Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель Перше вересня для вчителя: свято чи будень?
Перше вересня для вчителя: свято чи будень?

Закінчилось літо, закінчились відпустки, і всі думки вчителів налаштувались на нову, хоч і досить знайому хвилю - навчання та виховання, нових відкриттів і знайомств і, не без того, турбот. Редакція журналу "Відкритий урок" поставила завдання з'ясувати, що означає Перше вересня для вчителя?

Перше вересня для вчителя: свято чи будень?

Якщо це свято, то в чому його святковість? Якщо це будень, то наскільки він обтяжливий?

Святковість і буденність Дня знань

Для всіх освітян держави 1 вересня - день початку копіткої та наполегливої праці. Усім, хто викладає в навчальних закладах, добре відомо, наскільки важка праця вчителя, наскільки відповідальна й насичена різноманітними емоціями. Проте, мабуть, досить доречно, що кожний навчальний рік починається зі свята під символічною та досить-таки літньою назвою - День знань.

Безперечно, Перше вересня для вчителя - це робочий день, коли вчителі проводять перші в новому навчальному році уроки. Дехто з них знайомиться зі своїми новими учнями, дехто - зустрічає останній навчальний рік у колі учнів, які цього року вже стануть випускниками. Цей день для вчителя - перша ластівка того, що наступного дня починається справжня копітка праця, так знайома всім освітянам не тільки нашої держави, а і світу.

З'ясовуючи питання, наскільки цей день є буденним, доречно буде пригадати мудреців і класиків освіти. Наприклад, добре відомий усім учителям, учням, студентам педагогічних і гуманітарних спеціальностей «учитель на всі часи» Василь Сухомлинський уважав, розкривши ці думки у своїх «Ста порадах учителеві», що для вчителя за покликанням межа між шкільним святом і шкільним буднем просто-таки нівелюється або ж синтезується в одне ціле. Принагідно хотілось би пригадати й найважливіші постулати людини, девізом життя якої була добре відома нам фраза «Серце віддаю дітям»

«Ми, - каже Сухомлинський, - маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, - з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежать її життя, здоров'я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя.»

«Наше завдання - боротися за людину, переборювати негативні впливи та давати простір позитивним.»

«Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини, який ніколи не припиняється... Це подив перед багатогранністю й невичерпністю людською.»

Сухомлинський намагається пояснити, що робота вчителя не має вихідних, але оскільки вона переходить крізь серце, то обов'язково стає святом.

Така постійна запрацьованість утомлює й іноді призводить до незадоволення своєю професією, особливо в наш не сприятливий для розвитку й покращення освіти час, коли ані в більшості учнів, ані у фінансовій сфері практично неможливо знайти втіхи. Але тут є чудовий приклад із життя геніального українського педагога, який, будучи ще в юному віці, відкрив свій перший навчальний заклад. Мова йде про Софію Русову. У своїх «Споминах» вона занотовує: «Скільки разів пізніше я каялась, коли буденна педагогічна праця мене не задовольняла! Скільки разів я залишала її, шукала задоволення в літературній роботі, але для цього мені не вистачало здібностей, а життя знову в різних обставинах кликало мене до цієї «педагогіки». Я в ній теж шукала постійно чогось мистецького, творчого, ухиляючись від усякої традиційності, формалізму... Я ненавиділа рутину, формальну дисципліну. Може, в цьому були й мої помилки, й мій успіх. Душа дітей, їх задоволення - от що чарувало мене». Це саме той постулат, який повинен підтримувати в учителі педагога.

Отже, педагоги кажуть, що не лише Перше вересня - це робочий день, а й кожний наступний, незалежно від того, чи це неділя, чи День учителя, чи канікули.

Улюблена робота - завжди свято

Проте є й інший бік медалі, який підтверджує давню мудрість, що улюблена робота - це завжди свято. Можливо, для когось це відгук «радянщини», але справа стосується виключно внутрішніх людських амбіцій. Перше вересня - це свято для вчителя, оскільки урочистість цього дня, як у жодний інший час, нагадує йому про своє покликання, про самостійно вибрану ним професію, яка завжди приносить гаму емоцій, новизни, вражень, несподіванок. Звичайно, не завжди вони приємні, але хто посміє думати про таке у святковий день, одним із винуватців якого він і є? До того ж, недаремно кажуть, що, не пізнавши смутку, не відчуєш справжнього смаку щастя.

У цей день учитель отримує квіти та чує безліч приємних слів на свою адресу від своїх колег, учнів і просто знайомих людей. Це завжди приємно, адже починаєш розуміти, що твої старання не пройшли марно, а влились у душі й серця людей. У цей день є чудова нагода пригадати попередні роки роботи та навчання у школі, де назбирається не один жмуток спогадів, а можливо, й відчути себе тим учнем, яким був ще так недавно, або й досить давно.

Що цікаво, учителям України є ще один привід святкувати цей день і віддати йому належну шану. Перше вересня - не лише шкільне свято, а й виключно східно-слов'янське. У жодних інших країнах Європи немає жодних найменших святкувань, приурочених до цього дня. Отже, ми першовідкривачі.

Що означає Перше вересня для вчителя?

Проте, на запитання «Що означає Перше вересня для вчителя?» може відповісти тільки сам учитель. Спілкуючись з учителями шкіл, почула найрізноманітніші думки у відповідь. Що найприємніше, ключове визначення долі Першого вересня для вчителя - це час святкувань і відпочинку.

Наталія Федорівна, учитель зарубіжної літератури: «Перше вересня... Ну, у всякому разі, це не перший робочий день у навчальному році, оскільки для вчителя цей день починається ще 15-го серпня. Але це, мабуть, таки святковий день. Чому? А ви спробуйте запитати в будь-якого вчителя, чи думає він Першого вересня про роботу. Ні! У цей день кожний учитель відчуває себе потрібним, при цьому не затрачаючи жодних зусиль. Цю потребу в ньому викликали попередні роки. Перше вересня - це один з небагатьох днів, коли вчитель може «спочити на лаврах слави». Уже 2 вересня в нього будуть інші думки, спрямовані на школу, на учнів, на спілкування з колегами. То скажіть, для чого сприймати Перше вересня за робочий день? Невже вчителі також не хочуть відпочинку?»

Оксана Іванівна, учитель української мови та літератури: «У вчителя кожний день робочий, але якщо ти вчитель, то це тебе не обтяжує. Для мене Перше вересня - свято, бо я знову бачу своїх учнів. Узагалі, кажуть, що молоді вчителі не відчувають тієї справжньої відповідальності, не відчувають поклику, не спрацьовує вчительський інстинкт, вони більш осучаснені. Але це хибні думки, адже молоді вчителі є вже швидше друзями учням, вони краще розуміють їх турботи, учень швидше довіриться саме молодому вчителю. Ось і я, хоч і молодий учитель, але, як і Сухомлинський, «серце віддаю дітям» і щаслива від того. Перше вересня, друге вересня, десяте - яка різниця? Найголовніше це те, що в середині. Якщо я прокидаюся зранку й кажу собі, що сьогодні свято, то воно завжди так і є».

Ганна Іванівна, учитель початкових класів: «Ніколи не ставила собі такого запитання. Мабуть, Перше вересня - свято для вчителя. Можливо, навіть більше, як власне День учителя. Поміркуйте, перший робочий день у новому навчальному році починається зі свята. Пам'ятаєте мультфільм про капітана Врунгеля? Як там було сказано: «Як корабель назвеш, так він і попливе». Або ж, іще люди, зустрічаючи Новий рік, завжди кажуть, як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Відповідь на ваше запитання необхідно швидше шукати в народі, там на все знайдеться відповідь. А з іншого боку, якщо я щиро, самостійно вибрала цю професію, то хіба я маю моральне право ділити робочі дні на будні та свята? Це швидше справа учнів, яким тільки назви день святом, і навчання йде шкереберть».

Сергій Іванович, учитель музики: «Для мене Перше вересня - це робочий день. Я ж учитель музики, а це значить: увімкнути пісню, вимкнути пісню, поміняти диск, увімкнути мікрофон тощо.... Але коли урочиста лінійка закінчується, то одразу розумієш, що єдиний робочий день у цьому навчальному році закінчився. Починається свято, - жартує Сергій Іванович. - А якщо насправді, то за своєю урочистістю цей день таки свято. Усі гарно вдягнені, із «вдягненими» посмішками, квіти, найрізноманітніші, найпрекрасніші, знайомі обличчя, які дуже приємно знову побачити. Для мене кожний день свято, бо я живу музикою. І для учнів моїх також, бо й вони люблять музику, дехто навіть більше, ніж будь-які інші предмети».

Оксана Вікторівна, педагог-організатор: «Перше вересня - це свято. Я це кажу, не роздумуючи, адже є саме тією людиною, яка робить це свято для нашої школи. Подивитись лише на ті щасливі обличчя, на ті обійми, які говорять нам про приємну зустріч, про довгу розлуку. Подивитись на ті сльози щастя на обличчі вчителя, коли його учні виголошують йому подяку, на ті квіти, які тримає кожний учитель у руках, - це ж справжнє свято для вчителя. Перше вересня - це гілочка, за яку можна вхопитись і ще на якусь мить не відпустити літо, а потім відпустити й не пожалкувати, бо те, що чекає попереду, - воно значно рідніше вчителю. Учителювання - це обтяжлива праця тільки для тих, хто на цій посаді тимчасово. Перше вересне асоціюється зі знанням, а знання - це сила. Це наша вчительська сила, яку в нас ніхто не відбере, її ми можемо лише передавати. Передавати свої знання - це задоволення. А коли ми задоволені, то хіба це не свято для нас? Сподіваюся, що кожний учитель ставиться до Першого вересня, як до святкового дня, а інакше для чого вся урочистість цього дня?»

Ірина Федорівна, учитель математики: «На таке запитання немає відповіді. Це аксіома: Перше вересня - свято. Тут не варто навіть намагатися шукати за і проти. Ось можу судити по собі. Літо для мене - щастя, яке триває тільки місяць, а далі я відчуваю нудьгу, мені самотньо, мене тягне в рідні стіни, хочеться поспілкуватися з колегами, хочеться побачити своїх учнів, пожартувати з ними, дізнатись останні новинки в різних галузях науки, освіти, технологій. Також мені не вистачає тих уроків, коли я, пояснюючи новий матеріал, бачу розуміння в очах хоч не всіх учнів, проте їх значної частини. А Перше вересня вже все це дасть, і ти чекаєш його як свята, як чогось особливого. Я люблю цей день, як і свою професію».

Інга Дмитрівна, учитель фізкультури: «Якщо ми йдемо до школи у своїх найкращих сукнях і костюмах, якщо ми даруємо квіти, говоримо приємні слова, обіймаємось і плачемо від щастя - то це обов'язково свято. Перше вересня - один з таких днів. А більше, мабуть, і не треба нічого пояснювати».

Спілкування з учителями навіяло відчуття, що держава наша процвітає, якщо в ній ще існують учителі, для яких робота - це свято. А всім решті треба тільки схилити голову в подяці перед ними.

Автор: О. Іванова

Освіта.ua
20.02.2009

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!