Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Психологія Організація психологічного супроводу

Організація психологічного супроводу

У Національній доктрині розвитку освіти поставлені завдання щодо формування самостійної та самодостатньої особистості, здатної до професійного розвитку, активної адаптації на сучасному ринку праці та творчої самореалізації. Ці завдання пов'язані з новими вимогами суспільства до реформування української освіти

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи має володіти певними компетентностями:

  • Гнучко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях.
  • Самостійно та критично мислити.
  • Бачити та формувати проблему, знаходити шляхи її раціонального вирішення.
  • Усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані.
  • Творчо мислити.
  • Грамотно працювати з інформацією, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем.
  • Бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у будь-яких конфліктних ситуаціях.
  • Самостійно працювати над розвитком особистісної моралі, інтелекту, культурного рівня.

Реформування освіти в зазначених напрямах може відбуватись на принципах наукової обґрунтованості, а реалізувати їх допомагають такі науки, як педагогіка та психологія, що мають якісний методологічний апарат. Одним із напрямів цієї роботи є психолого-педагогічний супровід (ППС) - система підтримки та допомоги дитини в навчально-виховному процесі.

ППС у сучасній педагогіці та психології розглядається досить широко. Уперше цей термін з'явився в 1993 році у книзі «Психологічний супровід природного розвитку маленьких дітей» авторів Г. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникової. Також він зустрічається в роботах А. Деркача. Організація психологічного супроводу у школі була розвинута в роботах М. Бітянової. Автори цих робіт під психологічним супроводом розуміють систему професійної діяльності психолога та педагога, яка спрямована на створення спеціальних умов для повноцінного розвитку й успішного навчання дитини в конкретному освітньому середовищі. Як визначає М. Бітянова, «...психолог і педагог у цьому процесі не просто спостерігач, який стоїть поруч, він створює оптимальні соціально-психологічні умови для розвитку дітей, він іде з ними поруч».

М. Бардієр, І. Ромазан і Т. Чередникова вважають, що особливість психолого-педагогічного супроводу в цінності самостійного вибору дитиною свого життєвого шляху. Дорослий повинен цінувати природні механізми розвитку дитини, не руйнувати їх, а розкривати, при цьому самому бути і спостерігачем, і співучасником, і дослідником. На їх думку, завдання дорослих - сформувати здатність і готовність вихованця до усвідомлення своїх можливостей і потреб, здійснення самостійного вибору. Психологу потрібно не перебирати ці вибори на себе, а навчити учня ставити та досягати індивідуальних цілей, співвідносячи їх із цілями оточуючих людей і соціальними цінностями. На думку цих дослідників, ППС здійснюється в різних за формами психологічних розвивальних заняттях.

Інші дослідники, такі як В. Петровський, уважають, що ППС - це програма зустрічей, спілкування психолога з дітьми, спрямована на створення умов для прояву й розвитку особистісних «устремлінь».

М. Качан уважає, що ППС створює умови, щоб діти й дорослі повірили у свої різнобічні здібності. М. Бітянова звертала увагу на те, що слід ураховувати, що умови, котрі створює психолог, вторинні стосовно умов даного освітнього середовища, вони залежать від освітніх технологій, які застосовані в даній школі, загальних виховних принципів педагогічного колективу. Тому для здійснення психологічного супроводу психологу спочатку потрібно органічно включитись у педагогічний колектив при безумовному дотриманні своєї автономності як професіонала й ураховувати особливості навчального закладу у своїй діяльності.

Тому в нашій роботі ми будемо говорити не тільки про психологічний супровід, а про ППС, і визначати шляхи його реалізації в навчальному середовищі при роботі з учнями у спеціалізованій школі. Для себе ми визначили два шляхи ППС учнів:

  • виявлення закономірності творчого потенціалу дітей у рамках комплексної програми з урахуванням їх вікових особливостей;
  • створення умов (загальні, навчальні, розвивальні та виховні принципи, освітні технології тощо) для розвитку цього потенціалу.

І як підсумок всієї діяльності - створення моделі випускника школи.

Що ж потрібно для конструювання таких умов і якими засобами їх треба створювати?

По-перше, діагностика. Вона дає можливість отримати необхідну інформацію про учня, його розвиток, потенціальні можливості, потреби, життєві цінності. Накопичений досвід діагностичного підходу до організації навчально-виховного процесу допомагає розв'язанню актуальних педагогічних проблем.

По-друге, прогностичність, яка дає можливість перебудувати шкільне освітнє середовище, спроектувати зміст і напрямки індивідуальної навчальної траєкторії та розвитку дитини, створити сприятливі умови для задоволення освітніх і розвивальних потреб учнів, їх самопізнання та самореалізації, що тісно пов'язані з навчальною діяльністю.

Учень щодня виконує інструкції та вказівки вчителя, мусить увесь час порівнювати свої можливості й досягнення з освітнім стандартом. На основі усвідомлення особистістю себе як суспільної істоти та суб'єкта діяльності формуються її прагнення, тобто визначення рівня своїх досягнень у системі соціально прийнятних цінностей. Цей процес супроводжується різноманітними емоціями: задоволенням і незадоволенням собою, почуттям успіху й неуспіху тощо.

По-третє, розвивальна, профілактична та корекційна робота як конкретна допомога, що супроводжується психологічною підтримкою учнів у процесі взаємодії з освітнім середовищем.

По-четверте, це реабілітація, яка дає можливість надавати допомогу дітям, учителям і батькам із питань розвитку дитини, адаптації до нових умов навчання, розвитку та виховання.

Накопичений нами досвід дає підстави стверджувати про запровадження цілісної системи ППС учнів на всіх етапах їхнього навчання у школі. Тому, на нашу думку, ППС розвитку особистості школяра можна розглядати як цілісну системно-організовану діяльність, у процесі якої створюються соціально, психологічні та суто педагогічні умови для успішного навчання й особистісного розвитку кожного учня в освітньому шкільному середовищі. Покладена нами в основу програми система ППС ґрунтується на періодизації вікового розвитку дитини та концепції появи психологічних новоутворень особистості Д. Ельконіна. Окрім того, ППС дає можливості здійснювати відстеження динаміки розвитку особистості дитини та вивчати загальні тенденції та закономірності психічного, особистісного розвитку, процесів соціалізації протягом усього періоду навчання.

Створена нами комплексна програма психолого-педагогічного супроводу орієнтована на всіх дітей з 1-го по 11-й класи будь-якого рівня інтелектуального розвитку.

Основною метою ППС є соціальний розвиток школи через використання людських чинників, а також індивідуальний розвиток кожного суб'єкта навчально-виховного процесу, підвищення його творчого потенціалу; інноваційна, освітня діяльність педагогів, яка пов'язана з упровадженням особистісно зорієнтованих технологій організації педагогічного процесу; соціалізація й індивідуальний розвиток учнів; запровадження ефективних психологічних технологій у практику освіти.

Виходячи із вищезазначеної мети, визначаємо основні завдання ППС:

1. Визначення напрямів і необхідних умов індивідуального розвитку учасників психолого-педагогічного процесу всієї школи.

Системне відстеження (діагностика) психолого-педагогічного статусу учня та динаміки його психічного розвитку у процесі навчання.

2. Створення комплексної програми ППС (планування) на всіх етапах розвитку дитини.

Складання гнучких моделей організації навчально-виховного процесу, які можуть трансформуватися залежно від психологічних особливостей дітей. Розробка та ведення карт індивідуального розвитку учня.

3. Надання допомоги учням (профілактика) в їх особистісному розвитку.

4. Корекція, що передбачає певну систему та складається із взаємопов'язаних блоків моделі ППС:

- тестування;

- спостереження;

- анкетування;

- соціальне опитування.

5. Розробка критеріїв ефективності діяльності учасників навчально-виховного процесу, аналіз результатів моніторингу розвитку особистісних параметрів.

Виходячи із завдань, визначаємо найголовніші принципи ППС:

  • Науковості - здійснення діяльності на основі досягнень сучасної науки з використаннями діагностичних методик.
  • Гуманізації - пріоритету інтересів особистості дитини.
  • Особистісно зорієнтованого навчання.
  • Сенситивності - урахування вікової періодизації в розвитку певних видів психічної діяльності.
  • Індивідуального підходу - урахування індивідуальних темпів і напрямків розвитку особистості дитини та педагога.
  • Діяльнісного підходу - вивчення особистості учнів і вчителів у процесі діяльності, приймаючи за головний показник динаміку розвитку певних якостей особистості.
  • Системності - розгляд явищ у системі психолого-педагогічного процесу та сукупності взаємодій суб'єктів педагогічного процесу.

У школі запроваджено такі форми та напрямки діяльності з ППС:

  • Розробка комплексної програми психологічного розвитку й освіти дитини, починаючи з 1-го класу.
  • Діагностика (визначення індивідуальних особливостей дитини за спеціальними психодіагностичними методиками).
  • Розвивальна робота (проведення занять з учнями з розвитку пам'яті, уваги, мислення тощо згідно з програмами розвивальних курсів; тематичні соціально-психологічні тренінги: групові заняття, спрямовані на вирішення конкретних завдань, наприклад, орієнтація учнів на здоровий спосіб життя, розвиток комунікативних навичок, лідерських умінь тощо).
  • Профілактична робота (індивідуальні консультації - особистісно спрямоване спілкування психолога з дитиною або дорослим (учителі, батьки) для з'ясування питань і здійснення допомоги відповідно до потреб людини, яка звернулась до психолога; робота з обдарованими дітьми - інтенсифікація пізнавальної діяльності та розвиток креативності в обдарованих дітей, які прагнуть самовдосконалення та самореалізації; психологічна підготовка дітей до участі в олімпіадах, конкурсах, заходах Малої академії наук тощо; профконсультації та профорієнтація з учнями старших класів щодо самореалізації у професії та пошуку сенсу життя, професійне самовизначення).

Комплексне застосування цих напрямів ППС дозволяє дослідити стартові можливості та динаміку розвитку дитини в освітньому процесі, надати підтримку й допомогу учням у рішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації. Це передбачає професіоналізм адміністрації, педагогічних працівників, психолога, соціального педагога, їх здатність до системного аналізу проблемних ситуацій, програмування та планування діяльності, спрямованої на їх вирішення, об'єднання з цією метою всіх учасників освітнього процесу (учня, батьків, педагогів, адміністрації тощо).

Суб'єктами діяльності є учні 1-11-х класів, педагогічний колектив школи, батьки.

Змістом діяльності є розробка комплексної програми вирішення поставлених завдань, її апробація, використання діагностичних методів та аналіз отриманих результатів, моделювання портрета випускника школи.

Для вирішення основної мети та завдань ППС нами розроблені модель основних напрямів діяльності та комплексна програма психолого-педагогічного супроводу учнів різних вікових категорій.

Оцінка ефективності програми ППС

Ефективність співвідноситься з поставленою метою та завданнями.

Методи оцінки ефективності: опитування, індивідуальні та групові інтерв'ю, спостереження за ходом проведених занять, застосування технічних засобів (фото, відео тощо) для візуального спостереження й аналізу змін, що відбуваються з учасниками програм, діагностика, особистісна саморегуляція, стресостійкість, самовизначення, потреба в самопізнанні.

Самореалізація батьків - у самореалізації дітей. Характеристика батьківського ставлення й орієнтація на прийняття дитини, вирішення її проблем. Позитивне ставлення до школи. «Батьківська готовність до школи». Послідовність у вихованні дітей.

Отже, ППС - це професійна діяльність дорослих, які взаємодіють з учнями у шкільному середовищі. У процесі такої взаємодії в центрі уваги педагога найважливіші фактори, які характеризують розвиток особистості на всіх етапах вікового розвитку:

  • Пізнавальна сфера, головним показником розвитку якої є самостійність у навчальній діяльності, рівень розвитку пам'яті, уваги, уяви та мислення.
  • Сформованість навчальних дій. Передусім це вміння виділяти навчальне завдання, навички аналізу, самоконтроль.
  • Розвиток мови, що включає вміння формулювати поняття, оперувати аргументами, достатній словарний запас.
  • Темп діяльності, енергія. Урахування цього є вкрай важливим з точки зору індивідуалізації процесу навчання.
  • Поведінкова саморегуляція, що є основою культури поведінки та спілкування.
  • Емоційне ставлення до школи, що забезпечує позитивну мотивацію навчання, сприятливий мікроклімат і психологічний комфорт.
  • Ставлення до себе, що є основою «Я-концепції» особистості, зокрема її оцінного компонента.

Саме з урахуванням цих, найбільш значущих факторів розвитку особистості складені підпрограми та спланована діагностична робота.

Значення програм ППС

  • Дає змогу формувати позитивні взаємини між школярами, учителями та батьками. Діти набувають досвіду відносин, отримують можливість свідомо обрати стиль спілкування, коригувати його.
  • Розкриває здібності дітей і батьків до взаєморозуміння, підтримки, взаємодопомоги.
  • Формує культуру психологічного життя дитини з 1-го по 11-й клас.
  • Допомагає професійному самовизначенню старшокласників.
  • Позитивно впливає на розвиток комфортних відносин між адміністрацією, педагогами та батьківським комітетом.
  • Дає змогу через її зміст здійснювати спостереження, дослідження розвитку пізнання, почуттів, емоцій і переживань дітей, що виявляються в міжособистісному спілкуванні, у навчальній діяльності.

Комплексна програма ППС дітей різних вікових категорій складається з двох блоків:

І БЛОК - ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА

Підпрограми:

  • Визначення психологічної готовності дітей до навчання.
  • Комплексного підходу до розв'язання проблем перехідного періоду в житті дитини (1-4-й класи).
  • Вивчення рівня готовності учнів 4-х класів до переходу у школу ІІ ступеня.
  • Психологічного обстеження та профілактики учнів у період адаптації при переході з школи І ступеня до школи ІІ ступеня.
  • Професійного самовизначення старшокласників.

ІІ БЛОК - ПРОГРАМИ КУРСІВ РОЗВИТКУ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

  • Курс «Пізнай себе» для учнів 1-4-х класів.
  • Курс «Як вирішувати свої проблеми» для учнів 5-х класів.
  • Програма для учнів 6-7-х класів «Світ почуттів і волі людини».
  • Програма «Коло спілкування» для учнів 8-9-х класів.
  • Програма для 9-х класів «Людина і світ професій».
  • Програма «Психологія особистості» для учнів 10-х класів.
  • Програма «Психологія міжособистісних стосунків» для учнів 11-х класів.

БЛОК І. ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА

Психодіагностика - це сукупність способів і засобів виявлення індивідуально-психологічних характеристик особистості для подальшого корекційного впливу на її розвиток.

Мета психолого-діагностичного обстеження:

  • Одержання об'єктивних знань про особистість, зменшення суб'єктивності сприймання вчителя учнями, отримання психодіагностичної інформації про учнів.
  • Створення оптимальних умов для впровадження диференційованого навчання, що допомагає реалізувати особистісно зорієнтований підхід до організації педагогічного процесу.
  • Створення науково обґрунтованих умов для безперервного розвитку особистості як учня, так і вчителя.

Наведені в даній програмі методи та діагностичні методики допомагають у вирішенні важливих загальнопедагогічних завдань:

  • визначення розумового, емоційного, морального та духовного розвитку особистості учнів і вчителів;
  • виявлення учнів з високим інтелектуальним розвитком, обдарованих дітей;
  • стимулювання розумової активності учнів, активізація в них процесів самопізнання та самовдосконалення;
  • залучення вчителів до психодіагностичного процесу в ролі активних суб'єктів його створення;
  • зацікавлення батьків результатами діагностичних досліджень;
  • визначення інтелектуального та соціального потенціалу учнівських і вчительського колективів;
  • забезпечення будівництва практичних моделей за класами та внутрішньокласної диференціації;
  • характеристика динаміки вікового розвитку рівнів розумового, емоційного, морального, духовного стану учнів.

Ми вважаємо, що психолого-педагогічні дослідження, які ми проводимо, комплексні, системні, систематичні, прогностичні здійснюються з урахуванням двох складових елементів: збір фактів, їх аналіз і підбір адекватних прийомів психолого-педагогічного впливу.

Психодіагностична робота складається із трьох напрямів:

  • психодіагностика індивідуальних особливостей учнів;
  • розвивальна діагностика;
  • профдіагностика для учнів старших класів.

Під час проведення діагностики використовуються такі методи та методики:

Спостереження як набір первинної інформації про особистість, поведінку та діяльність дитини. Це найбільш доступний метод для вчителя. Крім того, він забезпечує не тільки збір інформації, фіксацію спостереження, а й аналіз причин їх народження.

Основними вимогами до методу психолого-педагогічного спостереження є те, що спостереження:

  • вимагає мати конкретну мету (для чого це здійснюється);
  • кількість ознак, які досліджуються, повинні бути мінімальними та мати розроблені критерії їх оцінки;
  • спостереження проводити в реальних навчальних умовах, бажано на двох чи трьох уроках;
  • спостерігач повинен знати, які помилки можуть бути допущені, як їх запобігти.

Діагностика має сенс не сама по собі, а лише для здійснення моніторингу динаміки психічного розвитку учня та визначення програми подальшого впливу на нього, для аналізу різноманітних підходів, прийомів і методів навчання й виховання.

Психологічне тестування - це метод психодіагностики, який використовує питання та завдання (тести), що мають конкретну шкалу значень.

Цей процес визначає три етапи:

  • вибір тестів з урахуванням мети;
  • проведення тестування згідно з інструкцією до тесту;
  • інтерпретація результатів.

Ця робота проводиться психологом разом з учителем, класним керівником.

Використання діагностичних методик для вивчення індивідуальних особливостей учнів, розвивальні та профдіагностичні методики.

Діагностика тісно пов'язана із профілактичною роботою (індивідуальні бесіди, рольові ігри, тренінги, консультації тощо).

Психолого-педагогічна допомога у профілактичній роботі повинна бути спрямована на створення умов для самостійного рішення проблем і перш за все за допомогою методів активізації. Звичайно, у ході профілактики вирішується й інформаційно-довідкова задача (за допомогою спеціальної довідкової літератури, посібників, комп'ютерних інформаційно-пошукових систем та ін.), використовуються й діагностичні методики, але при здійсненні супроводу важливо, щоб і педагог, і психолог, і учень разом працювали над єдиною проблемою, щоб учень розумів загальну логіку проведеної роботи, тобто залишався суб'єктом самовизначення. Використання у профілактиці різноманітних прийомів, технік і методів активізації сприятиме вселенню в учня оптимізму, упевненості в собі, а також програванню у спеціальних процедурах складних моментів, пов'язаних із самовизначенням. Схема профілактичної роботи може значно видозмінюватися залежно від кожного конкретного випадку, але її принципово важливий акцент - пробудити власну активність дітей та підлітків.

Особливістю програми є те, що в ній комплексно розглядаються вікові особливості учнів як молодшої, так і середньої школи в навчально-виховному процесі.

Програма включає спостереження, психодіагностику, психологічну освіту, психопрофілактику та психологічне консультування, які відображені в кожному розділі.

Результати цієї роботи дають можливість побудувати процес навчання й виховання з урахуванням індивідуальних можливостей як окремого учня, так і всього класу, проводити профілактичну роботу для подальшого розвитку особистості учнів.

БЛОК ІІ. ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Другий блок комплексної програми включає розвивальну та просвітницьку роботу, що пов'язана з уведенням психологічних курсів на кожному етапу навчання, мета яких: забезпечення формування психологічного здоров'я дитини, її віковий розвиток; підвищення психологічного, духовного та морального рівня дитини; розвиток її творчих можливостей, інтелекту; створення умов для розкриття нахилів, задатків і розвиток здібностей саме тих психічних процесів, які мають вирішальне значення для формування інтелектуальної та творчої особистості, на розвиток яких, виходячи зі змісту навчального матеріалу, учитель не має достатньо часу на уроці.

Кожний із курсів має конкретні завдання.

Курс «Пізнай себе» для учнів 1-4-х класів, розрахований на пізнання дитиною себе як природного фізичного тіла, як особистості та усвідомлення себе як частки навколишнього світу, суспільства (Я - людина та особистість, Я та навколишній світ, Я та суспільство). Програма передбачає розвиток пізнавальних процесів, розумової активності комунікативних здібностей, творчості, формування почуття індивідуальності, соціалізації в навколишньому середовищі.

Курс «Як вирішувати свої проблеми» для учнів 5-х класів, яка допомагає дитині адаптуватись на новому витку навчальних взаємин.

Програма для учнів 6-7-х класів «Світ почуттів і волі людини» спрямована на розвиток адекватної «Я-концепції» та самоповаги, чуйного ставлення до людей, навичок соціальної взаємодії, що передбачає ставлення до індивідуальності, аналізу думок, почуттів учнів на основі розпізнавання виникнення настроїв та емоцій та їхніх проявів; розвиток самокритичності й самовладання.

Програма «Коло спілкування» для учнів 8-9-х класів, головними завданнями якої є: підтримати інтерес дітей до психологічних аспектів власного життя через обговорення значущих для них, а отже, для соціуму ситуацій; розробляти психотехнології вирішення цього завдання; одержати інформацію про динаміку розвитку міжособистісних відносин дітей, психологічного самопочуття їхніх батьків і вчителів і на цій основі уточнити зміст конкретних занять; розкрити діапазон розуміння дітьми комунікативних ситуацій, стимулювати активну участь у них; тренувати впевненість дітей у собі.

Програма для 9-х класів «Людина і світ професій» передбачає: самовизначення (розуміння власних завдань у конкретній ситуації, визначення адекватної лінії поведінки, вольовий вибір); самореалізацію (самостійність у плануванні, самоконтроль, уміння самостійно перетворювати власні проблеми); психологічне дослідження готовності підлітка до профільного навчання; навчання способам знаття психологічних стресів (музикотерапія, артотерапія, аутотренінг, релаксація, обговорення й аналіз інших способів зняття напруги); розвиток навичок спілкування - уміння слухати, уміння виражати свої думки й почуття; обговорення особливостей спілкування між юнаком і дівчиною, проблемних ситуацій, пов'язаних із привабливістю, іншими явищами психосоціального життя статей.

Програма «Психологія особистості» для учнів 10-х класів, яка дає можливість учням отримати знання про свій внутрішній світ, психологічні процеси, допомагає в розвитку позитивної «Я-концепції», формуванню особистісних якостей, необхідних для самореалізації, допомагає у визначенні життєвих пріоритетів.

Програма «Психологія міжособистісних стосунків» для учнів 11-х класів звертає увагу на: формування першого враження про іншу людину, початок спілкування; методи спілкування з людьми (ділові, дружні взаємини); гармонію взаємин групи й особистості, можливості підвищення статусу людини у групі; проблеми психології й етики статі; проблему вибору супутника життя, еволюцію форм шлюбу, особистості сучасної сім'ї, психологію та психогігієну статевих відносин; свободу, щастя, любов, успіх у відносинах між людьми.

Програма «Психологія спілкування», яка проводиться у тренінговій формі, розвиває вміння дітей і дорослих взаємодіяти в різних ситуаціях, збирати необхідну інформацію для виявлення проблем, пропонує різні варіанти вирішення проблем, уміння перевести ціннісний конфлікт у ресурсний.

Під час розвивальної роботи використовуються різноманітні форми та методи. Це рольові, психологічні та розвивальні, дискусійні ігри, емоційно-символічні вправи та ігри, творчі завдання. Перед педагогом і психологом постає дуже важливе завдання: допомогти дітям у розвитку особистісної спрямованості, позитивного уявлення про свої можливості, свій внутрішній світ, сприяти саморозвитку, створювати умови для самопізнання, розкриття потенціалу власної особистості. Дорослий на заняттях - не тільки опора для дитини, він спонукає до знаходження та прийняття самостійних рішень, допомагає визначити необхідну міру відповідальності.

Таким чином, завдання, визначені в комплексній програмі, потребують створення комплексної моделі психолого-педагогічного супроводу (див. табл.). Запропонована нами модель включає всі вищезазначені компоненти.

Ураховуючи зміст освіти - безперервність, визначаємо таку технологію супроводу, як «проектування індивідуальної траєкторії (маршруту) особистості школяра на основних етапах його розвитку».

Автори А. Жукова, В. Мальцева

Освіта.ua
22.04.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!