Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель Хай вас оминає повний крах
Хай вас оминає повний крах

Якось прочитала лист молодого вчителя до "Учительской газеты" "На уроки наплювати!" і дуже замислилась. Так, виросли "хлопчики й дівчатка" за новими стандартами й технологіями - молодим учителям вони не під силу! Одні вчителі кидають урок, біжать за директором, інші, "не розуміючи в них ані бельмеса", зовсім залишають школу

Хай вас оминає повний крах

Уважають дітей пофігістами, страшенними хуліганами.

Звичайно, у згаданого вчителя науковий світогляд високий, а як учитель він не склався. Є ерудиція, але для нашої шкільної справи цього замало. Цей учитель уявив себе талановитим, а шестикласникам його японські фрази "до фонаря".

І вийшов у нього повний крах. Ось тут нема чого додати.

Цей молодий учитель уважає, що є "елітні" діти і є "звірята". Людям нашої професії не можна виражатись так. Перед учителем - дитина, учень, людина, а чи в коштовній шубці чи у зношених черевиках і старенькому пальто - неважливо. Як для лікаря - хворий, так для вчителя - дитина.

Треба дорікнути й адміністрації тієї школи, що зробила збіговисько "важких" у тому шостому класі. Усі вони з одного мікрорайону, ось і треба їх розділити по всіх шостих класах. А вже якщо "приспічило" зібрати їх в один клас, то треба туди направити вчителя "з досвідом".

Працювати з "важкими" треба просто, майже примітивно. "Іванко, а йди-но сюди з підручником. Прочитай цей абзац, зараз розповіси. А ти, Вікторе, стань сюди, почитай це, теж розповіси пізніше. Перший ряд знайде відповідь на запитання: "Яка природа Японії?", а другий ряд: "Чим займалось населення Японії у стародавності?".

І пішов урок... Нема коли бешкетникам скаженіти. Учитель на уроці мало говорить. Говорять діти. Це і є педагогіка. Що таке педагогіка? Це вміння вчителя проникнути в мислення дитини, заохотити, а можливо, і змусити її працювати. "Силові" методи: соромити, вимагати - усе марно.

"Нові" учні змушують і самих учителів перебудовуватись, накопичувати в собі вміння працювати з "важкими". Це не відразу дається. Довго думати доведеться. Як у тій дитячій казочці про хатинку: "Хатинка, хатинка, повернись до мене передом". Згодом повернеться. Але треба потрудитись. Перш за все вчителю!

Хочеться мені спитати ще про таке: "Куди дівся вчительський гумор?". Ну суцільна нудотна меланхолія. Гумор - теж метод виховної роботи й неабиякий! А що, не можна знайти смішинку, дивинку на уроці? Нехай очі дітей повеселішають. Зачитайте шматочок гумористичного твору. Пам'ятаю, як читала про Вітька й Васька, які в ліс ходили подивитись на улюблений куточок природи. "Ішли, ішли, захотіли їсти. Спочатку Вітькіну торбинку з'їли, потім мою", - закінчив свій твір Васьок. Катаються від сміху діти... Усі засоби добрі, якщо вони корисні, вчасні.

І ще на останок напишу про недавній випадок, нехай мене хоч із постолами з'їдять... Якось бачу, із поїзда вийшли діти, багато дітей. З ними дві вчительки. Швидко всі купили морозиво. І з усіх ніг побігли до церкви, яка була поруч. Із шумом, сміючись, штовхаючи один одного, з морозивом у руках вони вбігли до храму.

Ну хто скаже сучасним дітям: "Рідненькі, спочатку треба з'їсти морозиво. Потім усі дружненько, спокійно ввійдемо в церкву. Скажемо: "Доброго дня", попросимо дозволу побути та подивитись". А дві вчительки йшли під руку, про щось розмовляючи, далеко від учнів. Треба ж зачерствіти до такого ступеня... Хоча я відношусь до покоління вчителів минулого століття, але не можу бути байдужою до подібних фактів.

Автор: В. Горелова

Освіта.ua
24.03.2009


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!