Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Учитель Плачте, це корисно
Плачте, це корисно

Представники багатьох психологічних шкіл не перший десяток років сперечаються, що таке емоції

Плачте, це корисно

Емоції - це засоби, за допомогою яких ми здійснюємо контакт один з одним. Ми можемо говорити з іншою людиною м'яко або сердито, жалібно або зарозуміло - і все це для того, щоб установити той чи інший вид контакту. Тобто контакт між людьми встановлюється лише в тому випадку, якщо вони проявляють емоції.

Однак не будемо переоцінювати позитивну роль емоцій, припускаючи, що емоція від емоції відрізняється. Маніпулятор, як правило, з ускладненням і неякісно виражає основні емоції контакту - гнів, страх, образу, довіру й любов. Тому він удається до блокованих або неповних емоцій - тривоги, гіркоти, обурення, незручності.

Тривога подібна до почуття голоду, що ссе із середини. Людина, яка перебуває у тривозі, не йде на повну дію і зайнята тим, що придушує зростаючу агресію, у результаті чого впадає в апатію.

Гіркота може тривати невиразно довго, якщо їй не дати виплеснутись у глибокій образі й риданнях.

Обурення - найбільш типова неповна емоція. І - брехлива. Насправді обурення ненатурально та придушено виражає страх.

Незручність - дуже дивна емоція, тому що вона позначає одночасно тенденцію до створення контакту та запобігання йому. Перлз називав емоції сорому та незручності «емоціями, що зраджують», оскільки вони заважають людині й обмежують її свободу.

Усі ці емоції надзвичайно небезпечні, тому що не виражені, не знайшли собі вихід назовні та заганяються всередину душі, що згодом перевантажує людську психіку, руйнує її зсередини та призводить до покірності й депресії.

Обов'язкова вимога до тих, хто хоче зжити в собі маніпулятора, - усвідомити, де та як він проявляє часткові емоції, визначити - які саме, і спробувати розглянути ті реальні почуття, які за ними приховані. А далі - не боятись виразити ці основні почуття, чи то страх або образа, гнів чи любов. Мета актуалізатора - розвинути в собі здатність чесно виражати свої щирі почуття.

«Не розстроюйтесь... Контролюйте себе... Прийміть це легко», - постійно радить вам маніпулятор. Що ж, цілком зрозуміло. Він уже скористався цими рекомендаціями, і йому погано. Щоб хоч якось утішитись, він хоче і вам зіпсувати життя.

Окрім того, він не хоче дозволити вам сердитись на нього. Тільки ви захотіли обуритись, як він прикладає палець до губ і каже: «Тсс, спокійно, тихо, не розходьтесь, це шкідливо». Не вірте йому, і тоді маніпулятор вам не страшний. І пам'ятайте, головний захист від його маніпулятивного руйнівного впливу - увмінні виражати ваші власні почуття.

Складність у тому, що більшість із нас не розуміє, що значить переживати й тим більше виражати свої почуття. Ми настільки звикли прикидатись, що вже не можемо відрізнити «своїх» від «чужих», тобто «фальшивих». Тому ми й раді навчитись виражати їх, але кого «їх» - ми не знаємо. Тож давайте придивимось до п'яти основних емоцій контакту, щоби згодом уміти їх розпізнати та виявити.

ГНІВ. Як виглядають фізіологічні прикмети гніву? Що каже вам ваше тіло? Як ви дізнаєтеся, що розсердились? Ви хочете подратись - ось що це таке. А як ви довідаєтеся про те, що вам хочеться подратись? Ваше тіло так і кричить про це. Дихання й пульс учащаються, м'язи стискуються, і ви відчуваєте несподіваний і різкий приплив тепла, гаряче відчуття раптового припливу крові. Будь то вербальна чи фізична боротьба, а може, короткий спалах роздратування, але наші тіла обов'язково повинні щось робити, коли ми гніваємось. Вони просто вимагають від нас дій, і найгірше, що ми можемо зробити для себе, - це придушувати свої фізіологічні потреби, заганяти емоцію всередину, штучно заспокоюючи себе.

СТРАХ. Як ви довідаєтеся, що боїтесь? Що каже вам ваше тіло цього разу? Воно дає вам прямо протилежний сигнал. Рот сохне, долоні стають вологими, ви відчуваєте холод, і ваша шкіра покривається мурашками. Переборюючи страх, ви теж робите собі погану послугу.

ОБРАЗА. Більшість із нас, усвідомлено чи підсвідомо, бояться бути скривдженими. Я думаю, це провина безлічі маніпуляторів, яких ми зустрічаємо на кожному кроці. І на кожному ж кроці вони забороняють нам ображати їхні почуття. Тому нашим девізом стала така протиприродна заява: «Я не хотів би скривдити...» - далі може випливати довгий перелік осіб, що коротко виглядав би так: «Усіх!» А чому б не скривдити? - спитаю я вас, якщо людина на це заслужила. Кривдячи, ви часто дуже допомагаєте тому, кого кривдите; прагнучи ж не скривдити, найчастіше жорстоко караєте людину. Бачите, підліток тихенько бере машину батьків, а ви мовчите, нічого не кажете йому, боячись скривдити. Як ви розціните ваші «делікатні» дії після того, як він розіб'ється? Адже ви знали, що він майже не вміє водити машину...

Нерозумне звуження нашого внутрішнього світу заради того, щоб когось не скривдити і чомусь не нашкодити, - це, звичайно, симптом неврозу. Тому давайте визнаємо собі чесно - навіщо ми це робимо? Адже головна причина не в тому, що ми боїмося скривдити інших, а в тому, що ми дуже боїмося, що у відповідь вони скривдять нас. У випадку зі злодійкуватим підлітком таких можливостей маса. Він може нахамити вам, може помститись, може сказати, що і ваш син крадькома бере у вас машину... У нього немає можливості уразити вашу гордість і принизити ваше достоїнство. «Так навіщо ж ризикувати? - думаєте ви. - Нехай собі б'ється, раз йому хочеться.» Тобто ні, ви так не думаєте. Але маніпулятор - думає неодмінно. Такий ось негідник.

Образа - найбільш важке у вираженні почуття. Воно спонукає нас повернутись у дитинство та пригадати той стан, коли ми скрізь і в усьому шукали захисту в матері. Чим вона могла нам допомогти? Як правило, тим, що вислуховувала наші голосіння. Це кращий спосіб вираження образи. Треба виговоритись їй і виплакатись. Жінки з цим справляються краще; чоловіки ж до цього зовсім не схильні. Але ж вони і живуть менше, й інфаркти в них частіше. Вони сподіваються, що біг підтюпцем уранці продовжить їхнє життя. А їм би сплакнути іноді. Колись у дитинстві якийсь маніпулятор казав їм: «Ну-ну, Іване, великі хлопчики не плачуть». І в результаті в них просто не вистачає мужності на те, щоб розплакатись. Невиражена образа стає петлею на шиї людини.

ДОВІРА. Вона переживається в почутті відкритості. Тобто ви розкриваєте потаємні куточки своєї душі і як би кажете: ось я весь як на долоні, дивись, я тебе не боюсь. При цьому ви рятуєтесь від звичної несвободи і як би знаходите друге дихання. Довіряючи, ви волею-неволею стаєте самим собою.

ЛЮБОВ. Це золотий ключ до творчого використання всіх інших почуттів. Шеллі називав її «їжею поетів». Голдсміт - «спілкуванням між тиранами та рабами». Але ближче за всіх до психологічно правильного визначення «діагноз» Рільке: «Любов полягає в тому, що дві самітності вітають одна одну, стикаються й захищають одна одну». Звичайно, краща книга про любов - це книга Еріха Фромма. «Любов, - уважає Фромм, - активна участь у житті іншої людини і прийняття її такою, якою вона є». Наше тіло і тут не обдурить і дасть нам відчути закоханість. З чим її порівняти? Якщо гнів - гаряча емоція, то любов - тепла і світла.

Цікаво те, що гнів і любов - дуже близькі. Вони як би ростуть з одного кореня. І для багатьох необхідно спочатку відчути приплив гарячого гніву, перш ніж відчути любовне тепло.

Людина ніколи не зможе мати щирих і тривалих стосунків з іншими й ніколи не зможе полюбити, якщо вона не здатна вболівати з ними, якщо вона не може виразити всіх чотирьох почуттів. Тільки тоді, коли ми здатні показати, що гніваємось, боїмось, ображаємось або віримо, - тільки тоді ми зможемо полюбити. Тільки тоді, коли ми можемо відкрито показати один одному свої почуття та сказати відкрито про них, тільки тоді ми зможемо відчути справжню близькість - що, до речі, нітрохи не менш приємно, ніж близькість фізична. Усе це варто мати на увазі, особливо в сімейному житті.

Психотерапевти, до яких звертаються одружені (або замужні) люди, воліють мати справу з чоловіком і дружиною одночасно, оскільки в сімейному житті більше, ніж будь-де, потрібні гармонія та єдність цілей. Якщо ж хто-небудь із чоловіків і жінок учиться чесно виражати свої почуття, а інший - безсоромно маніпулює, родина приречена. Два актуалізатори зможуть бути щасливими; два маніпулятори зможуть звикнути один до одного та пристосуватись до ігор партнера. Але союз маніпулятора й актуалізатора немислимий.

Найбільш цікаве те, що маніпулятор може випробувати багато почуттів цілком щиро, але він неодмінно спробує використовувати їх «на щось корисне», як він думає. Тобто в навантаження до щирих сліз дається якась маніпулятивна мета. Гнів, наприклад, може використовуватись ним для того, щоб налякати. Ви, звичайно, часто зустрічали маніпуляторів, які своїм лементом і вереском, червоним обличчям і тупанням ногами не дозволяли оточуючим установити з ними контакт.

Автор книги «Як бути єврейською матір'ю» дає блискучі приклади того, як маніпулятивна мати використовує образу для того, щоб контролювати своїх дітей. Він називає це «технікою основного страждання». Ви хочете опанувати цю техніку? Це нескладно. Спочатку постарайтеся зобразити, начебто у вас косоокість. Потім зморщіть брови, опустіть куточки губ і спробуйте пригадати біль, що пронизував вас коли-небудь, такий, наприклад, який буває при гострому гастриті.

Запам'ятайте також деякі ключові фрази, які варто вимовляти в подібних ситуаціях, тому що одного тільки страждального виразу обличчя мало:

  • «Іди й радуйся, і не думай про те, що в мене болить голова».
  • «Не турбуйся про мене. Навіщо тобі думати про такі дрібниці».
  • «Я рада, що це сталося зі мною, а не з тобою».

І так далі, у тому же дусі. Запевняю вас, опанувавши «техніку основного страждання», ви зможете затероризувати будь-яку, навіть дуже стійку людину.

Але найбільш цікаві знахідки маніпуляторів - у сфері любовних стосунків. Ключова фраза тут: «Якби ти любив мене, то ти б...»

Дані Грінберг перелічує основні жертви, за допомогою яких можна маніпулювати тим, кого «любиш». Він жартує, але як це схоже на реальний стан справ!

  • Не спи всю ніч, щоби приготувати йому дійсний сніданок. («Ах, милий, я так погано спала, усю ніч думала, що би тобі приготувати.»)
  • Залишись без обіду, тоді ти зможеш покласти зайве яблуко йому в портфель. («Рідний, тобі вітаміни потрібні більше, до того ж я майже не хочу їсти.»)
  • Не кажи йому про те, що ти двічі зомлівала в торговому центрі від слабкості, коли купувала йому сорочку (але упевнись, що він знає про твої непритомності).
  • Відкрий вікно в його спальні як можна ширше, щоб у нього було більше повітря, і закрій своє вікно, щоб не використовувати його запас.

Автор: Э. Шостром

Освіта.ua
04.11.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!