Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель Погляд на самого себе з боку

Погляд на самого себе з боку

Сам учень не знає власних можливостей - це зрозуміло, не знають батьки - можна пробачити. Але й учитель не знає, навіть не підозрює, що в його учневі є все, а якщо йому про це сказати - не повірить...

Чи можуть бути шкільні оцінки об'єктивними? Це риторичне запитання можна безрезультатно обговорювати з найрозумнішими, але єдина відповідь, яка б задовольнила всіх, навряд чи знайдеться. Адже наших дітей оцінюють живі люди, які, як відомо, мають право на помилку, а також мають свої певні проблеми, погляди, цілі, свій характер, свою психологію. І особливості психології вчителя не можуть не відбиватись на якості навчального процесу. А отже, її величність Особистість учителя відіграє чималу роль як у ситуації з виставленням оцінок, так і у процесі зацікавлення дитини навчальним предметом.

Обличчям до учнів, або досвід минулого. Пригадайте із власного шкільного життя, які шкільні предмети вам подобалось вивчати і з якої причини? Предметів, як і причин, небагато. Як правило, учителі з цих предметів були молоді, енергійні; уміли показати дітям, що вони небайдужі до учнівських проблем; у покараннях були справедливими; не принижували дітей і не придушували їх бажання вчитись низькими оцінками «для профілактики» та не робили ще багато чого такого, про що і згадувати нема бажання.

Сьогодні школи на папері повернулись обличчям до учнів, складають звіти про особистісно зорієнтоване навчання з урахуванням усіх потреб і можливостей дитини. Насправді про це дуже смішно чути в Україні, оскільки у школах більше 30 % педагогічного складу одержали свої педагогічні дипломи ще за радянських часів. Більше того, ці педагогічні працівники перший свій досвід спілкування з колегами та учнями одержали в ті ж таки радянські часи. Досвід цей міцно в'ївся в їхню підсвідомість і дотепер верещить звідти противнючим голосом на адресу більш вільних у спілкуванні колег та учнів нового покоління. І тут часто стикаються не стільки погляди поколінь, скільки різні стилі мислення та сприймання життя.

В одній елітній гімназії основний педагогічний склад - учителі середнього віку та молодь, але трапляються й люди пенсійного віку. Так от, одна вчителька похилого віку ніяк не могла зрозуміти, чому її більш молода колега сидить під час приватної розмови, тоді як вона сама, старша за віком, стоїть! Не збагнула, старенька, що колега її вже відстояла й у прямому сенсі відбігала від парти до парти сім уроків, і посидіти тепер - щастя. Не збагнула і здійняла ввічливий галас про неввічливу поведінку «деяких колег». Можна тільки уявити, що цей педагог найкращих радянських традицій здіймає на уроці під час спілкування із сучасними підлітками просто від нерозуміння мотивів їх поведінки. І учні віддячують їй нелюбов'ю та зневагою... І не люблять вивчати предмет, який викладає цей учитель. А отже, і рівень знань з цього предмета нижчий, ніж міг би бути. Заради справедливості слід сказати, що є вчителі старого загартування, які захоплюють учнів у полон своєї чарівливості й теплоти з першої хвилини уроку, і їх учні завжди вчаться на уроці. На жаль, це частіше виключення, ніж правило.

Як нас обирають учні. Тож якого вчителя хочуть бачити перед собою учні? Звичайно ж, діти початкової школи бажають бачити в учителі другу маму: щоб любила, не кричала, щоб не ображала, щоби була справедливою, уміла цікаво розповідати та зрозуміло пояснювати, щоб увічливо розмовляла з мамою дитини, щоби гралася з дітьми, щоб навчала правил власним прикладом.

Учні середньої та старшої школи висувають до вчителя такі побажання: демократичний стиль спілкування, наявність певного рівня артистизму, сучасний зовнішній вигляд, доступне пояснення матеріалу на уроці, розуміння учнів і співчуття (емпатія), організаторські здібності, тактовність, толерантність, здатність до емоційного впливу та авторитетність серед підлітків, уміння тримати дисципліну у класі, справедливість. Учні пояснили, що саме вони мали під поняттям «справедливість»: не протиставляти сильних слабким; не критикувати когось одного при всьому класі; робити зауваження наодинці; відмічати найменші успіхи слабших учнів; серйозно ставитись до ідей учнів; не карати учнів часто; більше звертати увагу на хороші вчинки; допомагати колективу учнів у виправленні помилок.

На перший погляд, діти висувають до вчителів досить серйозні вимоги й не кожна людина могла б усіх їх дотримуватись. Лише та, яка отримує від роботи задоволення, тому що в роботі в неї вибудуваний свій порядок. Порядок любові. Любові до своєї справи. Поваги до учнів.

Учительські принципи та мотиви. За якими ж принципами працюють сьогодні вчителі у школі?

1. Гранувальник: кожний учень - діамант, що потребує огранки. Але спосіб обточування залежить лише від вибору вчителя. Якість обточування залежить від навичок майстра.

2. Скульптор: схожий на гранувальника, але володіє більшою фантазією та свободою. З кам'яної брили він сколює все зайве. Результат залежить від його майстерності та нахилів його особистості.

3. Творець: учень - це глина, пластилін, віск. Діти завжди такі, якими були останні руки, які з ними працювали, його учні - це зліпок з його душі. Хочеш побачити себе - подивись на своїх учнів.

4. Садівник: учень - дика рослина із сильною кореневою системою, але з дрібними й кислими плодами. Своєю задачею вбачає привити родючі віти, а решту гілок - вирізати. Розраховує в кінці отримати саме ті плоди, які й були заплановані.

5. Сіяльник: учень - це поле, а вчителі засівають це поле всім, що мають під рукою зі шкільної програми. А там зустріти можна не лише сортові зерна. Доля сіяльника - засівати, а який урожай з того вийде - не його клопіт.

6. Наповнювач: учень - жбан, він потрапляє до школи пустий, з маленьким кристаликом душі на дні. Задача вчителя - наповнити цей жбан розчином знань, щоб кристалик став рости. Для того щоб розчин став живою водою, учитель має знати формулу душі.

7. Факельник: учень - факел, учитель - охоронець вогню. Учитель запалює учня жагою знань, учень починає горіти все яскравіше, висвітлюючи все більший простір навколо себе й учителя.

У всіх цих учителів є одна методологічна помилка - вони всі зайняті лише своєю власною персоною. І годують учня знаннями лише заради того, щоб ніхто не сказав, що він поганий учитель. Учень перегодований, він уже не хоче нічого засвоювати. Але ж учень не має права на зупинку. Про це нічого не сказано в Міжнародній Конвенції ООН про права дитини. Методиками передбачено і це. Учитель вибирає один з так званих активних методів навчання та починає догодовувати учня інформацією, наче під тиском накачувати його мозок.

Як реагує учень, якого позбавили свободи вибору й женуть у стан хронічної втомлюваності? Він чинить опір. Потім починає протидіяти. Тепер уже навчальний процес не має значення, важливо лише одне: хто кого зламає. До боротьби з дитиною підключаються педагогічна рада, батьки. За благими намірами ховається бажання з вільної людини зробити раба. Перемога, як правило, належить учителю. Учень же або ламається (часто на все життя), або йде на компроміс із власною совістю (за це він буде розплачуватись решту життя), або переходить до іншої школи. Це можна назвати руйнуванням знань.

Чому таке стається щодня? Тому що знівечена система. У педагогіці 276 методів, значить, серед них є багато правильних і нема істинного. Коли з'явиться один, істинний метод, інші відпадуть за непотрібністю. Не слід також забувати, що у школі працюють живі люди з різними мотивами:

  • ті, хто більше нічого не вміє робити, окрім як навчати інших правилам (дуже бояться втратити роботу, дуже залежні й від того лютують);
  • ті, хто працює поруч із власними дітьми і пильно їх доглядає (думають, що підуть зі школи, як тільки їх дитина стане випускником, але ж справа ця затягне їх назавжди);
  • ті, хто має забезпечених чоловіків, які дивляться на роботу дружини, як на невдале хобі (почуваються вільно, мають можливість не звертати увагу на деякі дрібниці з боку адміністрації, унаслідок цього з легкістю творчо працюють);
  • ті, хто потрапив до школи випадково й дуже тимчасово (наприклад, відпрацювати державний диплом, щоб не пропав; або взяв пару годин, щоб не потрапити до армії);
  • ті, хто від своєї роботи поки ще отримує задоволення, поки держава не проїхалась по їх соціальному статусу катком позачергової інфляції (ці «живуть» у школі й школою дихають; дуже тяжко переживають критику, емоційно реагують на зауваження адміністрації та побажання батьків, сентиментальні, часто плачуть від щастя; одним словом - фанати).

Фанатів своєї справи стає дедалі менше. Чому? Тому що в час, коли у двері стукає бідність, любов тікає у вікно. У тому числі й любов до справи, що призвела до бідності. І як тільки любов до справи зникає, а ти мусиш працювати там же, тому що більше нічого не вмієш робити, а пенсію ж заробити треба, - на пусте місце після любові може вдертись роздратування.

Вихід завжди є... Чи є вихід із такої ситуації?.. Вихід є завжди! По-перше, претендентам на професію вчителя слід пропонувати пройти психологічне професійне тестування на професійну придатність до роботи вчителем ще в період, коли претенденти на цю важливу роботу є абітурієнтами. Треба було би просто не брати до розгляду приймальної комісії документи тих абітурієнтів, у яких за результатами психологічної професійної діагностики не виявлено схильності до педагогічної діяльності або до роботи з людьми, у яких виявлено ризик поведінкових реакцій, можливі патологічні розлади психіки та ін. По-друге, з тими, хто став студентом педагогічного ВНЗ, слід проводити психологічні комунікативні тренінги та тренінги особистісного зростання з простеженням динаміки розвитку особистості. Для цього при ВНЗ має існувати практична психологічна служба. По-третє, студент має знати, що у своїй майбутній професії він буде соціально захищений, а не соціально принижений, і його тяжкий емоційний труд буде гідно оплачений. Тоді творчі молоді спеціалісти із задоволенням отримуватимуть гідну плату за улюблену справу. По-четверте, педагогів з педагогічним стажем 15 років зобов'язати пройти психологічну експертизу на предмет можливості подальшої роботи з дітьми. Чому балерина може піти на пенсію у 35 років, а емоційно виснажений учитель - ні? Тим, кому рекомендовано змінити вид діяльності з причини незворотних психологічних змін, забезпечити гідну пенсію та запропонувати інші види діяльності. Тоді студенти педагогічних ВНЗ не будуть думати на ІV курсі, як змінити профіль навчання, в якому бізнес-напрямі знадобляться їх знання. А у класах перед дітьми з'являться спокійні, упевнені вчителі. І від того виграють усі.

Автор: Д. Арбеніна

Освіта.ua
24.12.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!