Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель Не порівнюйте себе з іншими

Не порівнюйте себе з іншими

Одна розумова операція нашого мозку, що дуже часто псує нам не тільки настрій, а й отруює все наше життя в цілому. Це - порівняння, співставлення власного життя з життям інших людей, яких ми вважаємо удачливішими, багатішими, щасливішими за себе

Здійснюємо ми цю розумову операцію блискавично швидко й часто неусвідомлено, зовсім не контролюючи цей шкідливий процес. Припиніть робити це! Негайно припиніть порівнювати себе з іншими людьми! І у вас покращиться настрій, підвищиться загальний життєвий тонус, стане більш оптимістичним світосприйняття.

Не порівнюйте себе з іншими! У кожного - своя доля, своя дорога. Крім того, у кожної людини, чуєте, у кожної! - свої проблеми та складності, які найчастіше з боку просто не видно. Не треба вам таких порівнянь, що явно псують нам життя.

Щоб зрозуміти іншу людину, ми повинні не просто опинитись у її взутті, а пройтись у цьому чужому взутті пару кілометрів. Тоді, можливо, і заздрість наша зникне.

Письменниця Дарья Донцова у своїй автобіографії «Записки божевільної оптимістки» написала про одну цікаву й, на мій погляд, безцінну пораду, яку дала їй у свій час її бабуся. Звучала вона приблизно так: «Ти не порівнюй себе з тими, кому краще. Ти порівняй себе з тими, кому гірше». Колосальна життєва мудрість криється в цій простій пораді. Давайте дотримуватись цієї такої стислої й такої ємної поради!

Завжди навколо вас знайдуться люди, які розумніші за вас, багатші за вас, удачливіші та, можливо, щасливіші. Так, вам будуть постійно зустрічатись люди, яким усе в житті дається простіше й легше, хоча, цілком можливо, це буде лише ваше сприйняття з боку, ваша ілюзія їх безпроблемного життя. Але навіть якщо це й так, і в них, цих інших людей, усе просто чудово, щиро порадійте за них подумки та забудьте. Не треба більше про це думати, не варто на цьому зациклюватись, а варто пригадати, як багато людей навкруги гірші, бідніші та нещасливіші за вас. Цим людям живеться напевно важче, ніж вам, і в багатьох із них немає того, чим володієте ви. Так, на світі є й ті, кому краще за вас, і ті, кому гірше. Вас усе ваше життя будуть оточувати й ті, й інші. Можна пригадати про них ненадовго і продовжити свій власний життєвий шлях.

Починаючи порівнювати себе з іншими, ми починаємо відразу ж цим іншим заздрити. Боріться зі своєю залежністю, навіть якщо почуваєте хоча б маленький натяк на неї. Заздрість - дуже важке почуття, що руйнує психічне й фізичне здоров'я тих, хто заздрить. До речі, почуття це абсолютно неефективне й безперспективне. Припустимо, у вас двокімнатне помешкання. Чи варто заздрити тим, у кого воно трикімнатне? Зрозуміло, такі люди завжди знайдуться. Але пригадайте про те, що ще знайдеться багато людей, у яких квартира однокімнатна або хто взагалі живе в кімнаті гуртожитку. І так буквально з будь-якого питання.

Буває корисно вибудовувати подібного роду ланцюжок умовиводів, порівнюючи себе (раз уже вам так цього хочеться!) не тільки з тими, хто вище, краще, багатіше і, як нам звичайно помилково здається, щасливіше за нас, а і з тими, котрі - зовсім навіть навпаки. І тоді нам стане ясно, що ми знаходимось рівно посередині, що зовсім не погано, а навіть дуже добре. Крім того, подумайте, що власники трикімнатних квартир цілком можуть заздрити власникам квартир чотирьохкімнатних. А останні, у свою чергу, можуть сходити заздрістю до людей, які володіють котеджами. Бачите, кінця цьому порочному ланцюжку безглуздої заздрості немає. Кінця немає, якщо ви непомітно й нерозумно опинились у сіті заздрості. Але якщо ви людина розумна, то ні в які сіті вас не впіймати. Ви цілком упораєтеся зі своїми негативними емоціями й розірвете порочний ланцюжок заздрощів.

Емоційний заклик: категорично забороніть собі заздрити іншим людям! Суворо скажіть собі, що робити цього не можна. Просто не можна, і все!

Постійне порівняння себе з іншими, з наступною спопеляючою нас заздрістю - це самознищення власного доброго життєвого настрою та загального тонусу організму. Це - неусвідомлене включення програми саморуйнування своєї власної спокійної та щасливої, але не розглянутого в такий спосіб і не шанованого життя. Постійне порівняння себе з іншими людьми та погоня за їх часто удаваними успіхами та достоїнствами - це саботаж власного щастя.

Просто заклик: не будьте саморуйнівником власного життя та самознищувачем себе!

ЗНАЙДІТЬ СВОЮ МАНТРУ, АБО «З МАНТРОЮ ПО ЖИТТЮ!»

Колись у далекому дитинстві я спитала у своєї бабусі: «Бабуся, а ти знаєш які-небудь молитви?». Уже й не пам'ятаю, як і чому зайшла ця розмова, але бабуся мені відповіла так: «Чесно сказати, донечка, я не знаю ані однієї молитви. Але, знаєш, я знайшла свою й часто її про себе повторюю». «А скажи вголос, будь ласка», - не вгамовувалась я. Моя бабуся відповіла: «Слухай, вона дуже проста: Дякую тобі, Господь, за все, що Ти мені даєш! І ні про що Тебе не прошу, тільки врятуй і збережи те, що я маю! Ось і вся молитва! Вірніше, це - навіть і не молитва, а чарівні слова, які мені все життя допомагають».

Зараз, вдумуючись у бабусині «чарівні» слова, я розумію, що це - своєрідна мантра. Це - девіз життя. А можливо, ціла життєва філософія, укладена у звичайну фразу. Непогано було б кожному з нас мати таку свою мантру й час від часу повторювати її хоча би подумки.

Знайдіть свою мантру, що врятує від зневіри та розпачу в лихоліття, мантру, що заспокоює та підвищує ваш настрій. У кожної людини вона, звичайно, буде своя. Наведу приклади таких мантр, своєрідних «чарівних» слів, що ведуть нас по життю:

  • «Хочу й буду!» - так казала одна моя шкільна подруга, коли бралася за яку-небудь складну справу, і в неї все виходило.
  • «Я - сильна, я зможу, у мене все вийде!» - казала інша.
  • «Я про це зараз не буду думати. Я про це подумаю потім», - так казала Скарлетт О'Хара, головна героїня зі знаменитої американської книги «Віднесені вітром», казала сама собі, коли їй було важко.
  • «Спокій, тільки спокій! Це все - справи життєві!» - любив повторювати симпатичний Карлсон.
  • «Я найкращий у світі Карлсон, у міру вгодований і в міру вихований!» - той же Карлсон займався час від часу самонавіюванням.
  • «Боротися й шукати, знайти і не здаватись!» - так говорив головний герой книги В. Каверіна «Два капітани».
  • «Один - за всіх, усі - за одного!» - закликали чарівні та відважні мушкетери.
  • «Я - найчарівніша й найпривабливіша!» - таким аутотренінгом займалась одна героїня з популярного однойменного російського фільму.
  • «Не треба говорити про це. Просто візьми та зроби!» - так завжди радила мені моя мама.
  • «Хлопці, давайте жити дружно!» - ще одна мантра симпатичного кота - героя мультфільму.
  • «Спокійно! Усе добре, і гусак підвішений!» - так казала у важких життєвих ситуаціях одна моя університетська подруга, велика аматорка англійських фразеологізмів, натякаючи на відому англійську ідіому.
  • «Ти себе не порівнюй із тими, хто живе краще за тебе, а порівняй з тими, кому гірше», - принцип, якому навчила письменницю Дарью Донцову її бабуся, щоб не заздрити людям навкруги й цінувати те, що маєш.

Знайдіть для себе прості та мудрі слова, своєрідну життєву мантру, що буде вести вас по життю, заспокоюючи та підбадьорюючи, надихаючи та підбадьорюючи. Знайдіть улюблені вірші, цікаві цитати та висловлення відомих людей. Нехай вибрані вами рядки допомагають вам жити, створюють життєву перспективу.

Одна моя подруга дитинства в усіх своїх блокнотах і зошитах писала улюблені рядки О. С. Пушкіна:

Если жизнь тебя обманет,
Не печалься, не сердись!
В день уныния смирись.
День веселья, верь, настанет!
Сердце будущим живет,
Настоящее - уныло.
Всё мгновенно, всё пройдет.
Что придет, то будет мило.

Відмінна думка - писати улюблені цитати у своїх робочих зошитах, у блокнотах з адресами, у зошитах із конспектами, на полях підручників і в телефонних книжках. Час від часу мудрі думки, виписані вами, будуть потрапляти вам в очі, ви їх будете перечитувати, а вони будуть визначати ваше життєсприйняття та не дозволяти негативу одержати над вами гору.

Недостатньо однієї мантри? Придумайте три. Усе одно мало? Розробіть власну життєву теорію, свого роду особисту філософію життя та сприймайте все, що з вами відбувається, філософськи. Тут лише одна умова: ваша мантра чи ваша філософія життя повинні допомагати вам справлятися з життєвими труднощами, повинні вселяти у вас стійкий оптимізм і бадьорість духу; вони покликані допомагати вам перемагати зневіру, тугу, песимізм і взагалі будь-який негатив.

Прикріпіть на своє домашнє дзеркало записку, написану фломастером великими літерами: «Здорова, розумна, оптимістична, успішна та щаслива людина». Ваша записка буде потрапляти в очі не тільки вам, а й усім вашим домашнім, коли вони підійдуть до дзеркала. Нехай помилуються цим щасливчиком. Такі записки на сімейному дзеркалі можна час від часу змінювати. Які саме тексти на них писати - вирішувати вам. Сімейний холодильник теж добре підійде для прикріплення на нього за допомогою магніту різних записок і цитат. Перед початком чергового навчального року, наприклад, відмінно підійдуть пушкінські рядки: «О, сколько нам открытий чудных готовит просвещенья дух...». Відчуваєте напруженість у сімейних стосунках? Прикріпіть до холодильника аркуш зі знаменитою фразою Марка Твена: «Світ вижив, тому що сміявся». Одним словом, шукайте свою магічну фразу. Тільки вдумливо підходьте до її змісту.

Якщо вашою мантрою по життю стане, наприклад, фраза: «Ну, що ж поробиш, видно, доля така!», - ви ризикуєте перетворитись у страждальця-жертву, яка пасивно приймає мучеництво й реально нічого не робить для рятування від цього. І такий популярний, але, на жаль, на мій погляд, абсолютно помилковий вираз: «Усе, що не робиться, - усе на краще!» не послужить вам доброї служби в якості життєвої мантри. Це неправда. На жаль, у світі відбувається дуже багато чого саме на гірше, тому не варто смиренно стверджувати зворотне - «Усе, що не робиться, усе - на краще!», виправдовуючи тим самим власну бездіяльність, безініціативність, прийняття ролі жертви та власне довготерпіння. Усе, що не робиться у світі, і все, що не відбувається у вашому житті, - усе на краще? Це не так. Це - погана мантра. Для побудови успішного та щасливого життя такий девіз не підходить. Для покірного, важкого й безпросвітно-нещасливого життя мученика ця розхожа фраза саме підходить. Але хіба ми бажаємо такого життя? Ні, покірність, бездіяльність і довготерпіння нам не підходять. Нам потрібна значуща діяльність і неодмінно становище боса у власному житті. І нам обов'язково потрібна життєстверджуюча мантра.

Фраза «Я не можу собі цього дозволити» - теж ні на що не придатна мантра, це - огидний життєвий девіз. Намагайтесь не вимовляти цю фразу, що, на думку психологів, блокує будь-яку думку, ідею, ініціативу, будь-яке прагнення та починання. Викиньте з голови цю фразу, викресліть її зі свого життя, вона перешкоджає діяльності та пошукам конструктивних рішень. Замість цієї виправдовувальної пропозиції: «Я не можу собі цього дозволити», що розповідає лише про ваш песимізм чи лінь, зробіть це шкідливе для успішного життя твердження пропозицією запитальною - «Що реально можна зробити, що мені варто зробити, щоб я зміг собі це дозволити й дозволив нарешті?» А далі складайте, краще письмово, план власних дій і дійте, пробуйте, намагайтесь, домагайтесь.

Якщо вашим життєвим девізом стануть такі життєстверджуючі фрази, як, наприклад: «Проблеми не треба переживати, їх треба вирішувати!» або «Уперед, і з піснею!» або «Хочеш бути щасливим - будь ним!» - ви вже не будете сидіти, склавши руки, смиренно скоряючись так званій долі. Ви станете самі її вершити. Тому все-таки - «Уперед, і з піснею!».

Формуйте самі своє життєсприйняття й не дозволяйте нічому ззовні його затьмарювати. Ви повинні бути хазяїном власних реакцій на ті чи інші життєві обставини. Ви самі повинні виробляти своє ставлення з приводу тієї чи іншої значущої події, у точній відповідності зі своїм життєвим девізом, своєю особистою філософією життя, своєю власною мантрою.

Просто заклик (а може, мантра?): Хлопці! Давайте жити! Тільки вперед! Із мантрою по життю!

МАНТРИ ВІД УТОМИ ВЧИТЕЛЯ

1. Я можу насолоджуватися своєю роботою.

  • У мене хороша робота.
  • Щодня я з радістю йду на роботу.
  • Я працюю легко й радісно.
  • У мене все виходить.
  • Це просто здорово - працювати з підростаючим поколінням.
  • Від своїх учнів я заряджаюсь молодістю й енергією.
  • Я - енергійна, молода душею й оптимістична.

2. Я читаю щодня.

  • Я читаю найрізніші книги.
  • Я читаю спеціальну літературу для постійного підвищення свого професійного рівня.
  • Я читаю книги для одержання нових знань.
  • Я читаю легку літературу для відпочинку й розслаблення.
  • Я читаю завжди.

3. Я здорова.

  • Я люблю бути здоровою.
  • Я хочу бути здоровою.
  • Я енергійна, оптимістична й товариська.
  • Я займаюся своїм здоров'ям постійно.
  • Я стежу за своїм харчуванням.
  • Я розумно налаштовую свій режим дня.
  • Я багато рухаюсь. Рух - це здоров'я.
  • Добре здоров'я треба заробити.
  • Я заробляю своє добре здоров'я.
  • Моє здоров'я - у моїх руках.
  • Я відповідальна за своє здоров'я.
  • Я відповідальна за себе.

4. Робота вчителя складна, але шляхетна.

  • Я роблю шляхетну справу.
  • Працюючи, я зустрічаю багато цікавих людей.
  • Працюючи, я пізнаю багато нового, я росту й удосконалююсь.
  • Навчаючи інших, я багато чому навчаюся сама.
  • Учительська робота - мій життєвий шлях.
  • Це - мій шлях. Це - хороший шлях.

5. Я мислю завжди позитивно.

  • Я насолоджуюсь позитивним мисленням.
  • Я зупиняю потік негативних думок у своїй голові.
  • Я очищаю себе від негативу.

6. Я вдячна світові. Я вдячна долі. Я вдячна життю.

  • Я так багато маю: своє життя, своє здоров'я, свою родину, свою роботу, свої думки, своїх друзів і хороших людей навкруги.
  • Цей світ - подарунок мені.
  • Мені так поталанило. Мені випало жити.
  • Я - щаслива.

7. Навколо мене - люди.

  • Я живу серед людей.
  • Вони всі - різні, і це добре.
  • Цей світ дав мені «розкіш людського спілкування».
  • Я купаюсь у цій розкоші. Я - багата.
  • Я люблю спілкуватися з людьми.
  • Я люблю говорити людям навкруги компліменти.
  • Ніколи не засуджую й нікого не намагаюсь переробити.
  • Я приймаю оточуючих мене людей такими, які вони є.
  • Я приймаю людей. Я приймаю цей світ.

8. Я - талановита, відкрита, добра й оптимістична людина.

  • З кожним днем я люблю себе все більше й більше.
  • У мене величезний потенціал і запас життєвої енергії.
  • Я - унікальна в усьому Всесвіті.
  • Я - єдина у своєму роді та неповторна.
  • Таких, як я, більше немає.
  • І так - із кожною людиною.
  • Я абсолютно впевнена в собі й у своєму майбутньому.
  • Я вірю в себе й у своє майбутнє.
  • Я контролюю свою долю. Я сама її вершу.
  • Я - господарка свого життя.
  • Я - вільна особистість.

9. Сьогодні, у цей новий день свого життя, я - успішний учитель.

  • Я вірю у свої сили, здібності та таланти.
  • Я почну й закінчу сьогоднішній день радісно й успішно.
  • І так буде щодня. Так буде завжди. Так буде все моє життя, яким ніхто не розпоряджається, окрім мене самої.
  • Я хочу й буду успішним учителем і самодостатньою щасливою людиною.

10. Кожний свій урок я веду бадьоро, оптимістичні й енергійно.

  • Я зможу навчити своїх учнів багато чому хорошому.
  • Я навчаю їх цьому щодня.
  • У мене є мета й життєві орієнтири, і я неухильно до них іду.

11. Мені дано це життя.

  • Життя - чудове.
  • Я насолоджуюсь життям.
  • Моє життя - це моє життя.
  • Моє життя - цікаве, повнокровне та змістовне.
  • Я роблю його таким.
  • Я люблю життя.
  • Я вибираю жити.
  • Я просто живу.

І пам‘ятайте, шановні колеги, зовсім не обов'язково користуватись чужими мантрами. Так, можна створювати свої. Аби вони у вас були, просто були - і все. Аби ваші мантри надавали вам у випадку такої необхідності екстрену психологічну або психотерапевтичну допомогу. Придумайте, складіть, напишіть свої «мантри по життю»; створіть для себе свого роду психотерапевтичну аптечку першої допомоги, яка була б у вас завжди під рукою. І користуйтесь нею. У своїх робочих зошитах чи особистих блокнотах пишіть різні розумні, добрі мантри. Про себе або вголос читайте свої власні мудрі та корисні мантри.

СТВОРІТЬ ЖИТТЄСВІТ НАВКРУГИ Й ЛАДОСВІТ У ДУШІ

Життя саме по собі - ані добре, ні зле.
Воно вмістилище і блага, і зла, дивлячись на те,
у що ви самі перетворюєте його.
М. Монтень

Кажуть, що коли вмирає людина, з нею вмирає цілий Всесвіт. Але не будемо про сумне. Отже, коли людина живе, з нею живе цілий Всесвіт, про великий - ми чули від астрономів і різних інших учених. Це, напевно, так, як є поняття Батьківщина, тобто твоя рідна країна, і мала батьківщина, тобто якесь конкретне місце в цій величезній країні.

Всесвіт будується та функціонує за своїми, не завжди нами, людьми, усвідомлюваними й далеко не завжди нам зрозумілими законами. А ось Малий Всесвіт, або Життєсвіт навколо нас, ми створюємо самі. Ми будуємо Малий Всесвіт навколо себе своїми думками, почуттями, емоціями, а крім того, учинками, діями або бездієвістю. Ми постійно протягом свого життя обертаємось у якомусь визначеному просторі. Це - Життєсвіт навколо нас, це - наш Життєвсіт, наш Милий Всесвіт. Ми будуємо цей свій Всесвіт, ми створюємо навколо себе власний Життєсвіт увесь час, але робимо це інтуїтивно, неусвідомлено, підсвідомо. Так давайте робити це обдумано, усвідомлено та свідомо. Хто нам заважає робити саме так? Чому ми пускаємо таку важливу й відповідальну справу за течією?

Уявіть собі будівництво звичайного будинку. Що буде, якщо пустити весь будівельний процес за течією, а не керувати ним, активно в усьому беручи участь? Уявили? А це всього лише один будинок. Життя людське набагато складніше та багатогранніше. Який Малий Всесвіт ви створюєте навколо себе? Який свій Життєсвіт будуєте щохвилини?

Із чого будується Життєсвіт навколо нас? Із нашого особистого життя, нашої родини та всіх родинних стосунків, роботи та виробничих відносин. Батьківщина, робота - зрозуміло. А ось особисте наше життя може містити в собі все, або щось, або нічого. Це вже залежить від нас. Наприклад, ви працюєте у школі, маєте хороших друзів, ходите в театри та на концерти, буваєте в бібліотеці, у басейні, на ковзанці, зрідка здійснюєте походи та поїздки, а також відвідуєте цікаві лекції та семінари. У вас теплі стосунки з родичами та ще є захоплення й улюблені справи. Ви милуєтесь оточуючим вас світом і не намагаєтесь його переробити. Ви сприймаєте оточуючих вас людей такими, які вони є, і не диктуєте їм, якими вони мають бути. Крім того, ви ведете здоровий спосіб життя. Це - один Життєсвіт, ваш Життєсвіт, ваш Малий Всесвіт.

Або ви працюєте у школі, родини та друзів не маєте, ані з ким, окрім як з виробничих питань, не спілкуєтесь. Нікуди, крім роботи та магазинів, не ходите. Ніде не буваєте. Нічого не читаєте. Утомлюєтеся страшенно. Власним життям і всім узагалі не задоволені. На всіх людей злитесь, усіма навколо незадоволені. Улюблених справ і захоплень у вас немає. Ви дивитесь по телевізору все поспіль, лежачи на улюбленому дивані. Власним здоров'ям не займаєтесь. Це - інший Життєсвіт. Він - теж ваш Життєсвіт, ваш Малий Всесвіт.

Ваші думки й емоції формують Ладосвіт або Розладосвіт у вашій душі.

  • Стежте за своїми думками! Не стежте за своїми негативними думками у власній душі й у світі навкруги!

Який власний Життєсвіт нам створювати, який Малий Всесвіт будувати навколо себе - нам вирішувати. Ось тут вибір дійсно за нами. І краще робити його обдумано й усвідомлено. І ще. Який би ви вибір не зробили, шановні колеги, який би власний Життєсвіт не вибудували навколо себе, просто необхідно жити у злагоді із самим собою, знаходячись у Ладосвіті з власним «Я».

  • Від душі бажаю вам такого Ладосвіту!

Якщо ж ви живете в повному розладі із самим собою, якщо ви незадоволені Життєсвітом навколо вас, то вистачить нервувати та переживати, граючи роль страждальця-мученика. Замість цього беріться за справу й будуйте інший Життєсвіт навколо себе, що буде більш імпонувати вашій душі та сприяти воцарінню Ладосвіту в ній. Не терпіть Пеклосвіт у власній душі жодному разі! Невпинно створюйте Ладосвіт у ній.

Безперечно, бувають важкі часи та важкі життєві обставини. Але все це, в основному, повинно зазвичай рано чи пізно закінчуватись. А постійне нескінченне Пекло, пеклосвіт у власному житті й душі майже завжди створюємо ми самі, роблячи це найчастіше неусвідомлено. Тож давайте, нарешті, усвідомимо це, і - уперед, за роботу. Нам справді треба зробити чимало.

Просте побажання: нехай навколо вас завжди буде Життєсвіт, і нехай він буде життєвим, а не безжиттєвим. Нехай навколо вас ніколи не буде Пеклосвіту (від слова «пекло»), Болесвіту (від слова «біль»), Горесвіту (від слова «горе») і Злобосвіту (від слова «злість»). І нехай у вашій душі ніколи не запанує Розладосвіт або Конфліктосвіт. Тільки Життєсвіт навколо й Ладосвіт у душі!

ЖАРТИ МОГО ДИТИНСТВА

У просторі, де ми живемо, чи то навчальна аудиторія, дружня компанія й особливо наша родина, неодмінно повинні звучати жарти та сміх. Добре, якщо у вас із вашою родиною та близькими є добрі жарти, що живуть у вашому домі, постійно повторюючись. Адже наші рідні діти виростають і йдуть з рідної домівки. Але потім усе своє життя вони пригадують наші батьківські жарти, що звучали в їхньому дитинстві, або брутальність і лайки. Це в залежності від того, що ви у своєму домі поселяєте. Те ж саме відбувається з нашими учнями. Якими вони запам'ятають нас, учителів?

Мені все життя пригадуються жарти мого дитинства, жарти мого батька. Ось деякі з них.

  • Батько не любив, щоб я когось критикувала. Він завжди мене м'яко зупиняв у цьому. Як тільки я починала висловлювати критичні зауваження на чиюсь адресу, він казав мені: «Як правильно ти все це кажеш, донечка! Після нас, зірок, важко мати справи зі звичайними людьми». Казав він це з такою іронією, що я, посміхнувшись, відразу осікалась у своїй критиці й осуді інших.
  • Бажаючи делікатно відучити мене від негарих звичок, батько, помітивши, що я колупаю в носі, кидав коротке: «Донечко, не сміти!» Я сміялась і припиняла робити це.
  • Ми з мамою звичайно любили дуже голосно спілкуватись одна з одною. Скажімо, я знаходжусь у далекій кімнаті, а мама в цей час на кухні. І я що-небудь їй кричу через усю квартиру. Вона мені відразу так же голосно відповідає. Батькові, напевно, це не дуже подобалось. Він казав мамі: «Ніна, ти їй зателефонуй». А мені він так казав: «Донечка, візьми трубку, тобі мама дзвонить». Або він нас обох запитував: «Це що - розмова на Волзі?» А до цього ми читали історію про роботу волзької переправи наприкінці минулого століття, коли два переправники спілкувались один з одним, знаходячись при цьому на різних берегах Волги. І знову ми всі посміхались і зменшували силу своїх голосів.
  • Діти часто недбалі з різними домашніми предметами. Після дитячих рук в оселі все часто ламається та псується. Наприклад, як делікатно сказати дитині, щоб вона акуратно смикала за важілець змивного бачка в туалеті? Адже нагадувати дитині про це доводиться постійно. Коли я направлялась до туалету, батько робив це так: «Обережно там, не зношуй занадто сильно устаткування!». Або так: «Обережно з устаткуванням! Воно ж зношується!». І я знову посміхалась.
  • Мами мають звичай зайво хвилюватися за своїх дітей, явно перебільшуючи небезпеки, що загрожують їм. Якщо моя мама на будь-яке моє чхання відразу з тривогою в голосі питала: «Ти що, занедужала? Ти чхаєш, простигла, напевно», батько їй зазвичай відповідав: «Ніно, вона ще дихає та пукає». І ми всі дружно сміялись, забувши про хвороби.
  • Бувало, сиджу у своїй кімнаті, готую уроки, і раптом мені щось знадобилось. Я кричу: «Мамо, йди-но сюди!», батько відразу відкликається: «Біжу, донечко!». Я посміхаюсь, підводжуся зі свого місця та сама йду до мами, щоби посміхнутись разом із нею.
  • У ранньому дитинстві, коли батько приходив із роботи додому, я, зустрічаючи його у дверях, завжди питала: «Пап, а що ти мені приніс?». Він з незмінною посмішкою на обличчі, якщо в той день нічого мені не приніс, відповідав завжди однаково: «Свою любов!».

Просте побажання: завжди несіть дітям свою любов! Завжди приносьте у свій дім і клас позитивні емоції!

Коли ж батько приносив мені що-небудь «смачненьке», тобто їстівне, або «цікавеньке», тобто іграшку чи книжку, то між нами незмінно відбувався такий діалог:

- Пап, а що ти мені сьогодні приніс?

- Дещо, донечка.

- Смачненьке чи цікавеньке?

- Сьогодні смачненьке.

І батько віддавав мені невеликий презент. Я раділа, але про всякий випадок казала:

- Ой, як здорово! Тільки в мене нічого немає замість цього.

- А мені нічого й не треба. Мені потрібна лише твоя любов.

- Ну, це - завжди, будь ласка!

І ми обидва сміялись, а батько розкривав свої обійми, куди я радісно кидалась.

Придумайте зі своїми дітьми свої забавні діалоги та власні добрі жарти.

Просте побажання: нехай у вашій оселі живуть добрі жарти та виростають хороші діточки!

Щоб жартувати, треба бути добрими й усіх любити. І це - просто чудово! Тому що якщо ми, батьки та вчителі, саме такі, то такими ж виростуть наші діти й учні. Принаймні вони не будуть похмурими невдахами. Адже похмурі тільки й можуть ними бути, створюючи Пеклосвіт навколо себе. І в нас, батьків і вчителів, є шанс виростити життєрадісних удах, тому що оптимістичне світосприйняття в наших дітей - це вже наша дуже велика батьківська та вчительська удача.

Замислитесь, якими жартами ви користуєтесь у своїй оселі й у класі? Або, ой, жах!, якими лайками стрясаєте середовище перебування ваших дітей та учнів? Який світ створюєте навкруги них?

Просто заклик: жартуйте красиво!

Автор: А. Бікеєва


25.02.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!