Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель Факти про особистісне зростання

Факти про особистісне зростання

Звідкіля проросло особистісне зростання? Сам термін з'явився в 1960-і роки й пов'язаний з іменами монстрів гуманістичної психології: Роджерса, Маслоу та інших. При цьому особистісне зростання в розумінні представників однієї концепції могло дещо не відповідати розумінню представників іншої концепції. Згодом справа тільки погіршилась

Із чим можна переплутати особистісне зростання? Де б не зайшла мова про особистісне зростання, завжди треба цікавитись, що під цим має на увазі співрозмовник. Оскільки вислів «особистісне зростання» - ідеальна оболонка, яку можна заповнити практично будь-яким змістом.

По-перше, радянською спадщиною: ідеологія «всебічного розвитку особистості» може бути злегка осучаснена й замінена на «особистісне зростання». По-друге, особистісне зростання можуть плутати з віковими задачами розвитку. Мовляв, людині за час її життя треба пройти кілька стадій дорослішання - від ранньої юності до зрілості. А якщо людина забуксувала десь на середині, то їй варто допомогти - це і стане її особистісним ростом. По-третє, особистісне зростання може пов'язуватися з придбанням якихось певних навичок: чи то невідомі «лідерські якості», чи комунікативні властивості. Або навпаки - рятування від якихось якостей, що заважають, - теж може вважатись особистісним ростом. Знаходження тих чи інших жахливо корисних навичок - це єпархія різноманітніших тренінгів особистісного росту. Словом, що таке особистісне зростання, кожний розуміє по-своєму.

Із чого зроблено особистісне зростання? Для початку звернемось до авторитетів - людей, котрі, власне, винайшли поняття особистісного зростання. Самі-то вони що мали на увазі? Якщо коротенько, то для них особистісне зростання - дорога, що веде до головної мети розвитку людини. Абрахам Маслоу називав цю мету самоактуалізацією, тобто повним розкриттям власного потенціалу. Потреба в самоактуалізації виникає в людини, коли її базові потреби (захист, їжа, потреба у приналежності до певної соціальної групи) задоволені. Самоактуалізація за Маслоу - це ідеал розвитку людини. Вона дозволяє таким людям бути незалежними, креативними на всіх рівнях, продуктивними, філософськи сприймати дійсність. Одним із тих, хто підхопив прапор самоактуалізації та похідного від неї особистісного росту, став Карл Роджерс. Відповідно до його уявлень, у людини на шляху самоактуалізації є ряд характеристик. По-перше, прийняття та розуміння себе. Тобто знання власних потреб, розуміння своїх почуттів і мотивів, довіра до себе й адекватна самооцінка. По-друге, гуманістична система цінностей. Тобто орієнтація на істину-добро-красу (прямо як у Платона) плюс відкритість до нових вражень і допитливість. По-третє, ставлення до ближніх своїх і далеких. Людина, котра самоактуалізується, довіряє людям, орієнтована на партнерські стосунки з оточуючими, не схильна розділяти соціальні стереотипи. І, нарешті, у плані ставлення до життя така людина незалежна, ані на кого не перекладає відповідальність за своє життя, креативна, не відкладає «справжнє життя» на потім, задоволена власним життям. Здавалася б, зовсім чудова картинка - тільки так і треба жити, і особистісне зростання нам стає у пригоді. І ось тут виникає одне «але»...

Як помітити своє особистісне зростання? Проблема в тому, що особистісне зростання не піддається ані кількісному, ані якісному вимірюванню. І тут назріває запитання: а як зрозуміти, що відбувається бажане особистісне зростання? Як зрозуміти, що ми рухаємось до точки, позначеної гуманістичними психологами? Відповідь збентежує: а ніяк. Людина здатна помітити ряд змін, що відбуваються з нею, і навіть трактувати їх як позитивні. Але хто доведе, що саме ці зміни ведуть її до бажаного? І що вона адекватно уявляє собі бажане? Інакше кажучи, немає критерію, за яким можна було б виміряти не тільки «особистісне зростання», а й навіть ступінь близькості до ідеалу. А тому особистісне зростання стає ідеальним об'єктом для спекуляцій.

Як торгувати особистісним зростанням. Якщо ступити в самоактуалізацію в один присід неможливо, то, можливо, вірніше буде розвинути в собі ті чи інші навички, здатні наблизити людину до самоактуалізації? Так розсудили ті, хто взявся торгувати всілякими «тренінгами особистісного зростання». Ідея, що лежить в основі подібних тренінгів, проста, як мукання. Головне, у чому повинен бути впевнений відвідувач такого тренінгу, що особистісне зростання - це добре, тому що сприяє розвитку потенціалу. А раз так, то давайте «накачувати» окремі якості, які наблизять нас до ідеалу.

Кому потрібні тренінги особистісного зростання. Який мається на увазі ідеал - відомо лише автору тренінгу. Тому що уявлення про те, до чого мусить у підсумку привести особистісне зростання, у всіх зовсім різні. Утім афішувати свої ідеали ніхто не має наміру - раптом прийдуть вороги й поцуплять інтелектуальну власність? Про цілі та задачі курсу відвідувачеві розкажуть у гранично загальних формулюваннях. Отже, розуміння своїх потреб та індивідуальних задач розвитку у відвідувачів таких тренінгів підмінюється штучно створеними потребами: наприклад, прагненням до лідерства (а воно вам треба?), рятуванням від гіпотетичних комплексів та азами популярної психології. Відповідно, критерієм особистісного зростання стає максимальний розвиток у себе заявлених у тренінгу якостей (або похвала тренера). За статистикою, більшість відвідувачів «тренінгів особистісного зростання» - люди, які переживають якусь кризу або ті, хто відчуває себе дезорієнтованим. На другому місці - ті, хто хоче розширити коло спілкування, слідом за ними - «психологічно заклопотані». Останні - група найменш уразлива для маніпуляцій тренера. Але навіть їхня відносна захищеність ані на краплю не наблизить їх до самоактуалізації.

Автор: С. Малєвич

Освіта.ua
29.10.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!