Мат як аргумент. Сім причин появи псевдокерівників, які не швидко зникнуть

Перша з них: наслідування керівнику більш високого рангу і часом неусвідомлене копіювання його стилю управління. А оскільки брутальність була однією з рис адміністративно-командної системи, то вона не буде зжита доти, доки така система існує відверто чи закамуфльовано.

Друга причина: деяким нашим керівникам легше командувати, наказувати, кричати, ніж по-справжньому організувати справу.

Третя: недооцінка думки підлеглих. Керівник уважає, що немає рації радитись, рахуватися з ними, тому що їхні знання не відповідають рівневі його компетенції.

Четверта: криється в помилковій думці, що підлеглі повинні боятись керівника.

П'ята причина: брутальність, чванливість, самодурство начальника можуть бути засобом психологічного захисту. Нормальні людські стосунки неминуче виявлять його некомпетентність, неспроможність. Із цього приводу американський психолог Т. Шибутані писав, що «ті, хто дуже самовдоволений і владний, лише компенсують укорінене почуття неповноцінності».

Ось чому такі керівники «чутливі» до неповаги та неуважності, виявляють велику цікавість до символів статусу та влади, зовнішніх ознак успіху і постійно стурбовані тим, яке враження вони справляють на оточуючих. Звідси їхня хвороблива нетерпимість до критики.

Шоста причина: керівником призначена людина-психопат - підозріла, властолюбна, з перебільшеною зарозумілістю, необґрунтованою самовпевненістю...

Сьома: неправильне ставлення вищих органів управління й колег до таких керівників: «Так, грубуватий, жорсткуватий, але до мети йде, як танк... Хазяїн!».

Так, у влади може бути процвітаюче господарство, але тільки люди використовуються не по-хазяйськи. Але що робити, людські ресурси в нашій країні ще не йшли першим рядком у всяких програмах її процвітання.

Освіта.ua
05.06.2007