Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Методика і технологія Виховання толерантності

Виховання толерантності

Жодне суспільство не є й не може бути однорідним, тому що кожне суспільство складається з людей, різних не тільки з погляду їхнього етнічного походження, віросповідання, політичних поглядів, але і з погляду віку, статі, інтересів, виховання, матеріального становища тощо

Якість будь-якого суспільства залежить від здатності людей співіснувати одне з одним, від того, чи сприймають вони одне одного, чи поважають і підтримують, чи навчаються одне від одного, чи об'єднують свої зусилля в ім'я загального добра, для постійного поліпшення свого матеріального й духовного життя. В умовах соціальної розмаїтості дуже важливо встановити культуру миру, що неможливо без дієвого виховання, заснованого на принципах толерантності.

Як термін слово «толерантність» з'явилося в нашому краї не дуже давно. Але цього не можна сказати про його зміст. У словниковому запасі наших дідів і прадідів значилися слова «терпимість» та «миролюбність» (які виражали здатність не проявляти негативних реакцій), обумовлені історичними реаліями.

На території нашої країни проживали й проживають люди різних національностей із властивими їм особливостями духовно-культурного життя. Згодом унаслідок соціальних, економічних та інших взаємодій вони запозичили одне в одного окремі елементи, які стали в такий спосіб спільними для більшості етнічних груп. Разом з тим вони, в основному, зберегли свою ідентичність. У результаті цих взаємин зародилися споконвічні соціальні уявлення про людей залежно від етнічних, конфесійних, світоглядних та інших відмінностей, що неминуче призвело до появи стереотипів. Відомо, що стереотипи бувають як позитивними, заснованими на повазі, визнанні й підтвердженні чужих цінностей, так і негативними, заснованими на відштовхуванні, презирстві чи навіть ненависті. Подолання стереотипу - складний і тривалий процес.

Толерантність є першим щаблем не тільки до запобігання, але й до подолання стереотипів. Діалог, безпосередній контакт - це найкраще джерело інформації про інших, реальний шлях духовного й культурного зближення, інструмент розв'язання різних проблем. Крім того, це відкритість до міжкультурного спілкування, в основі якого лежить повага до особливостей іншого, іншими словами, його ідентичності.

У суспільстві, де панують націонал-шовіністські або расистські дискримінаційні принципи, маніпулюють відмінностями, висуваючи їх на перший план, завищують статус однієї спільноти, одночасно занижуючи статус інших. Це створює можливості для породження й підтримки атмосфери роз'єднаності й напруженості, передумов до виникнення конфліктів (міжетнічних, міжконфесійних, ідеологічних, політичних). Але в сучасному демократичному суспільстві процес психологічного формування особистості ґрунтується на принципі «всі різні, і всі рівні», який означає: хтось хоч і відмінний від мене, але рівний зі мною, тому що ми обидва є членами однієї й тієї ж людської спільноти.

Відсутність самоконтролю, розуміння іншого, презирство, підозрілість, недовіра, егоїзм, емоційна неврівноваженість породжують конфлікти й напруженість, позбавляють простір міжособистісних відносин почуття захищеності й безпеки. У літературі зазначені такі види небезпек, як ксенофобія, дискримінація, екстремізм, насильство, маргіналізація, сваволя, що є наслідком інтолерантності, суть котрої полягає в ігноруванні відмінностей між людьми, групами, культурами, що перешкоджає їхньому природному прагненню до унікальності. Повага унікальності, визнання різноманітності людей, соціальних груп, культур - один з основних принципів демократії.

Разом з тим розмаїтість і відмінності можуть спровокувати суперечки - реалії, властиві демократії та плюралізму. Застосування сили для розв'язання протиріч недопустиме. Інакше ситуація погіршиться, а масштаби конфлікту збільшаться, що може призвести до військових конфліктів з людськими й матеріальними втратами. «Якщо війни починаються в розумах людей, там же має бути початок і створення миру», - заявляє ЮНЕСКО в преамбулі до своєї Конституції.

Толерантність - ціннісна й поведінкова складова особистості

Толерантність, будучи «поблажливим, терпимим ставленням до чого-небудь (чого не схвалюєш)», а також «виміром вищого аксіологічного порядку», у деяких випадках може стати єдино можливим шляхом погашення, урегулювання конфліктних ситуацій або ж їхнього попередження. Толерантність жодним чином не може бути уподібнена терпінню, що найчастіше означає здатність особистості переносити фізичний або психологічний біль, що виник унаслідок насильства вербального чи фізичного характеру. Толерантність включає не тільки повагу до інших і визнання рівності прав, але й відмову від примусового й гнітючого домінування. Вона породжена розбіжностями, розмаїтістю й протиріччями, поза якими потреба в толерантності була б невиправданою.

Будучи демократичною цінністю й маючи соціальне коріння, толерантність формується поступово, день за днем. Це складний, тривалий процес, що проходить такі стадії:

  • загальна поінформованість щодо того, з ким установлюються відносини (особистість або група);
  • формування позитивного уявлення про цю особистість/групу;
  • спілкування шляхом обміну думками з виявленням подібностей і відмінностей;
  • домовленість про взаємоповагу до відмінностей та ідентичності (етнічної, соціокультурної, індивідуальної, статевої), визначення принципів та умов спілкування, співробітництва і співіснування, виявлення подібностей і розходжень;
  • формування ефективних відносин: перехід від етапу пасивності, від простого співіснування до етапу активності, спільної участі, кооперації, взаємодії.

Загальна поінформованість про те, з ким установлюються відносини, будь то окрема особистість чи соціальна група, повинна бути щонайповнішою, об'єктивною та комплексною, а вірогідність джерел інформації - найбільш високою. Упевненість у валідності інформації збільшується, якщо її джерело є первинним. Перш ніж установити стосунки з людиною, зазвичай цікавляться її віком, статтю, етнічною приналежністю, родиною, освітою, соціальним статусом, рівнем інтелекту, концептуальними й релігійними поглядами, поведінкою тощо - тим, що в підсумку становить етнічну, соціокультурну, індивідуальну та статеву ідентичність. Коли йдеться про соціальну групу, обов'язково враховується, наскільки вона велика, її тип (формальна чи неформальна), мета її утворення, норми й правила, за якими вона живе, її традиції, цінності, рівень згуртованості, сила впливу лідера, якість лідерства, соціальні процеси всередині групи, сильні та слабкі її сторони тощо. На початковому етапі варто остерігатися формування ґрунтовного враження про цю людину/групу або остаточних висновків, незалежно від джерела інформації, будь то офіційний документ, мас-медіа, інша людина, група осіб, але необхідно враховувати те, що:

  • у кожної людини існує власне сприйняття навколишнього світу, у тому числі іншої людини;
  • людина не може адекватно сприймати іншого;
  • інший може бути захищатися від спроби пізнати його;
  • інформація, передана по ланцюжку, змінюється залежно від кількості осіб, що беруть участь у її передачі. Чим довше ланцюжок, тим більшим змінам підлягають ці відомості;
  • початкова психологічна установка на враження від особистості/групи, заснована тільки на інформації з різноманітних джерел, без безпосереднього сприйняття, може породити подальші перешкоди, більше того, може стати згубною.

Найчастіше первинна інформація, будучи однобічною - або позитивною, або негативною, - призводить до формування певного погляду, тим самим чітко встановлюючи ставлення до суб'єкта. Чим повніше інформація, тим вона правдивіша, з огляду на різноманітний зміст характеристики, що включає як позитивні, так і негативні риси.

Формування позитивного уявлення про суб'єкт

Уявляти який-небудь предмет або стан - зовсім не означає дублювати, повторювати його, а означає відтворювати, ретушувати, змінювати конфігурацію. Індивідуальні й соціальні уявлення як продукт діяльності мозку суб'єктивні. Вони є відбитками предметів і явищ зовнішнього світу, що перебувають на певній відстані від нас, стають частиною нашого внутрішнього світу в результаті ближчого ознайомлення з ними.

Але щоб стати частиною нашого внутрішнього світу (індивідуального чи групового) предмет або явище вступає у співвідношення з іншими, що вже є частиною цього світу. Такі зв'язки передбачають взаємообмін певними властивостями: образ предмета складається залежно від поглядів і переконань людини/групи, а вони, у свою чергу, міняються під впливом нових «придбань».

Скільки груп, культур, класів, течій, стільки існує й уявлень. Вони, у свою чергу, перебувають у повній залежності від рівня розвитку інтелекту й культури людини/групи, від їхніх характерних якостей, ступеня поінформованості тощо.

На другому етапі розвитку духу толерантності важливо усвідомити, що індивідуальні/групові уявлення не залишаються незмінними, а отже, відчувають зовнішній вплив.

Уявлення про людину/групу піддаються змінам й стають більш прийнятними, якщо:

  • Інформація про соціальний предмет, приєднавшись до раніше отриманих знань людини чи групи. буде об'єктивною, правильною, повною й неупередженою.
  • Ознайомлення з цією інформацією буде сфокусовано на її позитивному змісті, з урахуванням подібностей і відмінностей, тим самим виключаючи умови для формування забобонів і стереотипів про людину/групу.
  • Інформація стосуватиметься конкретного аспекту соціального об'єкта (людини, групи, суспільства тощо).
  • Ставлення до людини/групи як орієнтаційний і одночасно вирішальний момент для встановлення психологічної обстановки буде висловлене ясно, конкретно, адекватно - вербальним, невербальним або паравербальним способом.

Разом з тим ефективне співробітництво або просте співіснування з людьми/групами іншої ідентичності - етнічної, статевої, індивідуальної, соціокультурної, релігійної, вимагає глибшого знання про них, чого можна досягти завдяки спілкуванню через обмін думками, які допоможуть виявити подібні й різні риси людей, що спілкуються.

Для побудови успішних стосунків варто враховувати, що:

  • Кожна особистість є такою, якою вона є, і якщо я хочу мати власну неповторну індивідуальність, то цього бажають і інші.
  • Кожна людина має права, дані їй законом, і в цьому ми рівні.
  • Інша особистість/група висуває такі ж потреби й прагнення, як й я, - бути шанованою. значимою, цінованою, користуватися довірою.
  • Будь-яка людина/група має свої сильні сторони, на які можна спертися в процесі спілкування.
  • Будь-яка людина/група піддається змінам.
  • Я для іншого є іншим - так само, як і він для мене.

У процесі спілкування виявляються особливості мислення, мови, реакцій, поведінки; традицій, звичок, ритуалів (сімейних і позасімейних); стилю спілкування; вірувань і переконань; домагань і прагнень; форм вираження внутрішнього світу. Одночасно визначаються точки дотику з іншим/іншими. На самому початку, можливо, деякі погляди на речі будуть незрозумілими, цілі - неясними, реакції - дивними, дії - підозрілими. І тільки через якийсь час, унаслідок безпосереднього спілкування з людиною/групою, вважаєш їх логічними й виправданими, але тільки за умови відсутності в них порушення норм моральності, соціальних правил і цінностей.

Установка на те, що мені не подобається, що з мого погляду є зайвим, природно, не може не викликати в іншої сторони невдоволення, протистояння, негативізм, вияв несприйняття і прагнення затвердити свою цінність будь-якими шляхами, включаючи насильницький.

Процес спілкування припускає наявність двох активних сторін, тому дуже важливий такий аспект, як уміння слухати. Чути і слухати - поняття різні, і найчастіше останнє з них ігнорується. Для формування успішних стосунків з іншими дуже важливо бути гарним слухачем. Представлені нижче вправи сприяють розвиткові в собі терпимості у стосунках і можуть бути використані не тільки на класних годинах, але й у повсякденній виховній діяльності.

Слухайте уважно

Неправильне спілкування є постійним джерелом стресу. Те, що нам найгірше дається у процесі спілкування - це вміння слухати. Щоб розвинути в собі таку здатність, не слід думати про стороннє. Спробуйте постійно бути включеним у реальність. Насамперед постарайтеся по-справжньому прислухатися до розмови, не думаючи про інші речі або про те, що вам належить сказати. Уживайте невербальні знаки спілкування, щоб підкреслити те, що ви дійсно слухаєте. Нахиліться, встановіть візуальний контакт, підтвердіть нахилом голови те, що ви слухаєте. При цьому не виявляйте нетерпіння, не відсувайтеся, не грайтесь різними предметами.

Це може здатися дивним, але ваш співрозмовник потребує й мовчання, тому дуже важливо дати йому досить часу для цього. Не поспішайте заповнити паузу, навіть якщо дуже хочеться. Іноді мовець почуває необхідність зосередитись. Надайте йому таку можливість.

Зрештою можете щось сказати, щоб допомогти співрозмовникові продовжити бесіду. Ставте відкриті питання, щоб він міг легше розкрити суть проблеми, але ніяк не закриті, які припускають відповіді «так» й «ні». При необхідності підтверджуйте те, що ви зрозуміли, тим самим підкреслюючи реальність спілкування. У будь-якому разі покажіть, що бесіда вас цікавить.

Зворотний зв'язок

Спочатку те, що ви робите, може здатись неприродним, тому необхідно постійно вправлятися, і за короткий час ви досягнете того, що вас уважатимуть гарним співрозмовником. Не слід недооцінювати невербальне спілкування. Приміром, візуальний контакт дуже важливий для того, щоб бути як гарним (або навпаки) слухачем.

Результат

Як для вас, так і для співрозмовників мистецтво слухати виключає стрес, що породжується нерозумінням і неправильним спілкуванням. Крім того, ви дозволяєте співрозмовникові відчувати свою цінність, тим самим допомагаючи йому уникнути стресу.

Повторюйте уривок

Якщо ви по-справжньому не прислухаєтесь до мови своїх партнерів, ваші шанси досягти гарного результату невеликі. У наведеній вище вправі «Слухайте уважно» ми звернулися до важливості вміння слухати, але цього недостатньо. Не завжди засоби вираження виявляються вдалими для повідомлення того, що ми насправді хочемо сказати. Якщо ми дійсно прагнемо чути, треба бути впевненим, що почуте - це саме те, що хоче сказати партнер.

Запитайте кого-небудь із друзів або колег про щось, що його цікавить, але про що ви мало знаєте. Періодично переривайте його, щоб переказати те, що ви зрозуміли. Проробляйте цю вправу багато разів протягом декількох тижнів.

Зворотний зв'язок

Відтворення почутого є головним інструментом спілкування. Без нього ми ніколи не будемо впевнені у тому, що простежили весь логічний ланцюжок розказаного нам, а це може призвести до непорозумінь, як у зіпсованому телефоні. Уживайте інші слова, не повторюючи почутого слово в слово. Цей зворотний зв'язок може стати загрозливим, будучи розціненим як критика сказаного. Якщо почуваєте, що співрозмовник починає нервуватись, можете сказати щось на зразок: «Вибачите, я сьогодні не в кращій формі, дозвольте мені переконатися, що я правильно зрозумів. Хочете...». У такому випадку провина за можливе непорозуміння належить вам, а не партнерові.

Результат

Правильне слухання - найскладніше в спілкуванні. Якщо ви слухатимете неуважно, ваше спілкування буде неуспішним, так само як і переговори. Перевірка почутого збільшує шанси на успіх.

Наївність

Ця вправа здається досить простою, але може виявитися дуже дієвою. Можливо, під час переговорів деякі аспекти, виявлені співрозмовником, вам здадуться неприпустимими. Не поспішайте відкрито відкидати їх, а використайте «наївну» реакцію, досить гідну для вихованої людини. Скажіть, що ви їх не розумієте. Визнайте свою непоінформованість і попросіть пояснити вам детальніше. Будьте готові проробити це кілька разів. Застосуйте цей метод на найближчих зборах, якщо вам здасться, що хтось із присутніх сказав щось дивне й незрозуміле.

Зворотний зв'язок

Для успішного використання цього методу варто відмовитися від зарозумілості, визнаючи, що ви не зрозуміли сказане. У реальності, всі ми частіше мали б чинити саме так. Від цього труднощів у спілкуванні стало б менше.

Коли партнер поставлений у ситуацію необхідності надати більше інформації про що-небудь, може відбутися таке: виявляються очевидні невідповідності, і, намагаючись виправдати ситуацію, партнер сам копає собі яму, з якої йому більше не вибратися, або ж у процесі дискусії з'являються нові можливості. Можливо, ситуації це не допоможе, але її прояснення відкриє нові перспективи, здатні змінити становище. Або ж повторний аналіз змусить партнера ретируватися. Навіть якщо нічого не змінилося, ви довідалися багато цінного. Трапляється, що наївна атака може розрядити обстановку. Важливо відзначити те, що навіть не приймаючи даний аспект, ви робите це мирно, визнаючи, що в цьому питанні ви не знаючі.

Результат

Під прикриттям наївності ви можете досягти багато, не вдаючись до погроз.

Похвала

Деякі з нас уміють хвалити інших, коли ті зробили щось корисне - і це прекрасно, тому що, можливо, вони вчинили б із нами так само. Постійне заохочення і схвалення перешкоджають відчуттю, що нас не цінують, яке призводить до стресу.

Але іноді вас ніхто не хвалить. Можливо, ті, хто повинен це робити, дуже зайняті чи просто не знають, як сказати комусь, що він зробив щось особливе (у такому випадку знайдіть ситуацію, коли можна було б висловити йому похвалу як стимул). Можливо, немає нікого, хто це зробив би для вас. Якщо це так, не соромтесь похвалити самого себе.

Коли вам щось удалося зробити, крикніть «ТАК!» і підтвердіть це жестом перемоги. Подумайте про ту вигоду й користь, які вам принесла ця удача, зануртеся у відчуття тріумфу, можете навіть подарувати собі що-небудь: це може бути все, що завгодно, - від плитки шоколаду або ситного обіду до приємної дрібнички.

Зворотний зв'язок

Багатьох з нас стримує думка, що ми не можемо бути об'єктивними і не повинні хвалити себе самі. Коли нікому вас похвалити, не бійтеся самі зробити це - стрес значно зменшується тоді, коли ми контролюємо ситуацію, а контроль передбачає й уміння радіти досягнутим успіхам.

Результат

Немає необхідності в більшому, ніж просто сказати собі: «Усе пройшло дуже добре» і дозволити собі широку посмішку, зате вплив цього на психічний стан дуже великий. Частіше будьте задоволені собою - знайте, що ви цього заслужили.

Домовленість про взаємоповагу

Соціальні відносини виникли одночасно з людьми, а їхня потреба в повазі - одночасно з цими відносинами. Визнання автономії особистості та її унікальностей, ставлення до неї з повагою свідчать про високий рівень культури відносин. Тільки відмінності й ідентичність (етнічна, соціокультурна, індивідуальна, статева) надають особистості унікальності й винятковості.

На цьому етапі спільно встановлюються принципи й умови спілкування, співробітництва та співіснування, відбувається виявлення подібностей і відмінностей. Важливо усвідомити, що:

  • можна й потрібно обговорювати будь-які проблеми - тільки так можна знайти шляхи їхнього розв'язання;
  • необхідно поважати соціальні цінності й основні правила співіснування/співробітництва у громаді й підкорятися їм;
  • цілісне визнання унікальності іншої людини та взаємоповага є єдиним шляхом створення мирної атмосфери;
  • прагнення підвести всіх під одну мірку і зробити їх однаковими нереальне, ірраціональне, більше того - небезпечне, оскільки допускає деперсоналізацію особистості.

Установлення ефективних відносин - перехід з пасивної фази у фазу дієвості

Зрозуміло, тільки у фазі активності дух толерантності стане складовою частиною особистості, з передбачуваною і стійкою поведінкою при спілкуванні. Ми повинні пам'ятати, що наша здатність бути толерантними матиме найбільший розвиток, застосовуючись на практиці.

Якщо терпимість з'являється в результаті виховання й має соціальний характер, то імітація, наслідування, точніше «поведінкове зараження», відіграють значну роль у цьому процесі. Левковіц, Блейк і Мутон в одній зі своїх робіт дійшли висновку, що люди переходять вулицю на червоне світло тоді, коли це робить хтось із високим соціальним статусом. Статус особистості як дуже важливий структурний компонент групи стає визначальним чинником толерантності, хоча й конформізму теж. Лідер, як відомо, - це особистість із найвищим соціальним статусом у групі. Являючи собою втілення соціальних норм і цінностей у групі, тим самим він є носієм і передавачем толерантності. Хоча й ті, що перебувають у групі на других позиціях, можуть виявити себе толерантними - через прагнення посісти місце лідера. Схильність індивідів з низьким соціальним статусом до конформізму природна, оскільки на них більше, ніж на інших, чатує небезпека виключення з групи. Низький статус не може породити нічого, крім конформізму. Більшість людей з високим статусом здобуває більший вплив, ніж більшість із низьким соціальним статусом.

Оцінка й самооцінка: чи толерантні ви до оточуючих?

1. Якщо над Вами грубо пожартували, яка Ваша реакція?

а) сприймаєте цей як жарт;

б) ображаєтеся.

2. На ваш погляд, люди, які з вами дуже добрі, роблять це, дбаючи лише про свої інтереси?

а) так;

б) ні.

3. Вас дратують люди, які об'їдаються на святі?

а) не дуже;

б) так, більше їх не запрошу.

4. Якщо приятель, що був представлений у вашій компанії, намагається стати центром вечірки, що ви про нього думаєте?

а) який нахабний;

б) ви вдячні.

5. Ваша досить нудна подруга досить часто просить піти з нею до лікаря, за покупками. Що ви відповісте на її прохання?

а) іноді можна було б сходити й самій;

б) я зайнятий(а).

6. На вечірці хтось починає описувати переваги минулих років, говорячи про застарілі ідеали, які ви вважаєте давно віджилими. Як ви відреагуєте?

а) скажете, що його/її думка образлива стосовно ваших демократичних поглядів;

б) не станете слухати й постараєтеся піти якомога швидше.

7. Як ви відреагуєте, якщо довідаєтеся, що ваша подруга викликає ревнощі дружини вашого колеги?

а) мені все одно;

б) такі припущення мене ображають.

8. Якщо ви організували гру із друзями, то прагнете:

а) щоб грали все;

б) тільки ті, хто знає гру.

9. Що ви думаєте про екстравагантних людей?

а) навмисно поводяться так;

б) відрізняються від звичайних людей.

10. Яке у вас думка про людину, що втратила роботу?

а) з кожним може статися;

б) напевно, не виконував своїх обов'язків.

11. Відвідуєте людей, ідеї, культура й стиль життя яких протилежні вашими?

а) рідко;

б) часто.

12. Чи вважаєте ви «дурістю» пропозиції тих, хто хоче врятувати наркоманів?

а) так;

б) ні.

13. Чи часто вам доводиться підвищувати голос для підтримки своєї точки зору?

а) так;

б) ні.

14. Вам подобаються новини?

а) так;

б) ні.

15. Чи згодні ви з тим, що багато людей не можуть виконувати свій обов'язок?

а) так;

б) ні.

1 а  2 б  3 а  4 б  5 б  6 б  7 а  8 а

9 б  10 а  11 б  12 б  13 а  14 а  15 б

Відповіді

Отримайте по одному балу за кожну відповідь відповідно до цієї таблиці:

Оцінка результатів

Від 10 до 15 балів. Ви обдаровані значною гнучкістю розуму і здатні розпізнати жорстоке ставлення. Тому ви поважаєте думки й учинки, що відрізняються від ваших, за умови, якщо вони не шкодять вашій волі - інакше вам доводиться тактовно втручатися. Ваше терпіння вище за середнє. Можливо, така широта поглядів обумовлена високим рівнем культури або тривалим перебуванням за кордоном. На жаль, ті, хто вас погано знає, приймають вашу толерантність за слабкість, намагаючись мати з цього вигоду.

Від 5 до 9 балів. Ви є толерантною людиною, здатною зрозуміти погляди, відмінні від ваших. Вам подобається порівнювати свої ідеї з ідеями інших. Навіть якщо ситуація дуже напружена, ви намагаєтесь не бути занадто агресивним. Але перед невихованістю й брутальністю ваше терпіння знижується, і ви не пропустите можливість сказати правду тим, хто вас зачепив.

Від 0 до 4 балів. Ви дуже прямолінійні, у вас є чіткі принципи, які ви жорстко відстоюєте навіть тоді, коли немає необхідності. Вам важко спокійно говорити з кимось, хто дотримується протилежних поглядів. Легко збуджуєтеся через дріб'язок і починаєте кричати. Яка б не була атмосфера, завжди намагаєтеся нав'язати свою точку зору, а якщо не виходить, ідете, грюкаючи дверима. Ваша поведінка рідко викликає симпатію.

Для більшої впевненості в досягненні заданої мети - створення атмосфери толерантності - можна використати той ефективний важіль, що надає підлітковий вік, а саме: молоді люди більшою мірою підкоряються судженням товаришів, ніж учителів. Таким чином, класний керівник у процесі роботи з учнями повинен виявляти обачність як генератор ідей щодо деяких явищ, подій, властивостей і винесення оцінок.

Обравши правильну тактику, класний керівник має значно більше шансів досягти успіху меншими зусиллями. Безумовно, здатність підвести групу/клас до певного висновку або підказати ідею так, щоб створилося враження, що автором є сама група/клас вимагає педагогічної майстерності, якої можна навчитися. Головними провідниками наших ідей будуть, таким чином, неформальні лідери в групі/класі і «впливові» особистості, тому що більшість їм підкориться.

Толерантність - ціннісна й поведінкова складова особистості

У контексті вищевикладеного необхідно брати до уваги здатність дитини адаптуватися до нових соціальних умов, вимог, правил. Візьмімо, наприклад, індивідів, які швидко адаптуються до поведінкових вимог будь-якого колективу. Життя доводить, що такі люди існують. Ідеться про «поведінкових акторів», які досконало грають майже будь-яку спровоковану роль... Така людина виявляє певну лабільність у відносинах і поведінці, серйозно працюючи там, де цього від неї вимагають, і погано працює в тому колективі, де працьовитість не цінується. Лабільність виявляється не тільки у праці, але й у стилі поведінки в цілому (ще в літописах говориться про лукавих людей). У житті можна зустріти й іншу категорію людей - особистостей так званої ригідної поведінки: деякі багато працюють, куди б їх не послали, найчастіше не зважаючи на те, що працьовитість і якості їхньої роботи не приносять їм ніякої вигоди, у той час як інші виявляють себе нижче своїх можливостей, скільки б їм не допомагали, незважаючи на умови, які дозволили б їм домогтися кращих результатів.

Толерантність не можна прирівнювати до конформізму. Тому в певних ситуаціях ми не будемо погоджуватися в усьому з іншими особами й, у свою чергу, зажадаємо толерантного ставлення до себе. Якщо ми почнемо з «Це добре, і ми могли б...» - конструктивна позиція, - це створює додаткові умови для встановлення толерантності. Чим більше ми відкриті й приємні у спілкуванні, навіть якщо наші зауваження повністю суперечать позиції інших, тим сутужніше їм буде нам відмовляти. Першим і найбільш важливим кроком повинен бути спокій. Лишаючись спокійними, ми підтримуємо враження своєї правоти, тим самим створюючи можливість зменшити напруження й не говорити речі, про які потім можемо пошкодувати.

Наша позиція підсилиться, якщо у своєму розпорядженні ми маємо багатий роз'яснювальний матеріал, що допоможе використати аргументи, приклади, побажання й послужить опорою для нашої точки зору. Звичайно, навіть якщо ми виявимо спокій, будемо залишатися на позитивній позиції, продовжимо твердження своєї ідеї й використаємо достатньо роз'яснювального матеріалу, це ще не означає, що ми забезпечимо собі позитивний результат, однак наші шанси на успіх істотно зростуть.

Інтолерантність несе в собі зміст антагоністичної дії і, як правило, піддає середовище стосунків цензурі етнічного, релігійного, гендерного, політичного характеру, тим самим стаючи генератором ворожнечі, нестабільності, тиску, конфліктів, ненависті. Чим більша кількість людей або соціальних груп перебуває в просторі, якому властива нетерпимість, тим сильнішими будуть наслідки. Агресивність викликає біологічні реакції боротьби або втечі, а партнери реагуватимуть так, як вони запрограмовані, - втечуть або дадуть відсіч. Утеча може виявлятись через вихід із класу або пошук нових можливостей уникнути дискусії. Відсіч може виявитись через усе, що завгодно, - від імітації агресивного ставлення до фізичного насильства.

Останніми роками все більше говориться про культуру миру, яка частково являє собою прагнення замінити в мисленні людини культ сили й домінування через толерантність і доброзичливість. Повсякденність постійно вимагає доброзичливості й толерантності від кожної людини, а найбільше - від класного керівника. Становище класного керівника ускладнюється тим, що він повинен:

  • усвідомити існування вікових відмінностей між собою й тими, кого він виховує;
  • дивитись на речі з урахуванням віку й існуючого стилю життя дітей, виключити зі свого словникового запасу вислови на зразок: «А ми в твоєму віці були...», «Ти ще занадто малий...» і т. д.;
  • припускати існування й дозволяти співіснування двох істин/реальностей - своєї й дитячої;
  • не дозволяти, щоб дитину охоплювали страх і недовіра;
  • стримувати себе;
  • розуміти походження й динаміку відмінностей;
  • поважати право кожного на відмінність та унікальність;
  • зосереджуватись на позитивних відмінностях, підкреслюючи їх;
  • передбачати, що згодом позиція й погляди дитини зміняться відповідно до вікових особливостей;
  • давати дитині впевненість у її позитивних перспективах.

Але не менш складним виявляється розмежування між толерантністю, конформізмом і потуранням. Які припустимі межі толерантності? Ясно одне: на це питання кожен класний керівник запропонує різні відповіді, залежно від конкретного випадку. У певній ситуації істина повинна бути прийнята з терпимістю й навіть заохочена (наприклад, учні протестують проти авторитарного стилю вчителя), тому що за цих обставин істина співвідноситься з добром і призводить до позитивних змін. В іншому випадку до істини неможливо ставитися з терпимістю, оскільки вона корелює зі злом, тобто є аморальною (наприклад: випадок Павлика Морозова, доноси на колег тощо).

Важливо зробити так, щоб ситуація змінилася на краще з виховної точки зору, а це означає, що за допомогою виховання учні набуватимуть погляди, позиції, сформують упевненість у можливості вплинути на хід подій і, таким чином, зміняться на краще. З іншого боку, сама ситуація, змінюючись на краще, створює інші умови, сприятливі для соціального життя групи. Будь-які зміни обставин неминуче призведуть до соціальних змін, і навпаки.

План роботи класного керівника вносить деякі пропозиції, що вимагають від нього багато розуміння й терпимості. У цьому зв'язку дуже показовими є ті, що стосуються моди.

Нижченаведений матеріал досить змістовний для досягнення специфічних цілей у кожному класі школи.

Мода та її складові

Мода є феноменом, що реалізується за допомогою механізму наслідування й колективного мислення. Кожне суспільство імітує як старі власні моделі (що відбулося в Республіці Молдова на початку 90-х років, коли жінки прагнули повернутися до стародавніх бабусиних шалей з бахромою, а чоловіки почали носити шапки з овчини), так і сучасні, стильні. У першому випадку це пов'язане зі звичаями, що є тривалішим і глибиннішим процесом, а в другому - з модою, що має поверховий і нетривалий характер.

Слово «мода» походить від латинського слова «modus», що означає «манера, вид». Існує безліч визначень моди, наприклад:

  • Сукупність смаків або звичок, які переважають у певний момент у певному соціальному середовищі, стосуються способу одягатись і відповідають смаку;
  • Сукупність ціннісних відношень і звичок, феномен транзитності культури, що переважно стосується повсякденної естетики, завдяки якій визначається цінність якоїсь нової форми одягу, поведінки і заперечуються цінності, що відповідають старішим формам;
  • Сукупність поведінкових моделей і думок, до яких те чи інше культурне середовище виявляє свою тимчасову перевагу у певній практиці соціального життя (одяг, зачіска, харчування, читання).

Мода є тимчасовим і мінливим феноменом, що відчувається не тільки в одязі й музиці, але й у танцях, дизайні приміщень, макіяжі, стандартах краси тощо. Зміни у сфері моди відбуваються іноді швидше, іноді повільніше. Інша характеристика моди - її циклічність і коливальний характер. Через певні проміжки часу переваги у сфері моди мають тенденцію повторюватися. Це найбільше помітно в одязі. У моді бувають довгі спідниці, потім короткі, потім знову повертається мода на довгі і т. д.

Згодом було помічено, що жінки більше піддані впливу моди, через що оцінюються чоловіками з певним гумором або занепокоєнням, тоді як чоловіки обачніші і стійкіші до змін, а отже, менше підлягають віянням моди, тому вважається, що вони більш консервативні.

Останнім часом відчувається тенденція все менше дотримуватись моди. Переваги диктуються бажанням людей підкреслити свою особистісну цінність, індивідуальність. Кожна людина має власний стиль самовираження. Наявність індивідуального стилю виправдується молоддю тим, що він відрізняє їх від інших, що це зручно, практично й т. д.

Частіше й частіше з'являються вільні спонтанні групи з єдиним стилем одягу, поведінки, мови, зачісок, музики, танців і т. д., наприклад: велика кількість металевих прикрас, шкіра, сонячні окуляри, довгі чоботи, майки (для рокерів); кросівки, довгі майки, широкі штани у хлопців, колготки в дівчат, бермуди, шапка або хустка, браслети, ланцюги, короткі стрижки у хлопців, якомога більш незвичайно зібране волосся в дівчат (для хіпі).

Ще одна характеристика моди - це забаганка. Вона найхарактерніша для підлітків і може бути оцінена як екстравагантне бажання, що діє відповідно до настрою, якого з упертістю дотримуються. Забаганки короткочасні. Трапляється, що з них народжується мода. Головною умовою для такої зміни є наявність елементу новизни. Найсильніший мотиваційний компонент у підлітків полягає в комбінації між бажанням привернути увагу, затвердити свою самостійність перед дорослими, бажанням підкреслити свою індивідуальність і потребою бути визнаними в групі однолітків. Це період неприродного опору - якщо не відчуження - стосовно контролю батьків, учителів, період бажання бути схожими на своїх однолітків.

Але час від часу стають помітнішими деякі яскравіші, виразніші і глибші феномени, ніж прості забаганки, - фанатизм (групи шанувальників Елвіса Преслі, Майкла Джексона, «Бітлз», Володимира Висоцького, Віктора Цоя, Брітні Спірс, Леді Ді, «Тату», Емінема), ігри (лист за пірамідою, лист за схемою, манія телефонного переслідування). Іноді ці феномени рухають величезними масами людей, учинки яких за певних умов можуть бути непередбачуваними.

У 90-х роках «майкломанія» домінувала в усьому світі, провокуючи в концертних залах і на стадіонах колективні істерики. Молоді люди надягали такі само штани, як в обожнюваної суперзірки, носили чорний одяг із блискучими застібками, волосся покривали гелем, випускаючи пасма з-під капелюхів.

Тенденція до самовираження в середовищі підлітків і молоді проявляється дуже яскраво. Тому педагоги у своїй діяльності повинні враховувати, що спілкування з учнями певного віку вимагає певної частки толерантності.

Розмови на теми їхніх уподобань можна порівняти із прогулянкою мінним полем: один неправильний рух - і може статися вибух. Класний керівник ставить учня перед очікуваннями й вимогами соціального середовища. З одного боку - людина зі своїми потребами й перевагами, а з іншого боку - середовище зі своїми умовами. Досить складно зберегти рівновагу між бажаннями людини й вимогами соціуму. Якщо юридичні заборони не викликають сумнівів щодо їхньої толерантності, то як ми маємо поводитись, якщо були порушені правила? Недотримання цих правил, найчастіше неписаних, але сформульованих людьми, не припустиме.

Як нам поводитись, якщо учень порушив статут школи? у чому виявляється наша толерантність у цьому випадку?

Правило № 1: Поважаю його і показую це.

Правило № 2: Усвідомлюю право учня забути, помилитися, інакше дивитись на речі або пояснити своє поведінку.

Правило № 3: Уважно слухаю його й намагаюся зрозуміти.

Правило № 4: Відмовляюся підкорити його собі шляхом насильницького тиску.

Разом з тим необхідно враховувати освітні цілі й відповідальність за поведінку учня, в тому числі й дотримання статуту. Не в останню чергу потрібно звертати увагу й на частоту порушень, з'ясовуючи їхні мотиви. Якщо вони трапляються неодноразово, можна виключити можливість збігу й ужити адекватних заходів. Порушення, що лишилися без покарання, згодом стають основою поведінки. Ставитись до них толерантно не значить не помічати їх. Реакція - це природний рефлекс на стимуляцію, але реакція не повинна бути презирством і ненавистю, не повинна провокувати конфлікт і протистояння.

Особливе значення в роботі педагога має його вміння переконати учня у важливості соціальних цінностей, норм і правил, заохочувати його до їх дотримання.

Що стосується, наприклад, ставлення до зовнішнього вигляду (уразливе місце підлітків і молоді), не можна ігнорувати вимоги, що стосуються цього аспекту. Для кожного випадку існують різні вимоги до зовнішнього вигляду: святкова вечеря, прийом гостей, робота/школа, спорт, відпочинок на природі тощо. Зустрічають по одежі, вона виражає, хто ми є: дама зі смаком не носить занадто яскраві кольори, з огляду на певні естетичні правила; оголення тіла та грудей характерне для злиденних верств населення, тоді як вищий клас розцінює це як вульгарність.

Толерантність - необхідна умова для налагодження і підтримки стосунків

Успіх будь-якого процесу, у тому числі виховного, залежить від об'єктивного оцінювання дійсності, вміння правильно ставити цілі, планувати, реалізувати, координувати, постійно аналізувати й оцінювати дійсність, створювати дієве багатостороннє виховне партнерство.

У вихованні толерантності важливо виявити елементи нетерпимості, що виявляються як у суспільстві, так і в школі - його відображенні.

Для того, щоб виявити, чи є характерною для школи, класу, групи інтолерантна поведінка, можна використати індикатори інтолерантності («симптоми нетолерантності»), сформульовані Б. Реардон у збірнику «Толерантність - двері, відчинені світові».

Названі симптоми подані у формі характеристик соціальної поведінки. Педагоги можуть використати ці показники для проведення бесід з учнями, допомагаючи їм усвідомити мотиви та ймовірні наслідки поведінки деяких осіб, котрі навіть не підозрюють про дійсну сутність своїх учинків. Ці проблеми можна обговорити на класних годинах, надаючи дітям можливість подумати про ймовірні наслідки своїх учинків і орієнтуючи їх на необхідність прийняття відповідальності за них.

З перших днів роботи з новим класом рекомендується проводити спостереження відносно ймовірного прояву інтолерантності серед дітей. Одночасно педагог має вловити та оперативно оцінити відповідні симптоми, реагуючи тактовно й уміло, щоби змусити дітей аналізувати, робити висновки, формувати в себе певні навички. При виявленні симптомів інтолерантності доцільніше не критикувати учня перед усім класом, але й не виявляти особливої симпатії до жертви. Розумніше й ефективніше використати відповідну ситуацію для «дослідження випадку» у рамках класної години, щоб учні усвідомили сутність і сформулювали висновки, не відчуваючи себе безпосередніми винуватцями того, що сталося. Якщо педагог спрямує свій виховний вплив на викорінення відповідної поведінки і недопущення її наслідків, а не на виявлення винуватого й жертви, то тоді предметом обговорення стане проблема взаємовідносин, а не конкретні особистості, дотичні до цього.

Використовуючи різноманітні прийоми, педагог має залучити учнів до вивчення запропонованої проблемної ситуації, до прогнозування ймовірних наслідків поведінки її учасників, до певного впливу, який вони чинитимуть на окремих учнів і на клас у цілому. Для уточнення викликаних реакцій можна адресувати додаткові запитання такого типу: Як варто поводитись, коли у класі виникають подібні ситуації? Що може змінити ситуацію? Хто міг би дати цінну пораду, сприяти встановленню у класі толерантної атмосфери? Необхідно допомогти винуватцям і жертвам інтолерантності чи насильства відчути свою відповідальність і покращити свої стосунки. Можна залучити дітей до вправи із розв'язання конфліктів та примирення. Темами для обговорення можуть бути й окремі характеристики класу з толерантної поведінки. Вони також знадобляться для визначення того, чи просунувся клас на шляху до толерантності, щоб намітити нові виховні цілі.

Повага гідності і цілісності особистості є одночасно обов'язком і найвищою цінністю толерантного суспільства, яке складається з мирних громад. Відсутність поваги до гідності і цілісності особистості призводить до виникнення расизму, статевої дискримінації, етноцентризму, які породжують політику геноциду. У підлітковому середовищі інтолерантність виявляється найчастіше у вигляді жартів, принижень, образ.

Наведемо перелік симптомів, які дозволяють ідентифікувати поведінку жертви, а також елементів, що свідчать про ймовірний випадок образи. Ці симптоми запропоновані Х. Сугимурою, педагогом однієї з середніх шкіл Токіо.

Поведінка (жертви):

  • найчастіше лишається наодинці;
  • здається нездатною приєднатися до ігор однокласників;
  • часто плаче, особливо лишаючись наодинці;
  • часто забуває приносити до школи необхідне приладдя;
  • виявляє меншу цікавість до навчання, ніж раніше;
  • приносить до школи гроші і цінні речі;
  • часто запізнюється на уроки;
  • частіше відвідує медпункт;
  • вередує, не бажаючи йти до школи;
  • змушена носити книжки і портфелі інших дітей;
  • змушена виконувати доручення інших дітей;
  • поводить себе однаково до всіх членів групи ініціаторів приниження.

Оточення (жертви):

  • постійно оточена групою (зазвичай ініціаторами приниження);
  • проігнорована всіма чи більшістю однокласників;
  • постійно піддається насмішкам;
  • при появі у класі над нею жартують;
  • виявляє образливі слова, написані на свою адресу на дошці чи стінах;
  • фізично відсторонена, сидить окремо від інших;
  • наражається на фізичні напади.

Зовнішній вигляд та індивідуальна поведінка (жертви):

  • її одяг може бути рваним чи зі слідами взуття, з відірваними ґудзиками і кишенями;
  • часто не має шкільного приладдя, портфель у поганому стані, підручники розмальовані;
  • стілець і парта мають принизливі знаки;
  • особисті речі зіпсовані;
  • має при собі значну суму грошей;
  • має синці на тілі, бліде обличчя, спухлі від безсоння очі;
  • уранці часто скаржиться на здоров'я, щоб не йти до школи;
  • плаче уві сні;
  • має сумний вигляд, відсторонений погляд;
  • уникає прямого погляду і часто хоче здаватися веселою.

Щоб допомогти жертві й дати авторам злих насмішок зрозуміти всю серйозність наслідків їхніх учинків, педагоги мають звернути особливу увагу на всі перераховані ознаки. При цьому вони потребують допомоги з боку батьків. З моменту виявлення ознак відповідного стану педагог може побудувати на цих симптомах комплекс заходів з виховання толерантності та взаємоповаги.

Педагог не може не звернути увагу на делікатні ситуації, які потребують уміння й такту не лише в інтересах учня-жертви, але і в інтересах ініціаторів злих насмішок, а також учнів усього класу. Дії педагогів мають бути спрямовані на полегшення страждань жертви і повернення ініціаторів кепкувань на шлях примирення, бо підлітки, кепкуючи над іншими, легко можуть стати дорослими, котрі схвалюють інтолерантність і несправедливість у своїх громадах.

У ситуаціях злого жарту, кепкування, приниження виявляється певна структура стосунків, яка допомагає учням розпізнати моральний аспект своїх учинків. Цю структуру можна уявити як декілька концентричних кіл, у центрі яких знаходяться конфліктуючі сторони - «агресор(и)» і «жертва». Перше коло, розташоване ближче до ядра, складається із глядачів, котрі розважаються, спостерігаючи за ситуацією, підбадьорюючи цим ініціаторів та ще більше ізолюючи жертву. Друге коло складається зі спостерігачів, котрі співчувають жертві, але намагаються не втручатися. Найвіддаленіше від ядра коло складається з педагогів та батьків, котрі можуть знати, а можуть і не знати про ситуацію. У структурі стосунків вони мають найвищий авторитет, владу, силу й відповідальність. У Додатку 3 наводяться деякі поради стосовно попередження кепкувань у школі.

У шкільному віці дуже важливо навчити дітей розуміння того, що провідні принципи толерантності (людська різноманітність як чинник духовного збагачення; конфлікти - нормальний процес, але їх треба розв'язувати конструктивно; соціальна відповідальність, здатність людей розмірковувати й приймати особисті та громадські рішення відповідно до етичних норм) невід'ємні від демократії.

Викладені нижче види діяльності спрямовані на розвиток у дітей здатності зрозуміти й застосувати ці три фундаментальних принципи.

Дерево життя - побудова й аналіз власного генеалогічного дерева, написання міні-есе «Із родинної скарбниці».

Альбом з фото - презентація деяких фото із родинного альбому, опис ролі певної особи в історії родини.

Лист другові - написання листів, адресованих особам іншого (етнічного, релігійного) походження, які містять інформацію про особливості автора (етнічну, релігійну, громадянську, особистісну ідентичність).

Духовна скарбниця - ідентифікація загальнолюдських цінностей у фольклорі, традиціях та звичаях різних народів.

Люди і долі - життєві моделі, варті наслідування.

Неможливо, щоб інтолерантному педагогові вдалося виховати учнів у дусі толерантності. Та існує дуже мало людей, які не виявляють інтолерантність у певних ситуаціях, хай то буде проста нетерпимість чи навіть істотне відхилення поведінки, здатне зачепити самолюбство чи особисту гідність людини. Більшості педагогів властива інтолерантність. Ураховуючи той факт, що її прояви можуть зчинити негативний вплив на учнів, педагогам варто бути дуже уважними й вимогливими до власної поведінки, стримуючи свої емоції і виявляючи емоційну мудрість.

Емоційна мудрість полягає в умінні людини розуміти та ефективно керувати не тільки власними емоціями, але й емоціями оточення як у професійному, так і в особистому житті. Фахівці вважають, що наразі відзначається тенденція до зниження коефіцієнту емоційної мудрості від покоління до покоління. Тому дуже важливо, щоб педагоги засвоїли навички осягнення емоцій, адекватно і своєчасно застосовуючи їх у вихованні учнів.

Осягнення емоцій передбачає наявність таких чинників:

Самопізнання

  • Ідентифікація емоцій: встановлення та визначення власних емоцій і почуттів.
  • особиста відповідальність: визнання та розуміння свого обов'язку співвідносити власну поведінку з вимогами, етики, безпеки і закону.
  • Визнання сильних сторін: ідентифікація та розвиток власних сил і позитивних якостей.

Турбота про інших

  • Прийняття чужої точки зору: ідентифікація та розуміння думок і почуттів інших.
  • Прийняття розмаїтості: розуміння того, що індивідуальні і групові відмінності доповнюють одне одного і роблять наш світ цікавішим.
  • Вияв поваги до інших: віра в те, що інші заслуговують на добре і співчутливе ставлення; мотивація для загальної користі.

Відповідальність у прийнятті рішень

  • Опанування почуттями: контроль і керування почуттями йемоціями так, щоб це допомагало в різноманітних ситуаціях.
  • Аналіз ситуацій: адекватне сприйняття ситуацій, у яких необхідно приймати рішення й оцінювати чинники, здатні вплинути на реакцію людини.
  • Постановка цілей: визначення короткотермінових і довготермінових цілей та зусилля, спрямовані на їхнє досягнення.
  • Розв'язання проблем: розробка, впровадження й оцінювання розв'язань відповідних проблем.

Особиста ефективність

  • Спілкування: використання вербального і невербального способів спілкування для висловлювання і підтримки позитивного й ефективного обміну досвідом.
  • Налагодження стосунків: встановлення і підтримання міцних міжособистісних стосунків, що приносять задоволення.
  • Переговори: досягнення прийнятних рішень для всіх залучених сторін, враховуючи їхні потреби.
  • Відмова: чітке і тверде рішення не дотримуватись небажаних, неетичних, протизаконних, небезпечних для людей моделей поведінки.
  • Пошук допомоги: ідентифікація потреби, навички знаходження відповідних джерел допомоги і підтримки.

Одним із принципів реформи освіти є принцип демократизації, котрий передбачає не лише засвоєння і застосування інтерактивних технологій навчання, але і встановлення міжособистісних стосунків, заснованих на повазі до особистої гідності. Ефективність виховного процесу в освітніх закладах великою мірою залежить від якості стосунків учитель - учень - учитель, так і учитель - учитель, учень - учень. Педагогічний колектив може бути групою підтримки, що допомагає кожному жити за принципами толерантності, заснованої на повазі до колег та учнів. За необхідності можуть бути застосовані ті критерії виявлення інтолерантності, що використовуються у випадку вивчення цього феномену в учнівському колективі (Додаток 1). Навіть якщо толерантність на стає загальним правилом поведінки всього педагогічного колективу, усе-таки в кожному навчальному закладі може створитися ініціативна група з кількох учителів, які сприяли б реалізації виховання в дусі толерантності.

Додаток 1

Деякі показники інтолерантності й запитання, що допоможуть її виявити

Щоб з'ясувати, чи існує в колективі атмосфера інтолерантності, необхідно звернути увагу на такі ознаки:

Мова - чи дають учні одне одному образливі прізвиська, чи використовують принизливі слова й вислови, наприклад, расистського чи дискримінаційного змісту, у спілкуванні між собою? Чи позначені такими словами місця поблизу школи, її приміщення, підручники тощо.

Стереотипи - чи висловлюють учні негативні судження про расові чи етнічні групи, осіб з фізичними обмеженнями, літніх людей? Чи розповідають жарти расового змісту, чи малюють стереотипні карикатури?

Кепкування - чи прагнуть учні залякати інших, звертаючи увагу на особистісні характеристики, помилки, умови життя їхньої сім'ї чи друзів?

Забобони - чи вважають учні, що люди іншої раси, етнічної, релігійної чи соціальної групи є менш здібними? Чи вважають вони неприпустимим спілкування з людьми іншої віри, чи вважають їхні переконання ненормальними? Чи можуть расизм, статева дискримінація, етноцентризм загостритися у фазі утвердження їхньої особистості в підлітковому віці?

«Козел відпущення» - чи існують в учнівському колективі тенденції звалювати на одну чи кількох людей провину за інциденти, погану поведінку, сварки, поразки у змаганнях? Чи звинувачується в таких випадках один учень, чи невелика група? У таких випадках важливо стимулювати роздуми над особистою й соціальною відповідальністю - невід'ємною частиною виховання в дусі демократії.

Дискримінація - чи уникають учні деяких однокласників, не сприймають їх як партнерів чи членів своїх груп, перешкоджають їхній участі в класних і шкільних заходах? Обумовлена така поведінка гендерною, релігійною, етнічною приналежністю чи особистісними якостями?

Остракізм, цькування - чи спостерігаються періоди, коли учні не спілкуються з одним чи кількома колегами або не дозволяють їм брати участь у своїй діяльності? Наскільки тривалі такі періоди? Остракізм є частим явищем у середовищі підлітків різних культур. Він болісно переживається тими, кого переслідують, і дуже негативно позначається на чутті толерантності тих, хто його практикує. Такі ситуації вимагають від педагога багато зусиль. Будь-яке втручання має бути обережним і тактовним. Педагог має зрозуміти предмет цькування. Можливо, це реакція на неповагу до колективних цінностей, котра часом підтримується педколективом.

Виснажливе переслідування - чи прагнуть деякі учні систематично ображати інших неприємними написами, карикатурами на партах, підручниках, намагаючись примусити жертву дотримуватись правил групи чи відсторонитись? Виявляється це як жарт чи як акт приниження?

Наруга або приниження - чи залишають деякі учні написи чи карикатури на речах інших? Чи виявляють своє задоволення, коли принижують їх? Чи жартують з приводу віри, одягу, звичаїв інших? Чи поводять себе так у присутності дорослих, у публічних місцях?

Жарти - чи намагаються деякі учні наводити страх на молодших, слабших, чи змушують робити те саме інших учнів?

Вигнання - чи були деякі учні некоректно вигнані з гуртка, клубу, робочої групи? Чи був хтось невиправдано виключений зі школи?

Виключення - чи буває, що деякі учні систематично не допускаються до участі в іграх, клубах, позашкільній діяльності? Чи пояснюють свою поведінку учні, які ізолюють інших? Чи поводяться вони з жертвами як із чужинцями?

Сегрегація - чи існує серед учнів тенденція групуватися за расовим, релігійним, етнічним, статевим, соціальним, матеріальним чи іншими критеріями й підтримувати більшість соціальних стосунків у рамках цих груп? Чи є на чолі таких груп певні лідери, які заохочують сегрегацію й антагонізм?

Репресії - чи буває так, що шляхом застосування сили з боку одного чи кількох учнів деяким колегам не дозволяють брати участь в обговоренні чи висловлюватись з приводу соціальних стосунків з однолітками? Чи насміхаються над їхньою думкою?

Розправа - чи траплялись випадки нападу або поранення одних учнів іншими? Чи часто відбуваються фізичні протистояння? Чи відбуваються такі протистояння з причини приналежності учнів до різних груп, клубів, асоціацій, банд?

Аналіз наслідків насильства й демонстрація учням найбільш ефективних і реальних шляхів мирного розв'язання конфліктів сприятиме викоріненню феномену інтолерантності.

Додаток 2

Деякі показники толерантної поведінки

Мова - учні не вживають образи стосовно один одного. Вони припускають спілкування іншими мовами й поважливо ставляться до іншомовних, виявляють увагу до тих, хто лише починає вивчення офіційної мови навчального закладу.

Умови в класі - рівні для всіх. Усім дітям відкритий доступ до всіх уроків та позашкільної діяльності. Кожен прагне сприяти створенню сприятливого навчального клімату.

Соціальні стосунки - вчителі й учні поважливо й доброзичливо спілкуються одне з одним, учні поважливо спілкуються між собою.

Прийняття рішень - при прийнятті будь-якого рішення враховується думка кожного. Із дорослішанням учням надається можливість дискутувати, приймати рішення стосовно зростаючого обсягу питань, котрі становлять для них інтерес. У шкільному середовищі учні накопичують демократичний досвід.

Стосунки більшість - меншість - учителі й учні з повагою ставлять ся до учнів з певних культурних, релігійних, етнічних чи мовних груп. Учні мають можливість ознайомитись із традиціями цих меншин. Шкільна програма передбачає вивчення досвіду й думки меншин.

Знаменні події - незалежно від статі й приналежності до культурних, релігійних, етнічних чи мовних груп, учні рівноправно беруть участь у традиційних шкільних чи місцевих святах, урочистостях.

Культурні свята й заходи - в навчальному закладі відзнаються традиційні свята культурних груп, представлених у колективі, школа бере участь у їх святкуванні.

Релігійний аспект - поважаються релігійні переконання всіх дітей. Вони мають можливість розкрити друзям суть своєї віри й релігійної практики.

Співробітництво між групами - дуже поширена практика інтерактивного навчання й роботи в малих групах. Викладачі слідкують за тим, щоб у таких групах була представлена більшість культурних та інших меншин.

Вважається, що в групах, де спостерігається більшість із названих ознак, стосунки є толерантними.

Додаток 3

Деякі пропозиції щодо попередження кепкувань у школі

  • Бути пильними, щоб якомога раніше виявити випадки кепкувань.
  • Співробітничати з іншими викладачами з метою виявлення шляхів подолання ситуації та завчасного застосування найефективніших із них.
  • Заохочувати міжособистісні стосунки між учителями й учнями, засновані на співробітництві й солідарності.
  • Підкреслювати важливість людської гідності та прищеплювати учням розуміння прав людини й повагу до них.
  • Стимулювати учнів до усвідомлення природи й наслідків насильства й залякування.
  • Допомагати учням усвідомити поняття ненасильства й необхідність вироблення якостей відповідної поведінки, стимулювати їх інтенсифікацію.
  • Формувати навички розв'язання проблем і трансформації конфліктних ситуацій.
  • Консолідувати стосунки між викладачами й батьками, навчальним закладом і громадою, бо такі кепкування не є особистою проблемою, а стосуються інтересів усього суспільства.

Розробка виховної години

Тема: Ввічливість - доброта, повага й людяність.

Час - 45 хв.

Основна мета:

Учні зможуть: виявляти навички етичної поведінки.

Операційні цілі:

Учні зможуть:

  • тлумачити значення ключових термінів: ввічливість, доброта, повага, людяність, толерантність;
  • формулювати висновки, що стосуються важливості прийняття відмінностей для формування етичної поведінки;
  • визначати співвідношення ключових термінів з духом толерантності;
  • визначати рівень проявів толерантності у відповідному класі;
  • розробляти тактику побудови етичної поведінки, заснованої на толерантності.

Навчальні технології: відкриття, керована дискусія, дидактична гра, колективна скульптура-пантоміма, рольова гра, аналіз ситуації, роздум, робота у великих групах, робота в малих групах, робота в парах, індивідуальна робота.

Обладнання: роздаткові картки, плакати.

Перебіг заняття

Мотивація:

  • Звукове тло - лірична інструментальна музика.
  • Викладач пропонує учням висловити своє розуміння вислову Сервантеса «Ніщо не коштує так дешево й не ціниться так дорого, як ввічливість».

Актуалізація:

  • Оголошення теми: «Ввічливість - доброта, повага й людяність».
  • Оголошення цілей.
  • Роз'яснення ключових термінів (робота в 5-ти групах з метою обговорення термінів, розробка спільного визначення й запис його на плакаті, порівняння цього визначення із визначенням тлумачного словника).

Основна частина:

  • Гра «Витинанка». Умова: всі вказівки виконуються відразу, без додаткових пояснень. Учням пропонується дотримуватись однакових інструкцій, працюючи з однаковими аркушами паперу. «Розділити аркуш на 4 частини, зрізати правий верхній кут, скласти фігуру навпіл, закруглити ножицями гострий кут, скласти фігуру навпіл, відрізати прямий кут, розгорнути аркуш, розглянути отриману фігуру. З чим вона асоціюється? Чому отримані витинанки відрізняються, усі ж виконували однакові інструкції?».
  • Коротко сформулюйте висновок з цієї вправи, розкрийте її сенс.

Зауваження для викладача: витинанки, отримані в результаті вправи, вийшли різними, бо всі ми різні. Кожне вимовлене слово по-різному сприймається і пробуджує в нас різноманітні емоції й реакції. Від того, що витинанки неоднакові, загальна картина лише виграє - вона стає різноманітнішою й видовищнішою. Так само різняться люди - зовнішністю (раса, шкіра, стать, вік, фігура тощо) і внутрішнім світом (характер, світогляд, віра, політичні погляди, культура, освіта тощо). Доброта, ввічливість, людяність, як і інші якості, більше чи менше притаманні кожній людині. Відмінності, що існують між людьми, є предметом особистісного збагачення кожного з нас. Якість суспільства залежить від того, як уживаються одне з одним люди, які його складають, від того, наскільки вони сприймають одне одного, навчаються одне в одного і підтримують одне одного заради спільної мети - безперервного покращення матеріального й морального комфорту кожного.

Робота в малих групах. Учні об'єднуються в 4 групи, кожна з яких отримує завдання:

  • Визначити позитивні сторони толерантності.
  • Дати короткий опис толерантної людини.
  • Представити ситуацію прояву нетерпимості, що відбулася в їхньому класі.
  • Знайти кілька причин нетерпимості й описати наслідки її прояву.

Результати мають бути представлені нетрадиційним способом: інсценівкою, символічними малюнками, пантомімою, колективною скульптурою.

Робота в парах. Учням роздаються аркуші з переліком ознак нетерпимості (Додаток 1) і пропонується визначити, якою мірою кожен з показників притаманний їхньому класові, оцінюючи індикатори за такою шкалою: 1 бал (ні, ніколи), 2 бали (рідко), 3 бали (часто), 4 бали (так, постійно). Ведучий посередник підраховує суму балів і показує на імпровізованому термометрі «температуру» нетерпимості в колективі.

Педагог пропонує учням розробити шляхи подолання інтолерантності, щоб клас став толерантним і комфортабельним для всіх середовищем. Пропозиції записуються на плакаті таким чином, щоб з них склався Кодекс етичної поведінки для конкретного класу.

У колективі толерантність складається із здатності кожного бути толерантним. Далі пропонується вправа, заснована на відвертості (тест «Чи толерантні ви до оточуючих?»)1. Результати не оголошуються, мета вправи - у визначенні кожним учнем власної здатності бути толерантними. Важливо правильно оцінити ситуацію, зуміти передбачати наслідки деяких слів, висловів, учинків, побажати змінитися.

Закріплення матеріалу:

  • Перерахуйте якості, необхідні для спільного проживання.
  • Зробіть висновки з приводу співвідношення «дух терпимості / етична поведінка».

Перевірка досягнення мети.

Розробка виховної години

Тема: Ефективне спілкування.

Ключові цілі:

Учні зможуть висловити власними словами співвідношення між етикетом, етичної поведінкою, культурою і рівнем освіти.

Операційні стилі:

Учні зможуть:

  • пояснити зміст таких слів і висловів, як етикет, етична поведінка, культура, рівень виховання;
  • аналізувати відмінність між цими поняттями;
  • визначити роль толерантності для запровадження в життя таких понять, як етикет, етична поведінка, культура, рівень виховання;
  • сформулювати висновки стосовно співвідношення: етична поведінка / межі толерантності;
  • розмежувати поняття толерантність і терпіння.

Навчальні технології: керована дискусія, робота в малих групах.

Перебіг заняття

Мотивація:

  • Учням пропонується прослухати «підбірку новин», розроблену Центром інформування та документування з прав дитини (Картка 1).
  • Учитель пропонує сформулювати загальний зміст усіх прочитаних новин. У керованій дискусії вчитель приводить учнів до розуміння того, що причиною всіх змальованих випадків є нетерпимість одних до етнічної, релігійної і т. ін. приналежності інших членів суспільства.

Актуалізація:

  • Оголошується тема та цілі уроку.
  • Учням пропонується поділитися власним розумінням термінів терпимість, толерантність. Учитель узагальнює висловлювання учнів і формулює визначення поняття толерантність як терпиме, із розумінням ставлення до чогось (недозволеного) або когось (котрому не симпатизуєш); підкреслює, що толерантність передбачає не лише повагу людської гідності, визнання рівності у правах людей незалежно від раси, походження, етнічної приналежності, віри, віку, виду діяльності, політичних поглядів, але й відмову від силового чи іншого насильницького впливу, розвиток у собі якості ненав'язування іншим своєї точки зору. Учитель має наполягати на важливості толерантності як часто єдиної можливості запобігти конфліктній ситуації, пояснює змістову відмінність слова терпіння, що має значення «здатність людини витримувати фізичний чи моральний біль у результаті словесної чи фізичної агресії з боку іншої людини» від слова толерантність.

Робота в малих групах. Формуються робочі групи з використанням будь-якої технології об'єднання.

  • Учням пропонується познайомитись із текстом (Картка 2), відзначаючи співвідношення толерантність / етична поведінка.
  • Протягом 5-ти хвилин групи мають визначити причини інтолерантності та її тип, відзначаючи учасників проблемних ситуацій, описаних у Картці 2.

Закріплення матеріалу:

Кожна з груп учнів виконує те саме завдання - ознайомлення з цитатою із священних книг кількох найпоширеніших релігій (Картка 3) і коротка передача їхньої суті. Висновки груп узагальнюються формулюванням золотого правила («Не чини з іншими так, як не хотів би, щоб чинили з тобою»), яке складає спільну етичну підвалину всіх релігійних канонів, моральних норм, правил, національних і міжнародних законів (Загальна декларація прав людини, Європейська конвенція з прав людини, конвенція з прав дитини тощо).

Перевірка досягнення мети.

Картка 1

Реальні випадки, що відбувалися в деяких школах світу

Через постійні наклепи з боку учнів учитель змушений був відмовитись від викладацької діяльності.

Учитель принижував учнів з низькою успішністю.

Учитель заклеїв скотчем рота восьмирічному учневі за використання ненормативної лексики.

Учень був покараний тим, що його змусили 20 сторінок писати: «Я не повинен сміятись у школі».

Директор школи заборонив присутність на заняттях учнів неформальної зовнішності (одягнутих у спортивні костюми, з оголеними частинами тіла, екстравагантними зачісками тощо). Одного разу він відрізав перев'язаний стрічкою «хвостик» учневі, котрий не хотів змінити свою зачіску.

Одного із грудневих днів учня було покарано за те, що користувався вчительським туалетом. Туалети учнів знаходилися надворі й не опалювались.

Картка 2

Учні початкової школи заходять до класу після перерви. Учитель запитує Алісу: «Що ти робила на перерві?». Аліса відповідає: «Гралася на подвір'ї». Учитель: «Гаразд. Підійди до дошки, і, якщо правильно напишеш слово «подвір'я», отримаєш додатковий бал». Аліса підходить до дошки й отримує додатковий бал.

Потім учитель запитує те ж саме в Давида, котрий відповідає: «На перерві я грав з Алісою». Учитель: «Дуже добре. Якщо правильно напишеш слово «перерва», теж отримаєш додатковий бал». Давид успішно виконує завдання.

Після цього вчитель просить Ахмеда розповісти, що він робив. Ахмед: «Я хотів погратися з Давидом та Алісою, але вони кидали в мене каміння». Учитель запитує: «Каміння? Це необґрунтована расова дискримінація. Якщо безпомилково напишеш «необґрунтована расова дискримінація», отримаєш додатковий бал».

Картка 3

Етика людських стосунків у різних релігіях

Буддизм

Кожен має п'ять можливостей відповідати потребам своїх друзів і знайомих: щедрість, ввічливість, товариськість, ставлення до них, як до себе, і цілісність (лишатися вірним своїм словам в усіх справах).

Конфуціанство

Не чини з іншими так, як не хотів би, щоб чинили з тобою.

Християнство

Поводь себе з людьми так, як хотів би, щоб вони поводили себе з тобою.

Індуїзм

Не роби іншим того, що завдало б болю тобі, якщо б з тобою так учинили.

Іслам

Не вірує той, хто не бажає братові (ближньому) своєму того, чого бажає собі.

Даосизм

Радій успіхові сусіда свого, як своєму успіхові і невдачу його своєю невдачею вважай.

Автор: В. Мижа

Освіта.ua
28.07.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Sofya
Толерантність Головне У суспілстві кожна людина має бути толерантною Ьи маєш бути толерантним у китайців толерантність означає вибачати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!