практичного заняття. Розкриваючи теоретичний та прикладний аспекти теми лекції, учитель акцентує увагу на можливих і доцільних шляхах використання теоретичних знань, навичок і вмінь учнів у процесі самостійної роботи; дає розгорнуту трактовку кола тих питань, які передбачені для розгляду на наступному занятті. На лекції-інструктажі можуть бути поставлені завдання репродуктивного, реконструктивного, варіативно-тренувального, пошукового та творчого характеру; зосереджена увага учнів на джерелах додаткової інформації.

Таким чином, з метою підвищення якості лекції вчителю необхідно: чітко сформулювати тему лекції, визначити її місце в логічній структурі курсу навчального предмета, оптимальний обсяг змісту навчального матеріалу; форми, методи та засоби його ефективної реалізації.

Залежно від форми організації й управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів лекція може бути монологічною, діалогічною, полемічною.

Характерними ознаками монологічної лекції є превалююче викладання її змісту самим учителем, який розкриває ті чи інші положення у вигляді готових висновків. У цьому випадку учні сприймають на слух інформацію, фіксують основні положення та запам'ятовують їх. Монологічна лекція має свої переваги та недоліки. Переваги полягають у тому, що вчитель може чітко визначити обсяг змісту лекції та забезпечити його реалізацію, регламентувати власну діяльність і діяльність учнів, дозувати матеріал за блоками та фрагментами, варіювати їх залежно від сприйняття учнями інформації. Недолік монологічної лекції - відносна пасивність учнів, недостатність зворотного зв'язку про засвоєння її змісту, відсутність можливості оперативно внести корективи у зміст лекції, навчально-пізнавальну діяльність учнів та її результативність. Сигналами до коригування монологічної лекції можуть бути запитання, репліки, схвалення, нерозуміння, відсутність інтересу учнів, погана дисципліна.

Діалогічна лекція розрахована на певну долю участі учнів у розкритті її змісту при керівній та спрямовуючій ролі вчителя. Лекція, яка проводиться в діалогічній формі, досягає успіху тоді, коли вчителем добре продумані та сформульовані запитання для діалогу з учнями, передбачені можливі варіанти відповідей на них, визначені серед них найбільш істотні.

Полемічна лекція передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді постановки дискусійних проблем, ідей, положень, що вимагають розв'язку в ході дискусії. При цьому не виключені кілька точок зору з того чи іншого питання. Роль учителя у проведенні полемічної лекції дуже складна. Йому необхідно бути ерудитом, володіти мистецтвом полеміки, орієнтуватись у різних точках зору та спрямовувати учнів на вірні висновки. Крім того, він повинен бути демократичним, справедливим, винахідливим, у міру гнучким. Полеміка - один зі способів ефективного емоційного впливу на учня, пробудження його інтересу, відвертості, щирості, бажання шукати істину.

Незалежно від типу лекції у процесі її спостереження та аналізу слід звертати увагу на такі параметри:

• підготовка вчителя до лекції (доцільний вибір теми лекції; постановка триєдиної мети та завдань лекції; розробка системи питань (плану), що розкривають зміст теми лекції; знання основної та допоміжної літератури з теми лекції);
• зміст лекції (визначення змісту та обсягу інформації, методів і засобів її реалізації, визначення провідних ідей, вибір оптимальної структури лекції, логічність викладання матеріалу);
• прийоми викладання вчителем навчального матеріалу (пояснення, розсуд, використання наочності, у тому числі ТЗН, комп'ютерної техніки, роздавального матеріалу);
• прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі читання лекції (складання розгорнутого або тезисного плану; конспектування лекції; фіксація фактів, які необхідні для наступного проведення практичного заняття чи лабораторної роботи, розв'язку задач тощо; вибір прийомів запису матеріалу лекції);
• способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів (постановка запитань і завдань для аналізу, співставлення та порівняння різних фактів, явищ, самостійних висновків і пропозицій);
• привернення уваги учнів до змісту лекції відомими прийомами спілкування під час її читання: «Це особливо важливо!..», «Вдумайтесь...», «Зверніть увагу...» тощо; за допомогою таких слів: «Зробимо висновки», «Отже, ми бачимо...»; риторичні запитання, на які пізніше дасть відповідь сам учитель: «Чим пояснити цей факт?», «Як пов'язані між собою ці події?», наявність пауз, які дозволяють учням вдуматись у викладене;
• тип лекції залежно від дидактичної мети та її місце в логічній структурі навчального матеріалу (вступна, оглядова, узагальнююча, лекція-інструктаж); залежно від форми організації й управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів (монологічна, діалогічна, полемічна);
• ефективність лекції - стан дисципліни учнів; інтерес до інформації, яка викладається вчителем; якість виконання навчальних завдань; уміння учнів робити висновки, вносити пропозиції; міцність, повнота та глибина навчальних досягнень учнів з висвітленої теми.

Автор: Н. Островерхова, "Аналіз уроку: концепції, методики, технології"

Освіта.ua
07.05.2008