Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель Чому вчитель не ведмідь?
Чому вчитель не ведмідь?

Добре ведмедю, із заздрістю сьогодні кажуть учителі, - прийшла осінь, і заліг ведмідь у свою барлогу ссати лапу. А в українського вчителя із приходом цієї осені йде обертом голова

Чому вчитель не ведмідь?

Судіть самі: у сплячку не впадеш, бо йде навчально-виховний процес, а "лапу" до водиться багатьом учительським сім'ям ссати.

У столиці впродовж останніх п'яти років почали добровільно-примусово переводити вчителів на виплату зарплати через банківські картки. Поступово "доводять" небажаючих таких нововведень до "усвідомлення", що інакше не можна. А за раз розсудіть самі: на картки гроші-то поступають, а виплата у школах затримується на 2-10 днів. Окрім цього, упродовж останніх чотирьох місяців педагогічним працівникам тричі переносили строки виплати зарплат й авансу. І це при тому, що вчительської зарплати вистачає рівно на два тижні, а більше протягнути можна хіба що за допомогою смоктання "лапи".

Хочеться розповісти і про "спритність", з якою стикаються "щасливі" вчителі після оформлення зарплатної картки. Протягом двох-восьми місяців переважна більшість учителів марно ходять до банкоматів, бо гроші на них не перераховують - їх продовжують привозити із запізненням у школи. Кажуть, що так ніби-то вигідно районним чиновникам від освіти, бо перераховані на картки гроші не можна "прокрутити", як ті, що надходять до каси районного управління освіти.

Рядовому вчителю цікаво: хто ж "наварює" на його кревних? А ще вчителі на собі відчули сюрприз столичної влади, який вилився в подорожчання проїзду в міському транспорті аж у чотири рази! І це при не змінній зарплаті. Тепер педагоги змушені часто долати відстань пішки, бо не наїздишся за таку ціну проїзду в комунальному транспорті. Долаючи дорогу, мої колеги постійно дякують за турботу місцевій владі про "здоровий спосіб життя" вчителів.

Візьміть і проаналізуйте, скільки у школах працює сімейних пар, вдів, розлучених жінок і матерів-одиначок, які не мають іншого доходу, окрім своїх кровних освітянських. У нас звикли, що ображати можна без захисних. Ось і страждають у першу чергу фанати-вчителі, які впряглись у цю не легку, не престижну справу з принизливою оплатою, бо для них робота - по над усе. А жодний депутат чи бізнесмен не працює на ідею безплатно. Навіть та мізерна місячна зарплата, яку держава встановила вчителям, для можновладців є одноденними кишеньковими грошима.

Мабуть, через таке приниження вчительської праці наша професія стоїть на передостанньому місці у професійному рейтингу в Україні, а останню сходинку займають... двірники.

А зараз по школах Києва прокоти лась чутка, що на канікулах і під час карантину (а його зроблять обов'язково через економічну кризу) всіх учителів примусово відправлять у відпустку за свій рахунок. Ось і виходить: як не крути, а всю зиму доведеться вчителю ссати "лапу". Біда в то му, що навіть як що й "ляже у сплячку" вчитель - комунальні послуги йому все одно доведеться сплатити.

Наближається найвеселіше свято - Новий рік, а за ним і Різдво. Чи при не суть вони радість у вчительські родини? Що ж буде в них на святковому столі, як що до 31 грудня нам обіцяють виплатити аванс, а мали б дати вже всю зарплату.

Сьогодні наші педагоги впевнені: Україну накриває друга хвиля «виживання» талановитих, відданих своїй справі вчителів. Нагадаю, що перша пройшла в 90-ті роки, після чого школи недорахувались декількох тисяч висококласних спеціалістів. То був період, коли педагоги працювали по кілька місяців без зарплати, а отримані із запізненням виплати знецінювались інфляцією, зростання якої сьогодні набирає обертів. Тому педагоги змушені були шукати собі засіб для існування: торгівля з кравчучками, виїзд за кордон... Це значною мі рою негативно вплинуло на кадрову політику шкіл, тому сьогодні середній вік учителів 45-50 років. Нинішня криза залишить школи взагалі без учителів, бо молодь, починаючи з 90-х років, у школи не йде, хоча педагогічні ВНЗ постійно готують велику армію молодих фахівців. Думаєте, що завтра вони прибіжать у школи?

Отже, чергова руйнація школи та приниження вчителя - це новий етап освітнього, духовного й морального занепаду нашої держави?

Автор: В. Миловидова, м. Київ

Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

Освіта.ua
05.01.2009

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!