Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель З вірою в успіх
З вірою в успіх

Одне з найважливіших завдань для мене як учителя, який уже сьогодні готує українців майбутнього, - розвивати мислення дітей, виховувати в них здатність до самоосвіти, до критичного сприйняття оточуючого світу

З вірою в успіх

Я вважаю, що справжня революція, яка відбувається сьогодні в освіті, полягає не лише у зміні змісту шкільної системи, а насамперед у зміні свідомості самого вчителя, бо «Жодна велика перемога неможлива, якщо їй не передує мала перемога над самим собою» (Л. Леонов).

Переконана, що слід не просто навчати дітей, що робити, що знати, а навчати того, як учитись, як думати, навчати методів, які можуть використати учні для того, щоб розв'язати будь-яку задачу, у тому числі й життєву. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні педагогічні технології. Сучасне й майбутнє школи - це вирішення проблеми: як навчити дітей жити в динамічному світі, який швидко змінюється, постійно вдосконалюється. У світі, де комп'ютерна техніка все більше замінюватиме людину, але поряд із цим потрібні люди, які зможуть із легкістю вирішувати креативні завдання та самостійно приймати рішення.

Учні ХХІ століття - це учні, які вміють працювати зі знаннями. По-справжньому творчо працювати можна тільки тоді, коли власне процес праці приносить радість. Радість - домінанта будь-якої справи. Тому все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання: «Як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості у процесі навчання? Як учити так, щоб учні не втрачали бажання вчитись? Як, залишаючись у рамках класно-урочної системи навчання, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити їм  оволодіння навичками саморозвитку особистості?».

Я помітила, що тільки за таких умов можна навчити учнів самостійно вчитись, тобто розуміти та приймати мету діяльності, організовувати свою працю, уміти працювати разом з іншими дітьми, користуватись мисленнєвими вміннями, контролювати й  оцінювати результати своєї праці, прагнути їх поліпшити, не пасувати перед труднощами тощо. Я цілком погоджуюся з думкою, що реалізація цих завдань є можливою за умов не підтримуючого, а «випереджального» типу навчання. Сьогодні актуальною є компетентнісна стратегія навчання. Саме компетентності є тими індикаторами, що дозволяють мені визначити готовність учня до життя, шляхи його подальшого особистісного розвитку, активної участі в житті суспільства. На мою думку, пріоритетними в цьому плані є вміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства, підготують учнів до нових ролей у цьому суспільстві. Численні дослідження, проведені у світі, показали, що більшість успішних людей мають «проектний» тип мислення, а їх успіх у сучасному світі визначається також здатністю організувати своє життя як проект.

Опрацьовуючи наукову літературу, помітила, що вчені визначають три основні компоненти в компетентнісній освіті: формування знань, умінь і цінностей (або установок) особистості. Застосовуючи це на практиці, зауважила, що формування названих компонентів передбачає конкретні дії, операції, які виконує учень. Виконуючи їх, він включається у процес, розмірковує над виконанням. Спершу - це певний дискомфорт, який приводить до усвідомлення потреби в нових знаннях, уміннях та оцінює їх важливість для себе й інших учасників групи. Ці етапи навчальної діяльності учня є ключовими в розвитку його компетентності в тій чи іншій сфері, що в системі традиційної академічної освіти часто недооцінюється.

Я глибоко переконана, що формування життєвих компетентностей неможливе тільки в межах конкретного уроку. Тому у своїй практиці намагаюся залучити до цього сім'ю, друзів; урахувати особливості культурного, релігійного та соціального впливу середовища, в якому живуть мої вихованці.

Підтвердження цьому я знайшла у працях українських педагогів, які опікувались адаптацією компетентнісної освіти до української системи навчання: О. Савченко, Н. Бібік, Л. Паращенко, О. Овчарук, О. Пометун, С. Трубачева.

Першим кроком моєї роботи в цьому напрямі став аналіз факторів, що впливають на формування комунікативних і логіко-мовленнєвих умінь і навичок мовленнєвої діяльності школярів, адже мова є одним з основних засобів спілкування, пізнання оточуючого світу та впливу на нього.

Наступним етапом стало діагностування дітей, які прийдуть у перший клас, та їхніх батьків. Тут мені дуже допоміг надав шкільний психолог, разом з яким ми опрацювали результати й отримали те, чого мені бракувало: розуміння причин, які викликають труднощі в досягненні поставленої мети. Я зрозуміла, що поряд з первачками навчання потребують і їхні батьки.

Рішенням став, як прийнято називати, нетрадиційний урок зі всіма його новітніми методами, формами та технологіями, що дають можливість з успіхом формувати навчальні та ключові компетентності учнів.

Об'єднавши все, я вийшла, на мій погляд, на унікальний загальний алгоритм дії, який дозволяє досягати вищих результатів у розвитку учнів, які мають максимум можливостей, щоб задовольнити вимоги сучасного й майбутнього суспільства.

Ядром стратегії є метод проектів. Участь молодших школярів у проектній діяльності сприяє розвитку саме ключових компетентностей. Проектна діяльність «змушує» учнів по-новому подивитись на свої вміння, на характер взаємодії з тим, що навкруги, дає відповідь на запитання дитини: «А навіщо мені це треба?», відкриває перед нею можливість вільно використовувати досвід, придбаний поза школою, у самій школі, і вчить застосовувати в повсякденному житті те, що здобули на навчальних заняттях.

Якщо виходити із класифікації компетентностей за видами діяльності, то формування громадянських, підприємницьких, соціальних, здоров'язберігаючих і загальнокультурних компетенцій продовжується та вдосконалюється через вивчення новітніх предметів і курсів: «Я і Україна. Довкілля», «Економіки». Неабияку роль відіграють співпраця з батьками, проведення свят, годин спілкування, екскурсій, залучення до суспільно-громадських заходів учнів та їхніх батьків.

У ході своєї роботи я дійшла висновку, що людина, яка звикла самостійно вчитись і володіє загальними алгоритмами діяльності, а також не губиться в новій пізнавальній і життєвій ситуації, не зупиняється, якщо не має готових рішень, не чекає підказки, а самостійно шукає джерела інформації, шляхи розв'язання. Результативність моєї праці засвідчують дані шкільного моніторингу навчальних досягнень учнів мого класу протягом 4-х років.

Четверо учнів мого класу є учасниками міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру», показали добрий результат і стали переможцями. Серед моїх вихованців також є переможці конкурсів з української мови ім. Петра Яцика. Окрім того, з першого класу учні із задоволенням беруть активну участь у багатьох шкільних заходах і виставках, у громадській роботі в мікрорайоні школи, захищають честь школи на міських та обласних оглядах художньої самодіяльності. На базі класу неодноразово проводились міські семінари з різних предметів.

А всі ці якості є тим, що ми називаємо «українець майбутнього» - самодостатня, творча особистість, повноправний член світового співтовариства.

Автор: Б. Галайда

Освіта.ua
19.02.2009


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!