Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Психологія Психологічна готовність дітей до навчання

Психологічна готовність дітей до навчання

Вступ до школи є однією з найважливіших подій у житті дитини. Оскільки сьогодні багато дітей починають навчання не з семи-, а з шестирічного віку, виникає багато проблем і запитань. Тому виникає необхідність знати психологію шестирічного учня, адже різниця між такими дітьми величезна

За визначенням психологів, шість років - початок активності механізму уяви, відображення неіснуючого. Дитина, яка діє самостійно, постійно перебуває у стані «польоту». Книги, ігри, танці, спритні рухи - усе насичене гармонією, яку ця маленька особистість намагається опанувати власноруч. Гармонійна психомоторика сприяє особистісному розвитку, допомагає пізнавати навколишній світ і себе як частину світу, що сприяє розвитку дитини.

У шестирічок механізм уяви домінує над усіма іншими. Дитина виконує величезну роботу, створюючи фантастичні образи, і живе в казковому світі. Тому завдання дорослих, особливо вчителів і батьків, які намагаються не приборкати цей механізм творчості, розвивати та вивчати його. Отже, заздалегідь, до вересня, починається підготовча робота із прийому дітей до першого класу. Зміст цієї роботи відображений у відповідних наказах і постановах Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки України, Головного управління освіти та науки Київської міської держадміністрації, яким педагогічний колектив керуватися в організації цієї роботи.

Мета дослідження: визначити готовність дитини до шкільного навчання; вивчити індивідуальні психологічні особливості дитини, рівень шкільної зрілості; виявити дітей, які потребують особливої уваги до свого розвитку, забезпечити з перших днів їх перебування у школі індивідуальний підхід до них; скласти індивідуально-психологічну картку на кожну дитину; розробити конкретні рекомендації батькам, учителям із розвитку чи активізації окремих психічних процесів.

Індивідуальні особливості дитини, відповідність розвитку психічних процесів її віковим нормам свідчать про «шкільну зрілість» шести- і семирічок.

Дуже довго вважалось, що критерієм готовності дитини до школи є рівень її розумового розвитку. Л. Виготський визначив, що готовністю до шкільного навчання є не стільки кількісний запас уяв, скільки рівень пізнавальних процесів.

Запропонована програма ґрунтується на ствердженні Д. Ельконіна про те, що при вивченні дітей у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку «діагностична схема має включати діагностики як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного періоду» та об'єднує чотири етапи визначення готовності дитини до школи: загальна, інтелектуальна, мотиваційно-вольова, особистісно-психологічна.

Загальна готовність

Загальний стан здоров'я: ріст, м'язовий тонус, зір, слух; дрібна моторика руки, графічні вміння («Графічний диктант» Д. Ельконіна); нервова система: ступінь збудження та врівноваженості; розвиток ігрової діяльності; зорово-рухова та зорово-моторна координація (тест Керна-Йєрасика)

Інтелектуальна готовність

Рівень розвитку арифметичних умінь (тест В. Торосун); рівень розвитку механічної пам'яті (тест Д. Векслера); аналітико-синтетичні вміння («Прогресивні матриці Равена»); фонематичний слух і словниковий розвиток (тест В. Торосун); уміння встановлювати послідовність подій, рівень уваги (тест Д. Векслера); навченість (тест Т. Вітцлака); творча уява (тест Т. Вітцлака); розвиток креативних умінь.

Мотиваційно-вольова готовність

  • рівень мимовільності (методики Керна-Йєрасика та Д. Векслера);
  • рівень довільності(ті самі методики);
  • бажання відвідувати школу (методика «Так і ні»).

Особистісно-психологічна готовність

  • форми мислення (тест Т. Вітцлака);
  • основні уявлення про природні та соціальні явища (тест Т. Вітцлака);
  • короткочасна пам'ять;
  • саморегуляція;
  • емоційний стан.

У залежності від вибору тієї чи іншої концепції готовності дитини до шкільного навчання обираються основні її критерії та підбираються методики для їх діагностування. Але слід пам'ятати, що показниками готовності дитини до шкільного навчання виступає комплекс якостей і характеристик, які свідчать про досягнення в розвитку дитини. Ці показники слід розглядати як діагностичну основу навчальної, розвивальної та виховної діяльності вчителів уже в першому класі. За підсумками визначення готовності дитини до навчання у школі складаються картки, зразок яких дається в додатках до програми.

Результати готовності дитини дозволяють:

  • конкретно визначити спрямованість навчання;
  • отримати дані для здійснення індивідуального підходу до дитини в навчально-виховному процесі;
  • скомплектувати спеціалізовані та диференційовані класи.

Під час прийому дитини до школи необхідно створити оптимальні, затишні, комфортні умови, які би сприяли спілкуванню з дитиною та батьками; варто подумати над розташуванням меблів у приміщенні приймальної комісії.

Модель «коло» є ідеальною формою для бесіди, в якій бере участь ціла група (дитина, члени комісії, батьки).

Співбесіду можна проводити за таким планом:

  • Створення психологічної атмосфери.
  • Бесіда з дитиною.
  • Виконання завдань дитиною.
  • Заповнення анкет батьками.
  • Спостереження за дитиною.
  • Бесіда з батьками.
  • Заповнення карток.

Узагальнивши результати діагностики дітей щодо їх готовності до навчання, психолого-педагогічна комісія рекомендує.

Батькам:

  • записати дитину до першого класу;
  • відкласти початок навчання на рік;
  • проконсультуватись у логопеда, невропатолога і т. ін.

Учителям:

  • здійснювати індивідуальний підхід до дитини з урахуванням виявлених особливостей її підготовки;
  • користуватись корекційними вправами, які розраховані на підвищення рівня володіння дитиною певних умінь.

Адміністрації: записати дитину до спеціалізованого або диференційованого класу.

Але найголовніше - провести правильну розмову з батьками, заспокоїти їх, якщо рівень підготовленості дитини не відповідає вимогам школи, дати порад та рекомендації.

Програма комплексного підходу до розв'язування проблем шкільного життя дитини

Програма «Комплексного підходу до розв'язання проблем шкільного життя дитини» розроблена для перших класів і розрахована на збереження психологічного здоров'я дитини (психодіагностика-спостереження-корекція), тому що головною умовою збереження психологічного здоров'я школяра є така організація навчального процесу, яка сприяє розвиткові особистості школяра на кожному етапі.

Як стверджував Д. Ельконін: «Узагалі підхід до окремого періоду розвитку в дитинстві не можна розглядати вузько прагматично - як підготовку до наступного етапу розвитку. Усе відбувається якраз навпаки. Перехід до наступного, вищого етапу розвитку готується та визначається тим, наскільки повно прожитий попередній період, наскільки визріли ті внутрішні суперечності, які можуть розв'язуватися завдяки такому переходу». При цьому слід ураховувати, що всі етапи дитячого розвитку є цінними, і для збереження психічного здоров'я школярів не можна прискорювати перехід дітей з одного ступеня розвитку на інший.

У нашій програмі це враховується. У програму закладений принцип ампліфікації (збагачення, підсилення, поглиблення) дитячого розвитку. Це значить - не пригнічування природної активності, а наповнення матеріалу змістом, який найбільше сприяє розвиткові.

Оскільки перший клас - це перехід дитини на новий, більш високий рівень життя з більш високими критеріями оцінювання поведінки, відносин та самоорганізації, це нове соціальне середовище, яке відкриває для себе кожна дитина, і пристосування до якого потребує певного адаптаційного періоду.

Поняття «соціальної адаптації» визначається сучасною психологією як процес пристосування людини до умов нового соціального середовища та формування:

  • адекватного сприйняття навколишньої дійсності й самого себе;
  • здатності до праці й навчання, до організації дозвілля та відпочинку;
  • здатності до самоорганізації;
  • здатності до зміни поведінки відповідно до рольових очікувань інших.

Діти, які в першому класі успішно адаптуються до нових соціальних умов і без надмірних потрясінь увійдуть у шкільне життя, удало виконуватимуть поставлені перед ними завдання, отримуватимуть задоволення від участі в навчальному процесі, надалі успішно навчатимуться в середній і старшій школі. Тому ми багато уваги приділяємо адаптаційному періоду в житті дитини та подальшому спостереженню за її особистісним розвитком.

Програма для першого класу складається з двох напрямів.

  • визначення розумового розвитку дитини, емоційно-вольової сфери, готовності до взаємодії та спілкування з учителями й однокласниками з урахуванням попереднього тестування при прийомі до школи та протягом першого семестру.
  • поглиблене вивчення особистісно-соціальної сфери учнів.

Далі більш детально будуть розглянуті ці напрями роботи.

1-й клас

Перший напрям програми - визначення розумового розвитку дитини, емоційно-вольової сфери, готовності до взаємодії та спілкування з учителями й однокласниками (протягом першого семестру). Програма розрахована на індивідуальне та групове обстеження.

Мета: навчити дітей безконфліктно адаптуватись до школи, попередити неврози та дезадаптацію.

Зміст

Визначення рівня адаптації першокласників до школи: методики, що розраховані на індивідуальні обстеження.

Методика «Графічний диктант» Д. Ельконіна, що дозволяє діагностувати розвиток довільності (уміння слухати, розуміти та точно виконувати вказівки дорослого, використовувати зразок).

Методика «Так і ні» (модифікація відомої дитячої гри «Так» і «ні» не говорити») визначає розвиток довільності в дітей.

Методика «Виключення зайвого предмета» (на картках). Дані, отримані за допомогою цієї методики, дозволяють зробити висновки про володіння дитиною операціями узагальнення й абстрагування, про здатність виділяти суттєві ознаки предметів та явищ.

Методика «Будиночок», яка дозволяє виявити вміння дитини орієнтуватись у своїй роботі на зразок, уміння його скопіювати, виявлення довільної уваги, абстрагування, сенсомоторної координації та тонкої моторики руки.

Вербальний тест Керна-Йєрасика, який визначає рівень інтелектуального розвитку учня.

Методика «Доброзичливість», яка перевіряє довільну увагу, пам'ять.

Анкета на вивчення шкільної мотивації ставлення до школи.

Ці методики використовуються на першому етапі роботи з учнями. Розпочинаючи з вересня поєднуються діагностики вербальних і невербальних здібностей учнів. Також використовують методики, які розраховані на групове обстеження.

Діагностика інтелекту за допомогою тесту Гудінаф-Харріса або тест Керна-Йєрасика - малюнок чоловічої фігури по пам'яті.

Методики Еткіна «Тест відношень між кольорами».

Набір методик дає можливість вивчити особливості структури інтелектуального розвитку як кожного учня, так і класу в цілому.

Другий напрям - вивчення особистісно-соціальної сфери учнів, їх особистісних особливостей, а саме:

Тест особистісної адаптації («Школа тварин»).

Методика Липкіної «Три оцінки», мета якої визначити учнів із заниженою самооцінкою.

Методика визначення типів труднощів у першокласників О. Венгера та М. Гінзбург для визначення учнів із підвищеною тривожністю, несформованістю навчальної діяльності.

За допомогою вказаних методик збагачуються знання про особистість кожної дитини, визначають шляхи для максимального забезпечення її всебічного розвитку. За підсумками діагностичного обстеження після кожного етапу проводяться батьківські збори з питань адаптації (грудень) та педконсиліум з проблеми «Психоемоційний стан першокласника в період адаптації» (грудень).

Профілактична робота.

2-й клас

Обґрунтування проблеми дослідження

7-8 років - вік панування почуттів і формування власного виміру почуттів (пізнавальних, моральних, особистісних, естетичних). Цей вимір передбачає:

  • оцінювання відомого та невідомого;
  • відокремлення морального від аморального, прекрасного від бридкого;
  • вироблення навичок спілкування.

У школі відбувається перебудова всієї структури спілкування дитини. Дитина усвідомлює себе в різних ролях. Найголовніша з них - роль учня, яка передбачає виникнення та розвиток ділових відносин за типом: учень-учитель, учень-учень, учень- батьки. Тому у Програмі комплексного підходу до розв'язання проблем шкільного життя дитини для 2-го класу пропонуються шляхи для подальшого вивчення особистісно-соціальної сфери учнів і визначаються наступні етапи діагностичної роботи.

Мета: навчити учнів правильній, гармонійній побудові взаємин з ровесниками та дорослими; сприяти розвитку комунікативних умінь, які носять короткочасний характер; запобігання проявам агресивності, пасивності, байдужності по відношенню до потреб і прохань інших людей; формування громадянської позиції, почуття власної гідності.

Перший етап. Осмислення питань «Хто я?», «Які вони?»

Мета цього етапу: мотивація дитини до самопізнання та пізнання інших людей, пробудження зацікавленості до внутрішнього світу людини.

Багатофакторний особистісний питальник Р. Кеттелла та Р. Коана.

Самооцінка. Осмислення своєї гідності та гідності інших людей.

  • Методика Айзенка, яка спрямована на вивчення темпераменту.
  • Методика А. Липкіної «Три оцінки».

3. Осмислення своїх недоліків. Кольорово-малюнковий тест А. Прохорова та Г. Генінга.

4. Діагностика рівня тривожності.

  • Тест шкільної тривожності Філліпса.
  • Опитувальник Дж. Тейлора.

Другий етап

Осмислення свого місця в соціумі: взаємовідносини з батьками, однокласниками, учителями

Мета цього етапу: формування вміння виділяти особистісні якості під час спілкування; розвиток навичок спілкування; формування сприятливої атмосфери у класному колективі.

Діагностика родинних стосунків (методика «Кінетичний малюнок сім'ї»).

Вивчення міжособистісних стосунків.

  • Методика Р. Хілем.
  • Опитувальник для дітей «Наодинці із собою» Л. Маленкової.
  • Опитувальник «Ваш стиль виховання» В. Семиченко.
  • Тест «Казка» Л. Дюсс.
  • Тест «Стосунки між батьками та дітьми» А. Варга, В. Столин.
  • Опитувальник «Обличчя батьківської любові» Н. Клюєвої.
  • Малюнок «Обличчя».

3. Обстеження та формування сприятливої психологічної атмосфери у класному колективі.

  • Метод соціометрії.
  • Багатофакторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла та Р. Коана.

4. Створення організаційно-діяльнісних або рольових ігор, що сприяють формуванню класного колективу.

  • Розвивально-пізнавальні ігри «Лісова школа», «Сусіде, підніми руку», «Потяг», «Гарячий стілець», «Комплімент» та ін.

5. Корекційно-профілактична робота.

Третій етап. Оволодіння «емоційною грамотністю», розвиток уміння осмислювати свої почуття та почуття іншого

Мета цього етапу: вивчити емоційний стан дитини; навчити дітей розпізнавати емоційний стан за допомогою міміки, жестів, голосу, осмислення двоякості почуттів, уміння приймати до уваги почуття іншої людини під час розв'язання конфліктної ситуації.

Методика «Намалюй людину».

Методика «Дім, дерево, людина».

Діагностика тривожності за допомогою запитань і малюнків

Методика О. Запорожця, яка спрямована на зміст моральних мотивів поведінки.

Методика «Зразок і правило» А. Венгера, яка передбачає виявлення вміння подолати відволікаючі фактори.

За допомогою вказаних методик не тільки збагачуються знання про особистість кожної дитини, а й визначаються шляхи корекційно-профілактичної роботи з поліпшення її емоційного стану, попередження тривожності, дезадаптації, порушень у поведінці, які перешкоджають нормальному емоційному самопочуттю дитини та ускладнюють процес спілкування з однолітками.

За підсумками діагностичного обстеження після кожного етапу проводяться батьківські збори. Орієнтовні теми для батьківських зборів: «Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку», «Здібності школярів та шляхи їх розвитку», «Тривожність та її вплив на дитину», «Стилі сімейного виховання та їх вплив на розвиток особистості дитини», «Роль батька та матері у вихованні дитини».

4-й клас

Мета: визначення рівня готовності учнів до переходу в середню школу (школу ІІ ступеня).

Проблема дослідження: наступність у роботі 4-5-х класів на основі вивчення класних колективів та індивідуальних психофізіологічних особливостей учнів.

Обґрунтування проблеми дослідження

Складові готовності учнів 4-х класів до навчання у школі ІІ ступеня:

  • успішне засвоєння програмного матеріалу та сформованість основних компонентів навчальної діяльності;
  • наявність новоутворень молодшого шкільного віку - довільності, рефлексії, мислення через поняття тощо;
  • сформованість уміння вчитися;
  • достатній розвиток пізнавальних здібностей, психічних процесів (сприймання, запам'ятовування та осмислення навчальної інформації);
  • якісно новий тип взаємовідносин із дорослими та однолітками.

Предмет дослідження: психологічна готовність дитини (мотиваційна, емоційна, інтелектуальна, соціальна) до переходу у школу ІІ ступеня.

Об'єкт дослідження: учні 4-х класів.

Методи дослідження: діагностика, спостереження, метод незалежних характеристик, тестування.

Дослідження складається з 11-ти методик, призначених для учнів 4-х класів, включає вербальні та невербальні завдання.

Зміст

Виявлення особистісно-соціальної готовності

  • Діагностика рівня інтелектуального розвитку (методика Кеттелла). Призначена для вимірювання рівня інтелектуального розвитку, незалежно від впливу чинників довкілля (культури, освіти тощо), так званого чистого інтелекту.
  • Вивчення рівня сформованості елементарних операцій мислення: аналізу, порівняння, виділення істотних особливостей, абстрагування, класифікації конкретизації (методика Векслера, методика «Кількісні відносини», методика «Складні аналогії», методика «Виділення суттєвих ознак»).
  • Виключення понять. Дозволяє вивчити рівень процесів узагальнення й абстрагування, здатність виділяти істотні ознаки предметів та явищ.
  • Аналіз відношень понять. Виявляє вміння встановлювати й узагальнювати відношення між поняттями.
  • Узагальнення. Виявляє вміння узагальнювати (дитина має дати поняття, що назване двома словами).
  • Поінформованість (методика Векслера). Досліджує запас відомостей і знань.

Вивчення рівня особливостей пам'яті: короткочасної, слухової, зорової (методика А. Матюшкіна; методика «Оперативна пам'ять», методика «Пам'ять на числа», методика «Пам'ять та образи»); особливо одного з різновидів короткочасної пам'яті, так звана безпосередня пам'ять. Виявляє запам'ятовування відразу після подання матеріалу.

Вивчення рівня креативного (творчого) мислення (методика Ю. Гільбуха). Застосування двох завдань:

а) нетрадиційне дослідження предмета (вербальна методика);

б) «Що це?» (невербальна методика).

Оцінка уваги: стійкості, динамічності та переключення (методика «Коректурна проба», методика «Червоно-чорна таблиця», методика «Розстановка чисел»).

Визначення шкільної мотивації

  • Вивчення рівнів процесів узагальнення й абстрагування, здатність виділяти істотні ознаки предметів та явищ (методика М. Матюхіної).
  • Виявлення вміння встановлювати й узагальнювати відношення між поняттями (методика Дусавицького).
  • Виявлення вміння узагальнювати (методика Ю. Гільбуха).

Вивчення самооцінки

Запас слів. Добір до слів синонімів

Вивчення міжособистісних стосунків у класі. Вивчення ставлення учня до класного колективу, бажання вчитися (методика «Незакінчені речення» Ю. Гільбуха).

Проведення психолого-педагогічного консиліуму з учителями та батьками із проблеми готовності учнів до переходу у школу ІІ ступеня.

Корекційно-профілактична робота

5-й клас

Проблема: адаптаційні, навчальні, поведінкові труднощі в період переходу з початкової до середньої школи.

Об'єкт: учні 5-х класів.

Обґрунтування проблеми дослідження

Термін «шкільна адаптація» використовується для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі при переході з одного ступеня навчання на інший.

У психологічному плані це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб. Цей процес полягає в пошуку й використанні засобів і способів задоволення потреб: потреби в безпеці, фізіологічних потреб, потреби у прийнятті та любові, у визначенні та повазі, потреби в самоствердженні, самовираженні й у розвитку. Якщо цього немає - виникає дезадаптація.

Шкільна дезадаптація - це сукупність ознак, що вказують на порушення процесу й результату пристосування дитини до вимог шкільного життя, конфлікти з однокласниками, неадекватна поведінка, нервово-психічне напруження, занижена самооцінка. Вона негативно впливає на успішність, поведінку, мотиваційну й емоційну сферу школяра, виражається через тривогу. Стан тривоги - це індикатор незадоволення потреби. Для учнів із високим рівнем тривоги характерні:

  • відчуття власної неповноцінності;
  • відчуття несправедливого, недоброзичливого ставлення до себе оточуючих;
  • емоційна неадекватність;
  • схильність утягувати оточуючих до своїх конфліктів;
  • труднощі при засвоєнні прийнятих норм поведінки;
  • погіршення фізичного здоров'я.

Об'єктивні причини дезадаптації п'ятикласників:

  • поява значної кількості нових дисциплін;
  • збільшення кількості уроків щодня;
  • розширення обсягу необхідної інформації;
  • прискорення внутрішнього ритму уроків;
  • проведення уроків різними вчителями;
  • кабінетна система навчання;
  • зміна ситуації особистісного розвитку, внутрішньої позиції школяра (чергова фізіологічна та психологічна криза);
  • відчуття браку любові та уваги до кожної особистості (на відміну від початкової школи).

Основні форми психогенної шкільної дезадаптації:

  • низький рівень розвитку загальних здібностей;
  • недостатня сформованість елементів і навичок навчальної діяльності;
  • високий ступінь емоціональної нестійкості;
  • несформованість мотиваційної сфери;
  • високий рівень домагань при низьких можливостях;
  • нездатність довільної регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності, що проявляється в неорганізованості, неуважності;
  • особливості сімейного виховання;
  • стиль роботи вчителя.

Найголовніша педагогічна проблема дезадаптації молодших школярів у середній школі полягає у відсутності органічної спадкоємності між початковою та середньою ланками школи. Для зняття цієї проблеми необхідні:

  • знайомство класних керівників майбутніх 5-х класів з індивідуальними особливостями дітей, з методами та формами викладацької діяльності попереднього вчителя, із системою організації виховної роботи та вимогами до оцінювання знань;
  • багаж цих знань дає змогу вчителям середньої ланки ефективніше застосовувати особистісний підхід і проявляти свою педагогічну майстерність;
  • наслідками цієї спільної роботи мають стати і збагачення досвіду, і налагодження стосунків у педколективі, і встановлення взаємодовіри та взаєморозуміння.

Тому на першому організаційному етапі важливо створити умови для ефективної адаптації учнів і розробити програму психолого-педагогічного дослідження.

Мета дослідження: вивчення основних психологічних проблем переходу з початкової школи в середню; допомога в адаптації у школі ІІ ступеня навчання; вивчення емоційного ставлення до школи; виявлення індивідуальних особливостей школярів (самооцінка, рівень тривожності, мотиваційна сфера); вивчення особливостей інтелектуального розвитку;

Предмет: адаптація п'ятикласників до нових умов навчання. Причини дезадаптації, порушення мотивації навчання.

Методи дослідження: діагностика, спостереження, метод незалежних характеристик, анкетування.

Зміст

Обстеження розвитку саморегуляції емоційного стану та поведінки.

Вивчення взаємостосунків у класі (соціометрія) (методика Морено).

Вивчення індивідуальних особливостей учнів:

  • Самооцінка та шкільна мотивація. Формування позитивної мотивації (методика Будасі);
  • Вивчення емоційного ставлення до школи (анкетування);
  • Вивчення стану тривожності;
  • Вивчення почуття власної неадекватності.

Профілактична робота. Формування позиції «Я можу» (проведення корекційних занять).

Педконсиліум «Причини дезадаптації учнів та їх усунення» (розробка рекомендацій).

Отже, дезадаптація п'ятикласників - об'єктивно існуюча індивідуально-психологічна проблема, дослідження й корекція якої необхідні для нормального самопочуття та успішного навчання учнів у школі.

Автори: А. Жукова, В. Мальцева, О. Зданевич

Освіта.ua
15.08.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
анастасія
Як розвинути в важкого підлітка почуття відповідальності?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!