Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Що ми вчимо, для чого ми вчимо, і кого ми вчимо
Що ми вчимо, для чого ми вчимо, і кого ми вчимо

Можливо, про це варто було б поговорити 1 вересня, але пошкодуємо першокласників, нехай хоча б трохи порадіють

Що ми вчимо, для чого ми вчимо, і кого ми вчимо

А може, варто все ж їм зараз сказати небагато правди, щоб потім не було запізно?

Ось нещодавно була дуже бурхлива дискусія, про те, скільки ж потрібно вчитися, 11 або 12 років.

Де правда? 11 або 12

Якщо уважно подивитися на нормальні країни, то можна помітити, що система освіти там побудована дещо по-іншому.

Навчання у багатьох нормальних країнах дійсно починають c 6-ти років, якщо мені не зраджує пам'ять у Франції з 5-ти років. Для цього й існує початкова школа, яка дуже часто будується, як окрема будівля з дуже специфічною архітектурою.

У початковій школі, як правило, навчальний клас має зону для ігор, а навколо школи великий ігровий та спортивний майданчик. У цій школі, система навчання побудована за принципом 70% це розваги, а 30% безпосереднє навчання.

Дітей більше навчають грати, спілкуватися, співати, танцювати, навіть правильно чистити зуби, а в перервах між цим азбуці, арифметиці, умінню правильно переходити дорогу і правильно пакувати свої сніданки. Все це навчання займає 4-5 років. І тільки після цього, учень йде до середньої школи.

У нас теж формально існує початкова школа, але тільки формально. Фактично дітей 6-7-ми років навчають за тією ж методикою, що і 12-15-ти річних. Нескінченні уроки, нескінченні дурні домашні завдання, нескінченні нотації "ти не вивчив", "ти не знаєш". Можливо це багато в чому пов'язане з тим, що початкова школа в нас є частиною середньої і виходить, що в 6 років, замість початкової школи, дитина відразу потрапляє в середню. Мудро ми придумали.

У них тільки в середній школі починається реальне навчання. Але і воно носить швидше прикладний, ніж теоретичний характер. У середній школі навчаються 5-6 років, і отримують загальні знання з гуманітарних та природничих наук. Ніякої спеціалізації та поглибленого вивчення предмету. Середня школа для цього не підходить.

Головним методом навчання є спільна робота у класі та спільні навчальні заходи. Директор школи абсолютно спокійно поставиться до того, якщо вчителька для того щоб діти засвоїли лише один розділ теми уроку може організувати презентацію або гру, яка займе декілька навчальних днів.

Програма середньої школи значно урізана в порівнянні з нашою. І це не дивно. Після завершення середньої школи, учень може поступити в гімназію, де він буде готуватися до вступу до ВНЗ. Якщо учень не збирається здобувати вищу освіту, то для цього є технічні школи.

У гімназії (так називають ці заклади в Європі, в інших країнах вони можуть називатися по-іншому, але суть та сама) учень навчається 3-4 роки. Залежно від спеціалізації гімназії учням надаються більш поглиблені знання або в гуманітарній або в природничій науці. Нікому в голову не прийде майбутнього юриста або економіста завантажувати біологією або фізикою, або навпаки, майбутнього інженера вивченням історії або основ права.

По завершенню навчання в гімназії, учень здає незалежні тести і вступає до вищого навчального закладу. Причому вступає БЕЗ ВСТУПНИХ ІСПИТІВ. Вважається, що якщо учень не тягне на навчання в вищому навчальному закладі, то його просто відрахують з гімназії, навіщо в такому разі вступні іспити.

Тепер підрахуємо: 4 роки початкова школа, 5 років середня школа, 3 роки гімназії і в підсумку 12 років. У нашому ж варіанті, яка різниця 11 чи 12 років? Від того, що дитина ще зайвий рік посидить в середній школі, не буде ніякої користі. Інша справа, якщо б ці роки вона провела у нормальному закладі типу гімназії, тоді можна було б і дискутувати скільки років треба вчиться.

Відповідь опонентам: аналогічна система з гімназіями існує в Польщі і працює.

А чи потрібно це вчити?

Коли розвалювався СРСР, дуже багато велося дискусій, що наша система освіти не відповідає вимогам часу і її таку створили за велінням КПРС, треба все міняти. КПРС вже давно немає, але "совок", яким так славилася радянська шкільна система, живе і процвітає в Україні, як і за часів СРСР. Різниця лише у тому, що тепер уже у класах не висять портрети Леніна, і вчителі не згадують "про мудру і турботливу партію".

Кілька разів доводилося чути розповідь, як учень з нашої школи, потрапляючи в закордонну європейську школу, опинявся там "дуже розумним". Точніше, виявлялося, що його знання математики, скажімо у 6 класі, виявлялися значно більш просунутими, ніж знання тих же учнів в європейській школі.

В цьому нічого немає дивного. Просто в нормальних країнах вчителі середньої школи не забивають голову учням різного роду баластом і надмірними теоретичними знаннями. Вважається, і це цілком логічно, що в середній школі дитина повинна, перш за все, проявити свої здібності. А різного роду спеціальні знання вона отримає в гімназії.

У нашій системі освіти все перекручено. Дитину напихають різного роду теоретичними знаннями і явно перевантажують непотрібною інформацією, а от на розвиток здібностей дитини часу немає. Бо всі хочуть встигнути, все вивчити. Навіть не задаючись питанням "А навіщо це взагалі потрібно вчити?".

Я думаю багато хто, і батьки, і учні, задавалися питанням, а навіщо ми вчимо цей інтеграл. Якщо запитати вчителя математики, яке практичне застосування в житті може мати знання інтеграла, я думаю, зрозумілу відповідь отримати буде неможливо.

Я думаю, навіть великий фахівець з міністерства освіти не зможе дати ґрунтовну відповідь. Бо, відповідь дійсно непроста. Інтеграл, як елемент вищої математики використовується, тільки в одному випадку - для аналізу даних нелінійного графіка. Це дійсно потрібно окремим вченим, які вивчають закономірності явищ, що проявляються при великій кількості випробувань або спостережень. Але інтеграл зовсім марна річ для продавця на ринку, менеджера банку, для президента торгової корпорації, для продюсера фільму, для директора заводу і т.д.

Виходить, що в школі вчать знань, які не мають практичного значення і носять дуже вузьку необхідність для окремих спеціальностей, які, ніяк масовими не назвеш.

Окрема розмова про літературу. Тільки невиправний романтик думає, що якщо дітей будуть вчити різного роду "класикам", то вони після цього будуть розумнішими і різнобічно освіченими. Швидше навпаки. Ніщо так не викликає у дітей ненависть чи заперечення, як нав'язування їм "псевдогероїв".

Напевно, тому в радянські часи старанні відмінниці, після того, як отримували найкращі оцінки за вірш Тичини, "Ми за мир..." на перервах розповідали: "А Тичина пише вірші, та все гірше, та все гірше. Як учить, того Тичину, краще з'їсти кирпичину". Ось це дійсно справжнє ставлення учнів до класиків.

А навіщо їм платити багато

Багато в чому проблема "совка" в українській школі, є продуктом проблеми - низькі заробітки вчителів. Заробітна плата вчителів не витримує ніякої критики. Це вже традиція, якщо вчитель, то жебрак. І це в той час, коли в Німеччині, для того щоб стати вчителем, необхідно пройти конкурс бажаючих і для цього доводиться здавати спеціальні державні іспити. Що там Німеччині, в Туреччині, вчитель і престижна і пристойно оплачувана робота. Чому, це відбувається? Причин кілька.

У нас за рахунок надмірної й безглуздої кількості баласту закладеного в шкільну програму виходить надлишок навчальних годин і самих вчителів. У результаті, надлишок вчителів і веде до того, що якщо поділити на всіх, - виходить мало. А прибрати баласт, зменшити кількість вчителів і тим самим підняти їм дійсно заробітну плату не хочеться.

І ще один фактор. У багатьох нормальних країнах, школи утримуються за рахунок муніципалітетів. (Для цього частина доходів держави осідає в муніципалітетах, а не в столиці). Це теж позитивно впливає на фінансування самих шкіл і на заробітну плату вчителів. При чому, дуже часто саме місцева влада зацікавлена в хороших школах, бо це перш за все, батьки, які є електоральним полем, а значить, про них треба дбати.

Не знаю правильно, це чи ні, але в деяких країнах взагалі немає міністерства освіти. Школи і вузи фінансуються за рахунок місцевих бюджетів, а питання про стандарти навчальних програм, самі вчителі та викладачі вирішують за допомогою власних недержавних громадських організацій.

Кажуть, що світогляд дитини формується до 10 років, а потім у неї формується тільки огида до школи та всього чого її навчають. Мені здається, у нас огида до школи починається вже після того, як першокласники провчилися перший свій навчальний тиждень.

Автор: Олександр Охріменко, Президент Українського аналітичного центру

Освіта.ua
06.09.2010

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!