Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Хлопчики та дівчинки: психологічні розходження
Хлопчики та дівчинки: психологічні розходження

Релігійна традиція чітко визначає момент, з якого людина має право виявити свої сексуальні можливості: вінчання й наступне подружнє життя. Уважається, що дитина «чиста душею». І лише поступово «гріх» - у тому числі й у формі думок про іншу стать - входить у неї

Хлопчики та дівчинки: психологічні розходження

І саме поняття «безневинність» - звідси. Це, а також слабкий розвиток фізіології та психології, послужило основою уявлень про «сексуальну нейтральність» дитинства.

Психологічні розходження та статева приналежність

Хоча термін «безневинність» етичний, а термін «сексуальна нейтральність» - науковий, було прийнято вважати, що «сексуальна нейтральність» - добре, а прояв сексуального розвитку дитини - погано. Ось, наприклад, що писав у 1964 році один з видних вітчизняних педагогів: «Ми рішуче заперечуємо, що дитяча сексуальність виникає в ранньому дитинстві». Зрозуміло, наскільки несподіваними та скандальними виглядали в той час погляди основоположника учення про сексуальність (і дитячу - зокрема) австрійського психіатра З. Фрейда (1856-1939), висловлене більш ніж за піввіку до процитованої вище думки.

Два важливих і для нас безперечних положення Фрейда. Перше: дитина не є сексуально нейтральною істотою. Прояви її сексуального розвитку можна спостерігати в будь-якому віці. І це - нормально. Навіть маленька дитина має свій «сексуальний досвід» - природно, специфічний, не такий, як у дорослих. Наприклад, враження дитинства - взаємини з матір'ю, батьком, спостереження за їхніми стосунками - відіграють важливу роль у самостійному дорослому житті людини, у тому числі у сфері міжстатевих відносин.

Іноді ці враження травмують психіку. Людина психічно захищається від них: відбувається «витиснення» цих спогадів зі сфери свідомості. Але й у неусвідомлюваному вигляді вони можуть позначатись на психічному самопочутті дорослої людини та її взаєминах з оточуючими, сприяючи виникненню неврозів і «комплексів», що підкоряють собі її поведінку та спосіб життя.

Оскільки ці неусвідомлювані, але стійко присутні у психіці враження можуть виявляти себе в характері мислення, асоціаціях, реакціях на різні слова, їх можна виявити. Характерно, що саме їх виявлення - тобто переведення в усвідомлювану форму - має лікувальне значення. Чому? Тому, що тільки після їх усвідомлення людина одержує можливість їх переоцінити, тобто змінити їх значущість. Наприклад, у вигляді такої думки захисного характеру: «це було давно», «тепер уже це не має ніякого значення» і т. д. У повній відповідності зі старою латинською приказкою: «Зміни своє ставлення до речей, що тебе хвилюють, і ти будеш від них захищений».

Запропонований Фрейдом метод психоаналізу саме в цьому й полягає. Людині, яка страждає неврозом, дають змогу розмовляти з лікарем-психоаналітиком на вільну тему - про що хочеш. І з'ясовується, що кожний обирає для такої розмови якусь свою тему. І говорить про те, що його хвилює найбільше, навіть не усвідомлюючи цього. Лікар же має можливість зробити об'єктивний висновок про те, що саме обтяжує психіку пацієнта.

Учення Фрейда не могло не привернути широкої уваги. По-перше, проблема відносин з іншою статтю стосується кожного, і саме життя протікає у формах, пов'язаних зі статевою приналежністю. Син і дочка. Батько й мати. Дідусь і бабуся. Ролі різні, але всі вони залежать саме від статевої приналежності. Але до Фрейда про сексуальність говорили тільки психіатри та криміналісти. І говорили, природно, про патологію, відхилення від норми. Так, тема сексуальності набула якийсь кримінальний чи патологічний відтінок. А Фрейд заговорив про сексуальність як нормальну якість нормальної людини, але часом обтяженої деякими пов'язаними з проявами сексуальності життєвими проблемами.

По-друге, уявлення Фрейда про сексуальний розвиток дитини були сприйняті як скандальні тому, що ідея розвитку ще не була належною мірою освоєна суспільною свідомістю. Тому в уявлення про «сексуальність» дитини вкладали такий же зміст, як і в дорослих. А сама ця якість розцінювалась як щось, що не має ступенів, градацій, фаз. У зв'язку з цим доречно нагадати, що у творах образотворчого мистецтва древніх дитина зображувалась так само, як і дорослий, тільки менших розмірів: вікові розходження у пропорціях тіла, як правило, не враховувались. Відповідно, і багато в чому іншому дітей теж уважали як би маленькою копією дорослих. І лише освоєння ідеї розвитку, в її доповненні до людини, дозволило розпочати порівняння й аналіз вікових особливостей людини на різних етапах її життєвого шляху.

Кожний, однак, здатний зробити висновок: якщо враження дитинства можуть позначатись на дорослому житті (а хіба це можна заперечувати?), значить, ці враження небайдужі людині протягом усього її життя. А отже, навіть дитина не є стосовно них «нейтральною». У тому числі й у сфері міжстатевих відносин.

Нагадаємо, що вже в момент зачаття дитина одержує головне для того, щоби стати чоловіком чи жінкою - набір статевих хромосом. Подальше залежить від умов розвитку й виховання. Порівняємо це з фотознімком: його зміст цілком визначається в момент, коли спрацьовує затвор фотоапарата. І нічого іншого на знімку з'явитись уже не може - його можна лише нормально проявити або зіпсувати.

Але стати реальним знімком він може лише після того, як буде проявлена плівка. Питання: коли виник знімок? У момент спрацювання затвора чи в момент проявлення плівки? Правильна формула така: спочатку закладається природа явища (робиться знімок), а потім формується його образ (проявляється плівка). Важливо розуміти це й у доповненні до проблеми статевих розходжень.

Статева приналежність закладається в момент запліднення. Саме нею визначається характер реакцій на умови розвитку. І було би безглуздо припускати, що до якогось моменту статева приналежність «не має права» себе виявляти - природно, у специфічній для кожного віку формі та ступені.

Отже, психологічні розходження хлопчиків і дівчинок. По-перше, це розходження в реакціях на оточуючу дійсність, у тому числі й на суспільні події. Розходження у спрямованості інтересів і схильностей. По-друге, це етапи дозрівання психіки, необхідні для того, щоб людина стала здатною мати власне потомство. Інакше кажучи, люди чоловічої й жіночої статі в суспільстві як громадяни і як потенційні сексуальні партнери, які згодом створюють родину й дітей, яких народжують.

Розходження між хлопчиками та дівчинками можна виявити ще до народження: хлопчики зазвичай сильніше штовхають матір (при ворушінні плоду). Фізично (у середньому) хлопчики сильніше. Вони голосніше й наполегливіше кричать, коли голодні. Вони народжуються з великою вагою (на 200-300 г більше), раніше починають тримати голову у вертикальному положенні й на животі - іноді здатні на це в перші ж дні після народження.

Уже в ранньому віці виявляється розходження: виховання дівчинки та догляд за нею звичайно пов'язані з безліччю дрібних турбот і занепокоєнь, чого, як правило, при вихованні хлопчика та догляді за ним немає. Але зате протягом більш тривалого часу дівчинки знаходяться «при матері» - поруч, неподалік і т. д. Хлопчики ж у міру дорослішання схильні віддалятись на більш значні відстані, що породжує занепокоєння батьків.

З віком розходження між хлопчиками та дівчинками стають усе більш виразними. Ці розходження виявляються задовго до статевого дозрівання й не визначаються характером виховання: від нього залежить лише манера їх прояву.

Прийнято вважати, що дитина неусвідомлено наслідує поведінку батьків своєї статі: хлопчик - батька, дівчинка - матері. При цьому, вибираючи ті самі заняття або беручи участь у загальній грі, вони поводяться по-різному. Наприклад, допомагаючи батькові що-небудь майструвати, хлопчик прагне повторити його дії, працюючи з інструментом. Дівчинка ж цілком може задовольнятись лише участю в загальній справі самим фактом допомоги та допоміжною роллю.

Розходження у сприйнятті простору й часу

Жіноча стать гірше відчуває хід часу - очевидно, позначається більш висока емоційність. Справа в тому, що саме емоційний стан людини визначає суб'єктивне сприйняття часу. Будучи об'єктивно найдужчим фактором буття, час суб'єктивний для кожного тече по-різному. І до того ж неоднаково при різних подіях. Іноді години «пролітають» як хвилини, а іноді хвилини суб'єктивно розтягуються «до нескінченності». Емоції здатні «поглинати» або підкоряти собі увагу, і тому людина перестає сприймати хід часу.

Що стосується простору, то не випадково хлопчики віддають перевагу іграшкам - предметам переміщення, впливу, перетворення. До першого відносяться машини, літаки, космічні кораблі тощо. До другого - інструменти та зброя. І до того ж, саме чоловіча стать схильна розбирати ціле на частини - і не тільки в уяві (аналіз), а й у реальності. Це помітно вже з раннього віку. Навпаки, дівчинки віддають перевагу іграшкам - імітаціям живих істот (ляльки, плюшеві ведмедики тощо) і засобів, що сприяють повсякденному життю (предмети побуту, меблі, посуд та ін.). У свідомості дівчинки з раннього віку домінує людина, і все, що з нею пов'язано. Звідси й особливості вибору іграшок.

Простір, що представляє для дівчинки інтерес, порівняно невеликий. Однак він ретельно, до дрібниць пророблений та актуально відбитий у свідомості. Навпаки, у хлопчика простір, у якому знаходяться цікавлячі його об'єкти, практично не обмежений. Звідси саме інтерес до засобів транспорту (літаки, пароплави, машини й інша техніка). Разом із тим і з цієї причини багато чого з безпосереднього оточення вислизає з його уваги, недостатньо відбивається у свідомості. І часто в домашніх справах, у побуті хлопчики безпомічні, хоча й цікавляться польотами в космос, подорожами та пригодами. Багато чого залежить і від виховання: дівчинку частіше залучають до домашнього господарства. Однак це робиться не всупереч її схильностям. Хлопчики ж, як правило, виявляють менше інтересу до домашніх (господарсько-побутових) справ.

Розходження у спрямованості інтересів

Дівчинки схильні до піклувальної діяльності - доглядати, няньчити, виявляти турботу. І взагалі, взаємини людей у сфері інтересів жінки займають більше місця, ніж у сфері інтересів чоловіка. Старші сестри частіше поправляють своїх молодших братів, коли останні починають говорити, ніж старші брати своїх молодших сестер. Дівчинки схильні повчати, наставляти, критикувати своїх молодших братів чи однолітків. Подібне не помічається у стосунку старших братів до своїх сестер чи хлопчиків до дівчинок узагалі.

Тяга жіночої статі до всього живого має інтуїтивний характер і виявляється в будь-який момент життя. Тяга до живого в чоловічої статі має характер усвідомленого інтересу, якщо, звичайно, такий інтерес з'являється. Саме з цим пов'язано й те розходження, що дівчинки та жінки більше схильні до збереження цілісності речі і лише модифікації її зовнішнього вигляду: прикраси, оформлення, а також узгодження між предметами. Вони не схильні до розкладання цілого на частини й не мають відповідних пізнавальних інтересів. І якщо іграшки дівчинки знаходяться в незадовільному стані, то це скоріше наслідок її неакуратності. Жалюгідний же стан іграшок хлопчика ще несе на собі ознаки прояву його пізнавальних інтересів: спочатку розібрати на частині, а потім кинути.

Дівчинки, як правило, використовують іграшку за призначенням, роблячи помилки в її застосуванні лише через незнання. Хлопчики ж можуть пристосовувати іграшку до різних цілей, часто не за призначенням, усвідомлено знаходячи для неї несподівані застосування. Їх більше цікавить устрій іграшки, ніж її призначення. Звідси вся та численна розібрана або розламана техніка в їхньому «господарстві». Та й господарством це назвати набагато важче, ніж іграшки та речі дівчинки. Характерно, що й саме знайомство хлопчика з іграшкою часто починається з того, що він лізе всередину - подивитись, як вона влаштована, так і не випробувавши її у справі.

У конструктивних іграх хлопчики виявляють більше винахідливості. Вони будують міста, залізниці, приділяючи увагу головним чином самим конструкціям. В аналогічних умовах дівчинка будує не міста, замки, вокзали, а будинок, але зате з меблями, предметами побуту, з різними прикрасами. Таким чином, символічно охоплюваний проектами простір (обсяги) істотно більше у хлопчиків. У дорослих - те ж саме розходження.

Наприклад, важко уявити собі ситуацію, коли жінка-художник узялася би створювати щось подібне до панорами Бородінського бою чи оборони Севастополя - це чуже для жіночої психології. Хоча на полі бою, надаючи допомогу пораненим, жінки виявляли самовідданість, мужність, героїзм.

Творчість чоловічої статі в більшій мірі має інноваційний характер, тоді як творчість жіночої статі - життєстверджуючий, упорядкувальний, декоративний. І не випадково, що при покупці автомобіля чоловік, як правило, вибирає марку (потужність мотора, ходові якості), а жінка - характер фарбування й оформлення салону.

Перевага хлопчиків у просторовій пам'яті виявляється в тому, що вони краще знають прилягаючу до будинку територію, відносне розташування тих чи інших об'єктів, транспортні маршрути. Навіть дорослі жінки нерідко не знаходять слів для того, щоби пояснити, як проїхати в яке-небудь добре відоме їм місце. І охоче вдаються в подібних випадках по допомогу чоловіка. Самі ж вони описують не схему розташування об'єктів і характер маршруту (план, вид «зверху»), а послідовність дій, даючи пояснення типу: спочатку повернете ліворуч, потім два рази праворуч, потім побачите магазин і т. д. І не випадково саме жінки частіше, ніж чоловіки, плутають праву й ліву сторони.

Узагалі, здатність чітко розрізняти праве та ліве цілком повинно сформуватись не пізніше десяти років. Якщо це не відбулось, на запитання, де в неї ліва (права) рука, людина може відповісти правильно, лише трохи подумавши, - немає автоматизму. Але в житті для таких роздумів не завжди є час.

Те, що жінки гірше чоловіків розрізняють праве й ліве, у тому числі й на собі, є забавним контрастом з тим фактом, що взагалі своє тіло вони знають краще, ставляться до нього з великою увагою, критичніші до своєї зовнішності. Мабуть, себе жінки сприймають у зв'язку переважно зі своїми переживаннями, тоді як чоловіки - у співставленні із зовнішніми об'єктами. І коли чоловік каже: «Ідіть праворуч», додаткові уточнення зазвичай не потрібні. Якщо ж це каже жінка, корисно буває уточнити, що при цьому мається на увазі. Інакше може бути й так, що вас спрямують у протилежному до необхідного напряму.

Це добре погоджується з розходженнями зорового сприйняття, емоційних реакцій, характеру мислення чоловічої та жіночої статі. Ми порівнюємо це з розходженнями в тому, що людина бачить у видошукачі фотоапарата з довгофокусним і ширококутовим об'єктивом. Бачення жінкою навколишнього подібне його розгляданню через довгофокусний об'єктив: кожний об'єкт, що попадає в поле зору, видно крупно, детально, яскраво. Але більше одного об'єкта при цьому в поле зору не попадає. Щоби побачити інший об'єкт, треба змістити погляд. І тоді новий об'єкт теж буде видно крупно, яскраво, детально. Але зате колишнього вже видно не буде. Інша справа ширококутовий об'єктив, якому відповідає чоловіче бачення світу. Одночасно безліч об'єктів, але вони не такі великі і не такі яскраві, як у жінки. Загальний вигляд і план розташування об'єктів у чоловіків переважає над деталями та враженням від кожного з них.

У дівчинок уже з перших місяців життя спостерігається більш висока чутливість до звуків. Не випадково вони починають говорити на кілька місяців раніше хлопчиків, що чимало, оскільки це приходиться на вік півтора-два роки.

Розходження в поведінці

Із психологічними розходженнями, що виявляються з раннього віку, пов'язані і кращі реакції дорослих чоловіків і жінок на достоїнства іншої статі. Не даремно сказано: «Чоловік любить очима, а жінка - вухами». Найважливішим параметром статевого підбору для чоловіка є зовнішні якості жінки: обличчя й фігура. Для жінки ж не менш важливі розумові здібності чоловіка і те, що і як він каже, поряд з його активністю. Нагадаємо частівку: «Хорошо того любити, хто уміє говорити». Те, що говорить жінка, цікавить чоловіка менше - у порівнянні із зовнішніми достоїнствами. Зрозуміло, крім випадків такої дурості й такої порожньої балаканини, перед якими можуть потьмяніти й явні достоїнства зовнішності.

Підвищений інтерес до людей та їхніх взаємин породжує в жінок таку особливість поведінки, як пліткарство. Плітка - це обговорення поведінки та взаємин кого-небудь і висування своїх версій на цей рахунок.

Уже до підліткового віку ясно, що пліткарство - риса переважно жіночої статі. Хлопчиків-підлітків у ролі пліткарів уявити важче, хоча серед дорослих чоловіків і бувають видатні «фахівці» цієї справи. Але статистично - явно рідше, ніж серед жінок. Вирішальне значення, очевидно, має той факт, що чоловіків більше цікавлять віддалені предмети та явища. Їжею ж пліток є в основному повсякденне життя й побутові справи - а саме тут і лежить значна частка інтересів жіночої статі.

Добре спланована і з визначеним (у тому числі й політичним) наміром плітка - це вже інтрига. Тут частіше «відрізняються» чоловіки. Сенс інтриги - шляхом використання якої-небудь інформації особистісного плану змінити розміщення сил, характер взаємин значущих діючих осіб. Наприклад, нарочито сприяти тому, щоб зіпсувати відносини між А й В - в інтересах С. Зрозуміло, що пліткарів більше серед жінок, інтриганів - серед чоловіків. Якщо ж підійти до цього питання з погляду професії, то плітка ближче спеціальності «репортер світської хроніки», тоді як інтрига - спеціальності «політик».

Жінки краще пристосовуються до обставин, швидше знаходять собі місце при різних змінах, легше «вписуються» у нову обстановку. Вони більш чутливі до міжособистісних відносин і тонше реагують на норми своєї соціальної групи. Разом із тим чоловік - представник суспільства в родині. І він же - представник родини в зовнішньому світі. Ще в минулому столітті було сказано: «Не підлягає сумніву, що носієм громадської думки є чоловік, а носителькою суспільного почуття - жінка».

Як відзначав один німецький учений, «Добре вихованих дівчинок ми зустрічаємо набагато частіше, ніж добре вихованих хлопчиків. Взірцевість є специфічно жіночою чеснотою». Разом із тим «взірцевість» дівчинок, що настільки часто радує недосвідченого педагога й настільки мила серцю аматорів тиші в дитячому колективі, може ввести в оману. Варто виходити з того, що в цілому моральний рівень хлопчиків і дівчинок однаковий. І немає ніяких підстав у цьому плані ставити одну стать вище іншої, незважаючи на те, що самі моральні поняття формуються трохи раніше в дівчинок. Якщо вам здається, що дівчинки у вас гарні, а хлопчики бешкетні, неслухняні і т. д. - не зваблюйтеся: значить, ви просто не зауважуєте чогось істотного.

Типовий приклад розходжень у поведінці. На зміні дівчинки тихо стоять осторонь і дають оцінку тому, хто йде повз них. Ось пройшла вчителька, і дівчинки потихеньку хихикають услід, обговорюючи деталі її одягу, зачіску, манеру триматись. Ні про що подібне не думаючи, рятуючись від переслідування приятеля, по коридору мчиться хлопчик. І з розмаху налітає на вчительку. Природно, він відразу ж одержує зауваження чи покарання. Причому «тиха» поведінка дівчинок відразу ставиться йому у приклад.

А тепер, знаючи ситуацію в цілому, поставте себе на місце вчительки та скажіть: хто поводиться «краще» - хлопчик чи дівчинки? І якій поведінці ви віддаєте перевагу? Вам подобається, щоб хтось обговорював та оцінював кожний ваш крок і кожну деталь вашої поведінки та зовнішності? Хлопчикам же цілком достатньо загальної оцінки вчительки: «зла» вона чи «добра». І більше вони до цього питання не повертаються.

Розходження між хлопчиками та дівчинками виявляються й у тому, що дівчинки схильні частіше апелювати до старшого. В аналогічних ситуаціях вони частіше скаржаться на хлопчиків, ніж хлопчики на дівчинок. Це може ввести в оману недосвідченого педагога чи батьків, тому що сторона, що скаржиться, мимоволі сприймається як сторона потерпіла. Хоча часто це далеко не так. Часом недосвідчений учитель правим уважає того, хто поскаржиться першим. У таких випадках починає розцвітати ябедництво.

Жіноча стать узагалі більше схильна вірити авторитетам і спиратись на авторитет у скрутних випадках. Але до правоти чи неправоти це не має ніякого відношення.

Дівчинки більш виконавчі. Часто їх вистачить переконати, що «так треба». Хлопчики ж повинні самі переконатись у необхідності визначених дій. У навчальних закладах, де громадська робота проводиться творчо, співвідношення, в якому беруть участь хлопчики та дівчинки, приблизно рівне. Але чим вона більш формальна, тим значніше чисельна перевага дівчинок на «керівних» посадах. І тим пасивніше хлопчики.

Коло інтересів хлопчиків ширше, ніж дівчинок. Відповідно до цього в їхньому словниковому запасі більше слів, що позначають віддалені предмети та загальні поняття. У мові хлопчиків переважають слова, що передають дії (дієслова, вигуки), тоді як дівчинки схильні до предметно-оцінної мови (імена, іменники та прикметники, заперечення та твердження).

Помітні розходження в навчальних інтересах. Зазвичай хлопчики більше люблять працю, фізкультуру, з гуманітарних предметів - історію. Найменш улюблені в них рідна й іноземна мови. Дівчинки частіше віддають перевагу гуманітарним предметам - історії, літературі. Серед нелюбимих предметів у багатьох із них фізика, біологія, математика. Хлопчики значно більше, ніж дівчинки, читають книг з історії та про подорожі, але менше художньої літератури й особливо віршів.

У вільний час види діяльності у хлопчиків більш різноманітні, але менш організовані. За межами дому, у незвичній обстановці дівчинки швидше губляться, складніше знаходять собі заняття. Відправляючись кудись, вони мають визначену мету, тоді як хлопчики знаходять собі заняття по ходу, легше орієнтуючись у незнайомій обстановці та сприймаючи її позитивно, на відміну від настороженого ставлення дівчинок.

Зате хлопчики, як правило, гірше привчені до самообслуговування: ніяково переодягаються та перевзуваються, не знають, із чого почати чергування у класі, не вміють користуватись віником, ганчіркою і т. д. І в цілому безпомічні - у порівнянні з дівчинками - у звичайних справах. Багато в чому це пов'язано з відсутністю постійних доручень удома. Але головне все-таки в тому, що хлопчиків до всього цього привчити складніше.

Дівчинки більш самолюбні й уразливі, більш чутливі до критики. У них частіше спостерігається підвищений інтерес до своєї зовнішності і вони більш чутливі до оцінки її іншими людьми. У зв'язку з цим у них частіше спостерігаються помилкові ідеї про свою фізичну недолужність.

Ще одна особливість жіночої психології: здатність ототожнювати себе з успіхом коханої людини, відчувати задоволення, начебто це твій особистий успіх. У чоловіків подібного особистісного ототожнення, як правило, не спостерігається.

За інших рівних умов жінка частіше схильна поступатись чоловіку пальмою першості. І може створитися враження, що в чоловіка є для цього реальні підстави. Тому корисно розрізняти ситуацію, коли жінка повинна вирішити яке-небудь питання у присутності чоловіка чи сподіваючись на його сприяння і коли вона змушена діяти самостійно. Нерідко результати дії чоловіка й жінки в обох ситуаціях будуть однаковими, але поведінка жінок в обох випадках - різна.

Розходження в характері мислення

Ще одна особливість жіночої психіки пов'язана з розходженнями в обсязі та характері усвідомлюваного й неусвідомлюваного (інтуїтивного) у психіці. Є така думка: «У жінки багато чого відбувається в мисленні підсвідомо, і як би в готовому вигляді виходить на поверхню висновок, а коли її запитують, чому, вона може навести випадковий мотив, і не кращий». Це так. І причина в тому, що в чоловіка більше розумових процесів відбувається безпосередньо у сфері свідомості. І тому він чіткіше простежує сам хід думки, а його мислення більш логічне та критичне. Але це не означає, що даний шлях завжди кращий. Іноді - навпаки.

Що таке жіноча інтуїція? Це здатність «побачити» те, що не дається чоловічому розуму. Справа в тому, що при підсвідомому мисленні більш повно використовуються ресурси психіки, і висновок може бути більш обґрунтованим. Тим більше, що при цьому у процес мислення втягується й образа-враження. Чому? Тому що у сфері свідомості міститься менше психологічної інформації, ніж її загальна кількість у психіці. І тому суворо логічний контроль плину думки може перешкоджати більш повно використовувати інформаційні можливості внутрішнього світу.

Таким чином, чоловіча й жіноча стать психологічно багато в чому різні, але в цілому рівнозначні та рівноцінні, по-різному доповнюючи одна одну в тій чи іншій життєвій ситуації. І безсумнівно, що розходження хлопчиків і дівчинок необхідно враховувати у процесі виховання, починаючи із самого раннього віку.

Д. Колєсов, "Современный подросток. Взросление и пол"

Освіта.ua
11.07.2007


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!