Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Методика і технологія Дебати як ефективна технологія навчання

Дебати як ефективна технологія навчання

Прагнучи виховати людину нового вільного суспільства, людину, відповідальну і здатну до прийняття рішень, педагоги давно переконалися в необхідності діалогу між суб'єктами навчання. Діалог при цьому розуміється як рівноправна взаємодія учня й учителя, покликана підготувати молодь до постійно діалогічного й суперечливого дорослого життя

Рішучість і сміливість у висловлюванні своєї думки, готовність аргументувати власну позицію в різноманітних життєвих ситуаціях, максимальна толерантність у висловлюваннях і поведінці будуть сформовані лише за умови використання активних діалогічних технологій навчання.

Діалог із діалогічним світом

Сучасний світ є діалогічним за своєю сутністю. Причинами такої діалогічності є пізнавальний та емоційний інтерес людини, потреба в передаванні та сприйманні інформації, необхідність постійного зв'язку з певними об'єктами, діями, процесами.

Таким чином, створюється інформаційно-комунікативне поле, в якому всі ми перебуваємо. Людина може відкрити широкі обрії для своїх думок і дій, якщо вона готова до спільних роздумів, до діалогу. Діалог означає створення чогось нового, коли виграють усі.

Протягом ХХ століття поняття діалогу стало універсальним і використовується практично всіма соціальними та гуманітарними науками. Визначний філософ і лінгвіст М. Бахтін переконливо довів, що діалог є найефективнішим інструментом єднання людей. Це альфа й омега людського існування, певний антропологічний закон, ідейно-художня концепція. Із виходом праць М. Бахтіна сутність кожного слова й кожного дискурсу стала розумітися як поліфонічна. Їхній смисл залежить від численних попередніх контекстів, «діалогічного принципу» дискурсу: кожне слово, речення чи текст несе на собі сліди всіх тих суб'єктів, котрі коли-небудь використовували це слово, речення, наратив.

У теорії мовленнєвих актів діалогом називають упорядковану зміну цих актів, наприклад, дискусію, обговорення, отримання або передачу чогось, обмін посланнями, розповідь тощо. Особливості динаміки діалогу полягають у тому, що в кожному ілокутивному акті закладено обмеження на вибір релевантних ілокутивних актів - реакції.

Діалог у мовознавстві та літературознавстві студіюється давно й успішно. Однак вивчався діалог переважно як конкретний засіб мовленнєвої виразності, у той час як він є репрезентацією взаємодії двох або кількох когнітивних структур (етнопсихічних, соціопсихічних, індивідуальних). Тобто спілкування, будучи широким діалогом (діалогом свідомостей, способів світовідчуття та світовідображення), має форму діалогу у вузькому значенні (ситуативно-композиційної форми мовлення, за якої мовець-пропонент і слухач-опонент перебувають у безпосередньому вербальному контакті).

Одним з важливих способів репрезентації міжособистісної (міждискурсивної) взаємодії є аргументативний діалог. Визнаємо останній як комунікативну модель, мета якої - вплинути на свідомість опонента через вербальні вирази, організовані згідно з певними когнітивними принципами, властивими кожній культурі.

Моделі побудови діалогу варіюються залежно від етнічної, соціальної, індивідуально-психічної природи мовця.

Так, форми переконання, згоди, заперечення в діалогах між представниками різних поколінь, соціальних прошарків є специфічними. Аналізуючи форми вербального впливу на опонента, можна побудувати ієрархію способів твердження: категоричне твердження, обережне твердження, умовне твердження.

Серед моделей відповіді-заперечення опонента можна визначити: претензії (короткі висловлювання, що сигналізують про незгоду опонента), протилежне судження (висловлювання опонента про твердження пропонента, що ставить під сумнів його істинність), протилежні оцінки (висловлювання опонента про те, що він стоїть на іншій позиції), протилежні твердження (висловлювання про те, що має місце протилежна ситуація), альтернативні твердження (опис опонентом протилежного стану справ), обґрунтування (опис певного стану справ, що заперечує тезу пропонента), роз'яснення (репліка, що роз'яснює правдоподібність або неправдоподібність стану справ), посилання (указання на авторитет інших осіб).

Дебати як універсальний спосіб взаємодії

Ми живемо за доби глобалізації, коли конче важливими є питання прав людини, пошук шляхів виходу зі складних політичних та економічних ситуацій. З огляду на спілкування міжнародної спільноти на новий рівень виходять дебати. Самі лише досягнення прогресу й технізація світу не в змозі розв'язати проблеми спілкування й уміння людей домовлятися. Пошук консенсусу та компромісу в суспільстві й надалі залишається прерогативою людей. Тож дебати зараз набувають особливого значення для кожної країни. Саме у формі дебатів працюють парламенти країн традиційної демократії, дебати виступають елементами передвиборчих змагань, як навчальний предмет дебати вивчають у найпрестижніших навчальних закладах Європи та США.

Дебати - шлях до формування учня як промовця. І водночас шлях до активної позиції в житті. Уміння публічно довести свою думку, обрати власний спосіб розв'язання певної проблеми та переконати інших у його доцільності вельми потрібне в сучасному житті небайдужій людині - і дорослій, і кожній дитині.

Дебати - це знаряддя для розвитку навичок критичного мислення та висловлювання. Більший результат, однак, буде досягнуто тими, хто навчається знаходити протиріччя в темах, будувати захищені від нападів доводи, шукати і знаходити для них підтримку, але також і прислуховуватись уважно до контраргументів і розмірковувати про відповіді. Іншими словами, цього результату досягають ті учні, які думають самостійно.

Суспільні ситуації дебатів

Існування ситуації, за якої дві сторони змагаються в їх визнанні третьою, зустрічається доволі часто. Найбільш відомими є судові дебати, де представники сторін (позивача та відповідача, або обвинувачення й захисту) намагаються переконати у своїй правоті суддю. Хочеться звернути увагу, що обидві сторони є правими, ніхто не може використовувати обман для переконання і клянуться говорити тільки правду. Але хто зможе краще переконати суддю - той є переможцем у судовій справі.

Та ж ситуація складається і в парламентських дебатах. Є прихильники законопроекту і є його опоненти. А парламент, вислухавши аргументи обох сторін, повинен прийняти рішення.

У ситуаціях ділового світу все частіше оголошуються конкурси для виконання певних робіт чи замовлень, так звані тендери. Якщо організація чи підприємство зможе переконати, що саме вона найкраще виконає цю роботу, - вона її отримує. І відкриті захисти проектів різними творчими групами в рамках одного замовлення, і в роботі однієї компанії мають ознаки дебатів.

У науковій діяльності також відбуваються дебати - кожен захист наукової праці кандидатської або докторської має того, хто захищає її, і тих, хто опонують йому.

Популярність дебатів у сучасному світі була викликана у великій мірі і першими телевізійними теледебатами між Дж. Кеннеді та Р. Ніксоном у ході передвиборчої президентської кампанії у США в 1960 році. Можна сказати, що після цього дебати міцно ввійшли в політичне життя як на американському континенті, так і в Європі. Недаремно в Україні перші теледебати викликають таку велику зацікавленість.

У дебатах яскраво проявляється ставлення сторін до суспільно значущих тем. А з іншої сторони, учасники дебатів демонструють усім свою, наприклад, політичну, зрілість, інтелект, ораторські здібності.

Дебати - шлях до утвердження людини як промовця. Але це одночасно і шлях до активної позиції в житті. Уміння довести свою думку публічно, обрати свій шлях вирішення поставленої проблеми та довести його доцільність - ця навичка потрібна в сучасному житті для тих, хто небайдужий, ким би він чи вона не були: дорослими чи дітьми.

Педагогічні аспекти дебатування

Говорячи про розвиток сучасного підлітка, ми часто дорікаємо йому за несамостійність мислення, бажання наслідувати, бути як усі. Але спостерігаючи за учасниками дебатів, ми бачимо, що вони по-іншому оцінюють поняття, положення, характеристики, що дає вчитель, наприклад, літературним героям чи історичним явищам, авторам, героям, їх учинкам, поведінці.

Саме ці учні найчастіше не погоджуються із твердженнями авторів підручників, мають власну думку і можуть її відстояти. Це наводить на думку, що в їх сприйнятті навчального матеріалу та явищ суспільного життя відбуваються якісні зміни, що вигідно відрізняє їх від однолітків. Вони намагаються побачити все із двох сторін - ствердження та заперечення, шукають найбільш чіткі та точні формулювання, підбирають більшу кількість аргументів, доказів, під час своїх відповідей використовують додаткові засоби переконання: жести, міміку, особливу інтонацію, логічний наголос на змістовних, опорних моментах, у кінці роблять висновки.

Саме ці учні вміють не просто слухати, а й чути, виділяючи головне у словах учителя, однокласника. Вони виділяють на слух сильні та слабкі сторони промови виступаючого і, головне, вони, будуючи свою відповідь на чужу промову, використовують інформацію, що отримана від співбесідника, грамотно й логічно аналізують, тобто відповідають співбесіднику, а не захоплюються тільки своїм баченням проблеми. Отже, дебати сформували в цих учнів особливе ставлення до предмета розмови, роздумів, відповіді, що говорить про наявність особливих індивідуальних мисленнєвих операцій, що можна визначити як «дебатне мислення».

Дебати, про які йде мова, безпосередньо змодельовані на дебатах, що йдуть у політичному світі. Учні готують себе до участі в політичному житті громади, в якій вони живуть. Це не означає, що вони обов'язково стануть політичними діячами чи державними службовцями, хоча можуть. Це означає, що вони будуть краще розуміти політичні проблеми та конфлікти, про які читають чи чують у повсякденному житті.

Взагалі, учні, які беруть участь у дебатах, навчаються думати критично. Критичне мислення не означає шукати помилки. Це означає аналізувати та синтезувати ідеї. Вони вчаться, як збільшити силу аргументу, як ясно сформулювати тези та перевірити законність ідей. Вони вчаться виявляти, як ідеї стосуються одна одної; вони розуміють важливість логічної послідовності. Перш за учні вчаться думати абстрактно. Вони здатні бачити, що конфлікти не завжди стосуються грошей, особистих почуттів чи боротьби за владу - хоча все це, здається, на поверхні. Вони розуміють, що конфлікти часто живляться відмінностями цінностей та принципів.

Але критичне мислення не лише навичка, що корисна для дебатів. Це скоріше загальноінтелектуальна навичка, що є цінною під час використання в різних дисциплінах шкільного курсу. Під час вивчення літератури ті, які вміють критично мислити, знають, що у вивченні роману є більше, ніж просто запам'ятовування сюжету та імен головних героїв. Вони здатні ясно сформулювати враження від брехні поза текстом, вони можуть бачити особистість бачення автора і вплив суспільства, в якому перебуває автор. Під час вивчення історії вони не обмежують себе вивченням фактів. Вони оцінюють ті рухи та сили, що визначають події. У математиці та інших точних науках вони бачать поза межами специфічної проблеми чи експерименту. Їм легко зрозуміти структуру законів та аксіом.

Мисленнєві навички, набуті в дебатах, є важливими та корисними і в інших ситуаціях. І те ж саме можна сказати про ораторські навички, що вдосконалюються під час участі у програмі. Учасники дебатів вивчають, як ясно висловлюватись перед аудиторією. Ці навички можуть допомагати таким учням під час навчання, але вони також важливі і для різних професій типу викладачів, юристів, управління або громадської діяльності. У сумі, є широкі освітні переваги для участі в дебатах. Дебати не окрема, ізольована навичка. Так, учні, які беруть у них участь, учаться дебатувати, але вони вчаться і значно більшому.

Міжнародний досвід навчання дебатів

Методику ведення дебатів поширює організація IDEA (Міжнародна дебатна освітня асоціація), яка є центром розроблення стратегії, концепції та форм дебатів для молоді.

Ця асоціація поширює кілька форматів дебатів, серед яких найпопулярнішими є парламентські дебати та дебати Карла Поппера.

Унікальність дебатів зумовлена тим, що це:

  • навчальна програма поглибленого пізнання світу;
  • програма безконфліктного розв'язання проблем;
  • навчання демократичних процедур і толерантності;
  • підготовка учасників програми до публічної діяльності;
  • програма позакласної організації учнівської молоді;
  • програма інтелектуальних змагань.

Отже, дебати - це вдалий засіб розвитку навичок критичного мислення й висловлювання. Одначе відчутнішого результату досягне той, хто вміє виявляти суперечності в темах, формулювати переконливі докази й обстоювати їх і, водночас, уважно прислуховуватись до контраргументів та обмірковувати відповіді. Позитивного результату досягають учні, котрі думають самостійно.

Автор: А. Панченков

Освіта.ua
23.11.2005


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!