Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Педагогічний аналіз у школі
Педагогічний аналіз у школі

Мета аналізу полягає в оцінці роботи вчителя з позицій відповідності його уроку досягненням сучасної педагогіки та психології, визначенні подальших перспектив у вдосконалюванні педагогічної майстерності

Педагогічний аналіз у школі

МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ АНАЛІЗУ

Оцінити повноту та глибину підсумків роботи за попередній навчальний рік.

Повнота

1. Аналіз основних напрямів у роботі:

  • підвищення кваліфікації;
  • самоосвіта;
  • ефективність усіх форм комплексної методичної роботи, у тому числі результативність засідань м/о;
  • вивчення й узагальнення досвіду;
  • вивчення стану викладання й навчальних досягнень учнів;
  • робота з молодими вчителями;
  • позакласна виховна робота з предмета;
  • розвиток кабінетної системи.

2. Усебічність аналізу:

  • оцінка стану методичної роботи;
  • упровадження у практику досягнень науки та передового досвіду;
  • результативність заходів щодо підвищення методичних знань учителів;
  • можливі недоліки в організації та проведенні методичної роботи.

Глибина

1. Оцінка досягнутих результатів, у тому числі оцінка результатів у рішенні задач методичної допомоги за попередній навчальний період.

2. Виявлення причинно-наслідкових зв'язків у ході аналізу:

  • загальна характеристика підсумків роботи;
  • визначення факторів, що позитивно чи негативно вплинули на постановку методичної роботи;
  • виявлення причин виникнення факторів, що позитивно чи негативно впливають на здійснення різних напрямів у методичній роботі.

3. Визначити ступінь обґрунтованості постановки задач методичної роботи на рік:

  • чи випливають задачі з аналізу результатів роботи;
  • чи конкретні вони, чи реальне їх рішення протягом одного навчального року, чи можливо проконтролювати й оцінити їх виконання;
  • чи дотримується наступність у постановці задач.

4. Оцінити якість і зміст роботи:

  • відповідність системи заходів для підвищення кваліфікації педагогічних кадрів поставленим задачам;
  • наявність єдності, науково-теоретичної та методичної підготовки в роботі з кадрами;
  • наявність зв'язку самоосвіти педагогічних кадрів з колективними формами методичної роботи;
  • відповідність структури плану за минулий рік рекомендаціям.

5. Складання довідки з аналізу:

  • загальна характеристика плану;
  • достоїнства та недоліки в усіх напрямах;
  • оцінка того, що цьому сприяло.

Орієнтовна схема аналізу роботи

1. Виконання задач, поставлених перед школою на навчальний рік:

  • повне виконання;
  • часткове виконання;
  • аналіз причин невиконання (реальності виконання, правильність постановки тощо).

2. Стислі відомості про кадровий склад (таблиці):

  • молоді фахівці (по роках);
  • стажисти;
  • неспеціалісти;
  • учителі, які повернулися з інших сфер діяльності;
  • пенсіонери;
  • за освітою (вища, середня, н/в, студенти);
  • наявні знання (заслужений учитель,
  • вища категорія, перша категорія, друга категорія, спеціаліст);
  • вступ до педагогічних ВНЗ;
  • вступ до педагогічних училищ;
  • оцінка виконання плану.

3. Аналіз роботи методоб‘єднаннь (за предметами, класне керівництво) із указівкою найбільш істотного, вартісного досвіду (основні задачі, що стоять перед м/о, ступінь їх виконання) за предметами, циклами і т. д., які форми та методи виявились найефективнішими (за результативністю). Хто з педагогічних працівників і в яких видах робіт брав активну участь, яка результативність.

4. Оцінка результативності всіх форм підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, методичного рівня (спираючись на результати навчання учнів, на рівень сформованості навчальних досягнень учнів за предметами):

Характеристика й аналіз форм підвищення кваліфікації, їх результативність:

  • курси підвищення кваліфікації (виконання плану, причини невиконання);
  • ШПД - мікрогрупи й інші форми роботи з різними категоріями;
  • семінари (місто, район, коротка оцінка рівня проведення умовними позначками).

Результати проведення районних, шкільних, педагогічних читань, конференцій та інших форм роботи:

  • якість рекомендацій та атестацій, робота з їх виконання в міжатестаційний період;
  • проведення відкритих уроків (мета, якість, форма);
  • оцінка ефективності допомоги, наданої методистами та методичними службами всім категоріям педагогічних працівників.

Можна навести додаток.

ППД

А) застосування нових форм і методів навчання, порівняння за ефективністю з раніше застосовуваними (за рівнем навчальних досягнень учнів);

Б) характеристика результативності роботи вчителів із забезпечення високого рівня знань учнів (за рівнем навчальних досягнень учнів);

В) роль методичних служб у керівництві самоосвітою вчителів, шляхи надання допомоги всім категоріям учителів, форми роботи, її результати.

5. Аналіз стану навчальних досягнень учнів (можна дати перед п. 4 або об'єднати з п. 6):

  • за підсумками перевірок;
  • за підсумками іспитів;
  • за підсумками зрізових діагностичних робіт;
  • за підсумками тестів;
  • за підсумками виїзних перевірок

Визначити основні позитивні та негативні якості, показати динаміку в рівні сформованості навчальних досягнень учнів, виявити причини недоліків, виділити вчителів, які потребують методичної допомоги.

6. Аналіз рівня викладання, рівня вихованості (на основі рівня сформованості навчальних досягнень учнів, кінцевого результату) за результатами анкетування, аналізу робіт учнів:

  • за підсумками перевірок;
  • за підсумками іспитів;
  • за підсумками контрольних робіт;
  • за підсумками відвідування уроків методистами;
  • за підсумками зрізових робіт;
  • оволодіння нестандартними, активними формами та методами навчання;
  • роль функціонально придатних кабінетів у підвищенні ефективності навчання;
  • визначення причин недоліків.

7. Підсумки роботи над методичною темою, використання досягнень педагогічної, наукової ППД у практиці роботи шкіл:

  • результати роботи з вивчення ППД;
  • як здійснювалась пропаганда сучасних досягнень науки та ППД, її результативність;
  • досвід яких учителів свого району й міста вивчений, які ідеї взяті для впровадження й використання;
  • які ідеї ППД втілені у практику;
  • які досягнення педагогічної та психологічної науки реалізуються у практиці роботи;
  • участь шкіл району в експериментальній роботі з удосконалювання навчально-виховного процесу, управлінської діяльності тощо.

8. Аналіз основних недоліків у організації та проведенні методичної роботи у школі (в усіх напрямах):

  • перелік недоліків, недоробок;
  • причини їх появи;
  • які заходи для їх ліквідації намічаються.

9. Задачі на новий навчальний рік (виходячи з аналізу невирішених проблем). Можна об'єднати в одному пункті аналіз якості викладання та якості знань учнів. Оцінка рівня їхньої вихованості. Результати роботи з вивчення ППД.

Усі ці питання випливають один з одного, тісно пов'язані між собою причинно-наслідковими зв'язками та повинні розглядатися в єдності та взаємодії.

ВИДИ АНАЛІЗУ УРОКУ

Аналіз уроку здійснює ряд функцій: контрольну (допоміжну), навчальну (основну) й виховну (надає допомогу вчителю у визначенні напряму самоосвіти та самовиховання). У зв'язку з цим в аналізі уроку повинні бути чітко охарактеризовані: по-перше, науковість досліджуваного матеріалу, його відповідність програмі, якість отриманих в інституті знань (контрольна функція); по-друге, відзначені досягнення й недоліки в роботі вчителя, відповідність методів навчання передовому досвіду та рекомендаціям науки, дані конкретні рекомендації з підвищення педагогічної майстерності (навчальна функція); по-третє, оцінені ділові й етичні якості вчителя, його мова, культура спілкування і т. д. (виховна та розвивальна функція).

Аналіз уроку повинен починатися самоаналізом і закінчуватися самооцінкою, конкретними вимогами вчителя до самого себе. При самоаналізі він дає коротку характеристику проведеному уроку, меті, яку ставив, аналізує їх досягнення, обсяг змісту матеріалу та якість його засвоєння учнями, застосовувані методи та їх оцінку, активність учнів і прийоми організації їхньої праці, самооцінку якостей і сторін своєї особистості (мова, логіка, характер стосунків з учнями). На закінчення учитель висуває свої пропозиції з поліпшення якості уроку, робить загальні висновки й намічає заходи для вдосконалення своєї педагогічної майстерності. Але педагог зобов'язаний пояснити при цьому, чому саме так вирішив провести урок, що його змусило вибрати дану методику, стиль і характер власної діяльності та роботи учнів. Усяка методика уроку є виправданою, якщо вона дає максимальний навчальний і виховуючий ефект, відповідає силам і здібностям даного вчителя.

При аналізі уроку вчителя необхідно враховувати його індивідуальність, особливості, здібності, сильні сторони. Не можна нав'язувати загальні, однакові рекомендації, прийоми, методи. Що годиться для одного, недоцільно для іншого. Усякі рекомендації з поліпшення проведення уроків повинні обов'язкового спиратись на досягнення вчителя, на його сильні сторони. Недоліки та слабкості треба пояснити таким чином, щоби було ясно, як треба працювати над собою. При аналізі уроків важливо заохочувати їх творче проведення, спонукати вчителя до самостійної розробки структури та методики уроку, виходячи зі змісту матеріалу, дидактичних і виховних задач, рекомендацій науки та своїх власних можливостей.

Аналіз уроку повинен проводитись не окремою особою (методистом, інспектором, директором, завучем), а групою осіб, до якої входять представник адміністрації школи, товариші по роботі, передові вчителі. Груповий аналіз уроку необхідний і як засіб навчання вчителів комплексному підходу до методики навчання, як спосіб обміну досвідом, його узагальнення. При груповому аналізі можливий більш глибокий підхід до оцінки дій учителя й учнів, більш об'єктивна самооцінка. Можна не погодитися з думкою однієї людини, але не можна не погодитись, коли на ті чи інші недоліки вказують усі.

Досить доцільні взаємовідвідування уроків. Аналіз уроків колег у присутності директора, заступника директора - добра школа виховання вимогливості до себе й інших. Зауваження й рекомендації вчителю повинні бути чітко сформульовані, записані у спеціальний зошит.

Структурно-часовий аналіз уроку

Для навчання студента, молодого вчителя раціональному використанню часу, дбайливому ставленню до кожної хвилини уроку варто використовувати його структурно-часовий аналіз. При цьому звертається увага на такі сторони уроку:

  • раціональний розподіл усього часу (45 хв.) між окремими елементами уроку, тобто чи розумно було в даних умовах виділити саме такий час на опитування, на психологічну підготовку учнів до сприйняття нового матеріалу, на пояснення нового, на закріплення засвоєного матеріалу або домашнє завдання;
  • раціональність кожного зі структурних елементів уроку, тобто скільки часу в цілому було виділено на освоєння нового матеріалу, на якому етапі (початок, середина, кінець) уроку це відбувалось, як при цьому проводилась психологічна підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу, його подача й закріплення, застосування. Точно так само аналізується час здійснення таких елементів уроку, як опитування учнів, перевірка та домашнє завдання;
  • якісне використання часу на окремі елементи уроку, тобто, наприклад, як раціонально й ефективно при вивченні нового матеріалу був використаний час на опитування, що він дав, як працював при цьому клас, скільки часу говорив учитель;
  • раціональність використаних прийомів і методів навчання, тобто наскільки доцільні в даних умовах були ті чи інші види бесіди, самостійна робота, форми опитування і т. д.;
  • розумність зв'язку між змістом матеріалу й тими методами, за допомогою яких він повідомлявся та засвоювався.

Щонайменше 3-4 рази в період практики аналіз уроків повинен проходити саме в такому вигляді, щоб виховати в учня дбайливе ставлення до кожної хвилини уроку.

Психологічний аналіз уроку

Психологічний аналіз уроку вкрай необхідний для навчання молодих учителів умінню бачити та розуміти клас, вивчати учнів, підтримувати з ними постійний контакт. Такий аналіз дуже важливий і для досвідчених педагогів з погляду того, як він допомагає створенню умов для ефективної розумової діяльності, організації уваги, розвитку пам'яті і т. д. У цілому при психологічному аналізі уроку варто виділити три основних ланки: психологія вчителя (діяльність, розум, ерудиція, емоційність, мова, поведінка, ставлення до дітей), психологія навчання (діяльності дітей) та емоційний зв'язок між учителем та учнями.

Психологічний аналіз містить у собі такі елементи:

  • характеристику пізнавальних процесів - сприйняття, осмислення, закріплення, уваги, мислення, пам'яті;
  • характеристику якості засвоєння знань - роботу над поняттями, виділення головного, засвоєння теорії та її зв'язок із практикою, формування переконань, точність знань;
  • характеристику інтелектуальної атмосфери уроку - наскільки правильно спонукав учитель до активного мислення всіх учнів, як розвивались пізнавальні інтереси, задовольнялась допитливість, ставились і вирішувались пізнавальні проблеми, як використовувались колективні форми навчальної праці, уміння думати разом, сперечатись, доводити, спростовувати і т. д.;
  • характеристику емоційної атмосфери уроку - яким був настрій учнів, як підтримувався мажорний тон уроку, як забезпечувались позитивні емоції для виховання інтересу до навчання, формування відповідальності за свою роботу, наскільки зацікавлений, закоханий у свою справу вчитель, як емоційність уроку впливала на працездатність учнів;
  • характеристику розвитку учнів у процесі навчання - які вміння й навички були ними придбані чи закріплені, які пізнавальні сили та здібності при цьому розвивались, які моральні якості виховувались (у першу чергу відповідальність, працьовитість, воля).

Такий психологічний аналіз уроку складний, він вимагає поступового впровадження у практику: спочатку аналіз присвячений характеристиці пізнавальних інтересів, потім якості засвоєння знань, потім характеристиці інтелектуальної атмосфери уроку і т. д.

Психологічний аналіз уроку

Дата

П. І. Б. учителя

Клас

Предмет

Тема уроку

Методика проведення уроку

Комплексний аналіз уроку

Найбільш складний і доцільний з позиції обміну досвідом - це комплексний аналіз уроку. При такому аналізі пропонуються конкретні завдання. Наприклад, один з учителів протягом уроку ретельно фіксує час, що витрачається на активну розумову діяльність, прийоми та способи активізації мислення дітей. Потім дає характеристику розумової діяльності дітей протягом уроку. Інший стежить за змістом матеріалу, фіксує послідовність викладу ідей, використання на уроці нових досягнень науки і т. д., даючи характеристику науковості досліджуваного матеріалу. Подібним же чином фіксуються показники інших сторін педагогічної діяльності. Один педагог спеціально звертає увагу на стиль і характер діяльності вчителя, інший спостерігає й аналізує такі важливі сторони діяльності, як методика навчання, розмаїтість прийомів і способів викладання нового матеріалу, закріплення й поглиблення пройденого; організація діяльності учнів на уроці; стосунки вчителів та учнів, педагогічна етика на уроці. Спеціально дається педагогічна характеристика особистості вчителя: його культура, зовнішність, манера говорити, якість мови, точність, логічність та образність мови, стиль стосунків з дітьми і т. д.

Зміст комплексного аналізу уроку може бути різним. В. Симонов, М. Скаткін указують на деякі його напрями.

Перший напрям

Аналіз розв'язуваних учителем задач: як ураховуються й відбиваються принципи навчання у змісті методики роботи вчителя, наскільки повно досягнуті дидактична й виховна цілі уроку, якою мірою активізувалась пізнавальна діяльність школярів на різних етапах уроку, що стимулювало відповідальне ставлення учнів до навчальної праці, наскільки об'єктивно оцінювались їхні знання, уміння, навички, як здійснювався зв'язок теорії з практикою, наскільки вдало сполучилися зміст і методи навчання. Чи застосовувались традиційні та нові види навчання, технічні засоби, що робилось для врахування вікових та індивідуальних особливостей, можливостей і здібностей школярів.

Другий напрям

Аналіз виховного впливу уроку: що на уроці служило ідейно-моральному, естетичному, розумовому, фізичному розвитку, трудовому вихованню та профорієнтації учнів, як знання допомагали осмислити й оцінити явища соціальної діяльності, події в житті країни, республіки, краю, міста, села, школи, класу, які виховні стосунки між учнями, між учителем та учнями, наскільки сприяла організація праці формуванню особистісних якостей і т. д.

Третій напрям

Аналіз педагогічних можливостей та особливостей учителя: які особистісні якості вчителя виявлялись на різних етапах уроку (педагогічна етика та культура, зовнішній вигляд, естетика одягу вчителя, його мова, манера триматись, авторитетність, уміння бачити клас, активізувати та мотивувати працю дітей, визначати типові помилки в їхній роботі й усувати їх, оцінювати результати своєї праці та підсумки роботи школярів, вносити корективи).

Четвертий напрям

Аналіз діяльності учнів на уроці: урахування вчителем вихованості й навченості дітей, результатів попередніх занять, працездатність учнів на уроці, уміння мислити, працювати самостійно, надавати допомогу товаришу, допитливість, стійкість інтересів, розвиток мови, уміння застосовувати теорію на практиці тощо.

У цілому діагностика навчального процесу дає уявлення про результати навчання, якості праці вчителя та рівня вихованості школярів. Тому в навчальній роботі можуть бути отримані деякі дані, необхідні для діяльності класного керівника, створюються можливості для формування єдиної оцінки учнів учителями, які працюють у класі (педагогічний консиліум). Багатоаспектність вивчення навчального процесу та його багатоцільове призначення - важлива умова органічного включення аналізу роботи вчителя в цілісну педагогічну діагностику навчально-виховної роботи школи.

Психолого-педагогічний аналіз уроку

У внутрішньошкільному контролі важливу роль відіграє відвідування уроків керівниками шкіл, їх цілеспрямований аналіз, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів, проведення відкритих уроків і взаємовідвідування уроків.

Відвідування уроків планується на тиждень, виходячи із загальних задач, намічених у річному плані роботи школи. У плані відвідування відзначаються класи, предмети, зміст і мета відвідування. Мета відвідування може бути загальною, спрямованою на підвищення ефективності навчального процесу всієї школи. Мета відвідування може бути і більш приватною, наприклад, вивчення системи роботи окремих учителів і способів рішення ними окремих педагогічних задач на уроках. Якщо у школі є молоді чи нові вчителі, керівники шкіл планують ознайомлення з їхнім стилем і системою роботи та надання їм методичної допомоги. Уроки досвідчених учителів керівники шкіл відвідують, щоб виявити й узагальнити передовий педагогічний досвід.

Керівники шкіл повинні ретельно готуватись до відвідування уроків. Із цією метою насамперед вивчається класний журнал, що дає уявлення про успішність учнів з даного предмета за визначений період, а також із теми, що вивчалась на попередньому уроці, звертається увага на динаміку оцінки знань.

Спостереження на уроці ведуться цілеспрямовано, тобто так, щоб зібрати повний і достатньо аргументований матеріал для успішного рішення поставлених у плані задач.

Аналіз кожного уроку проводиться індивідуально з кожним учителем. Обговорення повинно бути принциповим і вимогливим, коректним і доброзичливим. Неприємні для вчителя зауваження варто аргументувати фактами та положеннями з теорії педагогіки та психології.

СХЕМА АНАЛІЗУ УРОКУ

1. Загальні відомості про урок, дата. Клас, предмет, кількість учнів за списком, скільки є присутніх, який урок за розкладом.

Обстановка у класі: чистота, освітленість приміщення, чи провітрене приміщення, порядок у класі, чи готові учні до уроку.

Устаткування: чи підготовлено наочне приладдя, його доцільність і необхідність на уроці, чи підготовлена дошка. Як почався урок, як учні вітали вчителя, чи була потреба витрачати час на організацію класу, установлення порядку й дисципліни.

Тема уроку. Цілі уроку: чи визначає вчитель уроки, чи інформує учнів про мету й задачі уроку, як він це здійснює. Мета відвідування уроку.

2. Тип і структура уроку. Який тип уроку вибрано. Доцільність вибору з погляду теми в цілому й дидактичної мети заняття. Місце уроку в системі занять із цілого розділу. Зв'язок уроку з попереднім; як він здійснюється. Структура уроку: чи відповідає вона даному типу уроку, які замічені відхилення і чим вони викликані. Послідовність окремих етапів уроку. Забезпечення цілісності й завершеності уроку. Як підбиваються підсумки.

3. Зміст уроку. Відповідність змісту програмі. Як пов'язаний навчальний матеріал із сучасністю, місцевим оточенням школи. Установлення міжпредметних зв'язків. Як здійснюється формування працьовитості, почуття поваги до людей праці. Як здійснюється розвиток інтелектуальних здібностей, моральних та естетичних почуттів в учнів. Використання дидактичних матеріалів та устаткування кабінету. Чи досягнутий ріст і вдосконалення навичок, знань і вмінь на основі раніше засвоєного матеріалу.

4. Методи та прийоми навчання на уроці. Яка система методів застосовується; які методи та прийоми в ній поєднуються. Чи відповідають методи та прийоми навчання змісту матеріалу, типовим цілям, задачам уроку та віковим особливостям учнів. Чи відповідають методи навчання здійсненню задач виховання.

Як дотримуються основні вимоги до уроку: виховні, дидактичні, психологічні, санітарно-гігієнічні.

Як розвиваються на уроці спостережливість і логічне мислення в учнів. Види та місце самостійної роботи учнів з підручником, як здійснюється формування вміння учня вчитись. Як використовуються для самостійної роботи дидактичні матеріали та технічні засоби навчання. Формування в учнів навичок самоконтролю. Послідовність застосування завдань і вправ для вироблення навичок і вмінь. Прищеплювання учням навичок самоконтролю.

Способи індивідуалізації та диференціювання завдань для учнів у залежності від їхніх особистісних і вікових особливостей і підготовки. Забезпечення належної послідовності в самостійному застосуванні учнями знань, навичок і вмінь у ході уроку.

Оцінка навчальних компетентностей учнів. Наскільки учні були підготовлені до виконання домашнього завдання. Чи здійснювалась диференціація й індивідуалізація домашніх завдань учнів. Обсяг домашнього завдання. На який час розраховано домашнє завдання. Як учні підготовлені до успішного виконання домашнього завдання. Як попереджується перевантаження учнів домашніми завданнями.

5. Поведінка учнів. Наскільки учні залучені в активну розумову працю. Наскільки учні зацікавлені, старанні, дисципліновані. Як здійснювалась мотивація навчання протягом усього уроку, чи застосовуються з цією метою спеціальні прийоми. Ставлення учнів до вчителя.

6. Поведінка вчителя. Уміння володіти класом, організувати його роботу, підвищувати активність, інтерес, додержуватись дисципліни, ставлення до окремих учнів з урахуванням індивідуальних особливостей кожного. Стиль і тон у роботі. Педагогічний такт. Спостережливість, спритність, емоційний підйом. Зовнішній вигляд. Культура мови, поза, міміка, жестикуляція. Чи користується вчитель авторитетом в учнів.

7. Результати уроку. Висновки та пропозиції. Досягнення мети. Виконання плану. Обсяг та якість знань учнів (свідомість, глибина, міцність). Виховне, освітнє й розвивальне значення уроку. Що вартого з даного уроку можна рекомендувати для впровадження у практику інших учителів. Указівки вчителю, як закріпити й удосконалити позитивні якості уроку, як перебороти недоліки (рекомендації: дати список літератури, відвідати уроки інших учителів та ін.).

Необхідно врахувати, що дана схема орієнтовна й застосовувати її варто повно чи частково в залежності від мети відвідування й аналізу уроку.

Аналіз уроку

1. При оцінці уроку треба виявити рівень рішення всіх його основних задач - освітніх, виховних, а також задач розвитку школярів. Із цією метою необхідно намітити для себе визначену програму спостережень за діяльністю вчителів та учнів на уроці.

2. При спостереженні за опитуванням школярів можна рекомендувати звернути увагу на такі моменти: в якій формі було організовано опитування (в індивідуальній чи фронтальній, усній чи письмовій); оцінити раціональність вибраної форми опитування; чи правильно було визначено місце опитування серед інших етапів уроку; чи оптимальними виявились витрати часу на опитування в ході цього уроку; чи чітко була поставлена основна мета опитування (підхід до нової теми, перевірка знань, перевірка вмінь та ін.); чи вдалось її реалізувати повною мірою; чи прагнув учитель забезпечити навчальний характер опитування, активна участь у ньому всіх учнів; чи вміло виправлялись недоліки, чи залучались до цього учні; наскільки об'єктивно були виставлені й переконливо аргументовані оцінки; як при цьому зверталась увага на засвоєння головного, на логічність аналізу відповіді, на міцність знань і вмінь застосувати їх на практиці.

3. При спостереженні за вивченням на уроці нового навчального матеріалу важливо звернути увагу на таке: чи були поставлені перед учнями основні задачі вивчення теми уроку, причому наскільки конкретно й чітко; чи пробуджувався інтерес до нової теми; чи забезпечувалась належна науковість, систематичність і доступність викладу навчального матеріалу; його зв'язок з життям, з виробничим оточенням; наскільки логічним був виклад матеріалу вчителем, чи чітко виділялось при цьому головне, істотне і чи концентрувалась на ньому увага учнів; чи оптимальним був темп вивчення нового матеріалу; чи вдало сполучилися словесні, наочні та практичні методи навчання; чи цілком використовувались можливості для організації самостійної роботи школярів на уроці; чи застосовувалися способи підтримки уваги учнів, активізації їхнього мислення, працездатності, чи перевірявся ступінь розуміння учнями нового матеріалу в ході його пояснення.

4. При спостереженні за виконанням вправ, спрямованих на засвоєння, поглиблення й закріплення вивченого матеріалу, необхідно відзначити таке: чи сприяли подібні вправи засвоєнню головного, істотного в даній темі; чи доступними виявилися вправи; наскільки логічною виявилась вибрана послідовність вправ; чи сприяли підібрані вправи одночасному рішенню задач виховання й розвитку школярів; чи прагнув учитель від кожної вправи одержати максимально можливу освітню віддачу; на одній-двох вправах навчити школярів загальному підходу до рішення задач подібного роду; чи забезпечувалася самостійність учнів при виконанні вправ; чи надавалась диференційована допомога учням під час виконання завдання; чи виявлялись типові помилки й ускладнення; чи пропонувалися способи їх усунення надалі; чи забезпечувався самоконтроль учнів якості виконання вправ; чи підбивались підсумки їх виконання.

5. При спостереженні за етапом повідомлення домашнього завдання треба звернути увагу на таке: чи оптимальні його обсяг і складність, чи зможуть учні виконати його за той час, що виділяється на цей предмет для домашньої роботи; чи запропонував учитель учням швидко ознайомитися з текстом вправ для домашньої роботи, чи попередив про можливі ускладнення, чи порекомендував шляхи їх подолання, чи чітко повідомив вимоги до оформлення домашньої роботи; чи були диференційовані домашні завдання для найбільш підготовлених учнів і чи передбачені форми допомоги слабовстигаючим.

В умовах оптимізації навчального процесу оцінку уроку треба починати не з перевірки факту виконання плану уроку в усіх деталях, а з обґрунтування вчителем оптимальності вибраного ним плану уроку. Учителеві необхідно поставити запитання: які задачі ви поставили перед уроком, які задачі вважали особливо важливими, як при цьому врахували особливості класу, місце уроку серед інших уроків досліджуваної теми, чому вибрали саме такі методи, форми та засоби навчання, як урахували особливості слабовстигаючих і найбільш підготовлених учнів, як забезпечили попередження перевантаження учнів домашньою роботою, як самі оцінюєте результати рішення основних задач уроку.

Відповідаючи на ці запитання, учитель робить самоаналіз проведеного уроку, здійснює самооцінку досягнутих результатів освітнього, виховного й розвивального характеру. Після цього перевіряючий дає узагальнену оцінку відповідності уроку принципам оптимальної організації навчання.

Самоаналіз уроку

1. Яке місце даного уроку в темі? Як цей урок пов'язаний з попереднім, як цей урок працює на наступні уроки?

2. Коротка психолого-педагогічна характеристика класу (кількість слабовстигаючих, сильних учнів). Які особливості учнів були враховані при плануванні уроку?

3. Яка триєдина дидактична мета уроку (його навчальний, розвивальний, виховний об'єкти), дати оцінку успішності в досягненні ТДЦ уроку, обґрунтувати показники реальності уроку.

4. Добір змісту, форм і методів навчання відповідно до мети уроку. Виділити головний етап і дати його повний аналіз, ґрунтуючись на результатах навчання на уроці.

5. Чи раціонально був розподілений час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічні «зв'язки» між цими етапами? Показати, як інші етапи працювали на головний етап.

6. Добір дидактичних матеріалів, ТЗН, наочного приладдя відповідно до мети уроку.

7. Як організовано контроль засвоєння знань, умінь і навичок учнів? На яких етапах уроку? У яких формах та методах здійснювався? Як організовані регулювання й корекція знань?

8. Психологічна атмосфера на уроці та спілкування учнів і вчителя.

9. Як ви оцінюєте результати уроку? Чи вдалось реалізувати всі поставлені задачі уроку? Якщо не вдалось, то чому?

10. Намітити перспективи своєї діяльності.

Автор: Л. Ромадіна, "Справочник завуча"

Освіта.ua
20.03.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!