Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Чому школярі бояться шкільних творів
Чому школярі бояться шкільних творів

Розмовляла із однією одинадцятикласницею. Дівчина готується до вступу в університет, ходить до репетиторів. Я принагідно поцікавилася, що вона зараз із репетитором проходить

Чому школярі бояться шкільних творів

"Ми вже мову майже вивчили, – відповідає. – На черзі найскладніше – література та навчання писати твори". Дівчина зізналася, що за одинадцять років твори у школі самостійно писала лічені рази. Навіщо це, коли є купа збірників та Інтернет? Про вступ не хвилюється, репетитор пообіцяла, що за кілька місяців навчить її писати твори.

Навчальний рік виходить на фінішну пряму. Цього року всі випускники шкіл стануть студентами тільки через ЗНО. І всі без винятку складатимуть тест із української мови та літератури – на творче завдання. Спілкуючись із випускниками, помітила, що саме література та творче завдання найбільше їх хвилює. Діти, привчені до списування, не вміють самостійно писати творів.

Дайте сучасну тему, і ми скажемо все, що думаємо!

Я зробила міні-опитування серед учнів. "Чи списуєте ви твори із допоміжних джерел?". Із десяти опитаних, семеро відповіли – "здебільшого так". Троє вказали категоричне ні.

"Якщо вмієш висловлювати свої думки на папері, значить можеш аргументовано переконати людину в живому спілкуванні, а вміння переконувати є важливим у житті", – говорив одинадцятикласник Роман Кривун, один з небагатьох моїх респондентів, який твори пише самостійно.

Натомість, випускниця Мар’яна каже, що за всю свою шкільну історію творче завдання писала самостійно кілька разів. “Я просто не хочу братися за нецікаві або незрозумілі для мене теми, – каже вона. – Як я можу давати бачення майбутнього держави, якщо я ще своїх планів на майбутнє до пуття не знаю. Дайте нам цікаві творчі завдання, задайте написати про те, що ми з власного досвіду знаємо, і ми це зробимо”.

"Шкільних творів самостійно не писала, бо у нас цього й не вимагали. Вчителька відверто нам сказала: "Я знаю, що ви все спишете, що ж, головне, щоб вони були у ваших зошитах", – ділиться думками Мар’янина однокласниця Олена Дячишин.

На одному з інтернет-форумів велася дискусія на тему шкільних творів. Прихильників та противників творчих завдань набралася приблизно однакова кількість. Думки у всіх переважно однакові. "Творчі" дякували вчителям, які заохочували їх до цього. "Нетворчі" говорили, що вчителі не оцінюють їхньої власної думки, а хочуть чути те, як пише критика. Навіщо тоді старатися. Вони їм і дають критику у незміненому варіанті.

Бояться, що їхня думка виявиться хибною...

У вчителів щодо цього своя думка. "Рідко діти пишуть самі, – говорить вчитель зарубіжної літератури Раїса Білаш. – Серед причин, а їх багато, є недостатньо продумана програма. На вивчення зарубіжної літератури передбачено 2 години на тиждень, а програма настільки насичена, що встигаємо лише поверхнево ознайомитися із літературним твором. Майже немає часу на обговорення та дискусії. Звісно, за таких умов учень не може сформувати власної думки і виконати творче завдання".

"Дитина не пише твори самостійно, бо не знає, як це робиться, – вважає психолог Христина Богатирьова. – Для неї це своєрідний крок у невідоме, вона не знає, чи їй за це щось буде, а якщо покарають? Чи писати свою думку, чи все має бути стандартизовано. Це особливості нашої шкільної програми. Вона орієнтована на запам’ятовування. Не розвиває фантазію. Добре, коли батьки разом із дітьми беруться до написання творчих завдань, думають, як обґрунтувати свою думку, які аргументи використати. Створіть спільно "каркас" твору, і дайте можливість дитині додати до нього щось своє. Це для неї легше, аніж придумувати твір повністю. Зрештою, навіть якщо тато або мама самі написали для свого учня твір, це краще, ніж би він його списав з книжки чи Інтернету. Він має хороший приклад, побачить, що це – праця, до неї треба докласти зусиль".

На думку письменниці Марії Кривенко, йдеться не просто про невміння дітей висловлюватися, а про кризу. "Ті учні, з якими я спілкувалася, у школі твори просто не пишуть, вони їх списують. Як на мене, то ні шкільна програма, ні творчі завдання на ЗНО не дають можливості дітям висловитися на вільну тему. Все загнано у вузькі рамки. Маєте тезу – обґрунтуйте або спростуйте її. Та й сам тест передбачає радше не знання, а кивок головою – так – ні. У дітей формується суто предметне мислення, і зовсім не йдеться навіть про мінімальне філософське".

На думку письменника Андрія Кокотюхи, шкільні твори зовсім не сприяють творчому розвитку. "Все по шаблону – Шевченко геній, Леся Українка – геній, але жіночої статі. Немає бути творів на задану тему. Чудово було б, коли учню давали змогу вибрати із періоду літератури письменника і твір та написати свою думку. Закладаючи у тему тезу про геніальність того чи іншого автора, виховуємо подвійну мораль. Можливо, учню не подобається творчість цього письменника. У школі мені було цікавіше твори не писати, а записувати курйози у творах своїх однокласників. Вчителі озвучували це на уроках, а я записував у спеціальні книжечки. Вони в мене і досі є.

Шкільні твори я писати не любив, незважаючи на це, писав їх на одну тему по вісім штук: для себе і для того хлопця, а вони без помилок навіть списати не могли... До речі, можливо, саме це допомогло мені утримувати високу працездатність сьогодні, коли я можу одночасно працювати над кількома книгами".

Письменниця Марія Людкевич налаштована більш оптимістично. Вона веде літературну студію "Джерельце", має творчі зустрічі у школах. "Все залежить від вчителя, чи він заохочує дітей до написання творів, шанує думку дітей. Помітила, найкраще це вдається тим вчителям, які самі пишуть. Як тільки виступаю у школі, завжди знаходиться 2-3 дитини, що згодом приходять на студію. Зараз серед дітей більшає прозаїків, пишуть цікаві твори цікавляться фентезі".

"Письмове завдання, яке діти виконують під час Зовнішнього незалежного оцінювання – не можна вважати цілком творчим. Це дещо інший формат, який має назву – власне висловлення, тобто уміння в межах 200–250 слів підтримати або спростувати якусь полемічну думку, – вважає професор кафедри української літератури Львівського національного університету імені Івана Франка Валерій Корнійчук. – Такий вид роботи відповідає духу сьогодення. Колись випускні та вступні твори писали кілька годин, вони були великими за обсягом. Звісно, багато хто списував. Під час ЗНО списування неможливе, бо тема висловлення – невідома нікому. І в цьому головна складність для школярів, які зі школи звикли користуватися шпаргалками, а вчителі закривали на це очі. Мудрий вчитель повинен готувати своїх учнів до такого виду роботи: давати їм подібні завдання, виконуючи які, треба обґрунтувати, аргументувати та проілюструвати певну тезу, сформулювати висновки. Бажано, щоб вони робили це не вдома, а під час уроку, коли під рукою немає допоміжних матеріалів. Грамотних учнів можна за кілька місяців навчити писати такі висловлювання. Головне – чітко й послідовно дотримуватися заданої структури тексту, писати не надто довгими реченнями, не повторювати однотипні слова, користуватися синонімами. За моїми спостереженнями, вступники тепер краще виконують такі завдання, бо якщо недавно траплялося багато робіт із фразою "мені не хватає слів", то сьогодні словниковий запас більшості учнів стає багатшим, вони чіткіше висловлюють свою думку".

Сучасна молодь не менш творча, аніж попереднє покоління. Просто запити і зацікавлення у неї інші. І це нормально, от тільки не зовсім вписуються вони у закостенілу структуру шкільних програм.

Високий Замок
03.03.2010

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!