Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель Учитель - це не тільки обов'язки
Учитель - це не тільки обов'язки

Поява української незалежної держави спричинила й реформування її освітньої системи. Україна отримала у спадщину "радянську освіту" як одіозне поняття та ціле явище. Звісно, що така освіта не могла відповідати національним інтересам нової держави й тенденціям розвитку європейського та світового шкільництва

Учитель - це не тільки обов'язки

Розбудова української держави, демократизація суспільного життя, відродження національної культури, посилення інтеграційних процесів з Європою та світом, реформування економіки, упровадження ринкових відносин тощо поставили нові вимоги до освіти та вчителя ХХІ століття. Освіта має бути пріоритетною, безперервною та різноманітною, нести гуманістичні цінності, використовувати новітні технології навчання, бути всеохоплюючою та інформатизаційною, забезпечувати саморозвиток особистості учня.

Однак які б реформи та модернізації в освітній сфері не планувались і не впроваджувались, які б науково обґрунтовані шляхи перебудови школи не намічались, усі вони врешті-решт замикаються на вчителі. Власне від учителя залежить або успіх або поразка будь-яких нововведень. Це має дуже просту та всім зрозумілу відповідь: не існує чудодійних систем і загальносприятних ідей, тим більше в освіті, які б самі собою реалізувались без втручання вчителя. Існує вчитель, який має бути озброєний прогресивною системою навчання, сформований як творча, соціально активна особистість, яка вміє нешаблонно мислити, професійно діяти, створюючи загальносуспільні цінності й ідеали.

Школа - жива клітина багатогранного суспільного організму, а вчитель - її ядро. Його основним завданням є навчати, виховувати розвинену особистість, яка б вільно володіла не тільки сумою «предметних знань, умінь і навичок», а й могла знайти правильний вихід із будь-якої складної ситуації на теренах власної життєтворчості.

Справжній учитель за всіх часів і за всіх державних устроїв зберігав неповторність своєї особистості, збагачуючись із невичерпних джерел загальнолюдських і національних цінностей. Вірний своєму суспільному покликанню, він примушений являти собою високоморальний приклад практичної дії, установлюючи незаперечні гуманістичні принципи добра та справедливості, кріпити духовний зв'язок поколінь.

Зростання масштабів і динамізм соціальних перетворень, притаманні Україні нинішній, постійно загострюють і підвищують вимоги до вчителя, рівень його відповідальності, ускладнюють його задачі. Сьогодняшні вимоги до вчителя як ніколи надзвичайно високі: і з боку суспільства та держави, і з боку міністерства та керівних органів, і з боку учнів та їхніх батьків.

Незаперечно, що це правильно. Це розуміє переважна більшість українських учителів. Але чомусь склалось так, що вчитель на сьогодні має тільки обов'язки, лише обов'язки перед усіма. А чи не варто замислитись і про його невід'ємні права? Хто на сьогодні може захистити вчителя, гарантувати в повному обсязі його права як людини, фахівця, робітника? Держава? Але щось непомітно! Принаймні, далі красивих і пафосних слів двічі на рік - Первого вересня та на День учителя - діло не йде. Освітянські профспілки? Так вони сьогодні й самі бідні та безпорадні.

Хто ж тоді?! Як може вчитель, на якому повністю лежить увесь тягар відповідальності за навчання й виховання молодого покоління нашої держави (оскільки практично всі батьки зайняті «добуванням грошей», а не вихованням своїх дітей), охопити всі аспекти досконалості? Адже практично всі вчителі - це жінки, в яких також є власні сім'ї, особисті діти, яких також треба вивчити, виховати, «поставити на ноги».

Отже, звертаюсь до всіх вищих органів з величезним і наболілим проханням. Проханням захистити вчителя і юридично, й фізично, й матеріально. І якщо вже ми так поспішаємо до Європи, то мусимо не запізнитись і перш за все нашого вчителя поставити на таку висоту, на якій він стоїть у країнах Європи.

А щодо батьків, то ви, шановні батьки, уже сьогодні займіться вихованням ваших же дітей, бо завтра буде запізно. Адже це ваш прямий обов'язок. І повірте, не варто вбачати школу такою собі коморою, куди можна запхнути власну дитину і звинувачувати школу й учителів у всіх власних негараздах.

Автор: Г. Ковальчук

Освіта.ua
23.12.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!