Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Техніка педагогічного спілкування

Техніка педагогічного спілкування

Особливе значення в педагогічній практиці, успішній життєдіяльності освітньої установи має встановлення контактів педагогів із колегами, учнями, батьками

Їхні взаємини, тісне співробітництво обумовлюють необхідність удосконалювання форм і способів взаємодії школи та родини, педагогів і батьків учнів.

Можна запобігти багатьох конфліктів, якщо без амбіцій, уважно та сторонньо розглянути ту чи іншу ситуацію, критично поставитись до власних учинків і рішень відповідно до педагогічних ситуацій.

Усе це й визначає стиль і техніку педагогічного спілкування.

Ми маємо допомогти керівникам освітніх установ у визначенні змісту та значення створення комфортних комунікативних умов.

При організації спілкування перед педагогом постають цілі: формування компетентностей спільної діяльності, створення позитивної мотивації сприйняття й розуміння оточуючих людей, забезпечення сприятливої атмосфери навчання, розвитку й виховання. Знання закономірностей спілкування, розвиток навичок і комунікативних здібностей дуже важливі для педагога: тільки в цьому випадку педагогу вдасться включити вихованців у спільну з ним діяльність, налагодити взаємодію та взаєморозуміння, тобто здійснювати повноцінне педагогічне спілкування.

Тому нами був розроблений психолого-педагогічний практикум для навчання вчителів і класних керівників «Техніка педагогічного спілкування».

Провідною метою практикуму є формування в педагогічних працівників прийомів педагогічної техніки в роботі з учнями та їхніми батьками.

Такі цілі реалізуються через здійснення низки задач:

  • підвищення теоретичних і практичних знань із психології спілкування педагогів;
  • розвиток у них комунікативних, емфатичних компетентностей (тобто таких, що відзначаються особливою емоційною виразністю - Ред.) і здібностей;
  • формування тактовного й уважного ставлення до учнів та їхніх батьків, уміння безконфліктно виходити зі складних ситуацій;
  • удосконалювання психологічних умінь спілкування педагогів.

У змісті практикуму освітлені основні питання педагогічного спілкування, розкривається сутність ряду психолого-педагогічних понять, змістовно-цільова, операційна й результативна сторони процесу педагогічного спілкування.

У практикумі виділені два основних розділи: спілкування з учнями та спілкування з батьками.

Методолого-теоретичними засадами програми практикуму є положення сучасної психології та педагогіки про особистісно зорієнтоване виховання й навчання, культурологічний та особистісно-діяльнісний підхід до освіти, гуманізацію міжособистісних відносин, гуманістичну сутність педагогічної професії, професійної самореалізації педагога.

Практикум містить у собі теоретичні та практичні заняття.

На теоретичних заняттях педагоги знайомляться з основними теоретичними положеннями психології спілкування.

Практичні заняття дозволяють реалізувати на практиці теоретичні знання й безпосередньо сприяють удосконалюванню комунікативних умінь педагогів. До них включені тести для самоаналізу педагогом проблем у сфері спілкування; вправи, спрямовані на оволодіння основами професійно-педагогічного спілкування.

Передбачувані результати:

  • застосування в роботі отриманих психологічних знань;
  • поліпшення взаємин між педагогами й учнями, педагогами та батьками.

Для досягнення кращих результатів треба проводити практикум навчального закладу.

У розробці занять автором використовувались рекомендована література та матеріали тренінгів психологів-практиків (Н. Шеліхової, Н. Амінова, К. Данліна, Б. Мастерова й ін.), а також власний матеріал автора.

Практикум проводиться протягом навчального року (дев'ять занять) один раз на місяць тривалістю 40-45 хвилин.

Тема 1. Психологічні основи педагогічного спілкування

Специфіка педагогічного спілкування, відмінність педагогічного спілкування від інших видів спілкування. Стилі педагогічного спілкування - авторитарний, потуральний, демократичний. Визначення свого стилю спілкування, пріоритетних цінностей, психоемоційного стану, вивчення самооцінки; оцінка свого рівня товариськості.

Література до заняття

1. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. - М., 1987.

2. Казанская В. Г. Взаимоотношения преподавателя с учащимися ПТУ в процессе обучения. - М., 1990. - 128 с.

3. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987.

4. Психология общения: тесты, упражнения, игры / Сост. О. Г. Кириллова. - Йошкар-Ола, 1996. - 64 с.

5. Резапкина З. В., Резапкина Г. В. Психологический портрет учителя: Опыт самодиагностики. - Балашиха: МОЦПО, 1999. - 16 с.

Тема 2. Рольові позиції в педагогічному спілкуванні

Трансактний аналіз спілкування. Три складові особистості людини (батько, дорослий, дитина). Типові способи поведінки та висловлення. Рольові позиції в педагогічному спілкуванні.

Визначення своєї рольової позиції, аналіз різних соціальних ситуацій спілкування, пошук правильної поведінки в подібних ситуаціях.

Література до заняття

1. Атватер И. Я Вас слушаю. - М., 1984.

2. Лишин О. В. Педагогическая психология воспитания. - М., 1997.

3. Психология общения: тести, упражнения, игры / Сост. О. Г. Кириллова. - Йошкар-Ола, 1996.

4. Шелихова Н. И. Техника педагогического общения - М. - Воронеж, 1998.

Тема 3. Структура педагогічного спілкування

Стадії спілкування. Моделювання спілкування. Планування комунікативної структури взаємодії. Безпосереднє спілкування. Створення атмосфери дружньої прихильності. Вимоги до мови педагога. Аналіз здійсненої технології спілкування. Визначення недоліків у здійсненому спілкуванні. Правила педагогічного спілкування. Психологічні бар'єри, їх усунення. Установлення особистісного контакту. Правила пред'явлення педагогічної вимоги. Педагогічне заохочення.

Література до заняття

1. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. - М., 1984.

2. Крижанская Ю. С., Третьяков В. П. Грамматика общения. - М., 1999.

3. Мелибруда Е. Я - ты - мы: Психологические возможности улучшения общения / Пер. с польск. - М., 1989.

4. Рогов Е. И. Психология общения. - М., 2001.

5. Шелихова Н. И. Техника педагогического общения. - М., 1998.

Тема 4. Конфлікт і взаємодія в педагогічному процесі

Поняття педагогічних ситуацій і конфліктів. Їх види. Особливості педагогічних конфліктів. Причини конфліктів. Стиль взаємодії педагога в конфлікті. Психологічний аналіз конфліктів. Визначення свого стилю поведінки в конфлікті. Аналіз конфліктних ситуацій.

Література до заняття

1. Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание, конфликт. - Новосибирск: Наука, 1989.

2. Войкунский А. Я говорю, мы говорим: Очерки о человеческом общении. - М.: Прогрес. - 1990.

3. Князєва М. Н. Конфликт. - ЭКО, 1992. - № 2.

4. Мелибруда Е. Я - ты - мы: Психологические возможности улучшения общения / Пер. с польск. - М., 1986.

5. Рибакова М. М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. - М., 1991.

6. Скотт Г. Джинни. Конфлікти: шляхи подолання / Пер. с англ. - Київ, 1991.

7. Скотт Г. Джинни. Способы разрешения конфликтов / Пер. с англ. - Київ, 1991.

Тема 5. Спілкування педагога з батьками

Психолого-педагогічні основи встановлення контактів з родиною учня. Правила взаємодії та способи встановлення контакту.

Індивідуальне спілкування: спілкування з ініціативи вчителя. Постановка психологічної мети. Проведення діалогу. Спілкування з ініціативи батьків. Психологічні основи проведення батьківських зборів.

Література до заняття

1. Джайнотт Д. Родители и дети. - М., 1989.

2. Зимова И. А. Педагогическая психология. - М., 1999.

3. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении: Книга для учителя. - М., 1987.

4. Шелихова Н. И. Техника педагогического общения. - М. - Воронеж, 1998.

Тема 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

ПЛАН

1. Специфіка педагогічного спілкування.

2. Стилі педагогічного спілкування та їх технологічна характеристика.

1. Специфіка педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування - це багатоплановий процес організації, установлення й розвитку комунікації, взаєморозуміння та взаємодії між педагогами й учнями.

Спілкування вчителя з учнями займає провідне місце в їхній взаємодії. Учитель не зможе домогтися значущих успіхів у навчанні, вихованні й розвитку учня, якщо не зуміє привернути його до себе, установити з ним довірчі відносини.

Через спілкування вчитель організує поведінку та діяльність учнів, оцінює їхню роботу й учинки, інформує про події, що відбуваються, викликає відповідні переживання з приводу провин, допомагає перебороти труднощі, не зневіритись у своїх можливостях.

Проблема ефективності спілкування при-дбала останнім часом велике значення. Їй присвячені праці багатьох відомих психологів - А. Бодалева, Б. Ломова, Є. Кузьміна, В. Занкова, А. Леонтьєва, А. Реана та інших.

Як самостійний напрям виділяється проблема ефективного педагогічного спілкування (І. Зимова, Я. Коломенський, С. Кондратьєва, А. Леонтьев, Н. Кузьміна, А. Реан та ін.).

Педагогічне спілкування, на відміну від інших видів (соціального, психологічного, побутового, професійного й ін.), обов'язково передбачає рішення педагогічних задач, спрямованих на розвиток і виховання учня.

Тільки в тому випадку, коли в момент організації спільної діяльності вчителя й учнів установлюється взаємозв'язок педагогічних і виховних задач, ми можемо говорити про педагогічне спілкування.

Ще однією специфічною рисою педагогічного спілкування є те, що вчитель планує й організує цей процес, а учень повинен прийняти та включитись у нього (інакше спілкування не відбудеться).

Педагогічне спілкування - особливе спілкування, специфіка якого обумовлена різними соціально-рольовими та функціональними позиціями суб'єктів цього спілкування.

Специфічну характеристику педагогічного спілкування виражають також два її взаємозалежних аспекти. З одного боку - це педагогічна творчість у процесі спілкування з учнями, а з іншого - це спілкування з дітьми у процесі педагогічної творчості.

Професійно-педагогічне спілкування це система (прийоми та навички) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога й вихованців, змістом якого є обмін інформацією, справляння виховного впливу, організація взаємин за допомогою комунікативних засобів.

Таким чином, педагогічне спілкування як особливий вид творчості в технологічному плані знаходить своє вираження в уміннях передати інформацію, зрозуміти стан учня, в організації взаємин з дітьми, у мистецтві впливу на партнера по спілкуванню, у мистецтві управляти власним психічним станом.

2. Стилі педагогічного спілкування та їх технологічна характеристика

Однією з найважливіших вимог, що пред'являє педагогічна професія до особистості вчителя, є чіткість його соціальної та професійної позиції.

Позиція педагога - це система інтелектуального та емоційно-оцінного ставлення до світу, педагогічної дійсності та педагогічної діяльності.

Соціальна та професійна позиція педагога не можуть не відбитись на стилі його педагогічного спілкування, під яким розуміються індивідуально-типологічні особливості взаємодії педагога з учнями. Саме тому стиль педагогічного спілкування розглядається в тісному зв'язку із загальним стилем педагогічної діяльності. У стилі педагогічного спілкування знаходять вираження особливості комунікативних можливостей педагога; сформований характер взаємин педагога й вихованців; творча індивідуальність педагога; особливості учнів. Стиль спілкування неминуче відбиває загальну й педагогічну культуру вчителя та його професіоналізм.

Перше експериментальне психологічне дослідження стилів поведінки було проведено в 1938 році німецьким психологом Куртом Левіном. У цьому ж дослідженні була введена класифікація стилів керівництва, що прийнято використовувати й у наші дні: авторитарний, демократичний, потуральний.

При авторитарному стилі спілкування педагог одноосібно вирішує всі питання, що стосуються життєдіяльності як класного колективу, так і кожного учня. Виходячи з власних установок, він визначає положення й цілі взаємодії, суб'єктивно оцінює результати діяльності. Учні не беруть участі в обговоренні проблем, що мають до них пряме відношення, а їхня ініціатива оцінюється негативно й відкидається. Авторитарний стиль спілкування реалізується за допомогою тактики дидакту й опіки, протидія учнів владному тиску педагога найчастіше призводить до виникнення стійких конфліктних ситуацій.

Педагоги, які дотримуються цього стилю спілкування, не дозволяють учням виявляти самостійність та ініціативу. Їх відрізняє нерозуміння учнів, неадекватність оцінок. Зовнішні показники успішності діяльності авторитарних педагогів найчастіше позитивні. Але соціально-психологічна атмосфера в таких групах, як правило, неблагополучна.

Авторитарний стиль спілкування породжує неадекватну самооцінку учнів, прищеплює культ сили, викликає неадекватний рівень домагань у спілкуванні з оточуючими людьми.

Потуральний стиль спілкування характеризується прагненням педагога мінімально включатись у діяльність, що розуміється як зняття із себе відповідальності за її результати. Такі педагоги формально виконують свої функціональні обов'язки. Потуральний стиль спілкування реалізує тактику невтручання, основу якої складають байдужість і незацікавленість проблемами учнів.

Альтернативою авторитарному та потуральному стилям спілкування є демократичний стиль спілкування.

При такому стилі спілкування педагог орієнтований на підвищення ролі учня у взаємодії, на залучення кожного до рішення загальних справ. Основна особливість цього стилю - взаємосприйняття та взаємоорієнтація. У результаті відкритого й вільного обговорення виникаючих проблем учні разом із педагогом приходять до того чи іншого рішення.

Для педагогів, які дотримуються цього стилю, характерні активно-позитивне ставлення до учнів, адекватна оцінка їхніх можливостей, успіхів і невдач. Їм властиві глибоке розуміння учнів, цілей і мотивів їхньої поведінки, уміння прогнозувати розвиток їх особистості.

За зовнішніми показниками своєї діяльності педагоги демократичного стилю спілкування уступають своїм авторитарним колегам. Але соціально-психологічна атмосфера в їхніх групах завжди більш благополучна. Міжособистісні відносини в них відрізняються довірою та високою вимогливістю до себе й інших. При демократичному стилі спілкування педагог стимулює учнів до творчості, ініціативи, організує умови для самореалізації, що створює можливості для взаємної персоналізації педагога й учнів.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ З ТЕМИ 1

I. Тест «Психологічний портрет учителя»

Інструкція. Цей тест допоможе вам визначити свій стиль викладання й довідатись про деякі особливості своєї нервової системи. Відповідаючи на запитання, не забувайте, що неправильних відповідей бути не може - можуть бути тільки нещирі. Із запропонованих трьох варіантів відповіді вибирайте той, котрий точніше за все відбиває ваші думки, почуття, реакції, і відзначайте у відповідній клітинці хрестиком або іншим значком. Результати тестування будуть відомі тільки вам, тому що обробка тесту буде робитись вами самостійно.

1. У вихованні найважливіше за все:

1) оточити дитину теплотою й турботою;

2) сформувати поважне ставлення до старшого;

3) виробити в неї визначені погляди й уміння.

2. Якщо хтось у класі відволікається, мене це дратує настільки, що я не можу вести урок:

1) так;

2) у залежності від настрою;

3) ні.

3. Коли учень на уроці викладає факти, мені не відомі, я відчуваю:

1) інтерес;

2) зніяковілість;

3) роздратування.

4. Якщо клас не приведений у порядок, то:

1) я не можу розпочати урок;

2) я не звертаю на це уваги;

3) моя реакція залежить від ситуації.

5. Коли я поводжусь несправедливо з учнем, то:

1) мені важко визнати це;

2) я можу визнати свою неправоту;

3) таких випадків не було.

6. Для мене важливіше за все:

1) стосунки з учнями;

2) стосунки з колегами;

3) не знаю.

7. Деякі учні викликають у мене роздратування, що буває важко приховати:

1) часто;

2) іноді;

3) ніколи.

8. Присутність на уроці сторонніх:

1) надихає мене;

2) ніяк не відбивається на моїй роботі;

3) вибиває мене з колії.

9. Я вважаю своїм обов'язком зробити зауваження школяру, якщо він порушує порядок у громадському місці:

1) звичайно;

2) ні;

3) у залежності від ситуації.

10. Я з однаковою теплотою ставлюсь до всіх своїх учнів:

1) не впевнений;

2) ні;

3) так.

11. Під час зміни я волію спілкуватися:

1) з учнями;

2) з колегами;

3) краще побути на самоті.

12. Я майже завжди йду на урок у піднесеному настрої:

1) ні;

2) не завжди;

3) так.

13. У мене є такі якості, за якими я перевершую інших;

1) так;

2) ні;

3) не впевнений.

14. Я волію працювати під керівництвом людини, яка:

1) дає чіткі вказівки;

2) не втручається в мою роботу;

3) пропонує простір для творчості.

15. Мені доводилось висловлювати судження про речі, в яких я погано розбираюсь:

1) так;

2) ні;

3) не пам'ятаю.

16. Випадкові зустрічі з учнями за межами школи:

1) дають мені задоволення;

2) викликають у мене почуття незручності;

3) не викликають у мене особливих емоцій.

17. Буває, що без явних причин я почуваю себе щасливим чи нещасливим:

1) часто;

2) зрідка;

3) ніколи.

18. Зауваження з боку колег та адміністрації:

1) мене мало хвилюють;

2) іноді зачіпають мене;

3) часто зачіпають мене.

19. Під час уроку я дотримуюсь наміченого плану:

1) завжди;

2) віддаю перевагу імпровізації;

3) залежить від ситуації.

20. Мені траплялось негативно відзиватись про своїх колег:

1) так;

2) ні;

3) не пам'ятаю.

21. З думкою, що кожного учня треба приймати таким, який він є:

1) я згодний;

2) не згодний;

3) щось у цьому є.

22. Мені не вистачає теплоти та підтримки з боку близьких і колег:

1) так;

2) іноді;

3) ні.

23. Думка про майбутню зустріч з учнями та колегами:

1) дає мені задоволення;

2) особливих емоцій не викликає;

3) мені в тягар.

24. Коли я бачу, що учень поводиться зухвало стосовно мене, то:

1) я відплачу йому тією же монетою;

2) ігнорую цей факт;

3) волію з'ясувати стосунки.

25. Я сумлінно готуюсь до уроків:

1) зазвичай;

2) завжди;

3) іноді.

26. У роботі для змінюючи важливіше за все:

1) прихильність учнів;

2) визнання колег;

3) відчуття власної необхідності.

27. Успіх уроку залежить від мого фізичного та психологічного стану:

1) часто;

2) іноді;

3) не залежить.

28. У дружньому ставленні з боку колег:

1) я не сумніваюсь;

2) упевненості немає;

3) важко відповісти.

29. Якщо учень висловлює точку зору, яку я не можу прийняти, то:

1) я намагаюсь виправити його та пояснити йому його помилку;

2) переводжу розмову на іншу тему;

3) намагаюся зрозуміти його точку зору.

30. Я спізнююсь на роботу:

1) регулярно;

2) зрідка;

3) ніколи не спізнююсь.

31. Якщо при мені незаслужено карають учня, то:

1) я відразу заступаюся за нього;

2) один на один зроблю зауваження колезі;

3) уважаю некоректним втручатись.

32. Робота дається мені ціною великої напруги:

1) зазвичай;

2) іноді;

3) зрідка.

33. У своєму професіоналізмі:

1) у мене немає сумнівів;

2) є сумніви;

3) не доводилося замислюватись.

34. По-моєму, у шкільному колективі важливіше за все:

1) трудова дисципліна;

2) відсутність конфліктів;

3) можливість працювати творчо.

35. Я відкладаю на завтра те, що необхідно зробити сьогодні:

1) часто;

2) іноді;

3) ніколи.

36. Із висловленням «Я нічому не можу навчити цього учня, тому що він мене не любить»:

1) згодний цілком;

2) не згодний;

3) щось у цьому є.

37. Думки про роботу заважають мені заснути:

1) часто;

2) зрідка;

3) ніколи не заважають.

38. На зборах і педрадах я виступаю із хвилюючих мене питань:

1) часто;

2) іноді;

3) волію слухати інших.

39. Я вважаю, що вчитель може підвищити голос на учня:

1) якщо учень цього заслуговує;

2) важко відповісти;

3) це неприпустимо.

40. Правильний вихід із конфліктної ситуації я знаходжу:

1) не завжди;

2) не знаю;

3) завжди.

41. Під час канікул я відчуваю потребу у спілкуванні з учнями:

1) так;

2) ні;

3) іноді.

42. Я знаходжу в собі досить сил, щоби справитися з труднощами:

1) зрідка;

2) зазвичай;

3) завжди.

43. Мені доводилось виконувати накази людей, не цілком компетентних:

1) так;

2) не пам'ятаю;

3) ні.

44. Непередбачені ситуації на уроках:

1) тільки заважають навчальному процесу;

2) краще ігнорувати;

3) можна ефективно використовувати.

45. Мені траплялось бути не зовсім щирим з людьми:

1) так;

2) ні;

3) не пам'ятаю.

46. У конфлікті між учителем та учнем я в душі обираю сторону:

1) учня;

2) учителя;

3) зберігаю нейтралітет.

47. На початку чи наприкінці навчального року в мене проблеми зі здоров'ям:

1) як правило;

2) не обов'язково;

3) проблем зі здоров'ям немає.

48. Мої учні ставляться до мене із симпатією:

1) так;

2) не всі;

3) не знаю.

49. Вимоги начальства не викликають у мене протесту, навіть коли здаються не цілком обґрунтованими:

1) не викликають;

2) не знаю;

3) викликають.

50. Відповіді на деякі запитання викликали в мене ускладнення:

1) так;

2) ні;

3) не пам'ятаю.

Обробка результатів: підрахуйте суму балів у кожнім рядку й запишіть цифри, що вийшли, у вільних клітинках.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТЕСТУ

1. Пріоритетні цінності вчителя

1.1. Якщо у ваших відповідях переважає перший варіант (перший рядок), то вам близькі інтереси учнів, їхні проблеми, спілкування з ними для вас не «виробнича необхідність» і не спосіб самоствердження, а духовна потреба. Учні безпомилково відчувають учителя, готового відстоювати їхні інтереси, і платять йому довірою й любов'ю. На ваших уроках вони, імовірно, почувають себе в безпеці та комфорті. Сприятлива емоційна обстановка дає можливість творчо плідно працювати, зберігає ваше здоров'я та здоров'я ваших учнів.

1.2. Якщо у ваших відповідях переважає другий варіант (другий рядок), то в нелегкій роботі вчителя вам важлива підтримка колег, їхнє визнання. Для вас особливе значення має їхня думка. У свою чергу, колеги цінують вас не тільки як професіонала, а й як союзника, який може зрозуміти їхні проблеми та підтримати. Однак діти в не меншому ступені мають потребу у вашій увазі, співчутті та підтримці. Можливо, що діти не бачать у вас союзника, а ваші стосунки у кращому випадку не мають особистісного забарвлення, а в гіршому - пронизані почуттям недовіри та відчуження, що ускладнює співробітництво у процесі навчання й виховання.

1.3. Якщо у ваших відповідях переважає третій варіант (третій рядок), то школа для вас «єдине світло у віконці». Можливо, коло ваших інтересів не вичерпується шкільними проблемами, є й інші можливості самореалізації. Ви дбайливо ставитесь до своїх проблем і переживань, розраховуючи на свої сили, шукаючи опору в собі й поза школою. Або ви настільки самодостатні, що можете не залежати від думки колег та учнів, або робота віднімає у вас стільки психічних сил, що багато що стало для вас байдужим.

2. Психоемоційний стан

2.1. Якщо у ваших відповідях переважає перший варіант, то, очевидно, робота з учнями віднімає у вас багато фізичних і психічних сил. Ви часто відчуваєте тривогу, безсилля, роздратування від неможливості змінити ситуацію. Можливо, ви маєте завищені вимоги до себе та оточуючих, зміна свого ставлення до виникаючих ситуацій дозволила б вам уникнути стресів, характерних для роботи вчителя, та поліпшити свій психоемоційний стан. Щоби спілкування з дітьми та колегами доставляло вам радість, необхідно шукати шляхів досягнення гармонії із собою та світом, ресурси людської психіки безмежні, і у ваших силах знайти необхідні для вас засоби та способи саморегуляції, що допоможуть вам досягти благополучного психоемоційного стану.

2.2. Якщо у ваших відповідях переважає другий варіант, то завдяки підвищеній чутливості вашої нервової системи ви здатні сприймати стан іншої людини, співчувати їй. Ваш настрій може залежати від зовнішніх факторів. Неблагополучний збіг обставин може вибити вас із колії. У такому стані ви можете виявляти дратівливість, відчувати тривогу та безсилля, що негативно впливає на ефективність вашої роботи. Не завжди у ваших силах змінити неблагополучний збіг обставин, але керувати своїми емоціями можна і треба вчитись.

2.3. Якщо у ваших відповідях переважає третій варіант, то ваш благополучний психоемоційний стан визначає ефективність вашої роботи. Ви не втрачаєте самовладання в екстремальних ситуаціях, здатні приймати вірні рішення при найвищій відповідальності за їх наслідки, ваша емоційна стабільність, передбачуваність і працездатність благотворно впливають на психологічний клімат у навчальному закладі, якщо тільки за зовнішнім благополуччям і незворушністю не криються інші проблеми.

3. Самооцінка

3.1. Якщо у ваших відповідях переважає перший варіант, то вам властиве позитивне самосприйняття. Ви відрізняєтеся творчим недогматичним мисленням, здатні створювати на уроці атмосферу живого спілкування, вступаючи з учнями в тісні контакти та оказуючи їм психологічну підтримку. Ви сприймаєте учня як особистість, яка має достоїнства. Завдяки цьому стає можливим емоційний розвиток школярів, а їхні уявлення про себе набувають реалістичний характер. Ваша поведінка відрізняється спонтанністю, творчим підходом і демократизмом.

3.2. Якщо у ваших відповідях переважає другий варіант, то ваша самооцінка хитлива, вона істотно залежить від зовнішніх обставин, від настрою, від думки інших. Позитивна оцінка вашої праці й позитивний настрой сприяють творчому зльоту: у вас «виростають крила». Ви вільні, упевнені в собі, здатні впливати на дітей, формуючи в них позитивну особистісну орієнтацію. Зниження самооцінки (у «смузі невдач») негативно впливає на ефективність взаємодії з оточуючими, ускладнюючи рішення професійних і життєвих проблем.

3.3. Якщо у ваших відповідях переважає третій варіант, то вам не завжди легко вступати у вільне спілкування з іншими. Вам властиво принижувати значення своєї особистості. У більшості випадків це супроводжується установкою на негативне сприйняття оточуючих. Це заважає діяти спонтанно, упевнено, створювати сприятливу, творчу атмосферу на уроці. Почуваючи себе у класі впевнено, не відчуваючи необхідності вдаватись до психологічного захисту, ви легко приймете визначену обмеженість власних можливостей, а також обмеженість можливостей учня.

4. Стиль викладання

4.1. Якщо у ваших відповідях переважає перший варіант, то, можливо, ви є лідером у колективі і маєте репутацію «сильного педагога». Учень для вас - об'єкт впливу, а не рівноправний партнер. Ви самі приймаєте рішення, установлюєте твердий контроль виконання пропонованих вимог, часто використовуєте свої права без урахування ситуації та думки учнів. Наявність авторитарних тенденцій у вашому стилі викладання не сприяє взаєморозумінню та творчій атмосфері уроку. Учні нерідко втрачають активність, самостійність, їхня самооцінка падає, нерідко призводячи до агресивності як форми психологічного захисту.

4.2. Якщо у ваших відповідях переважає другий варіант, то вам близька позиція миротворця. Як правило, ви намагаєтесь уникати психологічної напруги, що супроводжується конфліктами. Ви нерідко відчуваєте провину та звалюєте на себе чужу роботу, організацію та контроль діяльності учнів здійснюєте без системи, виявляючи нерішучість і коливання. Ліберальний стиль не сприяє розвитку в учнів поваги до вчителя, продуктивності в роботі та почуття відповідальності. Ви йдете на великі жертви, але у вас ростуть відчуття незадоволеності роботою, тривога, страх і непевність.

4.3. Якщо у ваших відповідях переважає третій варіант, то для вас учень - рівноправний партнер, ви залучаєте учнів до прийняття рішень, прислухаєтесь до їхньої думки, заохочуєте самостійність суджень, ураховуєте не тільки успішність, а й особисті якості учнів.

Основні методи впливу: порада, прохання, спонукання до дії. Для вас характерні задоволеність своєю професією, високий ступінь прийняття себе й інших, гнучкість у виборі способів регулювання, відкритість у спілкуванні з учнями та колегами, добрий психоемоційний стан, що передається вихованцям, сприяючи ефективності навчання.

Вірогідність відповідей

Перевага 1-2-го варіантів свідчить про високий ступінь вашої щирості та здатності об'єктивно оцінювати себе.

Перевага відповідей третього варіанта свідчить про вашу залежність від соціально схвалюваних норм.

II. Тест «Оцінка товариськості вчителя» (за В. Ряховським)

Інструкція. Вашій увазі пропонується кілька простих запитань. Відповідайте швидко, однозначно: «так», «ні», «іноді».

1. У вас призначена ординарна зустріч. Чи вибиває вас очікування на неї з колії?

2. Чи викликає у вас сум'яття й незадоволення доручення виступити з доповіддю, повідомленням, інформацією на якій-небудь нараді, зборах чи подібному заході?

3. Чи не відкладаєте ви візит до лікаря до останнього моменту?

4. Вам пропонують виїхати у відрядження до міста, де ви ніколи не бували. Чи докладете ви максимум зусиль, щоб уникнути цього відрядження?

5. Чи любите ви ділитися своїми переживаннями з кимось?

6. Чи дратуєтесь ви, якщо незнайома людина на вулиці звернеться до вас із проханням (показати дорогу, назвати час, відповісти на якесь запитання)?

7. Чи вірите ви, що існує проблема «батьків і дітей» і що людям різних поколінь важко зрозуміти один одного?

8. Чи посоромитесь ви нагадати знайомому, що він забув вам повернути гроші, які позичив кілька місяців тому?

9. У ресторані чи в їдальні вам подали явно недоброякісне блюдо. Чи промовчите ви, лише роздратовано відсунувши тарілку?

10. Опинившись один на один із незнайомою людиною, ви не вступите з нею в бесіду й будете тяготитись, якщо першим заговорить вона. Чи не так це?

11. У вас викликає жах будь-яка довга черга, де б вона не була (у магазині, бібліотеці, касі кінотеатру). Чи відмовитесь ви від свого наміру чи встанете у хвіст і будете нудитись у чеканні?

12. Чи боїтесь ви брати участь у якій-небудь комісії з розгляду конфліктних ситуацій?

13. У вас є власні суто індивідуальні критерії оцінки здобутків літератури, мистецтва, культури, і ніяких чужих думок на цей рахунок ви не сприймаєте. Це так?

14. Почувши де-небудь у кулуарах висловлення явно помилкової точки зору з добре відомого вам питання, чи ви промовчите й не вступите в суперечку?

15. Чи викликає у вас досаду прохання допомогти розібратись у тому чи іншому службовому питанні чи навчальній темі?

16. Чи охочіше ви викладаєте свою точку зору (думку, оцінку) у писемній формі, ніж в усній?

Оцінка відповідей: «Так» - 2 очка, «іноді» - 1 очко, «ні» - 0 очок.

Отримані очки сумуються, і за класифікаторам визначається, до якої категорії людей відноситься тестований.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДО ТЕСТУ В. РЯХОВСЬКОГО

30-32 очка. Ви явно некомунікабельні, і в цьому ваша біда, тому що страждаєте від цього більше ви самі. Але і близьким вам людям нелегко. На вас важко покластись у справі, що вимагає групових зусиль. Намагайтесь бути більш комунікабельним, контролюйте себе.

25-29 очок. Ви замкнуті, неговіркі, віддаєте перевагу самітності, тому у вас мало друзів. Нова робота та необхідність нових контактів якщо і не сповнюють вас панікою, то надовго виводять з рівноваги. Ви знаєте цю особливість свого характеру і буваєте незадоволені собою. Але й не обмежуйтесь тільки таким незадоволенням - у вашій владі переломити ці особливості характеру. Хіба не буває так, що при якій-небудь сильній захопленості ви відчуваєте раптом повну комунікабельність? Варто тільки струснутись.

19-24 очка. У вас нормальна комунікабельність. Ви допитливі, охоче слухаєте цікавого співрозмовника, досить терплячі в спілкуванні з іншими, відстоюєте свою точку зору без запалу. Без неприємних переживань ідете на зустріч із новими людьми. У той же час не любите гучних компаній; екстравагантні витівки та багатослівність викликають у вас роздратування.

9-13 очок. Ви досить товариські (часом, можливо, навіть занадто, цікаві, говіркі, любите висловлюватися з різних питань, що викликає роздратування оточуючих. Охоче знайомитеся з новими людьми. Любите бувати в центрі уваги, нікому не відмовляєте у проханнях, хоча не завжди можете їх виконати. Буває, розлютитесь, але швидко відходите. Чого вам не вистачає, так це посидючості, терпіння й відваги при зіткненні із серйозними проблемами. При бажанні, однак, ви можете себе примусити не відступати.

4-8 очок. Ви, здається, «рубаха-хлопець». Товариськість б'є з вас ключем, ви завжди в курсі всіх справ. Ви любите брати участь у всіх дискусіях, хоча серйозні теми можуть викликати у вас мігрень і навіть нудьгу. Охоче берете слово з будь-якого питання, навіть якщо маєте про нього поверхневе уявлення. Усюди почуваєтесь у своїй тарілці. Беретеся за будь-яку справу, хоча не завжди можете успішно довести її до кінця. Із цієї самої причини керівники та колеги ставляться до вас із деяким побоюванням і сумнівами. Замисліться над цими фактами.

3 очка й менше. Ваша комунікабельність має хворобливий характер. Ви балакучі, багатослівні, втручаєтесь у справи, що не мають до вас ніякого відношення. Беретеся судити про проблеми, в яких зовсім не компетентні. Вільно чи мимоволі ви часто буваєте причиною різного роду конфліктів у вашому оточенні. Запальні, уразливі, нерідко буваєте необ'єктивні. Серйозна робота не для вас. Людям - і на роботі, і вдома, і взагалі всюди - важко з вами. Так, вам треба попрацювати над собою та своїм характером! Насамперед, виховуйте в собі терплячість і стриманість, шанобливо ставтесь до людей, нарешті, подумайте про своє здоров'я - такий стиль життя не проходить без наслідків.

Автор: Н. Ольшанська, "Техника педагогического общения"


09.07.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!