Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Методика і технологія Початок: учителі

Початок: учителі

Практичний посібник для заступника директора

ЗАПОВІДІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ (СПІЛКУВАННЯ)

1. Ваші стосунки з дітьми непомітно, але постійно впливають на педагогічний процес у цілому й персонально на особистість кожного вашого вихованця.

2. Організовуйте своє педагогічне спілкування з дітьми не тільки з позицій «функціональних особливостей професії», але враховуйте й те, що дітям хочеться, і тоді вони попадуть у зону вашого педагогічного бачення.

3. Організовуючи своє педагогічне спілкування, намагайтесь точно й адекватно орієнтувати свою мову на конкретну дитину, і це буде сприяти переведенню спілкування із функціональної сфери у сферу міжособистісної взаємодії, що є найбільш важливим у спілкуванні «учитель-учень».

4. Не обмежуйтесь у педагогічному спілкуванні лише функцією інформації, а організуйте обмін інформацією, пізнайте особистість дитини у процесі обміну й цілеспрямовано дійте на дитину.

5. Диплом учителя не дає вам права автоматично бути ведучим у спілкуванні з дітьми. Це велике педагогічне право треба завоювати у спілкуванні з дітьми, які стараються зберегти власну самостійність і значущість у цих взаємовідносинах.

6. Старайтесь відчувати психологічну атмосферу у класі на кожному конкретному уроці - без цього продуктивний навчально-виховний процес неможливий (а для цього непомітно спостерігайте за дітьми: за виразом очей, мімікою, експресією, поведінкою, настроєм і будьте при цьому пластичними та оперативними у своїх реакціях на поведінку класу).

7. Навчіться бачити себе ніби з боку очима дітей, а для цього частіше аналізуйте власну діяльність; поставте себе на місце учня; відвідайте уроки колег у цьому класі та порівняйте себе з ними; чесно визнавайте свої помилки, не соромтеся сказати дітям, що ви цього не знаєте; частіше організовуйте контакти з дітьми у вільний час; якщо у вас є кличка, не ображайтесь, а виясніть, які ваші особисті недоліки її породили.

8. Умійте уважно слухати будь-яку дитину. Це важливий показник вашої уваги до конкретної особистості.

9. Постійно й систематично ведіть спостереження за психологічною атмосферою класу на конкретному уроці й відповідно до динаміки цієї атмосфери вносьте корективи в методи вчіння й навчання.

10. У разі виникнення конфлікту в педагогічному спілкуванні ми не маємо професіонального права ображатись на дітей.

11. Якщо у процесі спілкування виникає потреба в дискусії, то проведіть її, переконайте в неправильності думки, покажіть помилковість судження, але при цьому не ображайте своїх опонентів.

12. Якщо ви хочете перебороти неконтактність учнів, старайтеся, щоб ваше звернення до учнів розпочиналося з запитань: «Чому?», «Як саме?», «Для чого?» тощо. Це стимулює розвиток спілкування.

13. Будьте ініціативні у спілкуванні з дітьми: пам'ятайте, що ініціатива у спілкуванні допоможе вам успішно керувати пізнавальною діяльністю, організувати педагогічне співробітництво.

14. Обходьтеся без штампів у спілкуванні з дітьми, у першу через «психологічну скритність», коли вчитель на уроці реалізує себе як педагогічний функціонер, а не розкривається як людина.

15. Організовуючи педагогічне спілкування зі школярами, урахуйте, що воно повинно бути різним для хлопчиків і дівчаток. Дівчатка більш емоційні, чутливо реагують на безтактність, гостріше переживають неуважність до них, маскують своє ставлення до педагога, негативно реагують на пряму педагогічну дію.

16. Старайтесь перебороти негативне ставлення до деяких школярів, яке склалось у результаті неправильних взаємовідносин, і небажання переглянути їх, негативного стереотипу, нав'язаного колегами, неуспішності учня, негативного ставлення до даного учня, устремління учня виділитись.

17. У спілкуванні з дітьми елемент критики (і в першу чергу гола критика) не повинен бути домінуючим, бо це веде до втрати психологічного контакту, викликає злобу до вчителя і призводить до формування заниженої самооцінки.

18. Частіше посміхайтесь дітям. Посмішка при вході у клас - ознака того, що така зустріч вам приємна. Ваша посмішка сприяє спілкуванню, викликає устремління працювати.

19. Старайтесь, щоб у процесі спілкування з дітьми частіше звучало схвалення, похвала, заохочення - це важлива мова спільної творчої діяльності.

20. Діти повинні знати, як ви до них ставитесь. Позитивне, доброзичливе ставлення до них суттєвим чином впливає на навчально-виховний процес. Треба навчитись «транслювати» у класі своє ставлення до дітей.

21. Розвивайте свою комунікативну пам'ять (пам'ятайте все, що сприяло спілкуванню) і не змінюйте тональності спілкування неочікувано, бо це веде до психологічної нестабільності, викликає серйозні переживання. Пам'ятайте ім'я кожної дитини - це дуже важливо для спілкування.

22. Практикуйте індивідуальні бесіди з окремими учнями, але досконало опрацюйте партитуру майбутньої бесіди (стратегію й тактику майбутньої розмови).

23. У спілкуванні з дітьми не забувайте, що учень будь-якого класу - це в першу чергу особистість, яка прагне до самоутвердження, самореалізації.

24. Не дотримуйтесь єдиних стереотипів у спілкуванні з класом. Діти ростуть, змінюється система їх вимог до спілкування, і це може призвести до серйозної деформації взаємовідносин і негативно позначиться на якості навчального процесу.

25. Не забувайте про комунікативну підготовку до кожного уроку (клас, тип спілкування, психологічна атмосфера тощо).

26. Завжди аналізуйте процес спілкування на уроці, на перерві, поза уроком і школою та знаходьте причини помилок у спілкуванні, щоб далі їх не повторювати.

27. Не допускайте у спілкуванні з класом виникнення психологічного бар'єра, бо тоді спілкування не відбудеться, негативно позначиться на всьому ході уроку, на самопочутті вашому й дітей.

28. Плануючи виховну роботу у класі, урахуйте: ваш рівень взаємовідносин з дітьми; тип взаємовідносин класу з колегами; систему особистих взаємовідносин у класі; фронтальні, групові та індивідуальні форми взаємодії.

29. Особливу увагу зверніть на взаємовідносини з колегами; вони суттєво впливають на загальну соціально-психологічну атмосферу навчального процесу. Рекомендую: будьте доброзичливими до колег по роботі; з оптимізмом підходьте до них, шукайте в них те, що вас зближує; намагайтесь у досвіді колег знайти те, що для вас є цінним, цікавим, корисним, ніколи не зосереджуйте свою увагу лише на недоліках. Які взаємовідносини у вас із колегами, діти пізнають відразу, і це впливає на загальну психологічну атмосферу школи.

30. Уважно стежте за власною мовою, пам'ятаючи, що вона - відображення вашої особистості. Зверніть увагу: чи нема у вашій мові слів-паразитів («ну», «так би мовити», «значить», «взагалі» тощо); на темп вашої мови, бо від нього залежить ефективність засвоєння знань; на інтонаційні акценти, від яких залежить рівень інтенсивності запам'ятовування, загальну психологічну атмосферу уроку; на окрик, різкі інтонації, що можуть викликати емоційний дискомфорт.

31. Спеціально думайте над побудовою своїх взаємовідносин з «важкими» школярами, пам'ятаючи, що: «важкі» діти є наслідком педагогічно-психологічної запущеності, можливої фізіологічної патології; вони знаходяться під тиском негативних стереотипів, які сформували колеги, учні, батьки; підходити до них треба з оптимістичною гіпотезою, увійшовши в довіру і в їх внутрішній психологічний стан.

Користуючись цими неписаними законами, ви повною мірою примусите працювати в навчальному процесі дуже важливий фактор - людський!

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ВИВЧЕННЯ СИСТЕМИ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ

1. Створення групи з вивчення досвіду роботи вчителя (найдосвідченіші вчителі і в першу чергу колеги по фаху), складання плану вивчення роботи вчителя з відповідною мотивацією.

2. Опрацювання додаткової літератури, що допоможе у вивченні досвіду конкретного вчителя (література в бібліотеках, особистих бібліотеках учителів-колег).

3. Вивчення самого досвіду:

  • співбесіда з учителем тет-а-тет (усе, що цікавить голову групи, а це керівник школи чи його заступник);
  • вивчення документації (тематичні, календарні, поурочні плани, конспект, журнал, методичний зошит, папки ППД, плани уроків, факультативів, сценарії позашкільних заходів тощо);
  • вивчення системи уроків конкретної навчальної теми, розрахованої на 20-30 уроків;
  • створення вчителем навчально-матеріальної бази з предмета (навчальний кабінет, саморобне унаочнення, дидактичний матеріал, робоче місце вчителя та інше);
  • вивчення системи самостійних, практичних, лабораторних, контрольних, атестаційних робіт (прийоми, методи проведення, наявність дидактичного матеріалу);
  • вивчення важливих проблемно-пошукових напрямів - система підготовки вчителя до уроку; прийоми виховання інтересу до предмета; система методів навчання та вчіння на уроці; комплексне використання унаочнення; використання краєзнавчого матеріалу в роботі; міжпредметні зв'язки; система створення психологічного комфорту (учитель- учень); інноваційні технології на уроках; система оцінювання навчальних досягнень учнів; методи активізації пізнавальної діяльності; характерний стиль педагогічної діяльності вчителя (визначення конкретних завдань із підготовки матеріалів самого педагога - плани, конспекти уроків, сценарії, альбоми та інше).

4. Як буде здійснене узагальнення досвіду?

5. Як буде здійснене впровадження вивченого досвіду вчителя?

ПАМ'ЯТКА ВИВЧЕННЯ СТАНУ ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТА

І. Навчально-виховна робота

1. Підготовка вчителя до уроку:

  • знання та використання вчителем вимог удосконалених програм, інших нормативних документів та інструкційно-методичних рекомендацій з питань викладання предмета;
  • визначення вчителем мети уроку та його завдань, вибір відповідно до цього структури уроку, його типу, форм і методів роботи на уроці. Підготовка дидактичних, наочних посібників, ТЗН.

2. Науково-методичний рівень викладання:

  • глибина розкриття вчителем змісту програмного матеріалу;
  • науковість і доступність викладання навчального матеріалу;
  • забезпечення чіткого виділення та пояснення основних понять;
  • ефективність використання вчителем методів і прийомів, наочності, ТЗН;
  • форми та методи роботи вчителя з відстаючими та здібними учнями;
  • робота вчителя з розвитку логічного мислення, пізнавального інтересу, розумової діяльності;
  • забезпечення єдності процесу навчання, виховання, розвитку;
  • здійснення зв'язку теорії із практикою, профорієнтаційна спрямованість.

3. Організація самостійної роботи учня:

  • вироблення навичок навчальної діяльності;
  • організація роботи з навчальними матеріалами (підручник, довідники, таблиці тощо);
  • система самостійних, контрольних, практичних робіт, ступіть їх складності;
  • співвідношення за складністю й обсягом домашніх і класних робіт.

4. Організація повторення навчального матеріалу.

5. Індивідуальна робота з учнями.

6. Додержання техніки безпеки та санітарно-гігієнічного режиму на уроках.

7. Систематичність та об'єктивність оцінювання знань учнів.

ІІ. Позакласна робота

1. Форми позакласної роботи з предмета.

2. Залучення школярів до позакласної роботи.

3. Наступність класної та позакласної роботи.

ІІІ. Навчально-матеріальна база

1. Наявність кабінету та ступінь його забезпеченості навчальним обладнанням.

2. Наявність, зберігання та використання наочності, ТЗН.

3. Додержання техніки безпеки.

4. Управління й контроль.

IV. Кадровий потенціал

1. Методична робота з учителями. Самоосвіта. Упровадження у практику ППД.

2. Аналіз роботи вчителя дирекцією школи: форми, методи.

3. Вивчення системи роботи вчителів.

4. Ефективність рекомендацій, даних адміністрацією. Обґрунтованість управлінських рішень.

5. Розгляд стану викладання предмета на засіданнях педради. Узагальнення матеріалів у наказах по школі.

V. Результативність навчання

1. Стан виконання навчальних програм.

2. Рівень навчальних досягнень учнів:

  • об'єктивність оцінок за результатами директорських контрольних, практичних робіт чи усного опитування;
  • рівень засвоєння навчального матеріалу, оволодіння теоретичним матеріалом;
  • уміння застосовувати теоретичні знання на практиці;
  • ступінь розвитку мислення учнів;
  • сформованість навичок роботи учнів із підручником, таблицями, довідниками;
  • сформованість навичок навчальної діяльності учнів;
  • специфічні вміння й навички відповідно до предмета.

МЕТОДИ ВЧІННЯ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів

1. Парне взаємоопитування.

2. Монологічна відповідь учня.

3. Рецензування відповіді учня (колективно й індивідуально).

4. Письмове відтворення домашнього завдання.

5. Робота з диференційним дидактичним матеріалом (за рівнями).

6. Магнітофонне (тихе) опитування.

7. Слухання відповіді учня.

8. Написання диктантів (різноманітних).

9. Подача сигналу оцінки самоконтролю.

10. Контроль за дорученням (керівник групи, учитель).

11. Прес-конференція учня.

12. Опитування за алгоритмом.

13. Захист творчої персональної роботи.

14. Тестування.

15. Відтворення події за малюнком.

16. Вікторина «Щасливий випадок».

17. Відтворення шаталівського конспекту.

18. Відтворення домашнього завдання за зразком «Поля чудес».

19. Відповіді спонтанного дуету.

20. Перегляд теле-, кінопередачі з наступним опрацюванням.

21. Опитування «ланцюжком».

22. Опрацювання додаткової літератури.

23. Доповнення з місця.

24. Повторення відтворення домашнього завдання.

25. Розв'язування задач на час.

26. П'ятихвилинка відкритих повідомлень.

27. Робота з помилками, допущеними вчителем спеціально.

28. П'ятихвилинка новин.

29. Гра «Чорний ящик».

30. Фізико-астрономічна зарядка.

31. Мовчазне читання додаткової літератури.

32. Аукціон задач із теми.

33. Дуель учитель-учень.

34. Постановка задачі репетитора.

35. Відповідь керівнику групи.

36. Розв'язування задач «Хто скільки може».

37. Відповідь самому собі із самооцінкою.

38. Розв'язування шарад, кросвордів, ребусів тощо з домашнього завдання.

39. Аналіз приладу, який учень бачить уперше.

40. Захист виготовленого приладу.

41. П'ятихвилинки «Це я повинен знати напам'ять».

42. Самозвіт «Я знаю, я вмію».

43. Мнемічна відповідь за принципом гри «День-ніч».

44. Використання сигнальних кольорів «Семафор» для контролю.

45. Опитування за принципом гри «Слабка ланка».

46. Опитування за принципом гри «Поле чудес».

47. Опитування за принципом гри «Колесо фортуни».

48. Учень у ролі вчителя.

ІІ. Первинне засвоєння знань

1. Слухання вчителя.

2. Слухання й конспектування почутого.

3. Слухання та складання плану почутого.

4. Слухання та складання тез почутого.

5. Слухання та складання тестів за почутим.

6. Слухання та складання шаталівського конспекту.

7. Слухання й запис того, чого нема в підручнику.

8. Слухання й запис того, чого нема в розповіді вчителя.

9. Читання тексту підручника.

10. Читання тексту та складання плану.

11. Читання тексту й написання структурного конспекту.

12. Читання тексту й написання шаталівського конспекту.

13. Читання з виписками.

14. Читання та складання тез прочитаного.

15. Читання й запис анотації.

16. Читання й рецензування тексту.

17. Читання та складання заголовків до тексту.

18. Читання та складання тестів.

19. Захист творчої роботи з нового матеріалу.

20. Розказування нового матеріалу.

21. Участь в евристичній бесіді при поясненні.

22. Розгляд ілюстрації в підручнику.

23. Перегляд та опрацювання теле-, кінострічки.

24. Робота з додатковою літературою.

25. Доповнення до розповіді вчителя.

26. Відкриті повідомлення учнів за темою уроку.

27. Взаємоперевірка записаного.

28. Проговорення почутого від учителя.

29. Постановка запитань учителю.

30. Самостійний аналіз побаченого приладу.

31. Запис у словник нового з уроку.

32. Повторне слухання магнітофонного запису пояснення вчителя.

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу. Закріплення

1. Читання параграфа підручника після пояснення вчителя.

2. Зробити виписки.

3. Скласти план.

4. Законспектувати.

5. Скласти шаталівський конспект.

6. Написати рецензію.

7. Написати анотацію.

8. Письмові відповіді на запитання підручника.

9. Усні відповіді на запитання підручника.

10. Письмові відповіді на запитання вчителя.

11. Усні та письмові відповіді на запитання вчителя.

12. Складання схем, діаграм, порівняльних таблиць тощо.

13. Розв'язування задач, вправ.

14. Складання власних задач, вправ та їх розв'язування.

15. Взаємопарне опитування.

16. Самовідповідь із вивченого на уроці.

17. Робота з рівневим дидактичним матеріалом.

18. Робота з додатковою літературою.

19. Письмове відтворення почутого на уроці.

20. Короткострокова самостійна робота.

21. Проведення диктанту з перфокартами.

22. Підготовка тестів.

23. Відтворення розповіді вчителя.

24. Складання алгоритму відповіді.

25. Складання програмних завдань.

26. Проведення «розумової» атаки.

27. Малювання вивченого матеріалу.

28. Аукціон задач із теми уроку.

29. Запис «витертої» задачі.

30. Словникова робота («Сенкант»).

31. Відповідь спонтанного дуету.

32. Опитування «ланцюжком».

33. Запитання учнів до вчителя. Слухання вчителя.

ІV. Подача домашнього завдання

1. Запис домашнього завдання у щоденник.

2. Слухання методичних порад учителя.

3. Вибір рівневого завдання.

4. Читання тексту домашнього завдання.

5. Виконання домашнього завдання у класі.

6. Запитання до вчителя за домашнім завданням.

7. Відмітка (через закладку в підручнику) домашнього завдання.

8. Голосне відтворення домашнього завдання.

9. Розгляд ілюстрацій до домашнього завдання.

10. Вимоги до запису домашнього завдання (слухання).

11. Показ позитивних зразків виконання домашнього завдання.

12. Слухання «Як працювати з текстом».

13. Показ додаткової літератури.

Автор: С. Дибський

Освіта.ua
03.12.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!