 |
Розповідати про службовий роман легко й важко одночасно. Легко, тому що багато написано, і не тільки статей, а ще п'єс, романів, кіносценаріїв. А важко з тієї самої причини: усе вже переорано до тебе |
До Дня всіх закоханих... Cлужбовий роман
Але як уже взявся... Тим більше, що в освітянському середовищі ця тема отримує своєрідне забарвлення...
На початку розставимо крапки над "і" - у наші часи службовий роман є найпоширенішою формою "позасімейного" сексу. Нічого дивного: для багатьох "робота" стала постійним середовищем перебування. Ми тут проводимо кращі часи, кращі роки. То... чому не спробувати додати до сірих будень кілька яскравих кольорів?
До службового роману багато що підштовхує, наприклад, сама атмосфера тісної співпраці задля процвітання рідної фірми, корпорації чи то навчального закладу. А як зближують колег розмови на вічну тему про недолугу вчительську платню! А як що сюди додати спільні "заходи": свята, відзначання днів народження, чаювання, то... (певна річ, школа не відноситься до "просунутих" фірм, де для зближення колективу практикуються "сауни по середах"). Але й педколектив - то не безлика маса добрих (чи суворих) учителів, а ще й чоловіки та жінки. Зрештою, живемо не в Америці, замученій фемінізмом, де чоловіки і глянути бояться в бік товаришок по службі, щоб не отримати звинувачень у сексуальних домаганнях.
При класичній розстановці сил чоловіки у службовому романі зазвичай виступають активною стороною. Але в освітянських закладах, де на біду учнів і молодих учительок - недобір представників сильної статі (тут підказують: "а ті, що є, уважають себе конче особливими"), система флірту повертається на 180 градусів. До речі, за даними європейських соціологів, жінки тільки трохи поступаються чоловікам у прагненні завести службовий роман. Кількість тих, у яких "було", сягає 60 відсотків (а скільки не зізнались!). Скажете: це - їхні звичаї! На те маємо нашу статистику: 72 відсотки жінок на наших теренах визнали, що були б не проти більшої уваги зі сторони боса, певна річ, "як що він симпатичний". Усупереч усталеній думці, учасники роману не обов'язково "солодка парочка" начальник-підлегла чи директор-учителька. Часто-густо Він і Вона просто колеги. Будемо відвертими, сучасна громадська думка крізь пальці дивиться на "шури-мури" на роботі. Особливо, якщо колектив молодий і згуртований. Тому на перших порах у героїв роману не буде серйозних причин для хвилювання.
Їх зрозуміють, поплескають по плечу і навіть допоможуть із ключами... До речі, деякі соціологи вважають, що романи на роботі сприятливо впливають не тільки на самих учасників, а й на суспільну справу. Так. У сексуально-мотивованих колег і продуктивність праці вища...
А й дійсно! Ну що поганого, коли молоденька "англійка" раптом починає ранок не з кави та сигарети, а зі спортивних вправ на гнучкість, а "фізкультурник" з'являється в учительській не у спортивному костюмі (хай і "Адідасі"), а у класичній двійці із краваткою (а його фах підкреслює тільки незмінний свисток на мотузці). За статистикою, усього 15 відсотків стосунків на роботі закінчуються шлюбом. Однак це мало кого зупиняє, та й, ураховуючи їх "широке" розповсюдження, у підсумку таки отримуємо непогані результати.
Але якщо прискіпливо придивитись, то виявиться: лояльність колективу значною мірою розповсюджується тільки на симетричні відносини, коли обидва фігуранти вільні або перебувають у законних шлюбах (при цьому дотримується мила серцю обивателя вища справедливість - "зрадники" однаково ризикують). Коли ж взаємини не симетричні, наприклад, хтось "збиває з дороги" чужого чоловіка (дружину), або сексуально заклопотане начальство використовує "адмінресурс" чи хтось цинічно намагається зробити кар'єру, - громадськість, як і колись, сприймає такі відносини не схвально... А як що в колективі превалюють одинокі дами перед пенсійного віку, то начувайтесь, порушники моральних устоїв: вас дістануть плітками та розборами.
Вирішили зекономити, розв'язуючи особисті проблеми "без відриву від виробництва"? Отримайте рахунок і розпишіться! Отакі, як кажуть політики, у нас "подвійні стандарти".
У цілому, службові романи вирізняються деякою розміреністю та неквапливістю. Іноді вони тягнуться роками й десятиліттями. Це зручно всім: економляться час, гроші, нерви... Великим плюсом є те, що кожного дня можеш бачити предмет своєї пристрасті (настануть часи - і це може стати найбільшим мінусом...). Деякі намагаються зекономити ще й на... транспортних витратах та оренді. Тому "дійство" саме тут (на роботі) й відбувається, а ризик "бути застуканим" стає додатковим збудливим чинником... Декораціями можуть слугувати і штабелі ящиків на складі, й мигтіння комп'ютерів, й аскетична обстановка (включаючи обов'язкову кушетку) ординаторської.
Освітянам тут знову не поталанило. З їх специфікою роботи, певна річ, далеко до можливостей великих супермаркетів чи крутих офісів із кімнатами релаксації. Автору якось попався рекламний проспект, де чорним по білому значилось: "якісний офісний стіл витримує подвійне навантаження". Можна тільки здогадуватись, що мала на увазі фірма-виробник... Якби там не було, а в Росії вже видано посібник "Камасутра для офісу", де чітко розписано, що та як... навіть в офісному кріслі на коліщатках... Що?! У шкільному спорт залі є пружні гімнастичні мати? Отакої...
Як дань традиції, службові романи учасники прагнуть не афішувати. Це ж так романтично, скриватись від усіх, плекаючи свою тайну. І навіть на великих спільних фото з усміхненими колегами коханці зазвичай розташовуються подалі один від одного, не видаючи "особливих стосунків". Цікаво, що чим більше ви конспіруєтесь, тим більше про це будуть пліткувати.
Вистачить перейти в напівофіційний статус, і плітки самі собою вщухнуть. До речі, не обов'язково про це повідомляти по гучномовцю, достатньо натякнути одній пані, яку всі знають...
Це була би не вся правда про відносини у школі, якби ми оминули ще один різновид службових романів. Досить не симетричний. Так, це коли "він" і "вона"... Із тримтінням у голосі таки вимовимо: учитель та учениця (учень і вчителька). Чесно кажучи, як би ми не бажали іншого, а стосунки між учителем та учнем не можуть бути стовідсотково нейтральними. Завжди виникають якісь симпатії чи антипатії. Останні можуть розвинутись до конфлікту, нервового зриву, скандалів і синців з обох сторін. А ось як далеко можуть завести симпатії? Певна річ, їх левова частина починається та закінчується невинно. Про це навіть розповідали у цнотливих радянських фільмах. Пам'ятаєте? "Доживемо до понеділка", "Вам і не снилось" тощо... Не рідко можна почути, як самі вчителі ревниво розповідають "про своїх": "Мій Богдан із 10 А - високий такий, катав на скутері вже нову дівчину", "Ти ба! А до моєї Маші (така собі гарненька білявка) знову приїздив отой на "хонді"! "Жах, йому ж років... тридцять, не менше!".
Але можливі інші розклади, та й ревнощі іншого ґатунку. Знаємо, етика не дозволяє, але... Ось і на Заході (точніше, у Штатах) постійно спалахують скандали в цій царині. Чомусь їх дійовими особами частіше стають учителька (не завжди молода) та її юний партнер. Не будемо наслідувати «вільну» пресу, смакуючи подробиці таких романів, як це було з орал... пробачте, з Овальним кабінетом Білого дому. До речі, у таких випадках для більш дорослого учасника покарання імпортної Феміди - досить суворі... Дякувати Богові, у нас іще того не має, точніше - не в нашому менталітеті робити це надбанням широкого загалу.
Поставимо запитання напряму: а чи не завеликою виглядає провина педагогів у таких історіях? Сучасні тінейджери часто-густо не бажають зважати ані на етику, ані на різницю у віці, не полишаючи улюблених учителів поза увагою. Дівчата запропалу кокетують, роблячи "очі" молодому "фізику", чи картинно падають із брусів... точнісінько в обійми "фізрука". А що? "Він же такий симпатичний, розумний, сильний, та ще й... усі подружки заздрять". А що до хлопців... Їх удавана цинічність має свою основу. Будемо відвертими, в Інтернеті досить легко натрапити на різні там "веселі картинки" (а молодь, певна річ, це робить свідомо). Так ось, серед тамошніх персонажів "учительки" займають почесне місце поруч із "секретарками" та "стюардесами" (їх легко вирізнити по зачісці, окулярах та указці). Тому для хлопців бажано і ввижається легко доступним. А молоді вчительки... може, від когось "за кадром" вони б ті залицяння сприймали спокійно, але ж не від "своїх пацанів"...
Коротше кажучи, у більшості випадків "службовий роман" такого ґатунку це найчастіше шлях до глухого кута. Проблеми вже закладені на початку стосунків. Можливо, на перших порах широко відкриті очі юного партнера ваблять і тішать, але в по дальшому... Продовження роману майже гарантує негаразди і з роботою, і з негативною громадською думкою.
Якась "кінцівка" не дуже бадьора... А на початку було анонсоване свято 14 лютого. Тому швиденько піднімемо келихи за закоханих, за їх щирі, гармонійні й... симетричні (необов'язково - сімейні) стосунки.
До кохання нас підбурює навіть реклама. Пам'ятаєте? Кохаймося! Україні потрібні... (необхідне підкреслити).
Автор: Ю. Сімонов
Освіта.ua
09.02.2010
